Теоретико-методологічні основи бюджетування в Україні

Для повного  врахування всіх фінансових ресурсів, а також визначення середньої  фінансової забезпеченості автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних одиниць відповідний виконавчий орган влади складає територіальний зведений баланс фінансових ресурсів, дані якого можуть бути враховані  при визначенні розмірів субвенцій.

Кабінет Міністрів України організовує  доведення до виконавчих органів  влади автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя  таких показників:

• проектних нормативів (відсотків) відрахувань від регулярних доходів та сум контингентів цих доходів;
• розмір дотацій і субвенцій, які передбачається надати з державного бюджету України, та їх цільового призначення;
• переліку видатків, які передбачається надати з Державного бюджету України на фінансування з бюджетів Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Аналогічні  показники доводять виконавчі органи влади вищого рівня безпосередньо  Радам народних депутатів та їх виконавчим органам влади нижчого рівня  у строки, які б забезпечували  затвердження бюджетів до початку бюджетного рівня.

Складання проектів бюджетів передує розробка Основних прогнозних макропоказників  економічного і соціального розвитку України на плановий рік з виділенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного  балансу фінансових ресурсів, балансу  доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану. Зазначені  показники розробляють до1 червня року, що передує плановому ,Міністерством  економіки України за участю Міністерства фінансів України, Національного банку  України, інших міністерств і  відомств.

На підставі Основних прогнозних макропоказників  економічного і соціального розвитку України на плановий рік Уряд Автономної республіки Крим, виконавчі комітети обласних, Київської і севастопольської міських Рад народних депутатів  розробляють прогнозні показники  економічного та соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, які є основою для  складання проектів їх бюджетів.

Згідно  статті 29 Закону України “Про бюджетну систему України” забезпечується складання  проектів республіканського бюджету  Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Республіканський  бюджет Автономної Республіки Крим, виконавчі  комітети обласних, Київської і Севастопольської міських, районних Рад народних депутатів  організовують складання проектів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів.

Згідно  з порядком і термінами складання  бюджету, які встановлюються виконавчими  органами місцевих рад народних депутатів, фінансові управління виконавчих органів  місцевих рад народних депутатів  з участю інших органів виконавчої влади на підставі прогнозних показників економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць  та показників, доведених до виконавчих органів влади,  відповідно до статті 25 Закону  розробляють проекти  бюджетів і подають їх на розгляд  виконавчим комітетам місцевих Рад  народних депутатів.

Виконавчі органи місцевих рад народних депутатів  подають схвалені ними проекти бюджетів на розгляд місцевим Радам народних депутатів до 10 грудня.

Виконавчі органи міських (міст районного підпорядкування), селищних, сільських рад народних депутатів на основі прогнозу економічного і соціального розвитку міста, селища, села та проектів фінансових планів підприємств  і  господарських організації, планів доходів і кошторисів видатків бюджетних  установ та нормативів відрахувань  від загальновиробничих податків, зборів та інших обов’язкових платежів, установлених місцевою Радою народних депутатів вищого рівня, складають проекти міських, селищних та сільських бюджетів і подають їх на розгляд відповідних Рад народних депутатів до 25 грудня.

Розгляд цих проектів регламентовано статтею 30 цього закону.

Проекти республіканського бюджету Автономної республіки Крим, місцевих бюджетів попередньо розглядаються відповідно постійними комісіями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та постійними комісіями  місцевих Рад народних депутатів.

Верховна  Рада Автономної Республіки Крим ,місцеві  Ради народних депутатів.

Верховна  Рада Автономної Республіки Крим, місцеві  Ради народних депутатів розглядають  проект бюджету за доповіддю Уряду  Автономної Республіки Крим, виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів, висновками і співдоповідями їх постійних  комісій.

Затвердження  республіканського бюджету Автономної Республіки Крим  та місцевих бюджетів визначено статтею 31 Закону України  ”Про бюджетну систему ”.

Верховна  Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські (міст Києва і Севастополя  та міст обласного підпорядкування), районні Ради народних депутатів  затверджують відповідно республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласний, міський, районний бюджет - у загальній  сумі доходів, з виділенням окремих  доходних джерел в загальній сумі видатків, з виділенням усіх асигнувань на фінансування підпорядкованого господарства, соціально-культурних заходів, соціального  захисту населення, на утримання  органів державної влади та виконавчих органів, а також розмір оборотної  касової готівки. Для бюджетів нижчого  рівня затверджуються нормативи  відрахувань від загальнодержавних  податків і зборів, розміри дотацій  чи субвенцій.

Міська (міста районного підпорядкування), селищна, сільська Рада народних депутатів  затверджують бюджет у загальній  сумі доходів, з виділенням усіх дохідних джерел, і в загальній сумі видатків, з виділенням асигнувань на фінансування підвідомчого господарства, благоустрою, культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення, утримання відповідної Ради народних депутатів та їх виконавчих органів, а також розмір оборотної касової готівки бюджетів.

У разі коли Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів  не затверджують бюджет до 30 грудня року, що передує тому, на який складено бюджет, чинності набирають показники бюджету, поданого на затвердження Урядом Автономної Республіки Крим, виконавчих органів  Рад народних депутатів.

Рішення місцевих Рад народних депутатів  про затвердження республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим, обласного, міського, районного бюджету  публікується для загального відома.

Найбільш  тривалий по часу є четвертий етап  бюджетного процесу - виконання бюджету, який охоплює бюджетний рік (з 1 січня  по 31 грудня). організовують виконання  бюджету Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконкоми місцевих Рад народних депутатів через  органи оперативного управління фінансами: Міністерство фінансів України та його органи на місцях, органи Державного казначейства, Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби України. У виконанні бюджету  беруть участь підприємства, організації, установи всіх форм власності, а також  населення.

П’ятий  етап бюджетного процесу забезпечують органи виконавчої влади в процесі  складання звіту про виконання  бюджету та органи законодавчої влади  і місцевого самоврядування у  процесі розгляду і затвердження звіту про виконання бюджету.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення  та перспективи розвитку бюджетної  системи України

3.1. Шляхи стабілізації бюджетної системи України

Щоб cтворити ефективну бюджетну систему, яка б стала інструментом досягнення економічного зростання та забезпечення належного виконання державою своїх функцій.

Слід  визначитись із моделлю бюджетної  системи, що відповідала б закріпленому в Конституції державному та територіальному устрою країни. Це найпринциповіший момент, що забезпечує альтернативи політичного вибору.

Під моделлю  бюджетної системи розуміємо  спосіб побудови бюджетної системи  та організації міжбюджетних взаємовідносин. Світова практика свідчить, що існують три основні моделі організації бюджетної системи держави.

Перша з них базується на принципах автономії кожного рівня влади, повному розмежуванні різних податків між територіальними рівнями і закріпленні їх за відповідними бюджетами. Це означає, що в країні, яка має таку бюджетну систему, справляються центральні, регіональні й місцеві податки. Вони повністю надходять до відповідних бюджетів. Кожен рівень влади при цьому відносно незалежний один від одного і забезпечує фінансовими ресурсами покладені на нього функції, в основному, за рахунок власних податкових надходжень.

Друга модель бюджетної системи базується  на фіксованому пайовому розподілі  основних податків між різними територіальними  рівнями. Це означає, що в країні, де запроваджено подібну бюджетну систему, центральна влада, регіони й місцеве самоврядування мають зафіксовану частку доходів від кожного з податків. Ця частка є стабільною, не змінюється і забезпечує формування основної частини фінансових ресурсів кожного рівня влади.

Третя модель, базується на тому, що у державі  різні рівні влади застосовують спільну базу оподаткування. Це означає, що кожен рівень влади центральний, регіональний та місцевий встановлює свої ставки оподаткування в межах одного і того ж податку. Таким чином, загальна ставка податку по країні є сумою податкових ставок центральної, регіональної й місцевої влади.

Звичайно, в чистому вигляді такі моделі не існують. Кожна країна сформувала специфічну, властиву лише їй, модель бюджетної системи. Таке завдання постало і перед Україною. Враховуючи світовий досвід й життєві реалії, в Україні можна було б побудувати модель бюджетної системи з такими ознаками. Доцільно запровадити центральні, регіональні й місцеві податки, які б повністю зараховувалися до відповідних бюджетів. Такий принцип розподілу фінансових ресурсів слід було б доповнити пайовим розподілом окремих з нинішніх, так званих "регульованих доходів", на сталій основі. Що могло б бути зроблено за рахунок закріплення на законодавчому рівні, на довгостроковій основі, частки центрального, регіональних і місцевих бюджетів у таких доходах.

Слід  відмовитися від поділу бюджетних  доходів в Україні, на так звані "закріплені" й "регульовані". Основна частка доходів центрального, регіональних і місцевих бюджетів має формуватись на основі їх власних податків 1 паїв у податках.

Фінансове вирівнювання так званих "бідних" і "багатих" територій слід забезпечувати не за рахунок регульованих доходів, а лише на основі системи бюджетних трансфертів (дотацій, субсидій, субвенцій). Саме на цих засадах здійснюється фінансове вирівнювання у всіх розвинених країнах.

Механізм  фінансового вирівнювання має забезпечити  створення відносно однакових умов для проживання громадян України  на всій території держави. На відміну  від інших європейських країн, ми маємо разючі відмінності між  рівнем та якістю життя у містах та селах, різних за географією та політичною вагою регіонах, що є свідченням, по суті, відсутності державної регіональної політики. Слід у законодавчому порядку  визначити рівень державних мінімальних  соціальних стандартів, які забезпечуються органами місцевого самоврядування на всій території України. Відповідно до потреб забезпечення державних мінімальних  соціальних стандартів, кожен орган місцевого самоврядування повинен мати знову ж таки законодавче гарантований мінімальний бюджет і доходну базу.

Заходи  фінансового вирівнювання мають  охопити лише території, які не можуть за рахунок власної доходної бази сформувати гарантовані мінімальні бюджети, а також території, що мають  значні надлишки фінансових ресурсів, порівнюючи із середньодушовою забезпеченістю в державі.

Потреби органів місцевого самоврядування у трансфертах із державного та регіональних бюджетів мають визначатись на основі нормативно-розрахункових методів. Нам слід розробити відповідну формулу вирівнювання - математичну модель, на основі якої території, що потребують фінансової підтримки, отримуватимуть гарантовані трансферти.

Світовий  досвід свідчить: у систему заходів  фінансового вирівнювання включаються  території, які мають власну доходну  базу на душу населення обсягом менше 95% від середньої по країні і території, що мають відповідну базу на душу населення  обсягом більше 120% від середньої  по країні.

Потребує  розв'язання проблема акумуляції фінансових ресурсів для формування трансфертних фондів (фондів фінансового вирівнювання). За умов України фонди фінансового  вирівнювання доцільно створити на рівні  Державного бюджету України, а також  на рівні республіканського бюджету  Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, міських бюджетів Києва та Севастополя. Доцільно, щоб кошти фондів фінансового вирівнювання формувались за рахунок одного або кількох центральних податків.

Можливий  варіант, що фонд трансфертів у складі Державного бюджету України буде формуватися за рахунок частини  податку на додану вартість. Необхідно  розробити і прийняти Закон "Про  порядок надання дотацій, субсидій, субвенцій та інших трансфертів  з Державного бюджету України". Термінової розробки потребує Закон  України "Про Державний бюджет України і бюджетні процедури".