Рентні відносини

1-принцип пріоритетності національних особливостей та інтересів при формуванні аграрної політики. Створюючи ринкову економіку, ми не повинні сліпо копіювати будь-яку зарубіжну модель агроринку. Сільське населення країни ще не володіє достатньою мірою ринковою ментальністю, для багатьох тільки починається освоєння нового господарського механізму.

2-принцип однакового підходу до функціонування різних форм власності в аграрній економіці. Існування різних форм власності в системі аграрного виробництва і їх рівність випливає з механізму конкуренції. Тільки через конкуренцію виявляється ефективність різних форм господарювання, правильно розподіляються ресурси, формуються ринкові ціни, стимулюється зниження витрат виробництва, відбувається перехід до виробництва нових видів продукції.

Рівність різних форм аграрного виробництва зовсім не заперечує виділення на певних етапах економічного розвитку країни пріоритетних форм господарювання та їх підтримку.

3-принцип розвитку аграрної економіки на засадах ринку. Економічний аналіз дає змогу дійти висновку, що при централізованому плануванні неможливо досягнути максимальної ефективності виробництва.

Екстенсивний метод нарощування сільськогосподарського виробництва, що використовувався при адміністративно-командній економіці, вимагав застосування дедалі більшої кількості землі, праці та капіталу. З часом цей метод себе вичерпав. Екстенсивний розвиток аграрної економіки став неможливий. Неспроможність створити дійову систему стимулювання в сільському господарстві перетворило його у збиткову галузь, яка виснажувала економіку, вимагала Величезних субсидій і дотацій.

4-принцип поєднання ринкового механізму із державним регулюванням. Теза про те що, сільські трудівники завжди самі можуть визначити найефективніші організаційно-економічні форми господарювання, є хибною. Без втручання держави, створення чіткого механізму регулювання, результати функціонування будь-якої форми власності та господарювання будуть незначними.

Наприклад, висока урожайність зернових фермерського господарства ще зовсім не означає отримання ним високих доходів, якщо не буде досягнуто паритету цін між продукцією сільського господарства і промисловими товарами, які споживає фермерське господарство. Практика господарювання розвинутих країн засвідчує, що найбільша ефективність певної форми господарювання досягається за умов поєднання реальної власності на землю та вироблений продукт і державного регулювання соціально-економічними процесами на селі.

5-принцип соціальної справедливості і соціальної відповідальності. Аграрні перетворення здійснюються заради селянина, підтримки його статусу, турботи про умови його праці та побуту.

Головні напрями структурної перебудови сільського господарства: здійснення аграрної реформи, розвиток різноманітних форм власності та господарювання, удосконалювання галузевої структури АПК, пріоритетний розвиток промисловості з переробки сільськогосподарської сировини, створення малих підприємств на селі для вирішення проблеми зайнятості сільського населення.

Основним фундаментом перетворень в аграрному секторі економіки є здійснення земельної реформи. Земельна реформа має на меті створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання, раціонального використання й охорони земель. Для успішного здійснення земельної реформи необхідно здійснити повну інвентаризацію земель, у тому числі й у населених пунктах; провести перереєстрацію землевласників і землекористувачів і забезпечити їх документами на право володіння і користування землею; провести оцінку земель, розробити систему державного кадастру і безперервного моніторингу земель; провести землевідновлювальні роботи і землеохоронні заходи, спрямовані на підвищення родючості сільськогосподарських земель і забезпечення безпечного землекористування; удосконалити систему контролю за якісним станом земель і її раціональним використанням; ввести механізм економічних санкцій за екологічні порушення в сфері землекористування; із спеціального земельного фонду для особистих селянських, фермерських господарств і господарств колективного садівництва надавати землі відповідно до затверджених норм; передати в безстрокову оренду фермерським господарствам або до присадибного фонду і дрібноконтурні ділянки ріллі, пасовищ; провести послідовне реформування і санацію найбільш перспективних господарств, мобілізацію угідь, що вибули із сільськогосподарського обороту; розробити програму з захисту земель; земельні ділянки під приватизованими промисловими підприємствами використовувати у формі володіння, довгострокової оренди; розробити нормативи вартості землі.

Сьогодні національне господарство України знаходиться у складному становищі, з одного боку ми повинні трансформувати нашу економіку з командно-адміністративної до ринкової, а з іншого, на нас діють зовнішні чинники, зокрема інтеграція у світове глобальне господарство, яка є для нас життєво-необхідною. В такий складний період першочерговим завданням постає стабілізація вітчизняного господарства, зокрема і сільського господарства. Для цього необхідна насамперед стабілізація сільськогосподарського виробництва, створення сучасної бази з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Архипенко І.М. Державна аграрна політика України: утурологічний вимір.// Державне будівництво. – 2007. – № 1.
2. Болдуєв М.В. Державне регулювання земельних відносин. // Державне будівництво. – 2007. – № 1.
3. Бородіна О., Прокопа І. Сільський розвиток В Україні6 проблеми становлення // Економіка України. – 2009. – № 4.
4. Гудзинський О.Д., Кірейцев Г. Т., Савчук В.К. Економічна теорія та реалізація її положень в механізмах розвитку АПК//Економічна теорія.–2005–№ 2
5. Економічна енциклопедія. – У 3-ох т. / Редкол. : відп. ред. С.В. Мочерний та ін. – К.: Вид. центр «Академія», 2002. – Т. 3.
6. Катеринець С. Роль государственной поддержки в аграрном секторе Украины // Економіст. – 2008. – № 9.
7. Кваша С.М. Вплив світової фінансової кризи на розвиток аграрного сектору вітчизняної економіки // Економіка АПК. – 2009. – № 5.
8. Мороз О.О. Історичні форми концептуальних засад теорії аграрного реформування в Україні // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2004. – № 3.
9. Мороз О.О. Глобальні тенденції аграрного ринку у ХХІ столітті // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2004. – № 1.
10. Могильний О. Реалії і парадокси аграрної політики // Економіка України. – 2008. – № 12.
11. Німко В., Бідюк С. Проблемні питання сучасного трактування аграрних відносин. // Економічний аналіз. – 2008. – № 2 (18).
12. Олійник Т. Тенденции, факторы и перспективы развития хозяйств разных категорий в аграрном секторе экономики Украины // Економіка України.– 2008. – № 7.
13. Палій Н. Регулювання земельних відносин по-новому. // Legal monitor. – 2009. – № 2.
14. Песцова О.С. Реформування земельних відносин – передумова становлення земельного ринку в Україні // Вісник ХТУСГ: Економічні науки. Вип. 71. Харків: ХНТУСГ. – 2008.
15. Песцова О.С. Проблеми встановлення ціни земель сільськогосподарського призначення та шляхи її вирішення в сучасних економічних умовах праць. Випуск 16. Том 3 / за ред.. М.І. Бахмата. – Кам’янець-Подільський, 2008.
16. Потриваєва Н.В. Фінансова підтримка–один з механізмів державного регулювання економікою.//Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2006.–Вип. 2.
17. Приліпко М.О. Глобальні імперативи поглиблення ринкових реформ в Україні. // Ефективна економіка. – 2010. – № 4.

18.Руженський М.М. Державне регулювання земельних відносин у транзитивному суспільстві. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерація профспілок України. – 2010. – № 3.

19,Саблук П. Стан і перспективи розвитку агропромислового комплексу України // Економіка України. – 2008. – № 12.

20. Савчин О.Я. Вартість землі та методичні підходи її оцінювання. // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.3.
21. Савчин О.Я. Попит на землю та його значення у встановленні ринкової ціни земілі. // Наковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.3
22. Сільське господарство України. Статистичний збірник 2008 рік. Київ, Держкомстат, 2009.
23. Тарабрін О.Є. Особливості державної підтримки аграрного сектора в Україні. // Електронне фахове видання Історія науки і біографістика. – 2007. № 1.
24. Ткаченко В.Г. Аграрная реформа в Украине, проблемы, перспективы завершения. Под общ. Ред. Ткаченко В.Г. Луганск, «Книжковий світ». 2006.
25. Фирсов Э. Об экономических основах агарной политики в условиях рыночных отношений // Економіст. – 2008. – № 9.
26. Шмідт Р.М. Врегулювання та розвиток земельних відносин в Україні // Економіка АПК. – 2009. – № 3.
27. Шупик І.І. Внесок жіночого фермерства у розв’язання проблеми зайнятості // Вісник ПДАА. – 2005. – № 4.
28. Шустікова Н.О. Умови розвитку ринку землі. // Аграрний вісник Причорномор’я. – 2009. – Вип. 51.

29.Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

30.Міністерство аграрної політики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua.