Управление финансовым результатом в жилищно-коммунальном хозяйстве

- по об'єктах фінансового управління;

- за управлінським процесом (планування, аналіз прогноз);

- за фінансовими потоками.

У міру необхідності треба провести методичне оснащення  фінансової служби способами, методами, принципами сучасного фінансового управління, тобто фактично навчити персонал роботі в нових умовах.

4. Розробка стандартів  управлінського обліку всього  підприємства в цілому і для  кожної ланки окремо: форми звітності,  терміни, систему інформаційних потоків, документообігу і т.д. Особливо важливо досягти сполучення управлінського фінансового обліку та бухгалтерського, оскільки основним джерелом фактичної фінансової інформації є бухгалтерія підприємства. Мета цього етапу – забезпечити оперативне надходження та узагальнення необхідної фінансової інформації.

5. Автоматизація  за допомогою сучасних комп'ютерних  технологій і програмного забезпечення  зазначених вище заходів. 

Суб'єктом управління, тобто керуючою підсистемою фінансового менеджменту, є фінансова дирекція і її відділи (департаменти), а також фінансові менеджери. Керуюча підсистема виробляє і реалізує цілі фінансового менеджменту. Основною кінцевою метою фінансового менеджменту є підвищення конкурентних позицій підприємства у відповідній сфері діяльності через механізм формування і ефективного використання прибутку.

За змістом  фінансовий менеджмент зводиться до процесу вироблення управляючих  впливів на рух фінансових ресурсів і капіталу з метою підвищення ефективності їх використання та прирощення.

Цілі фінансового  менеджменту реалізуються через  функції об'єкта і суб'єкта управління.

Основними функціями  об'єкта управління у фінансовому  менеджменті є:

1) Відтворювальна, тобто діяльність щодо забезпечення ефективного відтворення капіталу, авансованого для поточної діяльності і інвестованого для капітальних і фінансових вкладень в довгострокові і короткострокові активи підприємства. Просте відтворення капіталу забезпечує самоокупність виробничо-комерційної діяльності підприємства. Розширене відтворення капіталу забезпечує самоокупність і самофінансування виробничо-комерційної діяльності підприємства.

Оцінку ефективності реалізації відтворювальної функції  фінансового менеджменту можна провести за наступними показниками:

- зростання власного капіталу;

- перевищення темпів зростання власного капіталу над темпами зростання валюти балансу;

- ступінь капіталізації прибутку, тобто частки прибутку, спрямованої на створення фондів накопичення та частки нерозподіленого прибутку в чистому прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства;

- підвищення прибутковості (рентабельності) капіталу;

- підвищення швидкості обороту капіталу, супроводжуване зростанням його прибутковості.

2) Виробнича, тобто регулювання поточної виробничо-комерційної діяльності підприємства по забезпеченню ефективного розміщення капіталу, створенню необхідних грошових фондів і джерел фінансування поточної діяльності.

Оцінку ефективності реалізації виробничої функції фінансового менеджменту можна провести за наступними показниками:

- структура капіталу;

- структура розподілу балансового прибутку;

- рівень і динаміка собівартості продукції і витрат на одиницю продукції;

- рівень і динаміка витрат на одиницю продукції;

- рівень і динаміка фонду оплати праці.

3) Контрольна, тобто  контроль гривнею за використанням фінансових ресурсів. Кожна господарська операція повинна відповідати інтересам підприємства, виходячи з його кінцевих цілей. Тому контроль за фінансовою доцільністю операцій повинен здійснюватися безперервно, починаючи від платежів за поставку сировини, матеріалів, комплектуючих, послуг посередницьких організацій і т.д. і кінчаючи надходженням коштів від виручки за реалізовану продукцію (послуги).

Функції об'єкта фінансового менеджменту реалізуються через функції суб'єкта управління, які полягають у наступному:

- прогнозування фінансових станів (ситуацій);

- планування фінансової діяльності;

- регулювання грошового обороту;

- облік витрат і результатів виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- аналіз та оцінка ефективності використання і вкладення капіталу;

- контроль за витрачанням і надходженням грошових коштів на всіх етапах виробничо-комерційного циклу.

Основне правило, або принцип, яким повинні керуватися фінансові менеджери – це винятковість інтересів підприємства. Кінцеві фінансові цілі підприємства визначають весь ланцюжок цілей і дій всіх учасників процесу.

Правова законність операцій забезпечує їх захист і законність доходів. Тому функціональними обов'язками фінансового менеджера в комерційній організації є:

- забезпечення правової законності і захищеності господарських операцій з капіталом і фінансовими ресурсами підприємства;

- налагодження нормальних фінансових взаємовідносин з усіма учасниками комерційної операції;

- розробка планів і прогнозів вкладення капіталу і оцінка їх ефективності;

- вибір і обґрунтування кредитної і валютної політики підприємства;

- розробка і реалізація інвестиційних проектів, спрямованих на підвищення прибутковості підприємства та його дочірніх організацій;

- страхування капіталу і фінансових операцій від фінансових ризиків і втрат;

- виявлення рейтингу підприємства і конкурентів;

- безперервне забезпечення господарської діяльності фінансовими ресурсами та контроль за ефективністю їх використання;

- аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства і клієнтів.

Очевидно, що таке управління трудомістке і, звичайно ж, повинно розбиватися на певні  напрямки: виробниче, збутове, фінансове і т.д. У кожному з них визначаються заходи і приймаються до виконання управлінські рішення для їх реалізації. Нижче розглянуто методи управління фінансовими результатами.

 

2.3.Технологія операційного аналізу при управлінні фінансовими результатами

 

 

Необхідною  умовою отримання прибутку є певна ступінь розвитку виробництва, що забезпечує перевищення виручки від реалізації продукції (наданих послуг) над витратами з її виробництва і збуту. Головний факторний ланцюжок, що формує прибуток, може бути представлений ​​схемою:

 

Витрати → Обсяг виробництва → Прибуток

 

Складові цієї схеми повинні знаходитись під постійною увагою і контролем. Це завдання вирішується на основі організації обліку витрат за системою директ-костинг, яка дозволяє проводити операційний аналіз.

Операційний аналіз є одним з найбільш простих і ефективних методів оперативного і стратегічного планування. Він заснований на відстеженні залежності фінансових результатів діяльності підприємства від витрат і обсягів виробництва (збуту) продукції та послуг. Зміни в структурі собівартості можуть істотно вплинути на величину прибутку, тому операційний аналіз називають також аналізом "Витрати - Обсяг - Прибуток".

Операційний аналіз служить пошуку найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю  продукції, постійними витратами, ціною і обсягом продажів (обсягом наданих послуг). Тому цей аналіз неможливий без поділу витрат на постійні та змінні.

Постійні витрати  в короткостроковому періоді  в цілому не змінюються зі зміною обсягу виробництва. Вони включають в себе амортизаційні відрахування, орендну плату, податок на майно, відсотки за кредит, адміністративно-управлінські витрати та інше. Рівень операційного важеля визначається питомою вагою постійних витрат у загальній сумі витрат.

Змінні витрати  змінюються в цілому прямо пропорційно змінам обсягу виробництва товарів, робіт і послуг. До них належать витрати на придбання сировини та основних матеріалів, покупних напівфабрикатів для виробничих цілей, заробітна плата робітників при відрядній системі оплати праці, частину витрат на реалізацію продукції та послуг, оплата електроенергії та інше.

Крім того, виділяють  і змішані витрати, які включають  в себе елементи як постійних, так  і змінних витрат: оплата палива, поштові витрати, витрати на поточний ремонт обладнання тощо. При конкретних розрахунках необхідно виділяти у складі змішаних витрат постійну і змінну частини, зараховуючи їх до відповідного виду витрат.

Вивчаючи динаміку змінних і постійних витрат, необхідно  виділяти релевантний період, оскільки структура витрат, сумарні постійні витрати та змінні витрати на одиницю продукції (наданої послуги) незмінні лише протягом певного періоду і при певному обсязі продажів (обсязі наданих послуг).

Розподіл витрат на постійні та змінні дає можливість фінансовому менеджеру:

- визначити терміни окупності витрат;

- визначити запас фінансової міцності підприємства;

- розрахувати оптимальну величину прибутку підприємства.

Знаючи величину і співвідношення постійних і  змінних витрат, фінансовий менеджер може визначити вплив зміни виручки від реалізації на величину прибутку.

Важливим моментом є також контроль за особливостями  поведінки витрат (як сумарних, так  і на одиницю продукції або одиницю наданої послуги) при зміні обсягів продажів чи наданих послуг (табл.2.1).

 

Таблиця 2.1 – Динаміка змінних і постійних витрат при зміні обсягу виробництва (збуту) продукції в релевантному періоді

 

 

Об'єм виробництва (збут/надання послуг)	Змінні витрати		Постійні витрати
	Усього (загальні)	На одиницю продукції (послуги)	Усього (загальні)	На одиницю продукції (послуги)
Зріст	Зростають	Незмінні	Незмінні	Знижаються
Зниження	Знижаються	Незмінні	Незмінні	Зростають

 

 

У зарубіжній фінансовій практиці для підвищення об'єктивності поділу витрат на постійні та змінні запропоновано ряд ефективних практичних методів:

• метод максимальної і мінімальної точки;
• статистичний (або графічний) метод;
• метод найменших квадратів.

Не зупиняючись на всіх методах, коротко опишу перший. При ньому вибирається період з найбільшим і найменшим обсягом виробництва. Сума змінних витрат буде максимальною, а постійних – мінімальною в період з найбільшим обсягом виробництва.

Потім знаходиться ставка змінних витрат, що показує середній розмір змінних витрат у собівартості одиниці продукції (послуги), за формулою:

 

 

,      (2.1)

 

де  – максимальний об'єм виробництва у натуральному вираженні;

– мінімальний об'єм виробництва  у відсотках до максимального.

На заключному етапі визначається сума постійних витрат за формулою:

 

 

,                       (2.2)

 

 

Ключовими моментами операційного аналізу служать операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової міцності.

В економіці важіль трактується як деякий фактор, невелика зміна якого веде до істотної зміни результативних показників (прибутку, виручки від реалізації).

В даний час російськими вченими: Стояновою Є.С. і Штерном М.Г. розроблена розширена методика важелів по аналізованому фактору, тобто здійснюють аналіз чутливості прибутку до зміни факторів: змінних витрат, постійних витрат, ціни, а не тільки від зміни обсягу, як у класичному варіанті.

У результаті проведених досліджень виявлено такі нові концепції та залежності:

1.Сила операційного важеля залежить від співвідношення постійних витрат і прибутку, тобто від структури валової маржі.

Дане положення виявило доцільність введення нового коефіцієнта, що характеризує структуру валової маржі: коефіцієнта структури валовий маржі. Коефіцієнт структури валової маржі  є частка постійних витрат у валовій маржі.

2. Існує аналітична залежність сили операційного важеля (ОВ) від коефіцієнта структури валової маржі (α):

 

 

,                                        (2.3)

 

 

де

 

.                                                   (2.4)