Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили в Україні

До складу професійної  служби зайнятості входять також  навчальні заклади професійної  підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості.

Діяльність державної  служби зайнятості здійснюється під  керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних організацій і органів  місцевого самоврядування.

Її діяльність фінансується за рахунок коштів Державного фонду  сприяння зайнятості населення, передбачених на такі цілі.

Права та обов'язки державної  служби зайнятості закріплені в ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення", Положенні про державну службу зайнятості, затвердженому постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 p. (із змін. і доп., внес. постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1993 p. №315, від 14 вересня 1998 p. №1435) (ЗП УРСР. - 1991. - №6. - Ст. 50; ЗП України. - 1993. - №10. - Ст. 200; Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. - 1998. - №9).

Діяльність державної  служби зайнятості є посередницькою між громадянами, які звернулись до неї за допомогою, та підприємствами, установами, організаціями. Її направлення є обов'язковими для підприємств лише щодо осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Ці категорії громадян зазначені у ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення", а також інваліди. Щодо інших громадян, які мають направлення служби зайнятості, то підприємства, установи, організації вправі відмовити їм у прийнятті на роботу. Але така відмова має бути обґрунтованою, оскільки ст. 22 КЗпП містить одну з найважливіших гарантій трудових прав працівників – заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право звертатися всі незайняті  громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом або у вільний від навчання час. Послуги служби зайнятості для громадян безкоштовні.

Крім державної служби зайнятості посередницьку діяльність у працевлаштуванні здійснюють суб'єкти підприємницької діяльності. Ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності можуть надавати платні послуги, пов'язані з профорієнтацією населення, посередництвом у працевлаштуванні громадян в Україні та за кордоном, лише на підставі дозволу (ліцензії), який видається Державним центром зайнятості.

РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ.

В сучасних умовах розвитку економіки особливої актуальності набувають проблеми ефективної зайнятості населення України, створення ринку робочої сили і запобігання масового безробіття. Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість яких залежить від товарного ринку. Кон'юнктура ринку формується під впливом стану економіки, способу господарювання і структурних змін, технічного і організаційного рівня підприємств, кількісно-якісної збалансованості засобів виробництва і робочої сили. Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства.

Ринок праці є складовою  частиною економічної системи країни. А отже, він дзеркально відображає більшість політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в державі та фокусує в собі найгостріші проблеми: високий рівень безробіття, посилення структурних диспропорцій зайнятості, неконтрольований відтік робочої сили за кордон, зміни в якості робочої сили і мотивації праці, падіння рівня доходів населення тощо. Вирішення широкого спектру проблем у соціально-трудовій сфері може бути забезпечене шляхом підвищення ефективності функціонування ринку праці, що припускає, з одного боку, підвищення гнучкості ринку праці, з іншого боку, забезпечення дотримання соціальних прав і гарантій.

Безробіття розглядається  як явище, що засвідчує порушення  рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми, оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи.

У той же час безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки. Незайнята робоча сила свідчить про недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний і інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення і наносить людині найтяжку психологічну травму.

Важливим здобутком  нашої країни на етапі становлення  ринкової економіки є створення  системи соціального захисту  населення від безробіття, що ґрунтується  на принципах соціального страхування. Основи законодавства України про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування заклали фундамент формування системи соціального страхування.

Загалом сучасному ринку  праці в Україні притаманні такі ознаки як перевищення пропозиції робочої  сили над попитом, низька ціна робочої  сили, зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва, зростання чисельності незайнятого населення, низька частка офіційно зареєстрованих безробітних, зростання молодіжного безробіття, регіональні диспропорції між наявністю і потребою в робочій силі, низька професійна й особливо територіальна мобільність трудових ресурсів, еміграція висококваліфікованої робочої сили тощо.

За даними Державної  служби статистики України, у 2011 році чисельність  зайнятого населення у віці 15-70 років, у порівнянні з 2010 роком, збільшилася  на 58,2 тис. осіб та становила 20,3 млн. осіб. Рівень зайнятості населення зріс з 58,5% у 2010 році до 59,2% у 2011 році.

Зростання зайнятості населення  у 2011 році супроводжувалося скороченням  безробіття.

Чисельність безробітних  в середньому за 2011 рік зменшилася на   52,9 тис. осіб і становила 1,7 млн. осіб. Рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з 8,1% до 7,9% економічно активного населення.

Середньооблікова кількість  штатних працівників в середньому по Україні у березні 2012 року збільшилася на 66,9 тис. осіб та становила – 10612,7 тис. осіб. Зростання кількості найманих працівників відбулося у сільському та лісовому господарстві, торгівлі та ремонті, фінансовій діяльності, державному управлінні, у сфері операцій з нерухомим майном, діяльності готелів, ресторанів та надання послуг підприємцям.

Відповідно до чинного  законодавства, з метою забезпечення офіційного оформлення трудових стосунків, протягом січня-квітня 2012 року в центрах  зайнятості було зареєстровано 152,3 тис. трудових договорів між працівниками та фізичними особами-підприємцями. Загальна кількість працюючих за договорами (з урахуванням зареєстрованих у попередніх роках), збільшилася на 22,0 тис. осіб та становила 1025,5 тис. осіб. В той же час, протягом січня-квітня 2012 року було знято з реєстрації 126,5 тис. договорів (у січні-квітні 2011 року – 134,1 тис. договорів).

У січні-квітні 2012 року у  базі даних державної службі зайнятості  налічувалося 443,9  тис. вакансій від  роботодавців.

Укомплектування вакансій ускладнюється через невідповідність  професійно-кваліфікаційного рівня  безробітних вимогам роботодавців; транспортну недоступність певної кількості робочих місць, особливо в сільській місцевості; ускладнення  можливості регіонального перерозподілу робочої сили через високу вартість житла; низький розмір запропонованої заробітної плати (у 26% вакансій розмір запропонованої заробітної плати дорівнював мінімальній, лише у 5% вакансій пропонувалася заробітна плата вища за середню по відповідному регіону).

Протягом січня-квітня 2012 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 919,4 тис. незайнятих громадян, в тому числі 30,1 тис. незайнятих громадян або 3,3% від загальної чисельності, зареєстровані не за місцем постійного проживання. Статус безробітного мали  757,4 тис. осіб.

За направленням центрів  зайнятості у січні-квітні 2012 року було працевлаштовано 251,9 тис. незайнятих громадян, зокрема, за рахунок надання дотацій  працевлаштувалися 11,2 тис. осіб; за рахунок виплати допомоги по безробіттю одноразово 4,0 тис. безробітних організували підприємницьку діяльність; не за місцем постійного проживання -17,4 тис. осіб. 

Для забезпечення відповідності  професійно-кваліфікаційного рівня  громадян, що шукають роботу, вимогам роботодавців, державна служба зайнятості організовує професійне навчання безробітних. Перелік професій, за якими проходять навчання, постійно розширюється і на даний час складає майже 400 професій та спеціальностей. У січні-квітні 2012 року до професійного навчання за направленням служби зайнятості було залучено 102,2 тис. безробітних громадян.

З метою оперативного задоволення потреб економіки державна служба зайнятості створює власну мережу центрів професійного навчання дорослого  населення. Такі центри працюють у Криму, Дніпропетровській, Донецькій, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Одеській, Рівненській, Сумській та Харківській областях.

Державна служба зайнятості надає можливість тимчасового працевлаштування, як безробітним, так і особам зайнятим трудовою діяльністю. Однією з дієвих форм матеріальної підтримки безробітних, надання можливості постійного закріплення на робочому місці – є організація оплачуваних громадських робіт. Протягом січня-квітня 2012 року до оплачуваних громадських робіт було залучено 137,9 тис. осіб.

Станом на 1 травня 2012 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 506,1 тис. незайнятих громадян. Статус безробітного мали 486,0 тис. осіб, з яких 352,1 тис. отримували допомогу по безробіттю.

Кількість вакансій станом на 1 травня 2012 року становила 78,3 тис., у тому числі: для робітників – 39,2 тис., для службовців – 27,9 тис. та 12,2 тис. – для осіб, які не мають спеціальної підготовки.

Ситуація на ринку  праці України характеризується постійним попитом на кваліфікованих робітників з інструментом: слюсарів, токарів, фрезерувальників, електрогазозварників, малярів, мулярів, штукатурів тощо. Залишається значний попит на водіїв, продавців, кухарів, менеджерів зі збуту, трактористів, двірників та комірників. Також затребувані медсестри, лікарі, інженери, IT-спеціалісти.

Будь-яке суспільство  прагне оптимально використовувати  ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, з метою реалізації виробничого  потенціалу. Наявність безробіття у  суспільстві свідчить про недовикористання трудових ресурсів. У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий.

Політика держави на ринку праці має бути спрямована на розвиток активної політики, що передбачає її спрямованість на скорочення рівня  безробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї трудової активності всім громадянам, а відповідно, забезпечення продуктивності зайнятості всього населення. Таким чином, активна політика складається із заходів спрямованих на:

- збільшення попиту  на робочу силу з боку як держави, так і приватного сектору економіки;

- підвищення конкурентоспроможності  робочої сили та забезпечення  відповідності робочої сили і  робочих місць;

- вдосконалення процесу  працевлаштування.

Також доцільно внести до чинного законодавства дозвіл про надання працівникові на період вимушеної відпустки можливості працевлаштування за сумісництвом на повний робочий час. Необхідно прискорити перехід до міжнародних форм обліку і статистики в галузі праці й зайнятості, що забезпечить проведення більш широкого аналізу неповної зайнятості працюючих і розробку конкретних заходів на коротко- та середньострокові терміни. Відзначимо, що в Україні необхідно дещо зменшити ставки відрахувань роботодавців та найнятих осіб до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що сприятиме макроекономічній стабілізації та підвищенню рівня робочих місць.

Зазначені заходи будуть однією з передумов стабілізації фінансово-економічного стану нашої  країни, підвищення економічної активності та зростання кількості робочих місць.

В нинішніх економічних умовах безробіття, особливо серед молоді, є однією з найгостріших проблем. . Появу безробіття спричиняє низка чинників, серед яких:

– демографічні зміни  у чисельності та складі робочої сили (народжуваність і старіння населення, співвідношення показників його приросту, смертності тощо);

– невідповідність освітньо-кваліфікаційних характеристик потенційних працівників потребам економіки, зокрема ринку праці;

– невідповідність заробітної плати умовам і характеру праці (зокрема висококваліфікованої);

– дискримінація на ринку  праці окремих груп населення (жінок, молоді, осіб похилого віку, інвалідів);