Бюджетный дефицит Украины

Зміст

 

 

ВСТУП

РОЗДІЛ1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ

 «БЮДЖЕТНИЙ  ДЕФІЦИТ»

1.1.Теоретичні  аспекти проблеми впливу дефіциту  державного

 бюджету  на макроекономічну ситуацію

1.2.Залежність  між зміною величини бюджетного  дефіциту та стимулюванням сукупних видатків і сукупної пропозиції

1.3.Вплив державного  боргу на  макроекономічну ситуацію

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

2.1. Аналіз державного  дефіциту

2.2. Аналіз державного  боргу

2.3. Оцінка видатків  державного бюджету

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ПО ЗМЕНШЕННЮ  БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

3.1. Основні напрямки  по зменшенню бюджетного дефіциту

3.2. Стимулювання  національного виробництва шляхом    

 удосконалення   податкового законодавства

 ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОПОВНЕННЯ

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Основною метою  бюджетного регулювання є проведення фінансово - бюджетної політики, спрямованої на економічний ріст, оскільки реальний ріст економіки - єдино надійне джерело поліпшення добробуту. Сучасне відношення до бюджетного дефіциту й державного боргу неоднозначне. Деякі економісти вважають, що використання бюджетного дефіциту й державного боргу не є найкращим стимулятором розвитку економіки й веде до прискорення інфляції, тобто виступають прихильниками бездефіцитних бюджетів і висловлюють побоювання із приводу ризикованості надмірних бюджетних дефіцитів і державного боргу. Інші економісти, навпаки, уважають використання бюджетних дефіцитів і державного боргу найбільш ефективним способом пожвавлення економіки, особливо в періоди її спаду. Отже, актуальні такі питання: чи потрібне бюджетний дефіцит і державний борг взагалі; якими вони повинні бути по розмірі (відсоток ВВП); який їхній кількісний вплив на інфляцію й економічний ріст; як уникнути надмірного бюджетного дефіциту й державного боргу.

Метою даної роботи  є  визначення кількісного взаємозв'язку дефіциту бюджету й макроекономічних показників, зокрема, його розміру й спрямованості на економічний ріст і інфляцію на конкретній стадії економічного розвитку України в 2005 - 2006 роках, здійснення залежності між борговими показниками держави й пропорціями поділу ВВП, які знаходять відображення в системі національних рахунків, пошук оптимальних шляхів збалансування дефіциту бюджету й побудова оптимальної моделі керування динамікою державного боргу.

Основними завданнями, які  необхідно виконати для здійснення поставлених цілей, є: проведення аналізу динаміки бюджетного дефіциту й державного боргу в Україні в 2000-2005 роках, вивчення видів бюджетного дефіциту й державного боргу, дослідження різних шляхів збалансування бюджетного дефіциту й керування державним боргом у закордонних країнах.

Дана тема зв'язана з  багатьма темами макроекономіки, а  саме з фіскальною, монетарною політикою, інфляційними процесами, динамікою  показників ВВП і іншими.

 

РОЗДІЛ1. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ»

1.1.Теоретичні  аспекти проблеми впливу дефіциту  державного бюджету на макроекономічну  ситуацію

 

Державний бюджет - це форма утворення й витрати  фонду коштів, призначених для  фінансового забезпечення завдань  і функцій держави місцевого самоврядування.

Видатки й доходи державного бюджету не завжди збігаються. Якщо видатки більше доходів, то уряд зіштовхується з бюджетним дефіцитом.¹

Дефіцит бюджету – такі об'єктивні економічні відносини, які  виникають між учасниками суспільного  виробництва відносно використання коштів більше, ніж властиві закріплені джерела доходів бюджету в чинність росту граничних видатків виробництва.²

І.В. Алексєєв, Н.Б. Ярошевич, І.Ю. Кіндрат класифікують дефіцит бюджету за такими критеріями:

- за формою прояву: відкритий (офіційно проголошений у законі про бюджет на відповідний рік) і схований  (не певний офіційно, проявляється в підвищенні планових обсягів доходів, включених до складу доходів джерел покриття бюджетного дефіциту).

Схований дефіцит бюджету  містить у собі такі складові:

- фінансування  державними підприємствами зайвої  зайнятості в державному секторі  й виплати ними заробітної  плати по ставках, більше високим,  чим ринкові, за рахунок банківських  позик або шляхом нагромадження  взаємної заборгованості;

- операції, пов'язані  з державним боргом, а також  фінансування Національним банком  збитків від заходів відносно  стабілізації обміну курсу валют,  безпроцентних і пільгових кредитів  уряду, рефінансування Національним  банком сільськогосподарських, промислових і житлових програм уряду по пільгових ставках.

Схований дефіцит  бюджету занижує величину фактичного бюджетного дефіциту, що нерідко робиться цілеспрямовано (наприклад, перед виборами), а також у рамках «твердого» курсу  уряду на щорічний збалансований  бюджет.

Таким чином, абсолютні  розміри бюджетного дефіциту не можуть служити надійними макроекономічними  показниками, тим більше що заборгованість звичайно збільшується в міру росту  ВВП.

Із причин виникнення: змушений (слідство недостатності фінансових ресурсів у держави, низький рівень виробництва ВВП) і свідомий (слідство фінансової політики держави).

По напрямках  дефіцитного фінансування: активний (через напрямок грошей у розвиток економіки для росту ВВП) і  пасивний (для покриття поточних витрат).

Рівень дефіциту визначається відношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постійним і залежить від різних джерел, які впливають на розвиток економіки. Активний дефіцит бюджету дає можливість підштовхнути подальший розвиток економіки й ріст капіталу. Пасивний - підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний  дефіцит характеризується напрямком  коштів на покриття поточних витрат.

О.Д. Василик,  К.В. Павлюк розрізняють поняття  стійкий дефіцит бюджету, що існує  в довгостроковому періоді, і  тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачених подій  і обставинами.

За критеріями визначеності складових частин бюджетного дефіциту вони виділяють фактичний  бюджетний дефіцит, структурний  бюджетний дефіцит, циклічний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний  бюджетний дефіцит є зовнішнім  проявом розбалансованості дохідної й витратної частин бюджету, то структурний  і циклічний дефіцити є його внутрішніми  складовими. Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету й дефіцит за певний період.

Структурний  дефіцит - це дефіцит за умови повної або високої зайнятості потенційний  виробничих ресурсів.

Структурний дефіцит (надлишок) державного бюджету - різниця  між видатками й доходами бюджету  в умовах повної зайнятості. Циклічний дефіцит нерідко оцінюється як різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту й структурним дефіцитом.

Оцінки структурного дефіциту використовуються, в основному, в індустріальних країнах, де розміри  бюджетних дефіцитів визначаються більшою мірою циклічними коливаннями, а не дискреційними мірами уряду. Складності визначення рівня повної зайнятості ресурсів, природного рівня безробіття й потенційного обсягу випуску утрудняють розрахунки структурних надлишків і дефіцитів державного бюджету, хоча саме на основі динаміки цих макроекономічних індикаторів оцінюється ефективність мір фіскальної політики в довгостроковому плані.

У перехідних економіках проблема дефіциту державного бюджету  ще більше ускладнюється у зв'язку з тим, що, як правило, широко практикується маніпулювання його розмірами - штучне збільшення або, частіше, зменшення величини бюджетного дефіциту цього року. Це маніпулювання може, наприклад, здійснюватися за допомогою наступних інструментів:

• "податкова амністія", що дозволяє платникам податків, які раніше уклонялися від сплати податків, внести за один раз всю суму, рівну певної частини загального податкового збору;
• заходу щодо збору прострочених податкових платежів;
• введення тимчасових або додаткових податків;
• відстрочка розрахунків з постачальниками;
• відстрочка виплати заробітної плати працівникам державного сектора;
• відстрочка обов'язкової індексації заробітної плати відповідно до динаміки рівня інфляції;
• розширена практика приватизації державної власності, включаючи розпродаж прав на дослідницькі й дослідницькі роботи.

У перехідних економіках дефіцит державного бюджету визначається в більшій мірі поточними мірами державного регулювання, чим циклічними коливаннями економіки. Тільки після коректування поточного бюджетного дефіциту з урахуванням впливу цих мір і впливу загальних економічних коливань може бути отриманий характерний для перехідних економік аналог структурного дефіциту, що іноді визначається як корінний дефіцит бюджету.

Вимір його нерідко  виявляється ще більш складним, чим оцінки структурного дефіциту. Тому при розробці стратегій стабілізації й структурних реформ у перехідних економіках доводиться опиратися на звичайні оцінки бюджетного дефіциту, хоча оптимальна довгострокова фіскальна політика повинна бути в більшій мірі зорієнтована скоріше на корінний, ніж на фактичний дефіцит.

Циклічний дефіцит - це результат недонадходження  бюджетних доходів внаслідок  циклічних  коливань в економіці. Він показує вплив ділового циклу  на бюджет і вимірює зміни витрат, надходжень, які виникають через те, що економіка не працює при потенційному обсязі виробництва, а перебуває в стані росту або спаду.

Розходження між  структурним і циклічним бюджетами  тісно пов'язані з розходженнями  між автоматичними й дискреційними  стабілізаторами.

Циклічний дефіцит (надлишок) державного бюджету є  результатом дії убудованих стабілізаторів економіки. "Убудований" (автоматичний) стабілізатор - економічний механізм, що дозволяє знизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості й випуску, не прибігаючи до частих змін економічної політики. Як такі стабілізатори в індустріальних країнах звичайно виступають прогресивна система оподатковування, система державних трансфертів (у тому числі страхування по безробіттю) і система участі в прибутках. "Убудовані" стабілізатори економіки відносно зм'якшують проблему тривалих тимчасових лагів дискреційної фіскальної політики тому що ці механізми "включаються" без безпосереднього втручання уряду.

 

1.2.Залежність  між зміною величини бюджетного  дефіциту й стимулюванням сукупних видатків і сукупної пропозиції

При дискреційній фіскальній політиці з метою стимулювання сукупного попиту в період спаду економічної активності уряд приймає спеціальні рішення, спрямовані на збільшення рівнів зайнятості й випуску. У ході здійснення цих рішень внаслідок збільшень госрасходов (наприклад, на фінансування програм по створенню нових робочих місць) або зниження податків уряд цілеспрямовано створює дефіцит держбюджету. Відповідно, у період підйому з метою стримування інфляційних тенденцій цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

Дискреційна політика уряду зв'язана зі значними внутрішніми тимчасовими лагами, тому що зміна структури держрозходів або ставок оподатковування припускає тривале обговорення цих мір у парламенті.

При не дискреційній фіскальній політиці бюджетні дефіцити й надлишки виникають автоматично, у результаті дії убудованих стабілізаторів економіки, тому що ці механізми "включаються" без безпосереднього втручання уряду.

Створення ефективних систем прогресивного оподатковування й страхування зайнятості є першочерговим завданням для перехідних економік, де об'єктивні складності стабілізаційної політики сполучаються з відсутністю адекватних податкових, кредитно-грошових і інших механізмів макроекономічного керування.

Ступінь убудованої стабільності економіки безпосередньо  залежить від величин циклічних  бюджетних дефіцитів, які виконують  функції автоматичних "амортизаторів" коливань сукупного попиту. Він викликаний автоматичним скороченням (збільшенням) податкових надходжень і збільшенням (скороченням) державних трансфертів на тлі циклічного спаду (підйому) ділової активності (мал. 1).

Пояснення: У  фазі циклічного підйому сукупний дохід  збільшується (Y2 > Y0), і тому податкові  відрахування автоматично зростають, а трансферні платежі автоматично знижуються. У результаті зростає циклічний бюджетний надлишок, і інфляційний бум відносно стримується. У фазі циклічного спаду сукупний дохід знижується (Y1 < Y0), і тому податки автоматично падають, трансферти ростуть. У підсумку збільшується циклічний бюджетний дефіцит на тлі відносного росту сукупного попиту й обсягу виробництва, що відносно обмежує глибину спаду.

Величини циклічних дефіцитів (надлишків) визначаються ступенем "крутості" графіків податкової й бюджетної функцій. Кут нахилу податкової функції T визначається величиною граничної податкової ставки t, а кут нахилу функції державних видатків G - величиною, що характеризує співвідношення між зміною суми одержуваного трансферту й зміною величини доходу. Чим вище рівень доходу, тим вище внесений податок і нижче трансферт, одержуваний від держави.