Теоретико-методологічні основи бюджетування в Україні

Конституцією  України надано виняткове право  затверджувати бюджет держави Верховній  Раді, а адміністративно-територіальні  бюджети — відповідним представницьким органам. Після затвердження Державний бюджет набуває сили закону.

Бюджети всіх рівнів складаються та виконуються  згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна  класифікація — це єдина міжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками; вона забезпечує можливість порівнювати бюджетні дані різних бюджетів, дає змогу визначитись  щодо характеру регулюючих дій держави  по надходженню дохідних джерел і  напрямах використання одержаних коштів.

Держава повинна мати централізований фонд коштів, з якого вона фінансує заходи, передбачені законодавчими чи нормативними актами. Для виконання цієї функції  держава регламентує всі відносини.

Бюджет  — головна ланка фінансів пов'язані  з мобілізацією, розподілом і використанням  бюджету. Бюджетні відносини не можуть провадитись в життя без бюджетного регулювання, тому що вони завжди мають  державно-владний характер.

Бюджетне  регулювання передбачає законодавче  закріплені відсоткові відрахування від  загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, встановлені  на даній території, а також дотації  і субвенції до бюджетів адміністративних територій відповідно до техніко-економічних  обґрунтувань, в які включаються: статистичні дані про економічний, соціальний, природний та екологічний  стан зазначених регіонів; розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального й екологічного стану та ефективного використання природних ресурсів територій; інформація про урядові та регіональні програми подолання нерівностей між адміністративними  територіями, про виконані в попередні  роки програми й досягнуті результати про діючі програми та програми, що розробляються, з прогнозом наслідків  їх виконання.

Регулювання бюджетів впорядковує суспільні  відносини при мобілізації у  бюджет коштів і при їх розподілі  й перерозподілі між ланками  бюджетної системи, при фінансуванні видатків за рахунок одержаних доходів та всього процесу виконання бюджету. Держава організовує бюджетні відносини відповідно до своїх інтересів.

Бюджетне  регулювання охоплює всі форми  впливу держави на проведення бюджетної  політики, починаючи від прийняття  закону про державний бюджет або  рішення місцевої ради народних депутатів  про місцевий бюджет і аж до їх застосування державними органами.

У необхідних випадках бюджетна політика держави  здійснюється в примусовому порядку (списання коштів бюджету  з  підприємств-платників,  недоїмка  на відповідні дати).

В цілому   проведення    бюджетної   політики здійснюється за допомогою  низки законодавче чи нормативно закріплених дозволів і заборон, що внутрішньо пов'язані між собою, наприклад, дозвіл на використання коштів або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фінансування.

Бюджетне  фінансування — це безповоротне направлення  коштів відповідних бюджетів (державного, обласного, міського, районного, селищного, сільського) на утримання закладів освіти, охорони здоров'я або інші заходи згідно з кошторисом видатків по кожному закладу, установі чи підприємству або згідно зі зведеними кошторисами  витрат по  міністерству,  відомству, управлінню.

Бюджетне  фінансування будується на принципах:

-обґрунтованості величини витрат;

-чіткого цільового використання коштів;

-обліку виконання запланованих в бюджеті заходів;

-контролю за ефективним використанням коштів.

Висвітлення теми бюджету буде неповним, якщо не торкнутися питання про створення  резервів бюджету.

Бюджетні  резерви — це фонди непередбачених витрат, які створюються у відповідних  бюджетах для безперебійного фінансування запланованих в бюджетах заходів  за умов зниження доходів чи у разі фінансування непередбачених витрат невідкладного характеру.

Розміри бюджетних резервів залежать від  співвідношення доходів і видатків бюджетів і, як правило, не перевищують 3 % обсягів бюджетів.

До бюджетних  резервів зараховують і оборотну касову готівку — кошти, що резервуються у відповідних бюджетах для покриття тимчасових касових розривів, які  виникають у процесі виконання  бюджетів. Суми оборотної касової  готівки встановлюються при затвердженні відповідних бюджетів.

Обов'язковою  умовою використання оборотної касової  готівки є повне її повернення на кінець року.

В цьому  її відмінність від інших бюджетних  резервів, використання яких не передбачає безпосереднього їх відтворення, за винятком фінансування заходів на умовах повернення витрачених коштів до бюджету, з якого вони були одержані.

Як доходи бюджету, так і видатки (бюджетне фінансування) мають групуватися  по однотипних ознаках, тобто класифікуватися.

Бюджетна  класифікація — обов'язкове групування доходів і видатків бюджету по підрозділах (однорідних ознаках) з  наданням цим підрозділам точних назв і порядкових номерів (статей).

Бюджетна  класифікація забезпечує чіткість бюджетного планування і прогнозування, а також  надає можливість об'єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і  складати зведеш кошториси видатків по відповідних ланках бюджетної  системи. Без бюджетної класифікації практично неможливо складати проекти  бюджетів, зіставляти видатки по однотипних установах, які фінансуються із бюджету, визначати рівні видатків по них  чи аналізувати бюджети за кілька років. Бюджетна класифікація надає  системності даним окремих кошторисів, бюджетів і зведених бюджетів.

Звіти про  виконання кошторисів і бюджетів складаються за тією ж класифікацією, за якою складаються кошториси й  бюджети, це дозволяє провадити глибокі  перевірки і аналізи використання коштів за кошторисами видатків і  бюджету в цілому.

Основою бюджетної класифікації доходів  є джерела доходів, а основою  класифікації — цільове використання коштів. Дані групуються також по галузевих  та відомчих ознаках, що відображає як зобов'язання, так і розміри фінансування.

В період побудови ринкової економічної системи  потрібно вирішувати питання дефіциту бюджету, неінфляційних джерел фінансування видатків, фінансування витрат на соціально-культурну  сферу та соціальний захист населення, стабілізації економіки, удосконалення  податкової політики відповідно до стану  економіки і необхідності реального  зростання валового внутрішнього продукту.

Вирішення цих питань повинно йти, в першу  чергу, через збалансування бюджету  за рахунок наповнення дохідної його частини, ефективності витрачення бюджетних  коштів, скорочення мережі бюджетних  установ та удосконалення структури  управління. Необхідною умовою є зменшення  навантаження на дохідну частину  бюджету за рахунок залучення  позабюджетних джерел фінансування.

На виконання  як державного, так і місцевих бюджетів впливають такі чинники: зростання  валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності  обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва  і закупок сільськогосподарської  продукції, зростання заробітної плати  по установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має  проводити заходи по забезпеченню жорсткого  режиму економії коштів, це дасть змогу  зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз бюджетного устрою та бюджетної системи України

2.1. Структура бюджету і склад бюджету держави

Бюджетною системою України є  сукупність окремих  її ланок, юридично пов’язаних між  собою, яка базується на загальноприйнятих  принципах, що відповідають міжнародним  стандартам.

Складовими  елементами бюджетної системи є:

- структура;

- принципи побудови;

- організація функціонування.

Згідно  з Законом «Про бюджетну систему  України, що було ухвалено у 1991 році структура  бюджетної системи України будується  на основі бюджетного устрою держави.

Бюджетний устрій - це організація та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками. Так бюджет України об’єднує 13.3 тис. самостійних бюджетів.

Бюджетна  система складається з державного бюджету України, республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів (Додаток А). Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.

Бюджет  Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети  районів і міст республіканського  підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні  в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет об’єднує області обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет  району містить районний бюджет, бюджети  міст районного підпорядкування, селищні  та сільські бюджети. В свою чергу  селищні та сільські бюджети створюються  за рішенням районних, міських Рад  народних депутатів за наявності  необхідної фінансової бази. Районні  та міські Ради визначають доходи відповідних  селищних і сільських бюджетів.

Бюджет  міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між  окремими ланками бюджетної системи  характеризує бюджетний устрій країни. Він визначається державним устроєм  і адміністративно-територіальним поділом України.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах  єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної  системи України.

Принцип єдності бюджету означає існування  єдиного розрахунку доходів і  видатків кожної ланки бюджетної  системи. Він забезпечується єдиними  правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації і т.д.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків.

Принцип достовірності - це формування бюджету  на основі реальних показників, науково  обґрунтованих нормативів.

Принцип гласності забезпечує висвітлення  в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про  їх виконання.

Принцип наочності - це відображення показників бюджетів у взаємозв’язку з загальноекономічними показниками шляхом використання засобів  максимальної інформативності результатів  порівняльного аналізу, визначення темпів та пропорцій економічного розвитку.

Принцип самостійності бюджетів, що забезпечується наявністю джерел закріплених та власних доходів, надходжень від  яких достатньо для здійснення своїх  функцій, та правом визначення напрямків  їхнього використання відповідно до бюджетного законодавства.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

Провідне  місце в бюджетній системі  України належить державному бюджету. З нього фінансуються витрати  на здійснення державних заходів  у галузі соціального захисту, на будівництво, утримання центральних  органів державної влади і  управління.

Через державний  бюджет здійснюється перерозподіл частини  фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями і  містами республіканського підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування програм та заходів, здійснюваних органами місцевого самоврядування.

Останніми роками спостерігається тенденція  до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляються через  бюджетну систему. Але в умовах перехідної економіки провідна роль бюджету  в перерозподілі фінансових ресурсів, як і національного багатства  в цілому.

Світовий  досвід свідчить, що з розвитком  ринкових відносин роль держави в  розподільчих процесах має зростати, і бюджет в цьому плані є  найдосконалішим засобом для  здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн  світу через бюджет перерозподіляється від 30 до 50 % валового внутрішнього продукту. Уся проблема в тому, як знайти виважені форми і методи цього перерозподілу, що в умовах України є одним  з найважливіших завдань. В державі  досі не навчилися ефективно використовувати  бюджетний механізм в управління економікою.