Аналіз вартості капіталу підприємства та його структури

• фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;

• здатністю маневрувати  власними коштами;

• достатнім забезпеченням  матеріальних оборотних засобів  власними джерелами покриття;

• станом виробничого  потенціалу.

Як уже зазначалось, в умовах становлення ринкових відносин кожен суб'єкт господарювання повинен  володіти достовірною інформацією  про фінансову стійкість та платоспроможність  як власного підприємства, так і  своїх партнерів. Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб’єктам аналізу (банкам, партнерам по договірних відносинах, контролюючим органам) визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, дати оцінку фінансовій незалежності від зовнішніх джерел, скласти в загальній формі прогноз майбутнього фінансового стану.

На основі узагальнення світового досвіду аналізу фінансового  стану фірм, компаній, що працюють у  ринкових умовах, та практики проведення такого аналізу на підприємствах  нашої країни, яка переживає процес роздержавлення і переходу до ринку, рекомендується відповідна система показників, які характеризують фінансову стійкість.

Усі ці показники об'єднуються  в такі групи:

Показники структури  капіталу, які характеризують фінансову незалежність від зовнішніх позикових коштів, а саме:

• коефіцієнт фінансової незалежності (Кф.н.);

• коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с.)',

• коефіцієнт фінансової залежності (Кф.з.);

• плече фінансового важеля (коефіцієнт фінансового ризику, (Кф.р.).

Показники, які характеризують стан оборотних коштів

• коефіцієнт маневрування власного оборотного капіталу (Км.в.к.);

• коефіцієнт забезпечення матеріальних оборотних фондів власними джерелами фінансування (Кз.в.к.).

Показники, які характеризують стан основних засобів

• частка основного капіталу у власному (індекс постійного активу) (Ко.к.);

• коефіцієнт модернізації (Км.д.)

• коефіцієнт реальної вартості майна (основних і матеріальних

оборотних коштів) (Кр.в.м.).

 

Таблиця 2.10. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Коефіціент	2008	2009	відхилення
Частка основого капіталу у власному	52,4%	60,2%	7,8%
Коефіціент модернізації	0,48	0,49	0,1
Коефіціент реальної вартості майна  виробничого призначення	0,6	0,63	0,03
Коефіціент окупності відсотків	4,2	5,1	0,9
Коефіціент ділової активності	0.23	0.27	0.04
Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів	15,2%	15,6%	0.4%
Коефіцієнт ефективності власного капіталу	0.56	0.59	0.03

 

Як видно, і на початок, і на кінець року основний капітал  повністю сформований за рахунок  власних джерел. На початку року власний капітал у 2 раза перевищував вартість основних фондів. На кінець року цей показник дещо збільшився і становив 1,6 раза.

Збільшення коефіцієнта  модернізації на 0,1 свідчить про підвищення зниження інтенсивності вивільнення  коштів, іммобілізованих в основні фонди та нематеріальні активи.

Господарська практика показує, що для промислових підприємств  нормальним значенням Кр.в.м. слід вважати Кр.в.м. > 0,5.

Як видно, відносний  розмір реальної вартості майна виробничого  призначення збільшився на кінець звітного періоду на 0,03 і вищий від 0,5, що свідчить про високий рівень матеріало- і фондовіддачі.

Для нормальної роботи підприємства коефіцієнт окупності ввідсотків повинен  бути не менше ніж 3, ця умова виконується.

Коефіцієнт ділової активності (Кд.ак.), або коефіцієнт оборотності балансу, показує обсяг продукції, для виробництва якої використовується майно підприємства, і характеризується відношенням виторгу від реалізації продукції до валюти балансу. Тобто за рахунок виторгу, одержаного у звітному році, підприємство може в 0,23 (0.27) раза компенсувати вартість майна.

Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів дає  можливість визначити, за який період часу прибуток, отриманий підприємством, може компенсувати вартість майна. Тобто всі вкладені в підприємство кошти окупляться трохи більше, ніж за 6 років (100: 15). Цей коефіцієнт має першочергове значення для оцінки народногосподарської ефективності підприємства.

Тобто на кожну гривню власних коштів підприємство звітного року одержало 59 коп. прибутку. Минулого року цей показник становив 56 коп. Це свідчить про підвищення ефективності використання власних коштів.

Можна зробити висновок що підприємство має нормальний стан стійкості фінансового стану  який гарантує його платоспроможність (якщо запаси і витрати дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитам банку під товарно-матеріальні цінності).

 

3. Оптимізація структури  капіталу на підприємстві

3.1 Форми реалізації  структури капіталу

 

Серед теоретичних основ  управління формуванням капіталу однією з базових є теорія його структури. Це пов’язано з тим, що теоретична концепція структури капіталу формує підгрунтя для вибору низки стратегічних напрямків фінансового розвитку підприємства, що забезпечують зростання його ринкової вартості. Отже, ця теорія має достатньо широку сферу практичного застосування [7. С, 48].

Поняття «структура капіталу»  носить дискусійний характер і тому потребує чіткого визначення. Всі  зарубіжні та вітчизняні економісти характеризують це поняття як відношення власного та позичкового капіталу підприємства.

На сучасному етапі  значна кількість економістів дотримуються думки, що в понятті «структура капіталу»  необхідно розглядати всі види як власного, так і позичкового капіталу підприємства [6. С, 131].

При цьому в складі власного капіталу слід розглядати не лише первинно інвестований обсяг (акціонерний, пайовий капітал, який бере участь у  формуванні статутного фонду підприємства), а й частку у вигляді певних резервів та фондів, що створена в діяльності підприємства, та нерозподілений прибуток. Виходячи з цього, позичковий капітал необхідно розглядати за формами використання з урахуванням фінансового лізингу, товарного кредиту, кредиторської заборгованості та ін.

Структура капіталу відіграє провідну роль у формуванні ринкової вартості підприємства. Цей зв’язок опосередковується показником середньозваженої вартості капіталу. Тому концепцію структури капіталу доцільно досліджувати разом з концепцією вартості капіталу та концепцією ринкової вартості підприємства.

В теорії структури капіталу виокремлюють такі теоретичні концепції [5. С, 211]:

• традиційна концепція;
• концепція індиферентності;
• компромісна концепція;
• концепція протиріччя інтересів.

В їх основу покладено  різні підходи до можливості оптимізації  структури капіталу підприємства та виокремлення пріоритетних факторів, що визначають механізм оптимізації [4. С, 156].

Розглянемо детально один із методів на прикладі нашого підприємства, а саме оцінку ефективності структури капіталу з позиції  фінансового левериджу.

Одне із головних завдань  діяльності підприємства – максимізація рівня рентабельності власного капіталу за заданим рівнем фінансового ризику. Одним із основних механізмів реалізації цього завдання є «фінансовий  леверидж» [11. С, 212].

Фінансовий леверидж характеризує використання запозичених засобів, які впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж – це об’єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал [11. С, 213].

 

Таблиця 3.1. Аналіз ефективності використання позикових коштів

Показник	2008	2009
Ефект фінансового левериджу	2,8	3,7
Валова рентабельність активів	49,6%	53,4%
Рентабельність власного капіталу	23,03%	29,9%

капітал структура  формування ефективність

Практичне застосування моделі фінансового левериджу було проведене для відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» за 2008–2009 рр.

Як показав аналіз структури капіталу ВАТ «Укрнафта» за період з 2008 по 2009 рік, обсяг позичкового капіталу що використовувався за цей період не перевищував 25% від загального обсягу капіталу. Згідно з показником фінансового левериджу використання певної частки позичкових коштів дозволяло підвищити рентабельність власного капіталу підприємства.

Проведені розрахунки показали, що завдяки додатковому залученню  позикових коштів у 2009 році та зростанню  власного капіталу, рентабельність власного капіталу зросла на 6,87% порівняно з 2008 роком, і склала 53,4%. Рентабельність власного капіталу у 2009 році підвисилась до рівня 53,4%. Причому, рівень позикових коштів у структурі капіталу ВАТ «Укрнафта» дорівнював 20%, що у грошовому вимірі становило 1 777 677 грн. Значення даного показника за період, що аналізується було максимальне і забезпечувало, як показали розрахунки максимальний приріст рентабельності власного капіталу підприємства.

Мною була проаналізована структура капіталу ВАТ «Укрнафта» за період з 2008 по 2009 рік. Частина позичкового капіталу забезпечувала підвищення рентабельності власного капіталу згідно з показником фінансового левериджу.

 

Таблиця 3.2. Аналіз структури  капіталу

Показники	Роки
	2008	2009
Середня сума всього капіталу, що використовується	8121923	8053792
Середня сума власного капіталу	6543521	7073 066
Середня сума позикового капіталу	1638518	980718
Структура капіталу:
Власний	87%	80%
Позичковий	13%	20%
Сума валового прибутку, грн.	3028372	4079066
Економічна рентабельність активів.%	49,6%.	53,4%.
Середній рівень відсотків за кредит, %	18%	18%
Сума чистого прибутку, що залишився  в розпорядженні підприємства	1 870 201	2412560
Рентабельність власного капіталу	23,03%.	0,17
ЕФЛ	2,8	3,7

 

Проаналізувавши структуру  капіталу компанії, треба визначити  чи оптимальний обсяг позичкового капіталу використовує підприємство на даний період. Побудуємо для даного підприємства оптимізаційні моделі перебору фактично можливих структур капіталу підприємства, дані яких занесемо в таблицю.

 

Таблиця 3.3. Оптимізаційні  моделі перебору фактично можливих структур капіталу

Показники		2009 рік
		0 модель		1 модель	2 модель		3 модель		4 модель	5 модель
Середня сума всього капіталу, що використовується		8053792		8053792	8053792		8053792		8053792	8053792
Середня сума ВК		8053792		7073 066	6667072		5870644		5587722	4939121
Середня сума ПК		0		980726	1386720		2183148		2466070	3114671
Структура капіталу:
власний		100%		87,8%	82,7%		72,9%		69,4%	61,3%
позичковий		0%		12,2%	17,3%		27,1%		30,6%	38,7%
Сума валового прибутку		4300016		4300016	4300016		4300016		4300016	4300016
Економічна R активів.%		53,4%.		53,4%.	53,4%.		53,4%.		53,4%.	53,4%.
Серед. рівень% за кредит		0,00%		18,00%	21,89%		24,00%		26,00%	29,00%
Сума чистого прибутку, що залишився  в розпорядженні підприємства	2460811		2412560			2291932		2223174	2089783		1922600
R власного капіталу	30,6%		29,9%			28,5%		27,6%	25,9%		23,9%
ЕФЛ	0,00		3,7			3,02		2,45	1,97		1,03

 

Як бачимо із розрахунків  найбільш ефективної структури капіталу підприємство набуло при співвідношенні власного та позичкового капіталу 87,8: 12,2%. Така структура забезпечила рентабельність власного капіталу 29,9%. Подальше збільшення долі позичкового капіталу призвело до зменшення рентабельності власного капіталу.

3.2 Заходи щодо забезпечення  реалізації структури капіталу

 

В умовах ринкової економіки  відбувається зміщення пріоритетів в об'єктах та цільових установах системи управління об'єктом господарювання. Якщо в економіці, що централізовано планувалась, свобода в маніпулюванні ресурсами, їх відшкодування була достатньо обмежена, а підприємства були поставлені в жорсткі рамки і не могли вибирати найбільш раціональну структуру ресурсів, що ними використовувались, то в ринковій економіці такі обмеження по суті не існують, а ефективне управління ресурсами вимагає здійснення оптимізації ресурсного потенціалу підприємства [12. С, 285].