Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Ноября 2013 в 17:14, курсовая работа
Григорій Сковорода для кожного освіченого українця — це не просто одне з імен діячів української культури, це, можна сказати, своєрідна легенда чи, скоріше, міт, який твориться не лише за допомогою знання, а значною мірою й уявлення. Можна навіть без перебільшення сказати, що Сковороду більше знають, ніж читають, і це зовсім не парадокс, бо навколо цієї постаті та й імені створився своєрідний ореол — він ніби персонаж милої казки про мандрівника, котрий відрікся благ мирських, чинів, не мав власного даху над головою (а чи багато хто може так учинити і в наші часи?), а, награючи на сопілці чи флейті, блукав собі з торбою дорогами України і навчав людей вічних істин, бо він, як усі видатні діячі, конче мав бути близький до народу.
ВСТУП
ст.З
РОЗДІЛ 1. Особливості бароко в українській літературі
Зародження і становлення бароко в літературі
Бароко на національному ґрунті в середні віки
СТ.6
СТ.6
ст.17
РОЗДІЛ 2. Григорій Сковорода і традиції бароко
Традиції бароко у творчості Г.Сковороди
Головні мотиви поетичної збірки
«Сад божественних пісень»
ст.26
ст.26
ст.32
РОЗДІЛ 3. Значення творчості Григорія Сковороди
ст.41
ВИСНОВКИ
ст.44
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Сковорода зробив істотний внесок у скарбницю вітчизняної культури. Він писав пісні і музику до них, вправно грав на кількох музичних інструментах, малював, а головне - створив численні літературні і філософські твори. Його спадщина належить до визначних надбань вітчизняної прогресивної культури XVIII ст., а його ім'я посідає помітне місце в ряду видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та художню літературу України.
У курсовій роботі було досліджено особливості барокової літератури України, яка характеризується ускладненою метафоричністю і символікою, контрастністю й антиномією, риторичними фігурами, емблематикою, оксюморонами. Сповнена динаміки та гострих суперечностей, художня мова бароко вирізняється підвищеністю тону, прагненням до посиленої емоційної дії. Барокові поети й митці прагнули захоплювати й вражати читачів чи глядачів, викликати в них потрясіння, афект. Але при всьому цьому їхньою остаточною метою було: через емоції впливати на розум, свідомість і таким шляхом підпорядковувати їх. Прикметна риса бароко — тяжіння до
44
контрастів, як формальних (контрастів світла й темряви, яскравих і похмурих тонів, масивних і тендітних форм), так і семантичних — миті й вічності, величі й мізерії, духовності й чуттєвості, аскези й гедонізму, до всеосяжного контрасту життя й смерті.
Саме в таких традиціях творив Сковорода. Організуючим елементом поетики Г.Сковороди є символіка, якій загалом належить принципово важливе місце як у системі його світогляду, так і в естетико-художній системі. За моделлю Сковороди, саме в символі взаємозв'язок і взаємодія двох начал світу знаходять свою реалізацію і своє смислове та художнє вираження. Цим і визначається своєрідна й водночас суто барокова художня парадигма його поезії. Також у своїх поезіях поет роздумує над проблемою життя і смерті, добра і зла, світлим та темним.
45
Список використаної літератури
Ю.Дзеверін І.О. Григорій Сковорода. Вірші. Пісні. Байки. - К.: Наукова думка, 1983. - 545ст.