Рентні відносини

Головним чинником позитивних тенденцій в галузі, що протягом останнього часу, особливо торік, мінімізував вплив елементів рецесії, на думку доповідача, була злагоджена робота усіх гілок влади по законодавчо-нормативному забезпеченню її розвитку, що в свою чергу, продукує подальше удосконалення принципів управління й організації виробництва, освоєння сучасних технологій, активізацію використання наявних матеріально-технічних ресурсів. цьому також сприяло збільшення фінансової підтримки, запровадження спеціальних режимів оподаткування, які саме й стали головними стимулюючими факторами інвестиційної привабливості.

Проте, нині АПК дедалі більшою мірою відчуває тиск негативних явищ, переважно пов'язаних зі світовою фінансовою кризою.

Уряди економічно розвинених країн у цій ситуації вдалися до застосування додаткових протекціоністських заходів щодо захисту своїх ринків продовольства та підтримки експорту. це особливо негативно вплинуло на стан справ у країнах з перехідною економікою, до яких належить й Україна.

Вступивши до СОТ, Україна не могла у невідкладному порядку застосувати захисні заходи, тому її ринок опинився у прямій залежності від кон'юнктури світового ринку й протекціоністської політики розвинутих країн. це спричинило суттєву нестабільність на ринку і зниження цін на сировину. [2.c.64] [3.c.14]

Даються взнаки й внутрішні чинники, - різке обмеження купівельної спроможності населення, зменшення експортних поставок, практично зупинене кредитування підприємств, валютно-курсовий фактор, зростання цін на енергоносії, а в харчовій промисловості й підходи щодо стримування цін з метою захисту внутрішнього споживача. В цих умовах, спираючись на підтримку громадських організацій, МінАП порушив питання щодо відміни декларування цін, регулювання рентабельності продукції масового попиту, заборони ввезення сільгоспсировини на давальницьких умовах та встановлення надбавок до тарифів при імпорті продукції сільськогосподарського напрямку (і знайшов розв'язання більшості з них).

На жаль, пропозиції щодо вирішення застарілих системних проблем бурякоцукрової галузі на загальнодержавному рівні досі не мали підтримки. Вдається розв"язувати в пожежному порядку лише окремі найбільш проблемні питання. це - встановлення доплат за вирощування цукрових буряків, а також регулювання мінімальних цін на цукор та цукрову сировину, квотування виробництва цукру для потреб внутрішнього ринку. Отже, необхідно остаточно визначитись щодо реструктуризації бурякоцукрової галузі. Для цього має бути впроваджена на загальнодержавному рівні відповідна програма, яка враховуватиме питання реструктуризації галузі, диверсифікації виробництва та вирішення соціальної складової. [7.c.54]

Суттєво стримують розвиток галузі зволікання з розробкою ефективної системи її фінансового забезпечення, проблема якості продукції, неврегульованість ринку земель сільгосппризначення й відсутність у них достатніх ознак власності, що унеможливлює їх залучення до економічного обігу, знижує рівень інвестиційній привабливості АПК.

Наводилися й такі факти: аграрний сектор є однією з головних складових економіки України. Адже саме тут - 1315% загальної доданої вартості, на 911% формується бюджет, на 15-17 - експортний потенціал держави. А які бюджетні фінанси в його розпорядженні нині? Видатки аграрному сектору, зважаючи на фінансову кризу, передбачено в обсязі 8 мільярдів 774 мільйони гривень, що на 7,5 мільярдів менше, ніж торік. Значно зменшено видатки на підтримку тваринництва й рослинництва.

В умовах зменшення бюджетної підтримки, слід подбати про розвиток галузі через зняття обмежень торгівлі сільгоспсировиною й продовольством; надання податкових преференцій; недопущення збільшення акцизів на підакцизну аграрну продукцію; запровадження контролю за економічною обґрунтованістю цін на ресурси, зокрема, міндобрива й пальне з тим, щоб не допускати спекуляції в цьому сегменті агроринку. [12.c.55]

Терміново необхідно у невідкладному порядку вжити ряд заходів, що мінімізують кризові явища в АПК і забезпечать його виведення на нові інноваційні перспективи. Серед них: пролонгація кредитів, що їх отримали в комерційних банках підприємства галузі, і надання нових кредитів; збільшення видатків на фінансування бюджетних програм і здійснення фінансової підтримки підприємств галузі через механізм здешевлення кредитів бюджетної, тваринницької і рослинницької дотації, здешевлення придбання техніки; відновлення фінансування за бюджетними програмами з частковою компенсацією вартості складної сільгосптехніки вітчизняного виробництва; відтворення та підвищення родючості грунтів, здешевлення вартості страхових премій; виділення за рахунок стабілізаційного фонду додаткових коштів на підтримку фермерських господарств. [13.c.65]

Варто також передбачити для цукрової галузі скорочення або, точніше, лімітування залізничних тарифів на перевезення цукрових буряків. На жаль, сьогодні всі цукрові заводи вимушені свої майданчики для збирання цукрових буряків розміщувати на відстані не тільки 40-50 кілометрів від заводів.

Наприклад, за статистикою дрібнотоварні селянські господарства виробляють 61 відсоток валової сільгосппродукції, але вони позбавлені нині будь-якої державної фінансової підтримки. В той же час лише 7 відсотків сільгосппідприємств отримали 3/4 всіх субсидій, а це майже 10 мільярдів гривень.

І, нарешті, остаточно відійти від валових показників розвитку сільського господарства.

Необхідно розглянути законодавчі акти, що спрямовані на забезпечення розвитку агропромислового комплексу та мінімізації впливу фінансової кризи. Аграрії вважають, що слід прискорити доопрацювання та внести на розгляд більш як 20 законопроектів, зокрема: «Про державний земельний кадастр», «Про державний земельний іпотечний банк», «Про ринок земель», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо консервації та агрохімічної паспортизації земель)» та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Шляхи розвитку рентних  відносин в Україні

В сільському господарстві земля виконує роль операційного базису і предмету праці, одночасно - засіб і предмет праці з продуктивністю, яку їй придає специфічна властивість - родючість ґрунту. Завдяки цим властивостям, і переважно родючості, визнано, що земля, безсумнівно, є основним засобом виробництва в сільському господарстві. [20.c.64]

Вирішення цих питань можливе лише за умови проведення землевпорядних робіт і заходів, які спрямовані на регулювання земельних відносин, до складу яких можна віднести:

1. Формування системи землевласників  та землекористувачів: - видача громадянам  державних актів на право власності  на земельні ділянки (земельну  частку (пай)) та на спільну часткову власність; - виконання землевпорядних робіт по передачі земель у власність громадянам, яким надані земельні.

2. Запровадження єдиної системи  державної реєстрації речових  прав на нерухоме майно та  їх обмежень, створення автоматизованої бази державного земельного кадастру: - створення електронного реєстру земельних ділянок, що знаходяться у власності і користуванні громадян, бази даних договорів оренди та автоматизованої бази даних державного земельного реєстру; - підготовка персоналу (державних реєстраторів і технічної служби підтримки).

3. Формування ринку земель: - виконання  землевпорядних робіт щодо грошової  оцінки земель несільськогосподарського  призначення за межами населених  пунктів;  - виконання землевпорядних робіт щодо грошової оцінки земель населених пунктів; - підготовка до продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення через аукціон.

4. Інвентаризація земель: - виконання  землевпорядних робіт по інвентаризації  земель населених пунктів;  - виконання землевпорядних робіт по інвентаризації земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

5. Розмежування земель державної  та комунальної власності: - виконання  землевпорядних робіт та виготовлення  проектів землеустрою щодо розмежування  земель права державної та комунальної власності.

6. Проведення землеустрою територій: - складання проектів землеустрою  адміністративно-територіальних утворень  з техніко-економічним обґрунтуванням  використання та охорони земель; - виконання землевпорядних робіт  по встановленню меж населених пунктів.

Запропоновані напрямки розвитку земельних відносин в умовах становлення ринкової економіки необхідно розглядати як об'єктивну передумову для найбільш ефективного управління земельними ресурсами, забезпечення раціонального та екологобезпечного використання земель, запровадження, насамперед, економічних важелів регулювання земельних відносин. Позитивний ефект від реалізації передбачених заходів буде більшим і настане раніше тільки за умови їх своєчасного виконання, що, в свою чергу, залежить від повного та своєчасного їх фінансування на всіх рівнях. [29.c.23]

Своєчасне і обґрунтоване втручання держави в характер землеволодіння і землекористування – неодмінна й обов’язкова умова відновлення земель, підвищення ефективності їх використання. Необхідне уточнення порядку розподілу державних сфер управління, розробки потрібних для цього критеріїв, схеми цільового витрачання коштів: земельного податку, орендної платні, зборів за операції по обороту земельних ділянок. Без вирішення питань, без державного регулювання обороту землі вирішувати проблему оздоровлення і збереження головного ресурсу України – землі неможливо. Усі методи дії на земельні відносини повинні визначатися чинним законодавством.

В умовах багатоукладної ринкової економіки державне регулювання спрямоване на захист інтересів усього суспільства і окремих громадян, охорону природи. Воно ґрунтується на визнанні рівності учасників регульованих відносин, необхідності безперешкодного здійснення судового захисту майнових і особистісних прав громадян. Відповідно зростає роль економічних регуляторів, які спонукають суб’єктів земельних відносин ухвалювати рішення, що відповідають інтересам усього суспільства, захисту природи. Стосовно земельних відносин, в яких природоохоронний чинник відіграє важливу роль, значення економічних регуляторів важко переоцінити.

Земельний податок є основним інструментом у державному економічному регулюванні ефективності використання земель. Щоб стимулююча роль цього податку розкрилася повною мірою, необхідно вирішити протиріччя, які виникли зараз у політиці оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Ця суперечність відображає відмінності в підходах до цього питання сільськогосподарських товаровиробників і земельних установ. Перші виступають за пом’якшену податкову політику, мотивуючи її кризовим станом. Інші вважають, що земля повинна раціонально використовуватися, тому податок повинен орієнтувати всіх землекористувачів на отримання максимальної віддачі від кожного гектара сільськогосподарських угідь, що, у свою чергу, дозволить підвищити ефективність аграрного сектора. До того ж земельний податок повертається в сільське господарство у формі інвестицій у поліпшення земель, у розвиток інфраструктури села тощо. [26.c.36] [14.c.55]

Податок на землю, кошти від оренди землі, податок на операції із земельними ділянками сьогодні мізерні. Низький розмір земельної орендної платні не стимулює ефективного використання не тільки землі, але й її надр, веде до непомірного розширення територій міст і підприємств, промислових зон, зон розробки корисних копалин. Необґрунтованість ставок податку із земель різних категорій спричиняє до їх розбазарювання, знижує податкові надходження, призводить до соціальної нерівності регіонів України.Рентні платежі за землю можуть існувати незалежно від того, яка система прав власності прийнята. Рента як особливість земельних відносин існує об’єктивно. У ринковій економіці вона одержує певний грошовий вираз, викликаючи потребу в новій системі ціноутворення, що дає можливість визначати внесок земельного чинника у виробництво кінцевого продукту.Загальний підхід тут повинен бути однозначним: право на земельну ділянку зберігається за організацією або людиною до тих пір, поки вони платять земельну ренту. Якщо способи використання землі знижують її рентну вартість, винуватець повинен компенсувати це відповідними штрафами, якщо підвищують – необхідна стимулююча компенсація.

Платня за землю – головний елемент управління земельними ресурсами ефективного розвитку економіки. Тому при її встановленні доцільно відмовитися від пільг, які при масовому їх застосуванні призводять до порушення основ економічного механізму регулювання земельних відносин. Набагато ефективніше частину коштів, що надходять у вигляді плати за землю, спрямовувати на дотації для проведення заходів щодо поліпшення й охорони земель, а також на соціальний захист окремих землекористувачів. Система платежів повинна орієнтувати землекористувачів на зниження земле ємності виробництва шляхом інтенсивнішого використання земель, запобігати незаконним оборотом із землею, сприяти посиленню захисту прав власників шляхом стабілізації економічних відносин у сфері землекористування, обмежувати вилучення продуктивних ділянок для несільськогосподарських потреб.

Що ж до фінансових ускладнень, то вони можуть бути подолані лише при дотриманні паритету у відносинах між сільським господарством і іншими галузями народного господарства. Підвищення активності земельного ринку можна було б досягти шляхом розвитку іпотечного кредитування. Кредит під заставу земель є стимулом підвищення ефективності господарювання. [17.c.65] [30.c.75]

Інша група регуляторів відноситься до стадії земельного обороту, роль якого (тобто регульованого ринку землі) у вирішенні завдання ефективного господарювання вельми істотна. Через регульований земельний ринок повинна здійснюватися передача ділянок від господарств, що не забезпечують їх ефективне використання, іншим землекористувачам, відповідальнішим і кваліфікованим, без такого обороту навряд чи можливе вирішення проблеми вдосконалення землекористування. Оборот земель, що включає операції купівлі-продажу, необхідний. Інша справа, що цей процес повинен бути регульованим. Це означає необхідність введення переважно економічних регуляторів, що забезпечують передачу нераціонально (або не за цільовим призначенням) використовуваних земель: або на добровільних засадах, або шляхом відчуження через фінансову неспроможність. Мета відчуження – продаж ділянок для погашення боргів банку-заставоутримувачу й іншим кредиторам. Такі дії здійснюються за рішенням суду.