Стан і тенденції розвитку садівництва в Україні

ЗМІСТ

Зміст……………….…………………………………………………………………….…4

Перелік умовних позначень………………..………………......………………………………….………….5

Вступ……………………………………………………………….……………………....6

1. Стан і тенденції розвитку садівництва в Україні………….........………….…………...………….………………..……………..9
2. Передумови розвитку садівництва в Україні…………...…..…………………………..…………...………………………..13
3. Наукові підходи до розміщення і розвитку садівництва…...….……………….…………...……………..………………………..18
4. Сучасний стан та перспективи розвитку садівництва на прикладі Вінницької області………...…….…………………………………………………..……………..25
5. Основні проблеми садівництва в Україні, та шляхи їх вирішення……….....………………………………...………………………….….....29

Висновок та пропозиції……………………………………………………………….....39

Список використаних джерел………………………………………………………………..……………….......46

Додаток …………………………………………………………………………………..48

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ  ПОЗНАЧЕНЬ

 

 

СОТ – Світова Організація Торгівлі

АРК – Автономна Республіка Крим

УРСР - Українська Радянська  Соціалістична Республіка

НАН – Національна Академія Наук

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік

АПК – Агропромисловий  Комплексї

ДСТУ – Державні стандарти  України

УААН – Національна Академія Аграрних Наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Садівництво - одна з важливих галузей сільськогосподарського виробництва, в завдання якої входить виробництво плодів ягідних та плодових культур.  Продукти, які отримує людина вирощуючи плодові та ягідні культури, відзначаються високими смаковими якостями і містять необхідні людині поживні речовини. В цих продуктах наявні у великій кількості цукри, органічні кислоти, мінеральні солі, вітаміни тощо.

Садівництво є однією із традиційних галузей сільського господарства України, розвиток якої ґрунтується, перш за все, на досить сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах для вирощування більшості плодових та ягідних культур, традиціях населення, його великих особистих потребах у цінних продуктах харчування, а галузі переробки – в сировині.

Проте, в період реформування аграрного сектора економіки  України стан і тенденції розвитку садівництва свідчать про поступове зменшення його значення. Сприятливі умови розміщення галузі, її агроресурсний потенціал використовуються не повністю, що призводить до перетворення цієї важливої галузі на другорядну та занепадаючу.

Якщо проаналізувати розвиток садівництва в Україні за останніх 5 років, то можна відмітити, що не дивлячись  на зменшення площ під садами, валові збори плодів і ягід зростають. Вирощування  плодів і ягід – справа досить трудомістка на відміну, наприклад, від вирощування ріпаку, який дає швидку віддачу, високий прибуток, а водночас загальне виснаження.

Варто зазначити, що в сукупності економічний потенціал галузі  садівництва в Україні можна  оцінити як незадовільний; через  низьку ефективність галузі вироблена продукція а відтак і власне підприємства є неконкурентоспроможними на ринку, що ще більш ускладнює процес поступу вітчизняного садівництва до ринку.

Як уже зазначалося, в  умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки, маркетингових засадах розвитку галузі садівництва, мірою ефективності є рівень задоволення попиту у плодах і ягодах. При цьому важливою є і пропозиція товару на ринку, яку кількісно можна оцінити обсягом виробництва плодоягідної продукції на душу населення.

Проведений аналіз сильних  і слабких сторін, можливостей  та загроз розвитку вітчизняного садівництва  свідчить, що ця стратегічно важлива галузь зараз знаходиться у кризовому стані. Позиціонування слабких сторін і загроз є більш вагомим, що істотно позначається на конкурентоспроможності плодів і ягід. На даний момент ситуація погіршується ще й тим, що протягом 2006-2012 рр. в Україні відбувається деменеджеризація і посилюється брак висококваліфікованих фахівців-садівників для забезпечення стабільного розвитку садівництва на підприємствах, а також на більш високих рівнях державного галузевого управління. В умовах жорсткої конкурентної боротьби на ринках збуту плодово-ягідної продукції, при членстві України в СОТ і обмеженості прямої державної протекціоністської політики, основними загрозами та слабкими сторонами стають неадаптованість садівництва до ринку та відсутність маркетингових стратегій розвитку галузі.

У той же час, наявність  сприятливих ґрунтово-кліматичних  умов для розвитку садівництва, у тому числі й органічного, наявність новітніх районованих інтенсивних сортів при ринковому спрямуванні галузі на маркетингових засадах дозволять значно посилити її конкурентні позиції на ринку.

Об’єкт дослідження ¾ регіональні особливості розвитку і розміщення садівництва в Україні.

Предмет дослідження ¾ садівництво України, оцінка розвитку й розміщення.

Мета дослідження ¾ проаналізувати розвиток та розміщення садівництва в Україні, розкрити проблеми і перспективи українського садівництва.

Завдання дослідження: 

• розглянути стан і тенденції розвитку садівництва в Україні;
• дослідити історію виникнення та становлення садівництва на українських землях;
• розкрити сучасні особливості розвитку садівництва в Україні;
• проаналізувати концепцію галузевої програми розвитку садівництва в Україні;
• висвітлити основні проблеми розвитку садівництва;

Методи дослідження : картографічний, статистичний, графічний, історичний, узагальнення, порівняльний.

Структура курсової роботи: зміст, перелік умовних позначень, вступ, 5 пунктів плану, висновки, список використаних джерел, додатки.

 

1. СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ САДІВНИЦТВА В УКРАЇНІ

 

Садівництво є однією із традиційних галузей сільського господарства України, розвиток якої ґрунтується, перш за все, на досить сприятливих  ґрунтово-кліматичних умовах для  вирощування більшості плодових та ягідних культур, традиціях населення, його великих особистих потребах у цінних продуктах харчування, а галузі переробки – в сировині.

Проте, в період реформування аграрного сектора економіки  України стан і тенденції розвитку садівництва свідчать про поступове зменшення його значення. Сприятливі умови розміщення галузі, її агроресурсний потенціал використовуються не повністю, що призводить до перетворення цієї важливої галузі на другорядну та занепадаючу.

Проведені розрахунки статистичних оцінок валових зборів плодів і ягід в усіх категоріях господарств України  за 2007- 2012 рр. свідчать про значний розмах варіації обсягів виробництва плодоягідної продукції. За значеннями показників коефіцієнтів осциляції, варіації і сталості можна стверджувати, що виробництво плодово-ягідної продукції в переважній більшості регіонів України, особливо в АР Крим, Чернігівській, Сумській, Полтавській, Івано-Франківській областях є вкрай нестабільним, що значно ускладнює процес прогнозування ринковорієнтованого розвитку галузі садівництва в цілому.

Єдиний регіон, де протягом усіх років незалежності України  отримуються стабільні врожаї плодів і ягід залишається Дніпропетровська область. У зоні Полісся ж садівництво  взагалі занепало і є абсолютно  нестабільним з року в рік.

Варто зазначити, що в сукупності економічний потенціал галузі промислового садівництва в Україні можна  оцінити як незадовільний; через  низьку ефективність галузі вироблена  продукція а відтак і власне підприємства є неконкурентоспроможними на ринку, що ще більш ускладнює процес поступу вітчизняного садівництва до ринку.

Як уже зазначалося, в  умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки, маркетингових засадах розвитку галузі садівництва, мірою ефективності є рівень задоволення попиту у плодах і ягодах. При цьому важливою є і пропозиція товару на ринку, яку кількісно можна оцінити обсягом виробництва плодоягідної продукції на душу населення.

Як свідчать статистичні дані, за 2012 р. виробництво плодів і ягід (див. додаток Б) на душу населення в Україні зменшилося в середньому на 18 кг, у тому числі за рахунок зниження валового збору на 25 кг, а за через одночасне зменшення кількості населення в країні відбувся приріст виробництва на 8 кг/чол.

У розрізі регіонів найбільш значним було зменшення виробництва  на душу населення у АР Крим (у 4 рази), Волинській, Запорізькій, Миколаївській та Луганській областях. Через низький рівень виробництва свіжих плодів і ягід у Київській, Сумській, Луганській областях виникає дефіцит власної пропозиції, що зумовлює підвищення цін на ринках. У Вінницькій, Хмельницькій та Чернівецькій області порівняно з іншими регіонами виникає перенасичення ринку, що сприяє зниженню реалізаційних цін та відображається на кінцевих результатах господарської діяльності сільгосптоваровиробників.

Така ситуація в галузі, поряд із певними позитивними  зрушеннями, в цілому спричинила погіршення економічних умов ведення садівництва, особливо відчутно позначилася на кінцевих показниках господарювання.

Проведений аналіз сильних  і слабких сторін, можливостей  та загроз розвитку вітчизняного садівництва  свідчить, що ця стратегічно важлива галузь зараз знаходиться у кризовому стані. Позиціонування слабких сторін і загроз є більш вагомим, що істотно позначається на конкурентоспроможності плодів і ягід. На даний момент ситуація погіршується ще й тим, що протягом 2006-2012 рр. в Україні відбувається деменеджеризація і посилюється брак висококваліфікованих фахівців-садівників для забезпечення стабільного розвитку садівництва на підприємствах, а також на більш високих рівнях державного галузевого управління. В умовах жорсткої конкурентної боротьби на ринках збуту плодово-ягідної продукції, при членстві України в СОТ і обмеженості прямої державної протекціоністської політики, основними загрозами та слабкими сторонами стають неадаптованість садівництва до ринку та відсутність маркетингових стратегій розвитку галузі.

У той же час, наявність  сприятливих ґрунтово-кліматичних  умов для розвитку садівництва, у тому числі й органічного, наявність новітніх районованих інтенсивних сортів при ринковому спрямуванні галузі на маркетингових засадах дозволять значно посилити її конкурентні позиції на ринку. 

Садівництво є споконвічною сільськогосподарською галуззю  України. Різні джерела вказують, що на території сучасної України вирощували плодові культури ще з античних часів. Розвитку садівництва сприяли кліматичні умови та культура харчування місцевого населення, раціон якого складався переважно з продуктів рослинного походження.

З 2005 по 2012 роки площа плодоносних плодових та ягідних насаджень ( див. додаток В) скоротилась до 255,9 тис. га, або на 29,5 %. Таке скорочення відбулось за рахунок істотного зменшення площ насаджень у сільськогосподарських підприємствах з 227,2 тис. га у 2005 році до 94,8 тис. га у 2012 році. В той же час, площа насаджень в господарствах населення за вказаний період зросла на 25,1 тис. га, або ж на 18,5%. Наслідком вказаних явищ стало зростання питомої ваги площ плодових насаджень господарств населення на 25,5 п. %. Станом на 2013 рік ці площі складають 2/3 плодових і ягідних насаджень України

Провівши регресійний  аналіз динаміки площ садів в Україні ( див. додаток А) отримуємо їх щорічне скорочення на 13,2 тис. га для всіх категорій господарств. Вказану динаміку формувало скорочення площ садів в сільськогосподарських підприємствах на 15,4 тис. га за рік при одночасному щорічному зростанні площ плодових насаджень в господарствах населення на 2,13 тис. га.

Незважаючи на  те, що скорочення площ садових насаджень почалося в Українській РСР ще з другої половини 60-х років, найвищого рівня виробництва плодів і ягід вдалось досягти у 1981-1985 роках, коли виробляли до 3,2 млн. т плодів та ягід у всіх категоріях господарств, в т.ч. 1,38 млн. т у сільськогосподарських підприємствах. Починаючи з 90-х років валові збори плодів і ягід знижуються як в цілому по Україні, так і в сільськогосподарських підприємствах зокрема.

За період з 2005 по 2012 роки відмічаються істотні коливання валового збору. Так, в певні роки його значення перевищувало 2 млн. т, в окремі - менше одного мільйона. З метою дослідження впливу урожайності на валовий збір плодових і ягідних культур нами було застосовано кореляційний аналіз.

Основним завданням галузі садівництва є наповнення внутрішнього ринку високоякісною та доступною плодово-ягідною продукцією широкого асортименту. Згідно з медичними нормами передбачено середньодобове споживання фруктів та ягід (у свіжому та консервованому виді) з розрахунку 220 г на людину (80 кг на рік), при чому половина потреби повинна припадати на яблука). За роки незалежності спостерігається недостатнє забезпечення населення України продукцією садівництва, при чому в 2005 році рівень забезпечення знизився до 19,2 %. Загалом, показник забезпеченості варіював в межах від 19,2 до 70 %. Розрахувавши параметри квадратичного рівняння регресії можна зробити висновок, що динаміка забезпечення характеризувалась скороченням до 2008 року, а вже починаючи з 2009 року відмічається тенденція до зростання цього показника. Проте на 2012 р він все ще залишається на надзвичайно низькому рівні, причому  в 2011 році складав лише 43,5%, а в 2012 році - 47,5%.