Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин

- обов'язкове стягнення  митних податків та митних  зборів;

- надання митних пільг  суб'єктам ЗЕД відповідно до  національного законодавства.

8. Введення в дію  митних правил передбачає їх  публікацію за 45 днів до цього  моменту [13].

Митний тариф — це систематизований перелік товарів, що підлягають обкладанню митом при ввезенні їх на митну територію країни або при вивезенні з неї. Отже, митний тариф — це систематизований за певною ознакою або ознаками перелік товарів, що підлягають митному обкладанню, проти кожного з яких зазначено одну або кілька ставок митних зборів [13]. 

Кожна країна має свою національну структуру тарифу. Протягом багатьох років держави намангалися уніфікувати митні барєри. До певної уніфікації тарифів спонукали численні багатостороні угоди, укладені після ІІ світової війни ( ГАТТ – Генеральна Асамблея з торгівлі і тарифів,ЄЕС – Європейська економічна співдружність, Нафта (північно-американська угода про вільну торгівлю), які вимагали співставлення тарифів різних країн. У 1950 р. у брюсселі була підписана конвенція про уніфікацію номенклатури митних тарифів і створена так звана брюссельська схема митного тарифу. За цією схемою в основу покладено поділ товарів за виробничим принципом [14].

Для зміни національної системи кодування товарів відповідно до світових стандартів прийнято Закон  України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. № 2371-ІІІ, що діє з 1 липня 2001 р. На базі ГС (Гармонізована система опису і кодування товарів) і Комбінованої номенклатури Європейського співтовариства (КНЄЕС) побудована Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), в якій товари систематизовано у 21 розділ, 97 товарних груп, підгрупи, товарні позиції, субпозиції та підсубпозиції. У вантажній митній декларації товар кодують десятизначним цифровим кодом відповідно до УКТ ЗЕД, у якому перші дві цифри означають товарну группу товару, перші чотири – його товарну позицію, перші шість – код товару згідно з ГС. Тобто, для класифікації товарів у різних товарних позиціях використовують такі критерії: матеріали, з яких товари виготовлені; функції, що вони виконують; ступінь обробки цих товарів. Деякі товари можуть бути частинами і додатками інших товарів, що також враховано в товарній номенклатурі. До проблемних аспектів класифікації товарів в Україні належать: значна диференціація ставок мита на ідентичні та подібні товари; недосконала організаційна структура митниць і недостатнє кадрове забезпечення спеціалізованих підрозділів; невідповідність матеріальної і методологічної баз національних митних лабораторій сучасним світовим вимогам; неузгодженість їхніх окремих висновків із висновками органів стандартизації [5].

Митна вартість товару - ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші предмети, які підлягають митному обкладенню, на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

- на транспортування,  навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

- комісійні та брокерські;

- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення). 

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.  

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

- за ціною договору  щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- за ціною договору  щодо ідентичних товарів;

- за ціною договору  щодо подібних (аналогічних) товарів;

- на основі віднімання  вартості;

- на основі додавання  вартості (обчислена вартість);

- резервного.

Основним є метод  визначення митної вартості товарів  за ціною договору щодо товарів, які  імпортуються (вартість операції).

Митні платежі - податки та збори (обов'язкові платежі), що справляються при переміщенні товарів через митний кордон України та нараховуються у вантажній митній декларації (ВМД).

Митні платежі включають: 
- мито  
- податок на додану вартість (ПДВ)  
- акцизний збір  
- єдиний збір

Митні платежі сплачуються  безпосередньо суб'єктом ЗЕД, який ввозить/вивозить товари або організацією, що здійснює митне оформлення на підставі договору і що має  ліцензію митного брокера. Митні платежі повинні бути внесені на розрахунковий рахунок митного органу до подання ВМД.

1. Мито (англ. custom's duty, tax) - обов'язковий особливий вид податку, що стягується митними органами країни при ввезенні товару на її митну територію або його вивозі з цієї території і що є невід'ємною умовою такого ввезення або вивозу відповідно до її законодавства. Розмір митного збору визначається митним тарифом, який містить списки товарів, оподатковуваних митним збором. Мито покликане захищати внутрішнього виробника штучно збільшуючи собівартість імпортного товару, а також служать джерелом поповнення бюджетних коштів. У Україні ставки митного збору є єдиними і не підлягають зміні залежно від осіб, що здійснюють переміщення вантажів через митний кордон України, не залежить від видів операцій, за винятком випадків, передбачених Законами України і зокрема Митним кодексом.

Введення мита як податку має на меті:

-  регулювання процесів імпорту, експорту;

-  фіскальне значення;

-  політико-правове.

В Україні застосовуються наступні види ставок мит:

-  адвалорні (зазвичай встановлюються в % від вартості товару),

-  специфічні (встановлюються як фіксований збір за 1 одиницю ваги або іншої кількості товару) і

-  комбіновані (комбінується перший і другий метод).

В цілях захисту економічних  інтересів країни і її внутрішнього ринку від неякісних товарів або недобросовісної конкуренції (а також в інших випадках передбачених законодавством) до товарів, що ввозяться або вивозяться, можуть тимчасово застосовуватися особливі види мита:

спеціальні - використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях чи на таких умовах, які можуть завдати збитку вітчизняним виробникам;

антидемпінгові - використовується при ввезенні на митну територію України товарів за ціною, яка є суттєво нижчою за їхню конкурентну ціну та при ввезенні товарів з України за ціною, яка суттєво нижча від ціни інших експортерів подібних товарів, якщо такі операції можуть завдати збитку загальнодержавним інтересам;

компенсаційне - використовується при ввезенні чи вивезенні товарів, під час виробництва яких використовувалася субсидія, якщо таке вивезення чи ввезення загрожує вітчизняним товаровиробникам або перешкоджає розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

сезонне - встановлюється на окремі товари на термін, не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення.

Нарахування, сплата і  стягування мита на товар проводиться  на основі його митної вартості чи/і  його фактичної кількості (для комбінованих і специфічних митних зборів) відповідно до Митного Законодавства України.

Ввізне (імпортне) мито - мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Відповідно до Декрету № 4-93 і Закону № 2097 ввізне мито є диференційованим.

Єдиним митним тарифом  України передбачені:

- преференційні ставки ввізного мита, що застосовуються до товарів, які походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародних договорів за участю України;

- пільгові ставки ввізного мита, що застосовуються до товарів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння або національним режимом, а також до товарів, що ввозяться в Україну з країн, з якими укладені угоди про вільну торгівлю⁴, за умови, якщо не виконуються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності всі норми, установлені відповідними міжнародними угодами (при виконанні норм міжнародних угод - застосовуються їхні положення) або якщо товари входять до переліку виключень з відповідних угод про вільну торгівлю (іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги відносно мита, за винятком випадків, коли відзначені мита і пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму).

- повні (загальні) ставки ввізного мита, що застосовуються до інших товарів.

З метою захисту економічних  інтересів України, українських  виробників та у випадках, передбачених законами України, незалежно від  інших видів мита можуть також  застосовуватися особливі види мита - спеціальне мито, антидемпінгове мито та компенсаційне мито.

Вивізне (експортне) мито - мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

2. Податок на додану вартість (ПДВ) (англ. value added tax, VAT) - непрямий податок на товари й послуги. З метою стимулювання експорту фірмам-експортерам повертається сума ПДВ (при певних умовах). При імпорті ПДВ виступає засобом протекціоністської політики, оскільки його стягнення з імпортованих товарів веде до їхнього подорожчання, підвищуючи тим самим конкурентноздатність товарів і послуг вітчизняного виробництва.  

- на предмети (товари), які обкладаються лише митом:

  (1.1)

М-сума мита;

МВ - митна вартість;

- на предмети чи товари, які підлягають обкладенню акцизним збором:  

  (1.2)

де Аз - акцизний збір;

- у разі ввезення на митну територію України транспортних засобів, які підлягають обкладенню митом та акцизним збором:  

 (1.3)

3. Акцизний збір - це непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території України, або при імпортуванні (ввезенні, пересиланні) таких товарів (продукції) на митну територію України. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.

Обчислення акцизного збору при імпорті товарів здійснюється за встановленими ставками, виходячи з їхньої вартості за максимальними роздрібними цінами на товари, встановлені імпортером (без ПДВ й акцизного збору). Однак, така вартість не може бути менше, ніж митна вартість цих товарів (з урахуванням сум ввізного мита, без ПДВ й акцизного збору).

Ставки акцизного збору  також можуть бути встановлені у  твердих сумах з одиниці реалізованого  товару (продукції).

Акцизний збір на підакцизні предмети чи товари, що ввозяться на митну територію України, нараховується за відповідними ставками згідно чинного законодавства:

- на предмети, які не обкладаються митом:

  (1.4)

- на предмети чи товари, які підлягають обкладенню митом:  

(1.5)

4. Єдиний збір у пунктах пропуску складається з:

- плати за здійснення  передбачених Законом видів контролю  вантажу і транспортного засобу;

- плати за проїзд  транспортного засобу автомобільними  дорогами;

- додаткової плати  за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.

Єдиний збір не справляється:

- у разі перетинання  державного кордону України залізничними  вагонами без вантажів;

- у випадку транзиту  вантажу, що не підлягає пропуску через митний кордон України та перевантажується на інший транспортний засіб у зоні митного контролю пункту пропуску, який є одночасно пунктом в'їзду та виїзду цього вантажу;

- з транспортних засобів,  якими перевозяться вантажі гуманітарної допомоги, якщо товаросупровідні документи оформлені на отримувачів гуманітарної допомоги в Україні, що внесені до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги [16]. 

Оподаткування експортних та імпортних операцій зарубіжними країнами із розвинутою економікою і багатим досвідом стягнення мита, митних зборів та інших непрямих податків відпрацьовано і в основному відповідає рекомендаціям міжнародних організацій. У розвинутих країнах митом оподатковується тільки імпорт. У США експортне мито заборонено законодавчо, в інших країнах воно також не застосовується. Однак у провідних країнах широко використовується система внутрішніх податків, що стягуються з товарів, які є предметом експортно-імпортних операцій. Навіть у такому інтеграційному угрупуванні, як ЄС, де вже відбулася значна уніфікація податкового законодавства між країнами-учасниками, ставки ПДВ, акцизу відрізняються між країнами, що створює різні торговельні умови при експорті в конкретну країну. Через те, Україна, виходячи з досвіду високорозвинутих країн, має застосовувати такі методи, які б спрощували систему оподаткування і дозволяли б підвищувати активність вітчизняних підприємств на зовнішньому ринку і були спрямовані на розв’язання існуючих проблем, серед яких: можливість втрат з причин заниження митної вартості товарів, недостовірної класифікації товарів та визначення країн їх походження; ускладненість та значна тривалість процедур митного контролю та оформлення, а також інших видів державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України; недостатнє стимулювання підприємств до прозорого здійснення зовнішньоекономічної діяльності та дотримання законодавства; інтелектуалізація митних правопорушень, необхідність активізації протидії митним правопорушенням та контрабанді; неповна відповідність вітчизняної нормативно-правової бази з митних питань законодавству Євросоюзу.