Теоретичні аспекти оцінки капіталу підприємства та оптимізації його структури

Капітал також трактується  як економічний ресурс, що є сукупністю усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, які в процесі свого руху приносять дохід [9, с. 591]. Капітал розглядається як накопичений шляхом заощадження запас економічних благ у формі грошових засобів та капітальних товарів, що залучається його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс та фактор виробництва з метою отримання доходу [5, с. 461].

У працях деяких вчених капітал  трактується як: 1) сукупні ресурси, що використовуються у підприємництві: сума накопичених матеріальних благ, результати минулої (попередньої) і засіб для подальшої виробничої ч комерційної діяльності; 2) початкова сума коштів, призначених для підприємницької діяльності; 3) чиста вартість; 4) вартість – носій додаткової вартості; 5) гроші, велика сума грошей [22, с. 116].

У реальному житті капітал  як вартість чи цінність, що приносить дохід функціонує у формі продуктивного капіталу (у сфері матеріального виробництва). У свою чергу продуктивний капітал може набувати форми грошового капіталу (капітал як передумова виробництва), виробничого капіталу (капітал як засіб праці), товарного капіталу (капітал як виробничі блага для реалізації на ринку). Торговельний капітал діє у сфері обміну (обігу) товарів, позичковий капітал – у сфері кредитних відносин. Продуктивний капітал у своєму русі приносить дохід у формі прибутку, торговельний – у формі торговельного прибутку, позичковий – у формі процента [10, с. 147].

Таким чином, із наведених  категорій “капітал” можна зробити висновок, що в економічній теорії сформувалися різні підходи до трактування сутності капіталу. У спеціальному посібнику групою авторів узагальнені різні підходи, де предметно представлена глибина та різноваріантність такої складної економічної категорії як “капітал” [10, с. 277].

За предметно-функціональних підходом капітал ототожнюється з нагромадженою працею, завдяки чому стає можливим процес подальшого виробництва або продажу й одержання доходу. Такий підхід створює умови для аналізу капіталу як фактора виробництва, що справляє відповідний вплив на результати підприємницької діяльності і приносить дохід власникові. Діапазон аналізу матеріально-речового змісту капіталу постійно збільшується у результаті розширення видів нагромадження праці та певних благ, однак предметно функціональний підхід не дає можливості виявити джерела зростання доходу.

Згідно із соціально-економічними підходом капітал трактується як економічна категорія – специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов. Соціально-економічну форму капіталу визначає взаємодія руху підприємницької та особистої власності економічних суб’єктів у процесі їх господарської та комерційної діяльності, а також спосіб отримання та розподілу доходів.

Як позитивні зрушення слід визначити те, що розвиток соціально орієнтованої економіки, зокрема впровадження колективних форм приватної власності, проведення корпоратизації та акціонування, а головне – розширення сфери управління капіталом, поступово змінюють його економічну природу. Виникає певне коло пріоритетів, залежностей та взаємних інтересів працівників та підприємців, що ґрунтуються на “соціалізації” капіталу та “капіталізації” праці.

Грошовий підхід дає можливість досліджувати капітал як фінансовий ресурс, що використовується власником задля отримання доходу у вигляді процента.

Капітал також ототожнюється  з часом. У такому сенсі він виступає особливим економічним ресурсом, що відкриває можливість отримання доходу в майбутньому в разі відмови від здійснення поточних вкладень та задоволення теперішніх потреб.

Капітал також трактується  як певні вкладення та розміщення, що дає можливість отримати дохід. Тут особливо набуває значення категорія “людський капітал” як здатність особистості приносить дохід завдяки здібностям та ціле прокладанню. Критерії освіти, професіональних навичок, досвіду роботи, здоров’я, природних здібностей та творчих підходів до повсякденної праці розглядаються як чинники продуктивної сили людини, що створює надійне підґрунтя для впровадження інноваційних технологій та збільшення доходу окремої особистості й суспільства в цілому. Особливе місце відводиться “інтелектуальному капіталу”, який функціонує в “чистому” вигляді в таких сферах як наука, освіта, охорона здоров’я, управління. Поступово інтелектуальний капітал починає перевалювати над усіма іншими формами капіталу, виступаючи головною передумовою нагромадження суспільного багатства.

Таким чином категорія  “капітал” є одним й найскладніших  понять у теорії та практиці, що увібрало в себе багатоваріантність та різноманітність сутнісних сторін складного економічного процесу. З огляду на це український учений-дослідник фінансового менеджменту, у якому одне з центральних місць посідає менеджмент капіталу, І. Бланк пропонує розглядати основні характеристики, що визначають особливості застосування категорії “капітал”, виходячи безпосередньо із практичної площини. Такий підхід, на його думку, виключає всі абстрактні поняття, що визначають характеристики капіталу як форми суспільно-економічних відносин.

Виходячи із зазначеного, учений виділив 10 ознак капіталу [5, с. 12-21]. З огляду на важливість проведеної автором класифікації та доцільність застосування певних підходів при здійсненні нами детального аналізу пропорцій та вартісних характеристик капіталу на макроекономічному рівнях, вважаємо за доцільне навести також основні характеристики капіталу, що сформульовані І. Бланком.

Капітал виступає як об’єкт економічного управління. Головна предметна сутність капіталу пов’язана з економічною сферою його дії, економічними відносинами та економічною діяльністю. Сутність капіталу та особливість його функціонування на макро- та мікрорівнях характеризуються термінами “вартість”, “економічний ресурс”, “економічний фактор”, “економічна цінність”, “економічне благо”, “товар особливого роду”, “багатство”.

Капітал є накопиченою  цінністю. З цих позицій він розглядається у формі запасів, що утворилися в усіх секторах економіки. На підприємствах капітал як накопичена цінність виступає у формі запасів основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, ринкових цінних паперів тощо.

Капітал є виробничим ресурсом, тобто фактором виробництва. У такому трактуванні капітал посідає одне з центральних місць у процесі організації розширеного відтворення. Капітал поряд з іншими виробничими ресурсами кардинально впливає на результати виробництва та процес нагромадження.

Капітал виступає інвестиційним  ресурсом. Він здійснює рух у процесі інвестування, реінвестування, дезінвестування. Для суб’єкта господарювання використання капіталу як реального інвестиційного ресурсу створює основу для чистого капіталоутворення. Під цим терміном розуміють різницю між обсягом валових інвестицій капіталу та амортизацією. Завдяки чистому капіталоутворенню стає можливим зростання виробничого потенціалу підприємств і суспільства загалом. При цьому чисте капіталоутворення забезпечується завдяки використанню капіталу як інвестиційного ресурсу лише в реальному секторі економіки – промисловості, сільському господарстві, торгівлі. Слід узяти до уваги, що використання капіталу як інвестиційного ресурсу у фінансовому секторі, а саме при здійсненні фінансових інвестицій в акції, облігації, новий реальний капітал не створює. Подібне фінансове інвестування всередині країни має характер трансфертного, коли обсяг капіталу, інвестованого у фінансові активи одними суб’єктами економіки, дорівнює обсягу дезінвестування іншими, але при цьому приріст реального капіталу не відбувається.

Капітал є об’єктом власності  та розпорядження. Дана характеристика капіталу є особливо важливою на перехідному етапі розвитку економіки з точки зору оцінки подальших перспектив нагромадження капіталу та розподілу доходів. Як економічний об’єкт підприємницької діяльності, капітал є носієм прав власності і розпорядження. Як свідчить господарська практика, у сучасних умовах підприємець може використовувати капітал, але не бути його власником. Прикладом є функціонування капіталу фінансово-кредитних установ, акціонерних товариств, коли його власники передають права розпорядження іншим особам. Капітал як об’єкт власності може виступати носієм усіх її форм. Носієм титулу власності капітал виступає як накопичена цінність. При розподілі в економічному процесі прав власності та використання капіталу його роль як об’єкта власності носить пасивний характер. Носієм прав розпорядження капітал виступає як інвестиційний ресурс і фактор виробництва. У економічному процесі роль капіталу як об’єкта розпорядження носить активний характер по відношенню до капіталу як об’єкта власності. Як об’єкт власності та розпорядження капітал формує певні пропорції його використання різними суб’єктами господарювання, що відображає пропорції власного та позичкового капіталу. Ці співвідношення характеризуються як структура капіталу, яка впливає на ефективність господарської діяльності підприємств, визначає рівень їх ринкової вартості, кардинально впливає на стан фінансової незалежності та запобігає загрозі банкрутства.

Капітал є носієм фактора  ліквідності, що визначає його здатність бути реалізованим за своєю реальною ринковою вартістю. Така характеристика забезпечує можливість переливу капіталу між секторами економіки та безпосередньо між підприємствами. Але мобільність руху капіталу як інвестиційного ресурсу і фактора виробництва не в останню чергу визначається рівнем розвитку ринку капіталу, державними заходами впливу на процес його переміщення. Ліквідність капіталу для суб’єктів господарювання визначається можливостями швидкої конверсії його у грошову форму без втрати реальної ринкової вартості. Абсолютно ліквідним є капітал безпосередньо в грошовій формі. Від реальної наявності такого капіталу та його обсягів залежить рівень ліквідності підприємств, що вимірюється індикаторами загальної, швидкої та абсолютної ліквідності.

Капітал є носієм фактора  ризику. Кожна операція, пов’язана з рухом капіталу, має бути чітко прорахована з позицій дотримання безпеки та забезпечення інтересів власників. Як правило, поняття ризик і дохідність тісно між собою пов’язані, оскільки ступінь ризику використання капіталу залежить від очікуваної дохідності. Ризик виникає також при недотриманні оптимальної структури капіталу. Наприклад, переважання позичкового капіталу веде до втрати фінансової незалежності та може загрожувати економічно необґрунтованим перерозподілом доходів, зміною власників тощо.

Капітал виступає як об’єкт надання тимчасових переваг. На стадії накопичення капіталу постає питання вибору між поточним споживанням доходу та його збереження для наступного використання. Як свідчить досвід, теперішні блага оцінюються вище через невизначеність майбутніх. Тому змусити власника відмовитися від використання капіталу на поточне споживання можна лише за певну винагороду, яку він отримає у майбутньому. У такому разі процес накопичення капіталу можна розглядати як результат надання тимчасових переваг за таких альтернативних умов: власник робить свідомий вибір – чи споживати весь дохід одразу, чи зберегти певну його частину для забезпечення майбутнього споживання. Характеристика капіталу як об’єкта надання тимчасових переваг має важливе значення в процесі визначення оптимальних пропорцій між обсягами споживання – заощадження – нагромадження.

Капітал є об’єктом купівлі-продажу. З розвитком ринкових відносин формується особливий ринок – ринок капіталу, який характеризується попитом, пропозицією, вартістю, а також особливими відносинами купівлі-продажу капіталу. Попит на капітал дає можливість визначити загальні потреби його придбання як інвестиційного ресурсу і фактора виробництва. При задоволені попиту на капітал кардинально важливу роль відіграє монетарна політика та стан розвитку фондового ринку.

Капітал виступає джерелом доходу. Здатність приносити дохід є ключовою характеристикою капіталу. Але капітал приносить дохід як економічний ресурс, якщо використовується в суспільному виробництві. Як джерело доходів капітал виступає одним із найважливіших засобів формування майбутнього благополуччя власників та суспільства в цілому. У свою чергу дохід виступає у формі відсотка. Розмір доходу на капітал становить основу формування витрат на його залучення та використання у господарському обороті, що характеризується таким поняттям, як вартість капіталу. Як джерело доходу капітал являє собою постійно зростаючу економічну цінність. Разом з тим потенціальна здатність капіталу приносить дохід не може реалізуватися автоматично. Це складна та багатогранна функція, що полягає у свідомому управлінні процесом формування та використання капіталу на всіх рівнях.

1.2. Економічний  механізм оцінки капіталу підприємства

Багатоаспектність категорії “капітал” виявляється у різноманітних конкретних формах його існування. Економічною теорією виділяються такі функціональні ознаки категорії “капітал”, які можна покласти в основу аналізу практичної діяльності суб’єктів економіки (рис. 1).

Рис.1 Види капіталу підприємства

Зустрічаються й інші підходи  до класифікаційних ознак та форм функціонування капіталу. Так, В. Радаєв виділяє такі його форми: економічний, фізичний, культурний, людський, соціальний, адміністративний, політичний, символічний. В економічний капітал він включає: грошовий (фінансові засоби); виробничий (засоби виробництва); товарний (готові продукти). Капіталом він називає нагромаджуваний господарський ресурс, який включено в процес відтворення і збільшення вартості шляхом взаємної конвертації різноманітних його форм [15, с. 37-39].

Позичковий капітал —  це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок ще не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі.

Акціонерний капітал —  ресурси акціонерного товариства (компанії), утворені шляхом об'єднання кількох  або багатьох індивідуальних капіталів, розширення масштабів акціонерної  компанії завдяки капіталізації  частини прибутку, а також залучення  певних коштів вкладників через механізм продажу акцій та облігацій, що базується  на привласненні чужої праці.

Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.