Значення резервних валют для формування рівноваги національних валютних ринків

 

Вищий навчальний заклад

Університет економіки та права «КРОК»

 

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародної економіки та бізнесу

 

Курсова робота з фаху

                                                         на тему:  

 

«Значення резервних валют для формування рівноваги національних валютних ринків»

 

Виконала:                                                                Науковий керівник:

Студентка ІV курсу, групи МЕ-08               доктор економічних наук,

Грушецька Тетяна Вячеславівна                          професор                                                                         

                                                                                 Рокоча Віра Володимирівна                  

 

                                                                                                                                         

    ______________________                                       _________________________

      (підпис студента)                                               (Резолюція «До захисту»)

                                                                              __________       __________

                                                                                   (дата)            (підпис)

                                                          

                                    

 

                                           Київ – 2012

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти аналізу проблеми рівноваги національних валютних ринків

1.1Поняття рівноваги національних валютних ринків………………………...6

1.2 Резервна валюта як чинник, що впливає на рівновагу національних валютних ринків………………………………………………………………....11

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Використання резервних  валют для формування рівноваги  українського валютного ринку

2.1 Загальна характеристика резервних валют, що використовуються в Україні…………………………………………………………………………....17

2.2 Механізми використання резервних валют для врівноваження українського валютного ринку………………………………………………….24

2.3 Місце резервних валют серед чинників формування рівноваги українського валютного ринку………………………………………………….31

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. Диверсифікація резервного валютного кошика як інструмент впливу на рівновагу українського валютного ринку……………………..…...36

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..….44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….…47

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Розбудова повноцінного валютного  ринку в державі та його ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання роботи суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній сфері. Важлива роль у цьому процесі належить механізму розроблення урядом та ефективної реалізації центральним банком повноцінної валютної політики, що охоплює всі необхідні інструменти впливу на валютні відносини і є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання фінансової стабільності та стимулювання економічного зростання. Економічні, політичні та культурні зв’язки між різними країнами опосередковуються рухом грошових коштів, пов’язаних з оплатою товарів і послуг, ввезенням і вивезенням капіталів. Цей рух коштів у міжнародних зв’язках визначає зміст валютних відносин. Успішний розвиток валютних відносин можливий тільки за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно здійснювати операції по купівлі-продажу валюти. Рівновага на валютному ринку встановлюється за такого курсу, коли попит на кожну з валют дорівнює її пропозиції, а для врівноваження валютного курсу Центральному банку потрібні достатні валютні резерви.

В умовах світової фінансової кризи та девальваційних тенденцій сучасного валютного ринку, рівень захищеності національної економіки значною мірою залежить від розміру міжнародних резервів. Створення валютних резервів країни – необхідна умова існування і функціонування будь-якої держави, оскільки вони забезпечують виконання ним ряду найважливіших функцій. Вини дозволяють проводити незалежну від зовнішніх чинників грошово-кредитну політику шляхом стабілізації і регулювання курсу національної валюти. Крім того, валютні резерви при необхідності можуть бути направлені на погашення державою зовнішнього боргу, підтримуючи упевненість іноземних партнерів в здатності держави виконувати свої зобов’язання і створюючи умови для розвитку зовнішньої торгівлі.

Різноманітність точок зору авторів, а також відсутність в українському законодавстві офіційних матеріалів щодо цієї проблеми свідчать про її складність і недостатність розробки. Серед дослідників не існує єдиної точки зору щодо визначення економічної суті та мінімального розміру міжнародних валютних резервів НБУ, не є обґрунтованим також вибір прийнятного їх розміру для економіки України. Наведені аргументи підкреслюють актуальність і обумовлюють доцільність подальших досліджень даної проблеми. Важливого значення набуває також посилення ролі центрального банку країни як провідника грошово-кредитної політики. Виконання основної функції Національного банку України – забезпечення стабільності національної валюти – зумовлює об’єктивну потребу в наявності золотовалютних резервів та управління ними.

Формування та управління валютними резервами країни є органічною складовою діяльності центрального банку, що безпосередньо впливає на можливості ефективного використання ним основнихінструментів валютного регулювання, зокрема, таких, як девізна політика, встановлення режиму валютного курсу, регулювання сальдо платіжного балансу тощо. Необхідним елементом валютної політики, пов’язаної з формуванням та управлінням офіційними валютними резервами країни, є визначення їх оптимальної структури. Актуальність цього питання особливо підвищується у зв’язку з останніми тенденціями розвитку провідних світових економік, нестабільністю фінансових ринків, значною волатильністю валютних курсів, що змушує центральні банки диверсифікувати свої золотовалютні резерви і ставить проблему вибору резервної валюти.

Вагомий внесок у розробку проблем формування оптимальної структури офіційних валютних резервів зробили відомі зарубіжні вчені-економісти: І. Балабанов, С. Брейді, Д. Вільйямсон, А. Грінспен, В. Дюйзенберг, С. Едвардс, Т. Леттер, К. Матсуяма, І. Носкова, М. Пебро, Д. Сінкі, В. Сміт, Д. Френзель та інші. У вітчизняній літературі дана проблема знайшла своє віддзеркалення лише наприкінці 90-х років 20 століття і є актуальною на сьогодні. Окремі її аспекти були досліджені у працях С. Боринця, А. Гальчинського, О. Дзюблюка, О. Лупіна, А. Мороза, М. Савлука, В. Стельмаха, В. Ющенка та інших.

Мета роботи: дослідити вплив резервних валют на формування рівноваги національних валютних ринків.

Завданнями курсової роботи є:

• розкрити сутність резервних валют;
• розглянути формування рівноваги на валютному ринку;
• проаналізувати механізми використання резервних валют;
• показати місце резервних валют серед чинників формування рівноваги валютного ринку;
• розглянути диверсифікацію резервного валютного кошика.

Об’єктом даного дослідження є резервні валюти.

Предметом курсової роботи є роль резервних валют у формуванні  рівноваги національних валютних ринків.

Методологічну і теоретичну основу курсової роботи склав синтез результатів фундаментальних і  прикладних досліджень в області  економіки, праці вітчизняних і  зарубіжних вчених різних галузей знань, в яких висвітлено фундаментальні теорії розвитку територіальних систем, становлення  й розвитку політики. В курсовій роботі використовувались: метод групування – для виявлення відмінностей у резервиних запасах різних країн сівіту; статистичний метод – для визначення обсягу валютних резервів; системно-структурний метод – для визначення належної структури та обсягу варютних резервів.

Джерельну базу дослідження становлять звітні дані національного банку України, статті та інші наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, зокрема Береславської О., Дзюблюк О. В., Журавки Ф. О., Ніколенко О.В., Соснової А, та інших , інтернет – ресурси.

РОЗДІЛ 1.

Теоретичні аспекти  аналізу проблеми рівноваги національних валютних ринків

1.1Поняття рівноваги  національних валютних ринків

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування  особливого ринку, на якому можна  вільно здійснювати операції по купівлі-продажу  валюти. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати  свої валютні відносини - не мали б  іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні  гроші для виконання своїх  внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним. [14]

Валютний ринок -  це сукупність економічних та організаційних форм, що пов'язані з купівлею або продажем валют  різних країн. До валютного  ринку як системи входить підсистема валютного механізму і валютних відносин. Під першою  маються  на увазі правові норми й інститути, що репрезентують  ці норми на національному та міжнародному рівнях. До другої  входять щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні  особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання  або продаж іноземної валюти.

У системі валютного ринку  можна виділити:

-  міжнародний валютний  ринок; 

-   національний валютний  ринок.

Перший складається із системи тісно пов'язаних швидкодіючими канальними чи супутниковими комунікаціями регіональних ринків. Сьогодні існують такі регіональні ринки: європейський — із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті; азіатський - із центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі; американський - із центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі. На регіональних валютних ринках здійснюється торгівля вільно конвертованими валютами та валютами місцевих національних ринків. Регіональні валютні ринки за характером операцій не відрізняються один від одного, національні - відрізняються за ступенем конвертованості національної валюти, за обсягом зовнішньоторговельних та валютно-обмінних операцій, за ступенем інтегрованості у світове співтовариство, рівнем стійкості й відкритості економіки, рівнем  розвитку комунікацій та ступенем регулювання державою валютних операцій.

Внутрішній (національний) валютний ринок  - це валютний ринок однієї країни, тобто біржовий та позабіржовий ринок, що функціонує в її межах. Національний валютний ринок охоплює сукупність валютних операцій, що здійснюються банками  і валютними біржами, розташованими  на території однієї країни.

Національний валютний ринок  розглядаеться з двох позицій. Це, по-перше, – підсистема валютних відносин під час операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах, а по-друге, – інституціональний механізм (тобто сукупність установ і організацій – банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечує функціонування валютних ринкових механізмів. Національні валютні ринки розрізняються між собою насамперед ступенем і формами державного регулювання або державних валютних обмежень. У країнах з обмеженим валютним законодавством офіційний валютний ринок, як правило, доповнюється "чорним" (нелегальним ринком) та "сірим" (на якому банки здійснюють операції з неконвертованими валютами) ринками.

Валютний курс є рівноважною  ціною взаємного попиту і пропозиції двох валют, що обмінюються. Рівновага  на валютному ринку встановлюється за такого курсу, коли попит на кожну  з валют дорівнює її пропозиції. Пропозиція на валютному ринку є  запасом валюти, який може бути запропонований для обміну на іншу валюту за певного  обмінного курсу. Попит є запасом  певної валюти, який може бути куплений на кількість іншої валюти, запропонованої для обміну, за певного обмінного  курсу. Отже, рівноважний валютний курс - це співвідношення пропозицій валют  для обміну на певний момент часу. Резиденти обмінюють національну валюту на іноземну для імпорту товарів і послуг, здійснення закордонних інвестицій, виплати доходів і трансфертів нерезидентам. Іноземна валюта пропонується для обміну на внутрішню валюту певної країни з метою придбання її товарів та послуг (експорту), інвестування коштів в активи даної країни, виплати доходів та трансфертів її резидентам.

Пропозиція кожної з валют  на зовнішньому і внутрішньому валютних ринках залежить від загального обсягу пропозиції грошей на даний момент часу. Обсяг пропозиції грошей не залежить від обмінного курсу і визначається передусе політикою центрального банку. Попит на іноземну валюту для іноземних інвестицій та виплати доходів за кордон залежать від процентних ставок і не залежать від обмінного курсу. Пропозиція національної валюти з метою імпорту товарів та послуг визначається доходом та граничною схильністю резидентів до імпорту, отже, також не залежить від обмінного курсу. Якщо загальна кількість національної валюти в обігу залишається незмінною, то за інших рівних умов її пропозиція для обміну на іноземну валюту є також величиною постійною і представлена стабільною часткою загальної пропозиції національних грошей.