Філософія науки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

 

 

                                 В. В. СЕРГІЄНКО

 

   ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ

 НАУКОВОГО  ПІЗНАННЯ

 

 

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

 

 

 

 

 

 

КРЕМЕНЧУК     2011

УДК 101.1 (8)

ББК 87.22(4 Укр.)

Сергієнко  В.В.  Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2011. − 103 с.

 

 

      У посібнику коротко і в доступній формі розкрито особливості наукового пізнання,  його структуру, рівні, методологію і методи  дослідження,  висвітлено проблеми динаміки науки, історичного розвитку, закономірностей, особливостей сучасного етапу.

Рекомендовано для аспірантів і магістрантів, які вивчають курс «Філософські проблеми наукового пізнання».

 

 

Рецензенти:

 Л. В. Сторіжко − доктор філософських наук, профессор кафедри філософії  УНТУ «КПІ»;

В. В. Воробйов − доктор технічних наук, професор кафедри технічної механіки Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського

 

 

 

Затверджено методичною радою  Кременчуцького національного  університету

 імені  Михайла  Остроградського

Протокол № 1 від 02.09. 2011р.

 

 

 

 

                                                              ЗМІСТ

 

Вступ .......................................................................................................................  5

1 Основні проблеми філософії науки

1.1 Філософія науки як нова галузь філософського знанн................. 6

2. Історія становлення філософії  науки   ......................................... 11

2   Наукове знання та його особливості

2.1 Феномен науки. Критерії науковості............................................  22

2.2 Функції наукового знання .............................................................  25

2.3 Проблема класифікації  наук........................................................   26

3  Основні історичні етапи розвитку науки

          3.1 Передумови виникнення науки........................................................ 29

           3.2 Основні етапи розвитку  науки. .....................................................  32

           3.3 Особливості класичної науки ......................................................... 33

          3.4   Революція в природознавстві в кінці ХІХ ст. – початку ХХ ст. і

                  формування   некласичної    науки.................................................. 36

           3.5.  Постнекласична наука як прояв постмодерну .............................. 37

4 Структура наукового пізнання 

         4.1   Основні структурні елементи науки ............................................... 40

         4.2 Емпіричний, теоретичний та метатеоретичний рівні пізнання.......41

          4.3 Форми наукового пізнання: ідея, проблема, факт, гіпотеза, теорія,

                  концепція ........................................................................................... 46

               4.4 Інші структурні елементи науки ...................................................... 52

5 Динаміка науки, теоретичні  моделі та закономірності розвитку

           5.1 Кумулятивна модель  розвитку науки............................................  55

           5.2 Діалектико-матеріалістична модель ............................................... 55

            5.3 Проблема росту знань у К. Поппера ............................................. 56

            5.4 Концепція розвитку знань Т. Куна.................................................. 57

            5.5 Науково-дослідна програма І. Лакатоса........................................ 58

             5.6 Методологічний анархізм П. Фейєрабенда..................................   60

             5.7 Еволюційна модель С. Тулміна...................................................... 61

             5.8 Загальні закономірності розвитку науки....................................... 62

6   Методологія наукового пізнання

           6.1 Поняття методології......................................................................     64

            6.2 Філософія та її роль у науковому пізнанні..................................... 65

            6.3 Діалектичний і метафізичний методи мислення та дослідження..66

7  Методи наукового пізнання

           7.1 Поняття методу. Класифікація методів .......................................... 69

            7.2 Наукові методи емпіричного дослідження ................................... 70

            7.3 Методи теоретичного дослідження ............................................... 72

            7.4 Загальнологічні методи .................................................................. 76

            7.5 Системний підхід  у науковому пізнанні ....................................... 79

8   Новації в сучасній науці

             8.1 Загальні  характеристики сучасної науки..................................... 84

              8.2 Синергетика як нова стратегія наукового пошуку.......................  85

              8.3 Глобальний еволюціонізм  і сучасна наукова картина світу......  89

              8.4 Проблема позанаукового знання .................................................. 91

            8.5 Осмислення  взаємозв'язків   наукових і соціальних цінностей

                     як умова  сучасного розвитку науки …………………… …….. 94

 

Список літератури ................................................................................................... 99

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                           

                                                                ВСТУП

 

Магістерська підготовка, яка орієнтована  на підготовку фахівців у сфері  науково-дослідної роботи, висуває  нові вимоги щодо   глибокого усвідомлення  студентами-магістрантами сутності наукового пізнання, аналізу  науки як специфічної форми пізнання, духовного виробництва і соціального інституту;  ознайомлення із загальними   закономірностями  розвитку науки, її структурою, рівнями, методологією і методами   наукового пізнання.  На це розрахована нова навчальна дисципліна "Філософія і методологія наукового пізнання". Проблеми наукового пізнання також детально вивчаються  в курсі філософії для аспірантів.            

Дисципліна базується  на знанні філософії, перш за все на таких її розділах як теорія пізнання, діалектика, на соціології, основах наукового дослідження і забезпечує формування світоглядної  позиції майбутнього науковця, озброює філософськими основами  та методологією наукового пізнання,  забезпечує кваліфіковане проведення наукових досліджень, написання наукових робіт.

Курс передбачає проведення  лекційних, семінарських занять та   самостійної роботи. ивчення курсу завершується заліком.  У процесі засвоєння навчальної дисципліни магістрант  повинен знати :

− структуру і функції сучасного наукового знання і тенденції його історичного розвитку, методологію наукового пізнання;

−  глобальні тенденції зміни наукової картини світу, світоглядні, методологічні та інші філософські основи сучасного наукового знання;

− проблеми, пов'язані з впливом науки і техніки на розвиток сучасної цивілізації;

уміти:

− орієнтуватися в складних філософських питаннях сучасної науки і способах їх вирішення; застосовувати  отримані знання в процесі наукових досліджень;

− передбачувати та аналізувати з етичної точки зору наслідки наукової діяльності, обгрунтовувати і відстоювати пріоритет етичних цінностей.

             1  ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ФІЛОСОФІЇ НАУКИ

 

        1.1 Філософія науки як нова галузь філософського знання                                                                                                     

Розвиток наукового  знання, революційний вплив науки  на всі сфери людського життя вимагає поглибленого вивчення самого феномену науки не тільки з точки зору теорії пізнання, а і в історичному, аксіологічному, культурологічному контекстах. Наука сьогодні − це сукупність великої кількості дослідницьких інститутів, організацій, які діють як у межах окремої країни, так і на міжнародному рівні. Сучасну науку називають "великою наукою”. Так, якщо 1900 р. у світі налічувалось близько ста тисяч учених, то наприкінці XX ст. − їх більше 5 млн. Близько 90% всіх відкриттів припадають на ХХ ст., 90 %  вчених, які будь-коли жили на землі є нашими сучасниками.

Наука ХХІ сторіччя перетворюється   на складний сембіоз, що включає в себе такі процеси:

- квантово-польову, нано-біо-генно-нейро-інформаційну революції;

- індустрію  наукоємних технологій, яка надає  сервісні послуги всім сферам  людської діяльності;

- наростаючий  потік могутніх нано-біо-генно-нейро-інформаційних технологій, наукоємних виробництв, які створюють базу для таких грандіозних  науково-дослідних  мегапроектів, як Нанотесх, Біотех, Генотех, Нейротех, Інфотех, проект Штучного інтелекту.

За таких  умов докорінному перегляду піддаються всі аспекти наукової практики. Постає  нове розуміння місця наукового знання в культурі. З'явились експерти, які переконують, що  у ХХІ столітті  наукове знання – це не лише величезна продуктивна сила, інструмент влади, а й своєрідний інструмент зброї масового знищення. Якісно новим стає співвідношення між практикою конструювання сурогатних типів матерії (неживої, живої, мислячої) та природною реальністю.   Мова йде про практику конструювання, по-перше, трансгенних істот, і, по-друге, сурогатних типів неживої матері ( таких як штучні атоми, квантові точки, квантові дроти, квантові кристали, тощо). Вибуховий розвиток практики  конструювання сурогатних типів неживої і живої матерії стає впливовим мегатрендом еволюції науково-технологічної практики ХХІ сторіччя. 

Отже в нове століття наука входить з новим науковим світоглядом, що формується під впливом сучасних науково-технологічних революцій і кардинально змінює дійсність і саму людину.

Ці зміни були зафіксовані ще на початку ХХ століття, коли почалось осмислення ролі науки і техніки  у суспільстві.  Складнощі та суперечності науково-технічного прогресу зумовили існування різних, навіть полярних оцінок ролі науки в суспільстві від сцієнтизму до антисцієнтизму.  Прихильники сцієнтизму  стверджують, що наука є абсолютною цінність і здатна розв’язати усі суспільні проблеми, економічні, політичні, соціальні, культурні тощо. При цьому заперечуються соціальні та гуманітарні науки як такі, що не мають пізнавального, позитивного значення. Усупереч сцієнтизму виник антисцієнтизм як філософсько-світоглядна позиція, яка різко критикує науку, її нездатність забезпечити прогрес. Абсолютизуючи негативні наслідки НТР, ця течія інколи взагалі заперечує науку і техніку, уважаючи їх ворожими людині.

Переступивши  поріг ХХІ століття  і всебічно оцінюючи досягнення  науково-технічного прогресу, як уважають провідні  філософи науки, треба враховувати наступне:

- звичайна відмова від науково-технічного прогресу – крок ще згубніший і руйнівніший, ніж попередній стихійний розвиток. Негативні явища, пов'язані з попереднім розвитком науки і технологій можуть бути частково пом'якшені, а в багатьох випадках повністю подолані, проте лише за допомогою раціонального соціально й економічно орієнтованого застосування нових результатів науки, високих і наукоємних технологій;

- у науці почали відбуватись глибинні, фундаментальні зміни, які стосуються співвідношення і домінування теоретичних і прикладних знань. Центр уваги пересувається до сфери  наук про людину і суспільство;

- стало очевидним, що освоєння навколоземного космічного простору, створення інформаційної спільноти й велетенських інформаційних  мереж потребує зовсім іншого рівня інтелектуальної підготовки всього людства до нового “способу життя”. Ця підготовка повинна цілковито спиратись не тільки на природничі знання, а й, передусім, на соціально-антропологічні та гуманітарні – як основу прийняття рішень, котрі забезпечуватимуть виживання людства.

Із цих позицій  і треба оцінювати  позитивні  наслідки наукового і технічного прогресу,   значення  науки і технології як способу організації життя й керування майбутнім. Такою галуззю нового філософського знання стала філософія науки.  Вона розглядає загальні закономірності, тенденції наукового пізнання як особливої діяльності по виробництву знань, що розглядаються в історичному і соціокультурному контексті. Це аналітичне, інтегративне знання, що сформувалось у другій половині ХХ ст., і поставило завдання узагальнити окремі досягнення і новації у цій галузі. На сучасному етапі воно  значно розширило коло своїх проблем і охоплює як особливості сучасної посткласичної науки так і проблеми співідношення між природничим і гуманітарним знанням, між наукою й іншими формами знання, розглядає проблеми  синтезу різноманітних наук, ролі науки в суспільстві, оцінювання наукових досягнень,  етики науки тощо.

 Сучасна  філософія науки виступає як відсутня  ланка між   природничим і гуманітарним знанням і робить спробу зрозуміти місце науки в сучасній цивілізації, у її  багатогранних відношеннях до етики, політики, релігії тощо. Тим самим філософія науки виконує загальнокультурну функцію, не дозволяючи науковцям обмежитись вузькопрофесійним баченням процесів і явищ. 

Усі проблеми філософії  науки  умовно можна поділити на три групи. До першої групи належать ті, які пов'язані  наявністю і функціонуванням  науки у суспільстві.  Це питання сутності науки,  її цінності,  місця в структурі  людської діяльності,  відмінності від інших форм  знання, таких як буденне,  релігія, міф тощо.  Спроба знайти відповіді на ці питання приводить до  розуміння науки як особливої сфери духовної діяльності.