Бюджетный дефицит Украины

При цьому державний  прямий зовнішній борг збільшився на 1'119'479,30 тис. грн. (2,5%) або на 253'092,68 тис. дол. США (3,0%). Державний прямий внутрішній борг збільшився на 429'524,96 тис. грн. (2,1%) або на 99'897,78 тис. дол. США (2,6%). Гарантований борг України збільшився на 6'314'555,13 тис. грн. (55,4%) або на 1'200'732,06 тис. дол. США [18].

Бюджетний дефіцит і державний борг 2005 року

Протягом 2005 року сума державного прямого й гарантованого боргу України зменшилася в гривневому еквіваленті на 7'255'378,73 тис. грн. (8,5%) або на 622'613,78 тис. дол. США (3,9%) у доларовому еквіваленті. При цьому державний прямий зовнішній борг зменшився на 2'772'691,88 тис. грн. (5,9%) або на 103'598,88 тис. дол. США (1,2%). Зменшення державного прямого зовнішнього боргу за 2005 рік викликане зниженням курсів євро й долару США стосовно гривні.

Державний прямий внутрішній борг зменшився на 1'765'016,22 тис. грн. (8,4%) або на 149'768,64 тис. дол. США (3,8%). Гарантований борг України зменшився на 2'717'670,63 тис. грн. (15,3%) або на 369'246,26 тис. дол. США (11,1%). За станом на 31 грудня 2005 року державний прямій і гарантований борг України становив 78'145'757,47 тис. грн. або 15'474'407,41 тис. дол. США, у тому числі: державний прямій і гарантований зовнішній борг - 58'956'500,32 тис. грн. (75,4% від загальної суми державного прямого й гарантованого боргу) або 11'674'554,50 тис. дол. США; державний прямій і гарантований внутрішній борг - 19'189'257,15 тис. грн. (24,6%) або 3'799'852,91 тис. дол. США.

Державний прямий борг України становив 63'144'616,80 тис. грн. (80,8%) або 12'503'884,50 тис. дол. США. Державний прямий зовнішній борг становив 43'956'325,90 тис. грн. (56,2%) або 8'704'222,93 тис. дол. США. Державний прямий внутрішній борг становив 13'462'035,81 тис. грн. і 1'133'911,90 тис. дол. США (19'188'290,90 тис. грн. (24,6%) або 3'799'661,57 тис. дол. США). Гарантований борг України становив 15'001'140,67 тис. грн. (19,2%) або 2'970'522,91 тис. дол. США, у тому числі: гарантований зовнішній борг - 15'000'174,42 тис. грн. (19,2%) або 2'970'331,57 тис. дол. США; гарантований внутрішній борг - 966,25 тис. грн. або 191,34 тис. дол. США [18].

            Затверджений Державний бюджет на 2005 р. передбачав дефіцит у сумі 8,6 млрд. грн. Результатом вжитих заходів стало зростання в 2005 р. порівняно з 2004 р.  надходжень у зведений бюджет на 46,4%: до дохідної частини надійшло 134,03 млрд. грн., або 98,6% запланованих на рік надходжень (в 2004 р. рівень виконання бюджету становив 100,2%).

У Державний  бюджет в 2005 р. зібрано доходів на суму 105,2 млрд. грн., що на 49,6% більш ніж в 2004 році. Рівень виконання дохідної частини до річного плану зі змінами становив 97,3% проти 99,7% в 2004 році.

Станом на 1 січня 2006 р. видатки зведеного бюджету профінансовані на суму 141,5 млрд. грн., що на 39,6% більш ніж в 2004 році й становить 94,7% від плану. З Державного бюджету здійснені видатки на суму 112,8 млрд. грн., що на 42% більше відповідного показника 2004 р., у тому числі по загальному фонді - 93 млрд. грн. Рівень виконання видаткової частини державного бюджету в 2005 р. до річного плану зі змінами становив 94,4% проти 97,3% в 2004 р., у тому числі по загальному фонді - 98,7% проти 98,8% відповідно.

За підсумками 2005 р. зведений бюджет виконаний з дефіцитом у сумі 7,7 млрд. грн., у тому числі державного - 7,9 млрд. грн., але його величина не є загрозливою для економіки, оскільки відношення дефіциту зведеного бюджету до ВВП становить - 1,8% (при критичній границі 5%); а державного - 1,9% (при критичній границі 3%) [15].

 

 

2.3. Оцінка видатків державного бюджету

 

Розмір дефіциту бюджету є однією з найважливіших макрохарактеристик будь-якої економіки. На його утворення впливає велика кількість економічних, соціальних і політичних джерел. Виявлення впливу різнонаправлених джерел фінансування дефіциту державного бюджету дає можливість вибрати більш прийнятний варіант фіскальної політики як для реалізації поточних, так і перспективних завдань.

Визначення зв'язку між темпами економічного росту й таких показників, як відношення величини державного бюджету до величини ВВП не дозволяють однозначно затверджувати, що між ними існує чітко певний прямий або зворотний зв'язок. Статистичний аналіз реальності й ефективності державного бюджету передбачає вивчення структури його дохідної й видаткової частин у взаємозв'язку із джерелами, які визначають макроекономічну ситуацію в країні.

Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок розбалансованості бюджету, тобто недоліку бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування необхідного обсягу видатків. Тому що причиною дефіциту бюджету в Україні є перевищення видатків над доходами, то для визначення джерел дефіциту необхідно проаналізувати виконання Закону України «Про Державний бюджет» шляхом зіставлення планових величин з фактичними величинами державного бюджету за певний рік (прил.2).

Так можна перевірити виконання як окремих статей, так  і видаткової або дохідної його частини.

Аналізуючи  виконання Закону України «Про Державний  бюджет» за 2006 рік, установлене перевищення  дохідної частини над видатковою. Це привело до значного зниження величини бюджетного дефіциту в порівнянні із планової за рахунок того, що величина перевиконання дохідної частини була більше величини перевиконання видаткової частини державного бюджету.

Наповнення  дохідної частини бюджету в основному  здійснювалося за рахунок податкових надходжень, тобто збільшення їхньої величини повинне привести до скорочення дефіциту.

Використовуючи  метод регресії, можна побудувати динамічну модель, що ілюструє вплив  податкових надходжень (% до ВВП) на розмір видатків державного бюджету України (як відношення видатків до ВВП). Лінійне рівняння зв'язку в  матричній формі має вигляд:

Y = BX + e,

де Y, X - матриці  значень залежна й незалежної змінних; B - матриця оцінок моделі, e - матриця залишків.

У нашім випадку була використана де факторна модель виду:

Y = b0 + b1X1 + b2X2,

де: b1 - параметр, що характеризує зміна ознаки Y під впливом фактору Х1; b2 - середньорічне коливання Y під впливом комплексу факторів Х2; Х1 - податкові надходження (% до ВВП); Х2 - час (роки); Y - видатки бюджету (% до ВВП).

Для спрощення  підрахунків при будівлі моделі до податкових надходжень віднесено: податок на прибуток підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, нарахування на геологорозвідувальні роботи, податок на прибуток із громадян і плата за землю.

По одно кроковому методі найменших квадратів (1МНК) вектор оцінок визначається залежністю: B = (X')^-1X'.

Виконавши відповідні операції, можна знайти вектор оцінок параметрів моделі:

6,632764 

B =    1,504157

          -0,6129

Т.і. рівняння багатофакторної лінії регресії має вигляд:

Y = 6,633 + 1,504 X1 + 0,613 X2

Розраховані параметри  рівняння підтверджують наявність  прямого зв'язку між величиною  податків і видатків бюджету. Якщо податкові  надходження виростуть на 1% від  ВВП, то видатки бюджету виростуть  на 1,504%. За рахунок впливу інших факторів, які рівномірно змінюються протягом часу, видатки бюджету щорічно будуть зменшуватися на 0,6129%.

Пропонуючи  підвищення податків з метою збільшення дохідної частини бюджету, варто  пам'ятати про зворотний ефект  від збільшення ставки відсотка: воно може викликати зменшення податкові надходження (наприклад, в 2007 році ставка відсотка на дохід з фізичних осіб зросла до 15%). Цю залежність ілюструє крива Лаффера. Збільшення податкових надходжень не може бути джерелом, за рахунок якого вдасться скоротити дефіцит бюджетного дефіциту України, тому що видатки виростуть значно швидше. Більше того, як показують дослідження, збільшення податкової ставки може вплинути на зменшення податкових надходжень, тобто збільшити сам дефіцит державного бюджету (табл.4).

Таблиця 4

 Доходи й видатки державного бюджету 2007

	березень			січень - березень
	млн. грн.	реальна зміна  довідпов. періоду року, %	%ВВП	млн. грн.	%ВВП
Доходи	12131,5	24,5	27,7	33547,8	25,4
Податкові надходження	8294,8	22,2	18,5	23528,5	17,8
податки від  прибутку підприємств	1531	79,1	3,5	4949,8	3,7
податки на додану вартість	5031,3	13,4	11,2	13721,3	10,4
бюджетне оподатковування  ПДВ	-1606,8	14	-3,6	-4087,6	-3,1
акцизні збори	801,3	10,9	1,8	2316,9	1,8
податки на міжнародну торгівлю й ін. операції	772,8	24,2	1,7	1934,3	1,5
неподаткові надходження	3717,8	27,1	8,3	8731,4	6,6
Інші надходження	419	54,9	0,9	1287,9	1
Видатки	12931,4	4,5	28,8	29445,9	22,3

 

Можна затверджувати, що в Україні встановлена така ставка відсотка, що  стримує виробництво, а не стимулює його, внаслідок чого податкові поступлення є нижче максимуму. Більш низькі податки можуть спонукати до заощаджень і інвестування, інновації із прийняттям ділових ризиків, підштовхуючи до істотного розширення національного виробництва   й доходу.  Внаслідок зниження ставки може виникнути ще два макроекономічних ефекти, що впливають на бюджетний дефіцит: зменшаться масштаби відхилення від податків, стимули до виробництва й зайнятості забезпечать зменшення державних трансферних платежів. Це буде сприяти зменшенню частини тіньової економіки, що, природно, вплине на ріст обсягів податкових надходжень у державний бюджет.

Таким чином, збільшення податкових надходжень не може бути джерелом, за рахунок якого вдасться скоротити  дефіцит державного бюджету України, тому що видатки виростуть значно більше. Більше того, як показують дослідження, збільшення ставки податків обумовить зменшення податкових надходжень, збільшуючи тим самим дефіцит державного бюджету.

Бюджетний дефіцит  може фінансуватися за рахунок трьох  джерел: внутрішніх позик, зовнішніх позик і грошової кредитної емісії.

Розглянемо грошову – кредитну емісію. Для перевірки існування взаємозв'язку між фінансуванням дефіциту бюджету за рахунок позик НБУ й інфляцією. Для початку варто розрахувати коефіцієнт кореляції (R = 0,7543). Така величина свідчить про наявність прямої й тісного зв'язку між використанням такого джерела й інфляцією: використання позик НБУ з метою покриття бюджетного дефіциту привелася до розвитку інфляції в Україні. Залежність між грошовою емісією й ростом цін є загальновідомої, однак про її рівень можна судити тільки здійснивши відповідний аналіз. Значення коефіцієнта детермінації (R² = 0,5689) показує, що розвиток інфляційних процесів на 56,89% залежить від фінансування бюджетного дефіциту за рахунок позик НБУ.

Фінансування  бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх  позик означає виникнення можливості збільшення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання й реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Одночасне повернення боргу і його обслуговування будуть здійснюватися за рахунок майбутнього виробництва. Великий зовнішній борг може стати перешкодою для подальшого розвитку економіки й мати негативні суспільні наслідки.

Для визначення зв'язку між джерелами зовнішнього  фінансування дефіциту державного бюджету й імпортом розрахований лінійний коефіцієнт кореляції, що рівняється 0,6746. Між рівнями цих рядів існує  прямий і тісний зв'язок. Тому використання зовнішніх позик на даному етапі в Україні сприяє збільшенню обсягів імпорту.

Збільшення процентних ставок також викликає на даний  момент ефект витиснення. Суть цього ефекту полягає в тому, що уряд для фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок внутрішніх позик буде виходити на внутрішній ринок капіталів, тим самим вступить у конкуренцію із приватним сектором економіки. Це, природно, приводить до росту процентних ставок і зменшенню обсягів приватних інвестицій, тобто починається ефект витиснення.

Так само в Україні  існує прямий слабкий зв'язок між  фінансуванням дефіциту бюджету за рахунок ОВДП і інвестиціями в основний капітал. Зі збільшенням фінансування дефіциту за рахунок ОВДП існує можливість росту розмірів капітальних вкладень. Проведені емпіричні дослідження вказують на відсутність ефекту витиснення в цей момент.

Досліджуючи економічні передумови формування державного боргу, помітимо, що значний бюджетний дефіцит є основним чинником формування державного боргу.

Питання доцільності  залучення коштів для фінансування державних видатків виник в Україні  при зіткненні з фінансовими й політичними ускладненнями, до яких привела більша заборгованість, а саме: обслуговування державного боргу становить значну частину видатків бюджету, що скорочує життєво необхідні видатки; нездатність виплатити борг і відсотки за користування позикою веде до політичного й економічного пресингу з боку закордонних країн і внутрішнього розладу. Проблема складається не в існуванні боргу як явища, а в його розмірі, вартості й напрямках використання притягнутих коштів.

Одним з найважливіших  показників, що характеризує ефективність боргової політики країни і її здатність виконувати боргові зобов'язання, є співвідношення сумарних виплат з обслуговування й погашення державного боргу до загальних доходів державного бюджету й ВВП. Після боргової кризи 1998 року, коли сумарні боргові виплати досягли 71,4% річного обсягу дохідної частини держбюджету, здійснення протягом 1999-2001 р.р. реструктуризації боргових зобов'язань дало можливість істотно знизити навантаження на держбюджет. В останні роки державні виплати на погашення й обслуговування державного дога стабілізувалися в межах 3,8 - 4% від ВВП і 24 - 25% сукупних бюджетних доходів, що відповідає 2 -3 - місячному обсягу надходжень у держбюджет.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ПО ЗМЕНШЕННЮ  БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

3.1. Основні напрямки по зменшенню бюджетного дефіциту

 

Збалансування бюджетного дефіциту в тім і складається, щоб за умови готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною й пасивною формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції стимулювання розвитку продуктивних чинностей країни. Оволодіння такою політикою дає можливість українському суспільству незалежно від рівня економічного розвитку й потенціалу грошового господарства знаходити припустимий розмір бюджетного дефіциту.