Стан і тенденції розвитку садівництва в Україні

Такі насадження з формуванням  веретеноподібних крон при схемі садіння дерев 3,5-4 - 1-2 м забезпечать продуктивність в межах 35-40 т/га.  
Сади на середньорослих і напівкарликових підщепах ММ106, 57-490, Д-471, М26, 54-118, 57-545 не потребують зрошення та опори і створюватимуться в різних зонах садівництва за схемою 4-5 х 2-3 м та при формуванні веретеноподібних крон. Урожайність 35-40 т/га. 

В Поліссі, Степу та Криму  в структурі насаджень певну  частку матимуть сади окремих сортів на насіннєвих підщепах, що обумовлюється  особливостями ґрунтових і кліматичних умов (морозостійкість і проблеми вологозабезпечення). Дерева в таких насадженнях висаджуватимуться за схемою 5-6 - 3-4 м, а крони слід формувати по системі малогабаритного веретена, багатовісної та двохплоскісної з потенціалом врожайності в 35-40 т/га. 

Промислова культура груші  найдоцільніша в південних регіонах країни, в Придністров'ї, Буковині, Вінниччині, Хмельниччині та Закарпатті. Технологія вирощування передбачає використання слаборослих клонових підщеп айви типу В-29, ІС 4-12, ІС 2-10 та Айви-С при розміщенні дерев 4-5 ¾ 2-3 м з формуванням веретеноподібних крон. 

Технологія вирощування  груші в умовах західного Лісостепу  та південної частини Полісся ґрунтуватиметься на обмеженому застосуванні вегетативних підщеп та використанні зимостійких сортів. Пропоновані технології в порівнянні з існуючими аналогами забезпечать підвищення продуктивності праці в насадженнях в 1,5-1,8, а рентабельність виробництва плодів в 2,0-2,5 рази. 

Сировинні сади, плоди яких призначені для промислової переробки, закладатимуться переважно на толерантних до умов вирощування клонових і насінних підщепах з добором імунних до основних хвороб сортів.  
Система утримання та удобрення ґрунту базуватиметься на застосуванні сидеральних культур, органічних добрив та мульчматеріалів.  
Затрати праці і собівартість продукції в сировинних садах будуть в 3-4 рази меншими, ніж в існуючих. 

До найбільш сприятливих  природно-економічних зон для  створення сировинних садів належать: яблука - Вінницька, Кримська, Закарпатська, Черкаська та Чернівецька області; груші - зона Південного степу Наддністрянщини; сливи - Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Хмельницька, Чернівецька області; черешні ¾ зона Південного степу; вишні ¾ Луганська, Донецька, Придніпровська, Харківська; персики ¾ Кримська, Одеська, Херсонська; абрикоси ¾ південні області; ягоди ¾ західні області а також Київська, Чернігівська і Сумська.  
Технологія вирощування екологічно чистих плодів яблуні та грушідля споживання в свіжому вигляді на середньорослих клонових підщепах з округлими формами крон передбачає використання імунних сортів, виключення будь-яких засобів хімізації та забезпечує середню врожайність сортів яблуні 20-25 т/га, груші - 28-20 т/га високоякісних плодів. Схема садіння 5-6 - 4 м. Вступ в плодоношення на 3-4 рік після садіння. Період продуктивного використання 18-20 років.  
Технологія вирощування кісточкових культур.

 Основним типом саду  з урахуванням зональних особливостей  вирощування кісточкових культур,  будуть насадження на насіннєвих  підщепах (60-70%), зі схемами розміщення дерев черешні, абрикоса - 6 х 3-4 м, вишні - 5-6 х 2-3 м, сливи, аличі та персика - 6 х 2-3 м. Використовуватимуться спрощені способи формування округлих і сплощених крон зі зниженою зоною плодоношення та літнім обрізуванням, що дасть можливість прискорити на 2-3 роки їх вступ у період плодоношення. 

Крім цього, типами насаджень, які забезпечують збільшення виробництва  плодів кісточкових культур за зниження трудомісткості будуть:  
інтенсивні сади на слаборослих вегетативно розмножуваних підщепах (30-40%) зі щільністю дерев на 1 га сливи та аличі великоплідної ¾ 1250, черешні, абрикоса, персика - 800-1100; у таких насадженнях одержують урожай 25-40 т/га, що в 1,5-2 рази вищий, ніж на сильнорослих підщепах, а окупність витрат на їх створення відбувається на 1-2 роки швидше. Для закладання насаджень використовуватимуться більш зимостійкі підщепи, а саме для черешні ¾ вишня Студениківська, ВСЛ-2, ЛЦ-52; сливи та аличі великоплідної ¾ ВСВ-1, ВВА-1, Весняне полум'я, Евріка 99. Дерева формуватимуться з малогабаритними кронами;  
сади з використанням слаборослих та самоплідних сортів вишні на насіннєвих підщепах або цінних сильнорослих сортів вишнево-черешневого походження на клонових підщепах зі щільним садінням дерев (1000-1250 на 1 га), що вступають у товарне плодоношення на 3-4-й рік після садіння і забезпечують середню врожайність у межах 8-10 т/га плодів високої товарної якості для десертного споживання; сировинні насадження вишні з механізованим збиранням плодів, призначених для промислової переробки. В таких садах використовують самоплідні, слаборослі, стійкі до хвороб сорти з садінням дерев переважно на насіннєвих підщепах за схемою 4 - 1,5 - 2 м (1250 - 1666 дер/га) та формуванням вісеподібної або площинної крони, чим забезпечується урожайність 20-30 т/га. 

Технологія вирощування  ягідних культур. Зважаючи на велику місткість внутрішнього ринку ранньої свіжої продукції садівництва, розвиток ягідництва має бути пріоритетним для сільськогосподарських підприємств, зокрема, розміщених у приміських зонах. 

Суниця. Основними технологіями вирощування цієї найбільш прибуткової та ранньостиглої сезонної і позасезонної ягідної культури будуть:  
закладання ягідника високоякісною зеленою розсадою в оптимальні строки з однорядним чи стрічковим розміщенням кущів, та вирощуванням на грядах з використанням мульчуючих матеріалів. Строк продуктивного використання 1 - 2 роки, але не більше 3-х років; закладання ягідника охолодженою розсадою ("фріго" розсада) із запрограмованими термінами отримання поза сезонного (більш раннього та більш пізнього ) врожаю, з використанням різних схем садіння;  
вирощування позасезонної ягоди за рахунок використання скляних і плівкових теплиць, малогабаритних тунелів та ремонтантних і нейтральних до світового дня сортів. 

Малина. Основними технологіями найближчого десятиліття такої культури як малина будуть: закладання насаджень набором суперранніх, середніх та пізніх сортів з метою подовження споживання плодів малини в свіжому вигляді;  
закладання насаджень сортами штамбового типу; закладання насаджень ремонтантними сортами і повною відмовою від використання пестицидів, що забезпечує цим еколого-технологічну й економічну привабливість.  
При закладанні насаджень малини краще дотримуватися класичних технологій вирощування (як на опорі так і без неї) за умов капельного зрошення та фертигації, з використанням протидощової плівки. 

Пріоритетними регіонами  вирощування будуть Вінницька, Київська Черкаська, Кіровоградська, та регіони з розвинутою переробною промисловістю. Промислові насадження малини літніх та частково ремонтантних строків дозрівання мають бути розміщені біля великих міст (Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Львів, Одеса) та на півострові Крим, для забезпечення населення свіжою продукцією. 

З метою повного забезпечення потреб населення у плодах та ягодах, для насичення внутрішнього продовольчого ринку конкурентоспроможними продуктами садівництва та розширення їх експорту, необхідно до 2025 року досягти таких параметрів розвитку садівництва України: збільшення виробництва плодів, ягід і горіхів до 4,1 млн.т. (2015 р. - 3,2 млн.т.), з них для внутрішнього ринку - 3,7 млн.т експорт - 0,4 млн.т; стабілізація обсягів виробництва плодів, ягід і горіхів у господарствах населення на рівні - 1,3 млн.т та збільшення їх виробництва у сільськогосподарських підприємствах - до 2,8 млн.т; підвищення урожайності садів і ягідників в сільськогосподарських підприємствах до 12,5 т/га, що можливо за умов належного фінансового забезпечення виконання комплексу технологічних процесів у садівництві; в сільськогосподарських підприємствах розширення плодоносної площі насаджень до 225 тис.га, для їх розширення та забезпечення планомірного відтворення щорічне закладання нових садів на площі 9-10 тис.га.  
Потреба в інвестиціях на період до 2025 р. становить 6,8 млрд.грн., в тому числі на розширення площі насаджень - 5,2 млрд.грн., на відтворення - 1,6 млрд.грн., щорічна потреба - 375 млн.грн. Для закладання насаджень на запланованій площі щорічна потреба у посадковому матеріалі становитиме: плодових культур - понад 6 млн.шт., кущових ягідників - 4 млн.шт. 

Висновки. Отже, садівництво можна вважати однією з найбільш трудомістких галузей сільського господарства. Для виконання програми необхідно розроблення і впровадження системи машин для механізації виробництва продукції садівництва, яка забезпечить техніко-технологічне переоснащення галузі та підвищення рівня механізації у 2,5 - 3,0 рази.

ВИСНОВОК

В економіці сільського господарства серед рослинницьких галузей  важливе місце належить садівництву. Плоди і ягоди - цінні продукти харчування. Вони багаті на вітаміни, цукор, мікроелементи, вуглеводи та органічні кислоти. Особливо важливе значення мають моносахариди - фруктоза і глюкоза, які повністю засвоюються організмом людини і виконують дуже важливі функції. Фруктоза є одним з основних джерел енергії, а для нервової тканини - єдиним. Великий вміст фруктози у яблуках, грушах, чорній смородині та полуниці (до 60% загальної кількості цукру).

Продукцію садівництва та ягідництва використовують для споживання у свіжому вигляді, а також як сировину для виробництва варення, джему, компотів, соків, сухофруктів та ін. За науково обґрунтованими нормами харчування споживання фруктів і ягід на одну особу в рік має становити 84 кг. Рівень споживання продукції садівництва різний залежно від регіону. Так, у Харківській і Полтавській областях він становить 13-15 кг, у Хмельницькій і Чернівецькій областях - 40—45 кг, в АР Крим - 60-65 кг фруктів і ягід з розрахунку на одну особу населення. Тому збільшення їхнього виробництва є однією з важливих народногосподарських проблем, розв'язання якої безпосередньо сприятиме вдосконаленню структури харчування населення.

Садівництво як галузь сільського господарства підвищує продуктивність і зміцнює економіку підприємств. Для розширення площ плодово-ягідних насаджень використовують малопродуктивні кам'янисті і піщані ґрунти, схили гір і балок, що дає змогу підвищити рівень використання сільськогосподарських угідь.

Усі плодові дерева та ягідники ¾ добрі медоноси, тому садівництво сприяє зокрема і розвитку бджільництва.Площа плодово-ягідних насаджень в країні в 2012 р. становила 281 тис. га, серед них плодоносних 248 тис. га. Середня врожайність плодів і ягід ¾ 45,0 ц/га, а валовий збір ¾ 1114 тис. т. Останніми роками площа садів і ягідників постійно зменшується. У 2012 р. порівняно з 2008 р. вона скоротилася майже на 60 %. Валовий збір плодів і ягід у всіх категоріях господарств зменшився порівняно з 1990 р. на 1788 тис. т, або на 61,6%, а порівняно з 2006 р. відповідно на 339 тис. т.

Площі плодово-ягідних насаджень  сконцентровані в передгірних і гірських районах Криму і Карпат, найменше їх на Поліссі.( див. додаток А) У структурі породного складу переважають зерняткові, частка яких становила 84,7% загальної площі. Кісточкові займають 12%, ягідники 2,4% і горіхоплідні 0,9% площі плодових насаджень. Найбільше господарське і промислове значення мають породи, стійкіші до несприятливих кліматичних умов (яблуня, вишня, слива). Частка кісточкових порід і ягідників значно підвищується у плодово-ягідних насадженнях зон, прилеглих до плодоконсервних заводів.

Площа плодово-ягідних насаджень( див. додаток Е) у плодоносному віці - близько 85% від загальної. Основну масу плодово-ягідної продукції України забезпечують зерняткові породи (яблуня, груша, айва), частка яких у валовому зборі 76,6%. Кісточкові породи (вишня, черешня, слива, абрикос та ін.) становлять 18,3% загального збору плодів і ягід, ягідники (полуниці, малина, смородина, аґрус та ін.) - 4% і горіхоплідні - 1,1%.

Збільшення виробництва  плодів і ягід відбуватиметься на основі подальшої інтенсифікації виробництва за рахунок створення великих садів на промисловій основі. Для більш рівномірного постачання населення свіжими фруктами протягом року треба поліпшити сортовий склад насаджень, насамперед збільшити частку зимових сортів, придатних для тривалого зберігання. Розрахунки спеціалістів показують, що для задоволення потреб населення в плодах і ягодах відповідно до наукових норм їхнього споживання урожайність садів слід підвищити до 80-90 ц/га, серед них інтенсивних ¾ до 180-200 ц/га.

Плоди і ягоди ¾ продукція малотранспортабельна і швидко псується. Тому подальший розвиток і підвищення ефективності садівництва можуть відбуватися в умовах повного забезпечення агропромислового комплексу холодильниками, фруктосховищами, переробними підприємствами і спеціалізованим транспортом.

Садівництво відзначається досить великою капітало- і трудомісткістю. Балансова вартість 1 га плодоносних насаджень залежить від природно- економічної зони, виду насаджень, способу садіння, строку досягнення плодоносного віку та інших чинників. Норма амортизації в садівництві залежить від виду насаджень і періоду плодоношення, вона розрахована на використання зерняткових у середньому протягом 25 років, вишні - 13, сливи і черешні - 20, смородини та аґрусу ¾ 10, малини ¾ 8, полуниці ¾ 3 років. Строк окупності капітальних вкладень на закладання інтенсивних садів ¾ 6-18, а ягідників ¾ 4-5 років.

Затрати праці в садівництві досить значні, в урожайні роки на 1 га плодоносних садів вони становлять 350-400, а ягідників ¾ понад 500 люд.-год. Найбільш трудомісткими видами робіт у зерняткових садах є збирання врожаю, догляд за плодовими деревами, проведення заходів боротьби з шкідниками і хворобами, реалізація продукції.

Економічна ефективність виробництва плодів і ягід. Для  характеристики рівня економічної  ефективності виробництва плодів і  ягід використовують систему таких  показників: урожайність, затрати праці  на 1 ц (люд.-год), собівартість 1 ц продукції, фактичні ціни реалізації 1 ц плодів і ягід, прибуток з розрахунку на 1 ц продукції і на 1 га плодоносного саду, рівень рентабельності.

У садівництві багатьох господарств  спостерігається періодичність плодоношення, тому економічна ефективність виробництва продукції садівництва визначається в середньому на 3-5 років. її рівень залежить від обсягу виробничих витрат на 1 га саду, врожайності плодів і ягід, якості продукції та цін її реалізації. Виробництво плодів і ягід у господарствах України розвивається на основі послідовної інтенсифікації. Річні виробничі витрати на 1 га плодоносного саду постійно збільшуються і за 2008-2012 pp. зросли в середньому по сільськогосподарських підприємствах країни більш як у півтора раза.