Бюджетный дефицит Украины

Навіть у  тому випадку, коли всі державні видатки G спрощено представлені як незмінна величина, що не залежить від динаміки поточного  доходу, ступінь убудованої стабільності економіки виявляється тим вище, чим вище рівень податкових ставок t і чим, відповідно, крутіше лінія T. У положенні T1 величини циклічних бюджетних дефіцитів і надлишків більше, ніж у положенні T2, і тому убудовані стабілізатори роблять більше сильний вплив на ріст або зниження сукупного попиту.

За інших  рівних умов величини циклічних бюджетних  дефіцитів і надлишків, а також  ступінь убудованої стабільності економіки  виявляються тим вище, чим вище рівень граничних податкових ставок, а також чим вище співвідношення між зміною суми державних трансфертів і зміною величини національного доходу.

У той же час, збільшення ступеня убудованої стабільності економіки суперечить інший, більше довгострокової мети бюджетно-податкової політики - зміцненню стимулів до розширення пропозиції факторів виробництва й росту економічного потенціалу. Стимули до інвестування, до підприємницького ризику й до праці виявляються відносно сильніше в умовах поступового зниження граничних ставок оподатковування. Однак це зниження супроводжується скороченням величин циклічних бюджетних дефіцитів і надлишків, а отже, і зниженням ступеня убудованої стабільності економіки.

Вибір пріоритетів  між короткостроковими й довгостроковими  ефектами бюджетно-податкової політики є складною макроекономічною проблемою й для індустріальних, і для перехідних економік.

В 80-і роки в багатьох індустріальних країнах були введені системи індексування ставок особистого прибуткового податку залежно від темпів інфляції в сполученні зі зниженням граничних ставок оподатковування. Ці зміни в податковій системі є елементом складної податкової реформи, націленої на довгостроковий ріст економічного потенціалу.

При цьому ступінь  убудованої стабільності економіки  виявляється щодо невисокої - наприклад, у США убудовані стабілізатори сприяють зменшенню коливань національного доходу приблизно на одну третину.

Убудовані стабілізатори  не усувають причин циклічних коливань рівноважного ВВП навколо його потенційного рівня, а тільки обмежують амплітуду  цих коливань. На підставі даних  про циклічні бюджетні дефіцити й надлишки не можна оцінювати ефективність мір фіскальної політики, тому що наявність циклічно незбалансованого бюджету не наближає економіку до стану повної зайнятості ресурсів, а може мати місце при будь-якому рівні випуску. Тому убудовані стабілізатори, як правило, сполучаються з мірами дискреційної фіскальної політики.

 

1.3.Вплив державного боргу на макроекономічну ситуацію

 

Державний борг визначає економічні відносини держави  як позичальника з її кредиторами  відносно перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах повернення, терміновості й оплати.

Заборгованість  урядових органів накопичується  й перетворюється в державний  борг. Його доводиться виплачувати  з відсотками. Говорять, що сьогоднішні  державні позики - це завтрашні податки. Деякі платники податків є власниками державних цінних паперів. Вони одержують відсотки по цих паперах і одночасно платять податки, які частково йдуть на виплату державних позик і кредитів. Як правило, з поточних бюджетних доходів не вдається виплачувати повністю відсотки й у строк погашати державні позики. Постійно маючи потребу в стредствах, уряд прибігає до все нових позик; покриваючи старі борги, вони роблять ще більше нові.

Державний борг росте в різних країнах різними  темпами. Перевищення державного боргу над ВВП більш ніж в 2,5 рази вважається небезпечним для стабільності економіки, особливо для стійкого грошового обігу. ³

Державний борг може бути представлений у формі:

1)кредитних  угод і договорів, укладених  від імені держави як позичальника із кредитними організаціями, іноземними державами й міжнародними фінансовими організаціями;

2)державних  позик, здійснених шляхом випуску  цінних паперів від імені держави;

3)договорів  і угод про одержання державою  бюджетних позичок і бюджетних кредитів від бюджетів інших рівнів бюджетної системи держави;

4)договорів  про подання державі державних  гарантій;

5)угод і договорів,  у тому числі міжнародних, ув'язнених  від імені держави, про пролонгацію  й реструктуризацію боргових  зобов'язань держави минулих років. ⁴

Державний борг підрозділяють на короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (від 1 року до 5 років) і довгостроковий (понад 5 років). Найбільш важкими є короткострокові  борги. По них незабаром доводиться виплачувати основну суму з високими відсотками. Таку заборгованість можна пролонгувати, але це пов'язане з виплатою відсотків на відсотки. Державні органи намагаються консолідувати короткострокову й середньострокову заборгованість, тобто перетворити її в довгострокові борги, відклавши на тривалий строк виплату основної суми й обмежуючись щорічних виплатних відсотків. У ряді країн існують спеціальні керування державного боргу при міністерстві фінансів, які здійснюють погашення й консолідацію старих боргів і залучення нових позикових коштів.

За умовами  залучення коштів розрізняють внутрішній і зовнішній борг.

Внутрішній  державний борг - це сукупність зобов'язань  держави перед резидентами, тобто  заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації.

Зовнішній державний борг - це сукупність боргових зобов'язань держави, які виникли в результаті позик держави на зовнішньому ринку.

Зовнішній борг держави має такі складові:

- борг органів  державної влади й керування,  що виник у результаті залучення  кредитів іноземних держав і випуску державних цінних паперів, які розміщаються на міжнародних ринках капіталів;

- борг суб'єктів  господарювання, гарантований урядом. Він погашається й обслуговується  суб'єктами господарювання - позичальниками.

Стан зовнішнього  боргу держави можна охарактеризувати за допомогою таких показників:

А) співвідношення зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту;

Б) співвідношення планових платежів відносно обслуговування боргу валютних надходжень держави. Він свідчить про платоспроможність країни в найближчій перспективі;

В) співвідношення дисконтированої вартості боргу й експорту. Цей показник використовується для оцінки довгострокової платоспроможності⁵ .

Зовнішній борг представляє особливу увагу. Якщо платежі  по ньому становлять значну частину надходжень від зовнішньоекономічної діяльності країни, наприклад 20-30%, то залучати нові позики з-за кордону стає важко. Їх надають неохоче й під більш високі відсотки, вимагаючи застав або особливих поручництв. У деяких, що розвиваються й середньо розвинених країнах щорічні зобов'язання виплати по позиках перевищують всі надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

Державний борг можна розділити на дві складові:

- капітальний  борг - це сума випущених і непогашених  державою боргових зобов'язань і гарантованих ним зобов'язань інших осіб, включаючи нараховані відсотки по цих зобов'язаннях;

- основний борг - це номінальна вартість всіх  боргових зобов'язань держави й гарантованих ним запозичень.

Державний борг істотно впливає на економіку  в цілому, а саме на параметри монетарної й фіскальної політики й на економічну кон'юнктуру. Ефективне керування державним боргом передбачає не тільки знання його ефектів, але й можливість і якісної й кількісної оцінок.

В економічній  теорії існує ряд концепцій відносно тлумачення впливу державного боргу на економіку. У сучасній економічній літературі виділяють дві основні теорії державного боргу. Першою є традиційна (або класична) теорія державного боргу, що базується на принципах і підходах неокласичної школи економічної теорії.

Сутність традиційної  теорії полягає в тому, що збільшення державного боргу стимулює сукупний попит і економічний ріст у  короткостроковому періоді, але  в довгостроковому періоді сприяє зниженню частини капіталу в національному  багатстві й зменшенню національного доходу.

Аналіз ефектів  державного боргу був би неповним без обліку й вивчення «теорії  нейтральності державного боргу», що називають «Еквівалентність Рікардо». Її сутність полягає в тому, що вибір фінансування державних видатків за допомогою позик або податків не є релевантним. Ця теорія має велике теоретичне значення й має потребу в подальшому вивченні. Однак при вивченні оптимальних значень державного боргу й граничних показників боргового навантаження варто керуватися засадами класичної теорії державного боргу.

Класична теорія державного боргу базується на ряді гіпотез:

- на обсяг  урядових видатків боргова політика не впливає, ре валентними є тільки зменшення (збільшення) податків або збільшення (зменшення) обсягу державного боргу для покриття дефіциту бюджету;

- тимчасове  зменшення податків у поточному  періоді передбачає збільшення  податків у майбутньому, тому  що державний борг постійно  рости не може;

- справжня вартість  підвищення податків рівняється  вартості поточного приросту  державного боргу.

Перед тим, як перейти  до досліджень макроекономічних ефектів  державного боргу, їм варто дати визначення як об'єкту статистичного  вивчення. Під макроекономічним ефектом державного боргу розуміють зміна параметрів макроекономічної кон'юнктури, фіскальної й монетарної політики держави, національного багатства, економічного розвитку, політичної стабільності країни і її економічної незалежності в результаті впливу державного боргу на економіку.

Почнемо дослідження  з аналізу короткострокових ефектів, які впливають на дефіцит бюджету, а потім перейдемо до довгострокових, серед яких одним з найбільш важливих є зменшення національного багатства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

2.1. Аналіз  державного дефіциту

 

2000 рік став  переломним в економічній динаміці України. Після довгострокової кризи досягнено відчутний ріст макроекономічних і галузевих параметрів розвитку вітчизняної економіки. Покращилася структура торговельного й платіжного балансу держави. Поглибилися зароджені в попередні роки позитивні зрушення й у системі бюджетних відносин. Підсилилася збалансованість фінансових ресурсів держави – доходів і видатків ⁶ .

Таблиця 1

Навантаження  нетто - боргових виплат на Зведений бюджет України (млн. грн., якщо не зазначено інше)

Показники	1999	2000
Внутрішній державний борг
Залучення позик	3844,7	2038,5
Погашення боргу	1813,1	1663,6
Обслуговування боргу	1250,7	1661,4
Сумарні боргові  виплати	3063,8	3325
Сальдо залучень - виплат	780,9	-1286,5
Сальдо залучень виплат (% доходів бюджету)	2,4	-2,9
Зовнішній державний борг
Залучення позик	1815,1	380,6
Погашення боргу	1896,8	964,8
Обслуговування боргу	1836,6	2907,5
Сумарні боргові  виплати	3733,4	3872,3
Сальдо залучень - виплат	-1918,3	-3491,7
Сальдо залучень виплат (% доходів бюджету)	-5,8	-8
Державний борг (усього)
Залучення позик	5659,8	2419,1
Сумарні боргові  виплати	6797,2	7197,3
Сальдо залучень - виплат	-1137,4	-4778,2
Сальдо залучень виплат (% доходів бюджету)	-3,5	-10,9

 

 Оздоровленню фінансової  системи сприяло істотне скорочення взаємозаліків і вексельних розрахунків з бюджетом. У загальному за цей рік обсяг таких розрахунків скоротився щодо державного бюджету 1999 року з 10,2% до 0,1%, місцевих бюджетів - з 28% до 1,7%. Це позитивно вплинуло на збільшення надходжень у грошовій формі.

В 2000 році Україна зробила  відчутний крок до введення передбаченої стратегії економічного й соціального розвитку на 2000-2004 р.р. політики, поступовому скороченню державного боргу. У порівнянні з 1999 роком він зменшився з 15,3 млрд. дол. до 14,1 млрд. діл., у тому числі зовнішній борг  - з 12,4 млрд. дол. до 10,3 млрд. діл.  Частина загального обсягу державного боргу в структурі ВВП скоротилася з 62,8% до 49,9% і вже не була критичною. Досягненню таких результатів сприяли конструктивна політика НБУ, успішне здійснення на початку 2000 року реструктуризації зовнішнього боргу перед приватними кредиторами⁷ .  У квітні 2000 року Україна здійснила реструктуризацію зовнішнього державного боргу комерційним кредиторам обсягом 2,6 млрд. дол. (зі строком погашення в 2000-2001 р. р.) на більш довгострокові зобов'язання (строком до 7 років), номініровані в доларах або Євро, із процентною ставкою 10% у доларах і 11% у Євро. У вересні 2000 року реструктуризовано заборгованість Уряду НБУ по ОВДП 1998 - 2000 р. р. випуску й КОВДП 1999 р. вартістю 10,5 млрд. грн. з оплатою щомісячного доходу.