Управление финансовым результатом в жилищно-коммунальном хозяйстве

 

РЕФЕРАТ

 

Наукова робота: с.63,    рис. 4,     табл. 5,     формул 32, перелік  посилань –  джерел 9.

Об’єкт досліджень  -  фінанси житлово-комунальної сфери в цілому і організацій (підприємств), що надають послуги з утримання житлового фонду та здійснення виробничої діяльності в комунальному секторі.

Мета роботи – розробка методологічних основ та практичних рекомендацій щодо управління фінансовим результатом підприємств житлово-комунального господарства України в умовах створення конкурентних відносин.

Методи дослідження – системний і діалектичний методи пізнання, що мають можливість вивчення економічних явищ у їх розвитку, взаємозв'язку і взаємозумовленості. При цьому також використовувалися загальнонаукові методи абстрагування, моделювання, аналізу та синтезу, групування і порівняння статистичних даних.

Розглянуті методи, дозволяють управляти фінансовими результатами з точки зору різних часових періодів: операційний аналіз більше підходить до тактичного управлінню прибутком; для вибору стратегічної лінії розвитку розглянутий граничний аналіз витрат, прибутку і обсягів виробництва.

 

 

ФІНАНСОВИЙ  РЕЗУЛЬТАТ, ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО, УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ РЕЗУЛЬТАТОМ, ФІНАНСУВАННЯ, ФІНАНСИ, БЮДЖЕТ, ПЛАНУВАННЯ, ПРИБУТОК, ЗБИТОК, ЛІКВІДНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, АКТИВ

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП		4
1 ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО  РЕЗУЛЬТАТУ В ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ  ГОСПОДАРСТВІ		7
1.1 Фінансові  результати діяльності підприємств  ЖКГ		7
1.2 Житлово-комунальне  господарство та порядок формування  фінансового результату в ЖКГ		16
2 МЕТОДОЛОГІЧНІ  АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ  РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІДПРИЄМСТВ ЖКГ		36
2.1 Сутність, завдання, об'єкти управління фінансовими  результатами		36
2.2 Організація  процесу управління фінансами  на підприємстві ЖКГ		40
2.3.Технологія операційного аналізу при управлінні фінансовими результатами		45
2.4 Граничний  аналіз прибутку, витрат і обсягу  виробництва		57
ВИСНОВКИ		61
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ		63

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) є однією з найважливіших сфер сучасної соціально-економічної системи, в якій формуються параметри якості життя населення та економічного потенціалу територіальних підсистем держави. Однак роки реформування українського ЖКГ не призвели до суттєвого підвищення ефективності його функціонування. У ньому не завершено формування ринкових відносин, залишається неефективною система управління, про що свідчить незадовільний фінансовий стан галузі, породжений високими виробничими витратами, відсутністю серйозних стимулів для зниження витрат і впровадження принципів конкурентного ринку. Високий рівень фізичного і морального зносу інженерної інфраструктури комунального господарства призводить до втрати енергії, води та інших видів матеріальних ресурсів, погіршенню отримуваних споживачами послуг, параметри яких все більше відстають від потреб сучасного цивілізованого суспільства. Така ситуація входить в протиріччя з об'єктивними причинами збільшення цін на житлово-комунальні послуги, що відбувається на тлі соціальних проблем, що викликаються випередженням темпу зростання витрат утримання житлово-комунального господарства над збільшенням загальних доходів більшості категорій населення країни.

Зі значними перешкодами стикається реалізація запропонованого суспільству напрямку формування конкурентного середовища у сфері ЖКГ як найважливішого інструменту зниження суспільних витрат і підвищення ефективності використання фінансових ресурсів. Незважаючи на об'єктивно притаманні галузі переваги об'єкта інвестицій саме цей напрямок реформи не викликає істотного інтересу з боку приватних інвесторів, без включення яких у процес формування нового фінансового механізму не представляється можливою інституційна перебудова цього сектору економіки.

Надійне та ефективне  функціонування фінансів сфери житлово-комунального господарства відіграє ключову роль в її реформуванні та подальшому розвитку, що вимагає наукового підходу до виявлення та пошуку методів вирішення існуючих проблем, обліку специфіки її організації та функціонування, в тому числі інтересів зацікавлених сторін, що охоплюють собою практично все суспільство.

Зазначеними обставинами  обумовлена ​​виняткова актуальність теми дослідження, в якому на основі комплексного і системного підходів пропонуються деякі шляхи вирішення проблем фінансового механізму розвитку житлово-комунального господарства, в тому числі шляхом формування ринкових відносин та фінансової політики інвестиційної привабливості.

Незважаючи  на актуальність проблем формування фінансового механізму житлово-комунального господарства України, приведення основ його організації у відповідність з сучасними завданнями фінансового забезпечення діяльності підприємств ЖКГ, в теоретичному, методологічному та організаційному аспектах вони далекі від повного вирішення.

Недостатня  ступінь освячення багатьох аспектів розглянутої проблеми свідчить про актуальність теми дослідження і зумовлює теоретичну і практичну значимість, а також мету і завдання магістерської роботи.

Метою даної роботи є розробка методологічних основ та практичних рекомендацій щодо управління фінансовим результатом підприємств житлово-комунального господарства України в умовах створення конкурентних відносин.

Предметом дослідження  є сукупність грошових відносин, що виникають у процесі організації  ЖКГ, фінансові інструменти регулювання  якої впливають на кількісні та якісні показники, що надаються споживачам послуг.

Об'єктом дослідження  є фінанси житлово-комунальної  сфери в цілому і організацій (підприємств), що надають послуги  з утримання житлового фонду  та здійснення виробничої діяльності в комунальному секторі.

У рамках зазначеної мети в роботі поставлені такі основні завдання дослідження:

- дослідити властивості і виділити специфічні особливості житлово-комунального господарства;

- охарактеризувати порядок організації фінансів в сучасному житлово-комунальному господарстві країни;

- розглянути сутність фінансового механізму житлово-комунального комплексу та його особливості в умовах формування конкурентного ринку житлово-комунальних послуг;

Методологічною  основою дослідження виступили  системний і діалектичний методи пізнання, що мають можливість вивчення економічних явищ у їх розвитку, взаємозв'язку і взаємозумовленості. При цьому також використовувалися загальнонаукові методи абстрагування, моделювання, аналізу та синтезу, групування і порівняння статистичних даних.

Теоретичну  базу магістерської роботи склали праці вітчизняних та зарубіжних економістів в області теорії державних фінансів і фінансів господарюючих суб'єктів, методології ціноутворення, системи фінансового забезпечення, практики функціонування та реформування фінансових відносин у сфері житлово-комунального господарства.

Інформаційною базою для виконання магістерської роботи послужили нормативні документи України, органів місцевого самоврядування, дані Державної служби статистики України, матеріали Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відомості про фінансові та техніко-експлуатаційні показники діяльності підприємств ЖКГ, наукові монографії, публікації у вітчизняних та зарубіжних спеціалізованих виданнях, зміст електронної мережі Інтернет.

 

 

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ В ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВІ

 

 

1.1 Фінансові  результати діяльності підприємств ЖКГ

 

 

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її доходність і є вирішальними для підприємства. В умовах переходу до ринкових відносин в діяльності підприємства фінансові результати стали займати одне з провідних напрямків, як в області обліку, так і при аналізі та аудиті діяльності підприємства.

Проблемою формування фінансового результату підприємств займалися такі світові науковці Фрідман П., Рішар Ж., українські вчені-економісти Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Кузьминський В.Н., Мазаракі А.А., Мних Є.В., Завгородній О.П., Каленський М.М., Шевчук В.О., Романів М.В. та ін.

Однак сучасні  наукові дослідження віддають пріоритет  фінансово-правовим аспектам реформування та управління житлово-комунальною сферою, в той час як фундаментальні основи і прикладні напрями вдосконалення її фінансового механізму розроблені не повною мірою. Потребують доповнення питання методологічного забезпечення тарифної політики, формування інвестиційної привабливості діяльності організацій житлово-комунального комплексу, національної специфіки прискореного розвитку конкурентного середовища функціонування галузі в цілому та в її локальних сегментах.

Більшість публікацій, крім того, що дають загальне уявлення про проблеми контролю, аудиту, бухгалтерського  обліку фінансових результатів, відображенні їх у звітності і автоматизації, ще й відбивають особливості української економіки в той чи інший період. Тому питання, пов'язані з розробкою рекомендацій по зростанню і раціональному використанню фінансових результатів підприємств на основі аналітичних даних, є актуальними.

В ході опрацювання концепції відображення фінансового результату у фінансовій звітності не було знайдено теоретичних обґрунтувань у цьому напрямку як в нормативно-правових так і в літературних вітчизняних джерелах. Крім того, відсутність у цих джерелах чіткого визначення категорії "фінансовий результат" дає змогу розглядати її в декількох аспектах, а саме: економічному, бухгалтерському, юридичному, податковому.

Фінансовий  результат як економічна категорія  являє собою різницю між ціною  реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції. 
Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Його одержання є обов'язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентоздатності на ринку.

В процесі управління прибутком підприємства використовують різні класифікації:

1. Залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:

- прибуток від  реалізації товарів та платних торгівельних послуг (прибуток від торгівельної діяльності);

- прибуток від  реалізації продукції неторгової  діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше);

- прибуток від  реалізації майна, що є власністю  підприємства (основних фондів, нематеріальних активів).

Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на її проведення.

2. Залежно від порядку визначення розрізняють:

- валовий прибуток, який характеризує кінцевий результат  проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг валового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку;

- оподаткований  прибуток, обсяг якого визначається  як різниця між валовими доходами  та валовими витратами підприємства-платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань.  
Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів;

- чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

3. Залежно від методики оцінки визначають:

- номінальний прибуток, який характеризує фактично одержану величину прибутку;

- реальний прибуток – це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.

Залежно від  розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток. Такі види прибутку пов'язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості.

Підприємство  може мати обсяги діяльності, при яких доходи від реалізації менші за витрати. Але сума збитків може бути по розміру  менша, ніж постійні витрати. В такому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі  постійних затрат.

Беззбитковості  підприємство досягає при таких  обсягах діяльності, коли при інших  рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу. За точкою беззбитковості підприємство при умові зростання обсягів діяльності входить в зону прибутковості.