Управление финансовым результатом в жилищно-коммунальном хозяйстве

 

 

Для більшої наочності побудуємо графік динаміки зміни витрат із бюджету України на житлово-комунальну сферу (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Графік динаміки змін витрат із бюджету України на житлово-комунальну сферу

Розрізняють три основних види джерел фінансування діяльності підприємств: власні, позикові та залучені, які відповідно поділяються на декілька підвидів (рис. 1.2).

 

 

 

 

Рисунок 1.2 – Класифікація джерел фінансування діяльності підприємств житлово-комунального господарства

 

 

Можливості  використання власних фінансових ресурсів в галузі ЖКГ України наступні:

1. Нерозподілений прибуток. Незважаючи на зростання обсягів послуг, робіт та продукції, вироблених в галузі, в умовах ринкової економіки підприємства житлово-комунального господарства виявилися збитковими (таблиця 1.3). Тобто нерозподілений прибуток як джерело забезпечення фінансовими ресурсами є доступним лише в незначної частини підприємств ЖКГ.

 

 

Таблиця 1.3 – Фінансові результати великих та середніх підприємств до оподаткування у сфері надання комунальних та індивідуальних послуг

Рік	Фінансовий результат до оподаткування	Підприємства, які одержали прибуток		Підприємства, які одержали збиток
		у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат	у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат
2009	–3334,3	56,9	505,2	43,1	3839,5
2010	–2823,4	54,8	843,3	45,2	3666,7
2011	–3350,3	58,1	801,2	41,9	4151,5
2012	–2653,4	46,4	570,6	53,6	3224,0

 

 

2. Амортизація.  Для галузі ЖКГ характерним  є високий відсоток зносу основних  засобів, тобто амортизаційні  нарахування також не можуть  бути ефективним джерелом залучення  фінансових коштів.

3. Статутний фонд. Розмір статутного фонду підприємств є доволі статичною величиною, тому можливості його використання в поточній фінансовій діяльності доволі обмежені і він не може виступати в якості ефективного джерела залучення коштів. Також впливовим фактором при розгляді статутного фонду є форма власності підприємства, оскільки, наприклад, для акціонерних товариств процедура збільшення чи зменшення статутного фонду є простішою, а ніж для підприємств комунальної форми власності, яка є найбільш поширеною для галузі ЖКГ України. Наприклад, у Донецькій області у комунальній власності знаходиться 75% підприємств, 17% – у приватній, незначний відсоток мають відомчу, державну, акціонерну форму власності.

Оскільки використання власних фінансових ресурсів ЖКГ  є обмеженим, це суттєво ускладнює інвестиційні можливості галузі.

Можливості  використання залучених фінансових ресурсів:

1. Прямі інвестиції. Залучення інвестицій є одним із найбільш перспективних напрямків залучення коштів. Це зумовлено можливістю впровадження високоокупних проектів за рахунок ресурсо- та енергозбереження. Наприклад, за умови впровадження проекту з енергозбереження, за рахунок економії енергії збільшаться фінансові результати підприємства, а відповідно вигідними для інвесторів будуть і строк окупності, і рівень рентабельності. Недоліком такої системи є те, що обсяг інвестованих коштів має бути дуже великим на початковому етапі.

Інвестиційний клімат в Україні є сприятливим  для інвестицій, хоча порушення макростабільності  на зовнішніх ринках має свій вплив. Для покращення ситуації актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Також значний вплив на інвесторів має нестабільна політична ситуація в країні, що не дає гарантій сталого розвитку економіки.

З боку держави, одним із механізмів активізації  інвестиційної діяльності в галузі ЖКГ є розвиток державно-приватного партнерства (ДПП), основними формами застосування якого є:

- контракт на виконання робіт;

- контракт на  управління цілісним майном підприємства  та (або) його частками (акціями);

- лізинг;

- концесія;

- корпоратизація;

- приватизація.

В сучасних умовах найпопулярнішою є схема передачі майна комунального підприємства як цілісного майнового комплексу в концесію.

2. Емісія цінних паперів. Як зазначалося вище, акціонерна форма здійснення діяльності житлово-комунальних підприємств не є поширеною, тому використання зазначеного шляху залучення фінансових ресурсів не є ефективним.

3. Державні дотації. Фінансування житлово-комунального господарства здійснюється за рахунок як Державного бюджету, так і бюджетів місцевих рад народних депутатів.

Розглянувши бюджети України у розрізі державного та місцевого (табл.1.4), можна зробити висновок, що основна частка фінансування сфери ЖКГ припадає на місцеві бюджети.

 

Таблиця 1.4 – Фінансування ЖКГ у розрізі державного і місцевого бюджетів

млн.грн.
	Зведений	У тому числі
		державний		місцеві
		усього	Процентів до зведеного бюджету	усього	Процентів до зведеного бюджету
Видатки на житлово-комунальне господарство
2006	8024,1	180,7	2,3	7843,5	97,7
2007	5900,3	723,8	12,3	5176,5	87,7
2008	8968,5	444,0	5,0	8524,5	95,0
2009	7498,1	270,6	3,6	7227,4	96,4
2010	5431,3	844,4	15,5	4586,9	84,5
2011	8679,3	324,2	3,7	8355,1	96,3

 

 

Для більшої наочності на рисунку 1.3 наведено графік розподілу коштів фінансування ЖКГ.

 

Рисунок 1.3 – Графік розподілу коштів фінансування ЖКГ, млн.грн.

 

 

Роль бюджетних коштів у фінансуванні окремих підгалузей ЖКГ різна:

- дорожнє господарство, озеленення, освітлення та прибирання територій населених місць фінансуються повністю за рахунок бюджетних асигнувань;

- водопровідно-каналізаційне господарство – кошти бюджету лише на капітальні вкладення;

- житлове господарство та теплоенергетика для опалення житлових будинків вимагають виділення бюджетних дотацій.

У зв'язку з дією ряду факторів (підвищення вартості сировини, палива, матеріалів, заробітної плати) собівартість послуг, що надаються підприємствами житлово-комунального сектора постійно зростає. При стабільності тарифів це призводить до зниження рентабельності, збитковості і дотаціям з бюджету. Дотаційність виробництва негативно відбивається на розвитку комерційного розрахунку і не сприяє підвищенню зацікавленості в більш економному використанні ресурсів.

Житлове господарство – одна з найважливіших галузей соціально-побутової інфраструктури. Основні джерела доходів житлового господарства:

- квартирна й орендна плата (80% від усіх доходів);

- збори з орендарів на експлуатаційні витрати;

- інші доходи.

Комунальне господарство покликане забезпечити мешканців  населених місць водою, теплом, дорогами, транспортом.

Головним джерелом фінансування комунальних послуг є  бюджетні кошти, які надходять у  вигляді дотацій:

- на покриття різниці в цінах за надані населенню послуги та продукцію (тепло для житлових будинків, транспортні послуги);

- на капітальні вкладення (водопровідно-каналізаційне господарство, міський пасажирський транспорт, дороги);

- на оплату виконаних робіт та наданих послуг (санітарне очищення, освітлення, озеленення територій).

Україна проводить  чітку політику поступової передачі житлового фонду держави через приватизацію квартиронаймачам та політику оплати ними вартості комунальних послуг. Однак досить значними залишаються видатки держави на оплату витрат по водопостачанню, опаленню, електроенергії, санітарного й технічного обслуговування житлових будинків. Житлові господарства провадять свою діяльність на основі господарсько-фінансових планів та кошторисів експлуатаційних доходів і витрат. Важливими розрахунками до проекту бюджету для одержання видатків є обґрунтування через фінансові розрахунки доходів і витрат по кожному виду витрат і в цілому по господарству.

Сума експлуатаційних  доходів і витрат визначається на основі даних про середньорічну  експлуатації житлової площі та інших  приміщень і розрахунків доходів  і витрат на 1 м² площі.

Доходи від  квартирної плати вираховуються по ставці на 1 м². Розрахунки квартирної плати перевіряються за даними про житлової площі, яка знаходиться в експлуатації на початок року, враховується також введення в експлуатацію нового житла та житло, що виводять з експлуатації. Орендна плата в доходах житлових господарств за нежилі приміщення враховується за ставками, встановленими місцевими органами влади.

Основою для планування експлуатаційних  витрат служать техніко-економічні показники і нормативи. Для визначення витрат на утримання житлових організацій по окремих видах витрат застосовується нормативний метод.

У розрахунках  до проектів бюджетів на утримання  апарату управління та обслуговуючого персоналу житлових організацій  видатки визначаються по нормативу  на 1 м² середньорічний експлуатованої житлової площі. 
Витрати на поточний ремонт передбачаються у розмірі не більше 1% загальної вартості житлового господарства. Витрати на капітальний ремонт плануються у межах амортизаційних відрахувань і складаються з двох частин: обсягу витрат та джерел фінансування.

Обсяг витрат на капітальний ремонт житлового фонду  планується з урахуванням середньорічної вартості житлового фонду та середнього розрахунку відсотків амортизаційних відрахувань. Норми таких відрахувань  на капітальний ремонт житлового фонду встановлюються у відсотках до балансової вартості будівель відповідно до класифікації: кам'яні, цегляні, дерев'яні, змішані та інші. 
Показники прибутків комунальних підприємств залежать від виробничо-експлуатаційної діяльності, тарифів (цін) на продукцію і послуги та їх собівартість. Показники виробничої діяльності комунальних підприємств різні:

- для водопровідних станцій програма встановлюється у тис. куб. м води;

- для електричних мереж – у тис. кВт/рік електроенергії;

- для газових мереж – тис. куб. м газу;

- по тепломережах – у тис. кал. тепла.

На основі цих  показників встановлюють тарифи і калькулюють  собівартість послуг. Тарифи на послуги  багатьох комунальних підприємств  не однакові. Єдині тарифи встановлені  в цілому по державі за електроенергію і газ. 
На підприємствах з високим технічним обладнанням собівартість нижча, в малих підприємствах – вища, а тим більше у селищах і невеликих містах. Для визначення прибутків чи збитків комунальних підприємств при розрахунках видатків бюджету використовують кошторис витрат і калькуляцію на одиницю послуг.