Поняття попиту та пропозиції, кон’юнктура ринку

 

 

3. Характеристики попиту та пропозиції на ринку сільськогосподарської продукції.

 

Сільське господарство, як ні жодна інша галузь народного господарства, навіть за наявності дійового державного регулювання найменше відійшло від  середовища чистої конкуренції. Ми вже  зазначали, що в цій галузі функціонує багато підприємств, а тому кожне  з них, виробляючи, як правило, однорідну  продукцію, не в змозі впливати на бажані для них зрушення у попиті і пропозиції, а отже, і на ціну. На користь цього висновку засвідчує  і те, що для сільськогосподарської  продукції притаманний відносно невеликий діапазон якості. В зв’язку  з цим неможливо здійснити  концентрацію виробництва продукції певного рівня якості в руках обмеженої кількості товаровиробників і завдяки цьому впливати на рівновагу ринку. Тому аграрні підприємства будують свою виробничу і маркетингову діяльність з урахуванням тієї обставини, що ціни на сільськогосподарську продукцію і ресурси, які вони закуповують, формуються під впливом зовнішніх факторів, які не піддаються або мало піддаються впливу кожного окремого сільськогосподарського товаровиробника. За сукупності цих причин на ринку сільськогосподарської продукції рельєфно проявляється зв’язок між попитом і пропозицією.

На будь-який товар, у тому числі і сільськогосподарського походження, ціна рівноваги досягається  лише тоді, коли попит на продукцію D відповідає її пропозиції S. На рис. 1.5 показано той випадок, коли попит урівноважений з пропозицією. За такої умови на ринку не буде ні дефіциту, ні лишків продукції, ціни на неї стабілізуються., задовольняються потреби споживачів.

 

   Р        D   Лишки продукції      S

                          K₃                                          K₄

 

              P₁                                E

                                                    

 

                            K₂                                 K₁

                                Дефіцит продукції

 

                0           Q₃           Q₁         Q₂                           Q

 

               Рис. 1.5. Ціна рівноваги.

 

Ордината точки Е перетину кривих D і S вказує на ціну рівноваги  Р₁, за якої попит урівноважується з пропозицією за обсягу виробництва Q1. Якщо, скажімо, попит зростає до точки К1, то це означатиме, що потрібно продати продукції обсягом Q2. Але цій потребі відповідає пропозиція в точці К2 за меншого обсягу пропозиції продукції Q3. Як бачимо, за таких умов виникає дефіцит продукції в розмірі Q2 — Q3. За зменшення попиту, наприклад, до точки К3 матиме місце зворотний процес — виникнуть лишки продукції, розмір яких також визначається в даному випадку різницею між Q2 і Q3.

Проте насправді повний збіг попиту і пропозиції — явище тимчасове, що часто порушується. Попит і  пропозиція змінюються під впливом  ряду обставин і насамперед через  зміну ціни. За її зростання збільшуватиметься  пропозиція продукції, оскільки це економічно вигідно виробникам. Водночас зниження ціни стимулює зростання попиту на продукцію. Адже за тих самих витрат покупці матимуть можливість придбати більше продукції, ніж раніше.

Сільське господарство й  аграрні підприємства працюють в  умовах ризику і невизначеності через  істотний вплив природних факторів. Саме під дією цих факторів можуть безпосередньо змінюватися попит  і пропозиція, встановлюватися нова рівновага, а отже, і нова ціна.

Припустімо, що внаслідок  епізоотії у спеціалізованих  тваринницьких підприємствах різко  скоротилася потреба в концентрованих кормах. Досягнута раніше рівновага в точці Е1 (рис. 1.6, а), якій відповідає ціна Р1, буде порушена через скорочення попиту, що графічно відображається зсувом кривої D ліворуч до D1. Пропозиція зерна при цьому залишається сталою, оскільки його виробники не змогли своєчасно зреагувати на зміну попиту, а тому характер кривої S не змінюється. Внаслідок цього склалася нова рівновага в точці Е2, якій відповідає ордината Р2 — ціна, рівень якої нижчий за ціну Р1.

Але не виключена можливість, що попит на зерно може зрости внаслідок  розширення спеціалізованими тваринницькими підприємствами поголів’я худоби, що спричинятиметься підвищенням попиту на тваринницьку продукцію. Якщо підприємства — виробники зерна своєчасно  не зреагують на вимогу ринку і  пропозиція зерна залишиться незмінною, то раніше досягнуту рівновагу в  точці Е1 буде порушено (рис. 1.6, б).

В результаті виникає нова рівновага між попитом D2 і пропозицією S у точці Е3, якій відповідатиме і вища ціна на зерно Р3. В даному випадку різниця між Q3 і Q1 — це дефіцит зерна, а між Q1 і Q2 — його лишок.

 

 

  Р      D₁     D               S               P      D         D₂                      S

                       

 Р₁                                              E₁                                 P₃                                                  E₃

 Р₂                                       E₂                                            P₁                                         E₁

          0                     Q₂ Q₁       Q                  0                  Q₁    Q₃        Q

                                a                                                        б

Рис. 1.6. Зміна попиту на зерно  і його вплив на ціну цього продукту.

 

Крім попиту, істотний вплив  на ціну сільськогосподарських продуктів  справляє і зміна в пропозиції, що спричиняється насамперед природними факторами. Наприклад, завдяки сприятливим  погодним умовам було одержано високий  урожай зернових культур, унаслідок  чого зросла пропозиція зерна на ринку (крива S1 на рис. 1.7, а).

 

  Р      D                S            S₁                           P         D              S₁                  S

 

  Р₁                  E₁                                                  P₃                                  E₃

  P₂                                               E₂                                                 P₁                                              E₁

 

 

    0              Q₁     Q₂         Q                       0              Q₃      Q₁         Q

                          а                                                               б

Рис.1.7. Зміна пропозиції зерна та її вплив на ціну.

 

Характер кривої D при  цьому не змінився, і це — досить реальне припущення, оскільки збільшити  поголів’я худоби для нового обсягу пропозиції зерна S1 за короткий проміжок часу неможливо. Тому рівновага, що була досягнута раніше в точці Е1 і якій відповідає ціна Р1, буде порушена. Крива пропозиції при цьому зсувається праворуч, і завдяки цьому встановлюється нова рівновага в точці Е2, ордината якої вказує на нову, більш низьку ціну рівноваги Р2. І це зрозуміло, адже на ринок буде поставлено більше зерна на величину Q2 – Q1. А оскільки попит залишився незмінним, то перевищення пропозиції над потребою неминуче призводить до зниження ціни. В іншому разі додатково одержаний урожай зерна неможливо було б реалізувати.

Тепер неважко передбачити, як зміниться ціна в неврожайний  для зернових рік. Як видно з рис. 3.3, б, зменшеній пропозиції зерна  відповідає крива S3, що зсунулася ліворуч. При незмінному попиті це призводить до нового збалансування його з пропозицією  в точці Е3 і встановлення ціни рівноваги Р3. Вона вища за ціну Р1, що відповідала нормальному врожаю зернових. Як бачимо, в даному випадку  попит перевищує пропозицію, створюється  дефіцит зерна, за якого настає рівновага  з меншим обсягом закупок цього  продукту в обсязі Q3.

Викладене дає змогу зробити  очевидний висновок — будь-яка  зміна попиту і пропозиції на сільськогосподарську продукцію незалежно від причин , які її зумовили, повинна бути в  центрі уваги сільськогосподарських  підприємств, оскільки це безпосередньо  позначається на рівні цін, масштабах  виробництва, а отже, і на кінцевому  результаті роботи — рівні дохідності та окупності витрат.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА.

 

2.1. Загальна характеристика  підприємства.

 

Організаціями виступають підприємства - самостійні суб'єкти господарювання, створені компетентним органом державної  влади або органом місцевого  самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським  Кодексом України (далі - ГКУ) №436-IV від 16.01.2003 p., чинного з 01.01.2004 p. та іншими законами.

 ГКУ встановлює відповідно  до Конституції України правові  основи господарської діяльності (господарювання), яка базується  на різноманітності суб'єктів  господарювання різних форм власності.

 Його метою є забезпечення  зростання ділової активності  суб'єктів господарювання, розвитку  підприємництва і на цій основі  підвищення ефективності суспільного  виробництва, його соціальної  спрямованості відповідно до  вимог Конституції України, утвердження  суспільного господарського порядку  в економічній системі України,  сприяння гармонізації її з  іншими економічними системами.

 Відповідно до Закону  України «Про підприємства» підприємство - це самостійний господарюючий,  уставний суб'єкт, який володіє  правами юридичної особи та  здійснює виробничу, науково-дослідну  та комерційну діяльність з  метою одержання відповідного  прибутку (доходу).

 Підприємство - самостійний  суб'єкт господарювання, створений  компетентним органом державної  влади або органом місцевого  самоврядування (або іншими суб'єктами) для задоволення суспільних та  особистих потреб шляхом систематичного  здійснення виробничої, науково-дослідної,  торговельної, іншої господарської  діяльності. Під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У практиці господарювання кожне підприємство представляє  собою складну економічну систему, що здійснює багато видів діяльності і являє собою первинну ланку народного господарства.

На основі суспільного  поділу праці народне господарство ділиться на такі галузі: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, торгівля та ін. Статистика налічує понад 400 галузей. Від розвитку кожної з них і всієї їх сукупності залежать у кінцевому підсумку величина валового національного продукту, рівень життя населення. Україна, маючи лише 2,7 % території колишнього Союзу, створювала понад 17 % національного доходу, приблизно чверть промислової та третину сільськогосподарської-продукції, що вироблялася всіма республіками, які входили до СРСР. Україна має ряд добре розвинутих галузей, які не лише забезпечують потреби республіки, а й дають змогу частину продукції направляти в інші регіони. Питома вага України в загальному обсязі виробництва найважливіших видів промислової продукції у 2010 р. становила: вугілля—17,2 %, цукру—52,6 %, м'яса —    21,3 %, олії—33,1 %.

Кожна галузь, що є частиною народного господарства, у свою чергу  складається із сукупності окремих  підприємств: державних, кооперативних, акціонерних, приватних та ін.., які випускають одну або споріднену продукцію, потрібну для задоволення певних потреб суспільства. Традиційно під підприємством розуміють фабрику, завод, колгосп, їдальню та подібні об'єкти.

Основним завданням діяльності підприємства є забезпечення потреб суспільства товарами (послугами) відповідного асортименту та належної якості. Виконання  основного завдання підприємства вимагає  вирішення таких окремих завдань:

- постійне підвищення  ефективності виробництва;

- своєчасне і термінове  впровадження досягнень науково-технічного  прогресу у виробництво;

- постійне зростання  культурно-технічного та професійно-кваліфікаційного  рівня працівників підприємства  і залучення їх до творчої  діяльності (винахідництво, раціоналізаторство, новаторство).

 Підприємство являє  собою виробничо-технологічну, організаційну  та економічну єдність. Тому  поняттю підприємство притаманні  економічні, юридичні та організаційні  ознаки.

 Основними ознаками  підприємства є:

- виробничо-технічна єдність;

- економічна єдність;

- організаційна єдність.

 Виробничо-технічна єдність  підприємства визначається спільністю  призначення продукції (послуг) або  спільністю процесів її виробництва.  Вона визначає єдину систему  технічної документації, загальну  технічну політику окремих ланок  підприємства тощо.