Управление финансовым результатом в жилищно-коммунальном хозяйстве

 

 

Таким чином, чим більше коефіцієнт структури валової маржі, тим сила операційного важеля більше або, чим більше частка постійних витрат у валовій маржі, тим сила операційного важеля більше.

3. Існує аналітична залежність запасу фінансової міцності (ЗФМ) підприємства від коефіцієнта структури валової маржі α:

 

 

,                                              (2.5)

 

 

де ЗФМ_в – запас фінансової міцності у відносних одиницях.

Запас фінансової міцності має оберненопропорційну залежність від коефіцієнта структури валової маржі.

4. Існує аналітична взаємозалежність між силою операційного важеля і запасом фінансової міцності підприємства.

Цей взаємозв'язок характеризує універсальне рівняння, що показує, що множення запасу фінансової міцності, виражене в частках одиниці, і сили операційного важеля в результаті завжди буде давати одиницю:

 

 

   або .                          (2.6)

 

 

5. На основі залежності (2.5), а також залежності (2.6), використовуються по два нових рівняння для обчислення запасу фінансової міцності підприємства у відносних одиницях, запасу фінансової міцності підприємства у відсотках і запасу фінансової міцності в абсолютних одиницях.

 

 

;   .                               (2.7)

 

 

Поріг рентабельності можна розрахувати через силу операційного важеля:

 

 

,                            (2.8)

 

 

,                                     (2.9)

 

 

,                               (2.10)

 

 

Запас фінансової міцності в абсолютних одиницях:

 

 

або , або ,   (2.11)

 

 

де ВМ – валова маржа:

коефіцієнт ВМ –  .

Таким чином, можемо знайти поріг рентабельності в абсолютному вираженні, знаючи силу операційного важеля:

 

 

,                      (2.12)

 

 

а також через коефіцієнт структури валовий маржі:

,                                (2.13)

 

 

6. З метою проведення аналізу беззбитковості за всіма чинниками введено поняття критичного значення аналізованого чинника і запасу фінансової міцності по аналізованому фактору.

Загальний вид рівняння для обчислення критичних значень аналізованих чинників має такий вигляд (аналогічний формулі (2.12) для порога рентабельності):

 

 

,   (2.14)

 

 

де Фактор – абсолютне значення величини аналізованого фактора;

Р_{фактора} – сила операційного важеля за аналізованого фактору.

Знак «+» у  цій формулі використовується для  визначення критичного значення такого аналізованого чинника, при збільшенні якого прибуток зменшується, і навпаки. Не важко помітити, що в цьому випадку мова йде про два фактори: змінних і постійних витратах.

Загальний вид  рівняння для обчислення запасу фінансової міцності по аналізованих чинникам у  відсотках має такий вигляд (аналогічний  формулі (2.9) для запасу фінансової міцності за об'ємом реалізації):

 

 

,                                             (2.15)

 

 

Загальний вид рівняння для обчислення запасу фінансової міцності по аналізованим чинникам у відносних одиницях має такий вигляд (аналогічний формулі (2.7):

 

 

.                                          (2.16)

 

 

Загальний вид рівняння для обчислення запасу фінансової міцності по аналізованим чинникам в абсолютних одиницях має такий вигляд (аналогічний формулі (2.11):

 

 

.                                           (2.17)

 

 

З метою аналізу чутливості прибутку до зміни одного з чинника введено поняття сили операційного важеля по фактору, що аналізується. 
Роль, яку відіграє операційний важіль у питанні визначення впливу, що чиниться зміною виручки на зміну прибутку, загальновідома. Тобто операційний важіль допомагає провести аналіз чутливості прибутку до зміни виручки, а якщо бути більш точним, то до зміни обсягу реалізації, на той чи інший відсоток. Аналіз чутливості допомогою операційного важеля хороший тим, що він гранично простий:

 

 

,                       (2.18)

 

 

де – відсоткова зміна прибутку;

 – відсоткова зміна об'єму реалізації.

Загальний вид рівняння для сили операційного важеля по фактору, що аналізується, має наступний вигляд:

 

 

.              (2.19)

 

 

Приватні важелі:

 

 

,                             (2.20)

 

 

,             (2.21)

 

 

.                (2.22)

 

 

8. Аналіз чутливості  прибутку можна проводити, використовуючи  універсальну формулу, придатну  для аналізу по кожному з  факторів. Знак «-» у цій формулі використовується для аналізу чутливості:

 

 

,            (2.23)

 

 

де  – відсоткова зміна фактору прибутку до зміни такого фактору, що аналізується, при  збільшенні якого прибуток зменшується і навпаки.

9. Для визначення компенсуючої зміни обсягу реалізації при зміні одного з факторів пропонується користуватися такими формулами:

- при зміні ціни або змінних витрат:

 

 

,

 

або            ,                      (2.24)

 

 

- при зміні постійних видатків:

,                             (2.25)

 

 

де  – зміна прибутку у відносних одиницях під впливом зміни аналізованого фактора.

 

 

.                                      (2.26)

 

 

Можна помітити, що теоретичною базою оптимізації прибутку та аналізу витрат є система обліку прямих витрат (прийнята в директ-костинг), яку називають ще системою управління собівартістю, або системою управління підприємством.

Система операційного аналізу є атрибутом ринкової економіки. У ній досягнутий високий ступінь інтеграції обліку, аналізу і прийняття рішень. Головна увага в цій системі приділяється вивченню поведінки витрат ресурсів залежно від зміни обсягів виробництва (в класичному варіанті), що дозволяє гнучко і оперативно приймати рішення щодо нормалізації фінансового стану підприємства. Стоянової Є.С. і Штерну М.Г. вдалося істотно розширити область застосування даної системи, а також підвищити якість прийнятих рішень.

Найбільш важливі аналітичні можливості наступні: визначення ціни на нову продукцію (послуги), прорахунок варіантів зміни виробничої потужності підприємства, оцінка ефективності виробництва (придбання) напівфабрикатів; оцінка ефективності прийняття додаткового замовлення, заміни обладнання та інше.

Однак, операційний аналіз не зможе допомогти окреслити конкретний кордон виробництва, після якого можливе отримання збитків або будуть потрібні інвестиції, тому що чим далі від точки беззбитковості тим начебто більше прибутку, однак і постійні та змінні витрати в ньому повинні розглядатися в дуже короткому проміжку часу, оскільки в тривалому періоді, особливо при значних структурних зрушеннях вони піддаються великим змінам

Для вирішення подібних завдань застосовується внутрішнє планування прибутку. Воно будується з урахуванням цілком конкретних обставин і чинників, що цікавлять. Дія таких факторів, як правило, легко формалізується, і це дозволяє використовувати математичне моделювання в цілях інформаційного забезпечення та вивчення закономірностей зміни прибутку, програючи різні ситуації, вся сукупність яких може повністю увібрати в себе всю невизначеність у стані підприємства. Далі розглянуто побудову математичної моделі, яка успішно може виступити в ролі індикатора (компаса) у процесі планування прибутку підприємства.

 

 

2.4 Граничний аналіз прибутку, витрат і обсягу виробництва

 

 

Основні фінансові  показники: прибуток, рентабельність, капіталовіддача, капіталомісткість продукції, витрат на виробництво – повинні бути пов'язані між собою і збалансовані з показниками виробництва і реалізації продукції в перспективі.

Збалансованість фінансових показників з витратами  на виробництво і обсягом продажів (реалізацію) може бути здійснена різними  способами:

- за допомогою складання узагальненого кошторису прибутків і збитків і балансу доходів і витрат;

- методом виробничої функції (типу функції Кобба-Дугласа), що дозволяє прогнозувати очікувані показники господарської діяльності за факторами витрат праці і капіталу;

- методом граничного аналізу, що дозволяє визначати величину максимального прибутку виходячи з рівності граничного доходу (приросту виручки на одиницю продукту чи послуги) граничним витратам (приросту витрат на одиницю продукту чи послуги) та інші.

Особливо приділимо  увагу показниками прибутку. Величина прибутку підприємства є керованим параметром. Управляти прибутком необхідно на всіх стадіях виробничо-комерційного циклу, починаючи від закупівель сировини і матеріалів і закінчуючи збутом продукції (наданням послуги). Ефективність управління прибутком зростає в напрямку, зворотному руху виробничо-технологічного процесу.

Проблема оптимізації  прибутку неоднозначна. З одного боку, прибуток має бути якомога більше, тому що це фінансовий результат, що характеризує досягнення кінцевих цілей бізнесу, підвищення його інвестиційних можливостей і привабливості. З іншого боку, показувати у звітах більший прибуток невигідно, тому що зростають оподатковувана база і сума податку. Звідси виникає проблема оптимізації прибутку.

Оптимізація прибутку здійснюється за допомогою різних методів. Розглянемо один з них.

Обсяг виробництва  продукції, ціна продукту (послуги) і витрати знаходяться у певній функціональній залежності один від одного. Тому отримання максимального прибутку можливо за певних співвідношеннях цих величин. При прийнятті рішень, націлених на збільшення прибутку підприємства, необхідно враховувати передбачувані величини граничного доходу та граничних витрат. Граничний дохід – це приріст виручки від реалізації на одиницю приросту кількості виробленого продукту.

Введемо такі умовні позначення:

Q – кількість товару (продукту);

р – ціна одиниці товару;

Q * р – дохід (виручка) від реалізації товару;

С – витрати виробництва (витрати);

R – прибуток від реалізації (що не враховує інші витрати).

Тоді прагнення отримати максимум прибутку може бути представлено у формальному вигляді такої функцією:

 

 

R = (p*Q) – C ®max.

 

 

Застосування граничного доходу до цієї функції дає співвідношення:

 

 

;   ,

 

 

де – граничні витрати;

 – граничний дохід.

Звідси випливає: щоб прибуток був максимальним, необхідно рівність граничних витрат і граничних доходів. Це співвідношення дозволяє знайти оптимальний розмір обсягу виробництва при відомих (або заданих) функціях попиту P = f (Q) і витрат C = g (Q).

Проводитися аналіз оптимальності обсягу виробництва по підприємству. Попередньо робляться необхідні доповнення вихідних даних для подальших розрахунків. Потім проводитися аналіз залежності між ціною продукту і його кількістю і аналіз залежності між витратами і кількістю випущеної продукції (послуг) в динаміці, що дозволяє вибрати для них функції.

Після цього проводяться розрахунки граничного доходу та граничних витрат по вище описаним формулам, і перебувати оптимальний обсяг випуску продукції. Знаючи розмір випуску, можна визначити ціну продукту, виручку, прибуток і витрати виробництва.

Таким чином, через оптимізацію виробничої діяльності можна впливати на фінансові результати підприємства.

Підводячи підсумки, можна сказати, що стійке фінансове  становище підприємства є результатом умілого, прорахованого управління всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства. Теорія фінансів, підприємництва та економіки підприємства розглядає поняття «стійкий фінансовий стан» не лише як якісну характеристику його фінансів, але і як кількісно вимірне явище. Підсумкова рейтингова оцінка враховує усі найважливіші параметри фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності в цілому. При її побудові використовуються дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих і фінансових ресурсів, стан і розміщення коштів, їх джерела, ліквідність підприємства тощо.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства в усіх напрямках його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, фінансової та інвестиційної. Вони складають основу економічного розвитку підприємства і зміцнення його фінансових відносин з усіма учасниками господарського процесу. Тому на мою думку, при вирішенні завдання поліпшення фінансових результатів варто орієнтуватися не тільки на збільшення сумарного прибутку, а й на зростання ділової та господарської активності підприємства в цілому.