Поняття попиту та пропозиції, кон’юнктура ринку

Однак надалі головну увагу  при розгляді чинників пропозиції ми приділятимемо ціновому чиннику.

Закон пропозиції.

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним  законом — законом пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної  діяльності виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби. Отже, процесом-причиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний з певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів  і послуг підприємець одержує  менше коштів від реалізації і  навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від закону попиту існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати  тактику. Насправді витрати виробництва  не змінились, але цю саму масу товарів  і послуг через зниження ціни продано  дешевше. Різниця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник одержав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності  виробництва цього виду товару.

Підприємець має вжити  заходів щодо зміни асортименту  товару або щодо зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, вимагає  привести пропозицію у відповідність  з існуючим попитом або знизити  витрати виробництва, узгодити їх з  новою ціною.

Крива пропозиції показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.

Р                                     S

40                                 B     

30                       A

20                          

10

  0    10    20    30     40        Q

                                                                  

      Рис.1.2. Крива пропозиції

 

Основний чинник, що впливає  на рух кривої пропозиції — це витрати  виробництва. Як відомо товари, виготовляються фірмами заради прибутку. Наприклад, фірми вирощують пшеницю. Вони вирощують  пшениці більше, тому що на даний  момент пшеницю вигідно продати, ніж іншу культуру. І навпаки.

Основний чинник, що впливає  на рух кривої пропозиції — це технічний  прогрес. Новий посівний матеріал, більш  ефективніший трактор, краща комп'ютерна програма сівозміни — все це дозволяє фермерові понизити витрати виробництва  і змінити пропозицію свого товару. Виробничі витрати — ключовий елемент довготривалої дії на «криву пропозиції».

Еластичність пропозиції — показник, що відтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку зі зростанням цін. У випадку, коли збільшення пропозиції перевершує зростання цін, останнє характеризується як еластичне (еластичність пропозиції більше одиниці — E>1). Якщо приріст пропозиції дорівнює приросту цін, пропозиція називається одиничною, а показник еластичності дорівнює одиниці (E=1). Коли приріст пропозиції менше приросту цін, формується так звана нееластична пропозиція (еластичність пропозиції менше одиниці — E<1). Таким чином, еластичність пропозиції характеризує чутливість (реакція) пропозиції товарів на зміни їх цін. Еластичність пропозиції обчислюється через коефіцієнт еластичності пропозиції за формулою:

 

 

 

Km- коефіцієнт еластичності  пропозиції

G — відсоток зміни  кількості пропонованого товару

F — відсоток зміни  ціни

 

Еластичність пропозиції залежить від таких чинників, як особливість виробничого процесу, час виготовлення продукту і особливість  його до тривалого зберігання. Особливості  виробничого процесу дозволяють виробникові розширити виробництво  товару при підвищенні ціни, а при  пониженні його ціни переходить на випуск іншої продукції. Пропозиція такого товару є еластичною.

Еластичність пропозиції залежить і від часового чинника, коли виробник не в змозі швидко реагувати на зміни ціни, оскільки для додаткового виробництва  товару необхідний значний час. Наприклад, збільшити виробництво автомобілів  за тиждень практично неможливо, хоча ціна на них може зрости в багато разів. У таких випадках пропозиція є нееластичною. Для товару, який не може зберігається тривалий час (наприклад, продукти, що швидко псуються), еластичність пропозиції буде низькою.

Багато економістів виділяють  такі фактори, що змінюють пропозицію:

• Зміни в собівартості виробництва за рахунок цін на ресурси, зміни податків і дотацій, досягнень науки і техніки, нових технологій. Зниження собівартості дозволяє виробникові доставити на ринок більше товарів. Зростання собівартості призводить до протилежного результату — пропозиція знижується.
• Зміни цін на інші товари, зокрема на товари субститути.

Індивідуальні смаки споживачів.

Перспективні очікування виробників. При прогнозах щодо зростання  цін в майбутньому виробники  можуть скоротити пропозицію, щоб  незабаром продати товар за вищою  ціною, і навпаки, очікування падіння  цін змушує виробників позбавитись  товару якнайскоріше, щоб не зазнати  збитків в майбутньому.

Кількість товаровиробників безпосередньо впливає на пропозицію, оскільки чим більше постачальників товарів, тим вище пропозиція і навпаки, при зменшенні числа виробників різко скорочується пропозиція.

Конкретні умови  відтворення товарів, послуг, робочої  сили становлять поняття ринкової кон'юнктури. Фактори кон'юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості. Кон'юнктура ринку — конкретні умови реалізації суспільного продукту. Вона здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою у них. Якщо попит перевищує пропозицію, створюються стимули для розвитку виробництва. У протилежному разі з'являється необхідність скорочувати виробництво. Кон'юнктура залежить від місткості ринку, яка, у свою чергу, визначається обсягом виробництва та його спеціалізацією, рівнем купівельної спроможності населення.

Співвідношення  попиту й пропозиції, яке лежить в основі кон'юнктури ринку, впливає  на структуру й розміщення народного  господарства. Якщо коливання кон'юнктури  короткотермінові, вплив незначний  або й зовсім мізерний, але якщо підвищення або пониження попиту на певні товари має довготермінову тенденцію, істотні зрушення у розміщенні продуктивних сил неминучі.

Кон'юнктура ринку  характеризується визначеними у  часі та просторі певними співвідношеннями попиту і пропозиції, що формуються як сукупність товарно-грошових пропозицій під впливом конкретної комбінації діючих факторів. Визначальними показниками  ринкової кон'юнктури є ціни, за якими  продавці реалізують, а покупці купують  товари чи послуги, їхні конкретні величини зазнають коливань відповідно до пануючих тенденцій в русі попиту і пропозиції.

За необмеженої  дії ринкових законів кон'юнктура  ринку може змінюватися досить динамічно  і характеризуватися різними  станами.

Дефіцитна кон'юнктура  ринку може бути короткочасною (випадковою), а може мати сталий характер. Короткочасний  дефіцит на ринку може виникати як у системі переважно ринкового, так і позаринкового регулювання економіки. Він відбиває тимчасові диспропорції у відтворенні певного продукту і частіше пов'язаний із структурними зрушеннями в економіці, порушеннями циклічності виробництва, ціновими факторами.

Тривалого характеру  дефіцитові надають певна система  економічних відносин та принципові засади відповідної моделі господарювання.

За певних економічних  умов дефіцит як стійка диспропорція попиту і пропозиції набуває загального, тривалого характеру. Знаходячи  вираження на мікроекономічному  рівні, на рівні конкретного споживача  і виробника товару, цей рід  дефіциту є макроекономічною, тобто  загальною для народного господарства, характеристикою. Позаринкова і  позацінова природа такого роду дефіциту криється в принципових засадах  господарського механізму певної економічної  системи. Відомий угорський економіст  Янош Корнії вважає можливим навіть класифікувати  за цією ознакою основні сучасні  типи господарювання як ресурсообмежену (іншими словами, постійно дефіцитну) економіку  та економіку обмеженого попиту.

Класичним прикладом  ресурсообмеженої економіки тривалий час була економіка СРСР та країн  Східної Європи. Внаслідок функціонування адміністративно-командної моделі управління економікою цих країн  виробилася специфічна господарська система. Характерними її ознаками є: відокремлення власника від виробника, а функції безпосереднього господарювання від функції управління і планування; відсутність ринкового контролю співвідношення виробництва і реальної потреби в товарах, планування "від досягнутого"; безмежність державної бюджетної підтримки нерентабельного виробництва; символічність економічних стимулів праці та впливу цін на поведінку виробника, стійка інвестиційна напруженість тощо.

Протилежним станом ринкової кон'юнктури є надлишок товару на ринку. Товарний надлишок характеризує стан ринкової кон’юнктури, коли за певної ціни пропозиція товару на ринку перекриває платоспроможну потребу в ньому, тобто перевищує попит.

 

 

2. Цінові та нецінові детермінанти попиту та пропозиції.

 

В економіці на попит і  пропозицію впливають цінові та нецінові детермінанти (фактори).

На попит впливає ряд  факторів. Вони поділяються на цінові і нецінові фактори. До цінових факторів, які впливають на попит, належать:

1. Ефект процентної ставки. Він полягає в тому, що підвищення  процентної ставки на гроші  призводить до скорочення попиту. Механізм впливу полягає в тому, що підвищення цін на товари збільшують витрати споживачів і підприємців, а отже, їм потрібно більше грошей для придбання товарів і виплати заробітної плати. Відповідно зростає попит на гроші, підвищується процент за кредит. Якщо процентна ставка буде вищою, ніж очікуваний прибуток від купівлі інвестиційних товарів, то виробництво буде скорочуватися, тобто попит зменшиться.

2. Ефект багатства, або  реальних касових залишків. При  підвищенні цін реальна вартість (купівельна спроможність) накопичених  фінансових активів, особливо  з фіксованою грошовою вартістю (строкових рахунків або облігацій), зменшиться. Це означає, що населення  реально стає біднішим, менше  купує товарів національного  виробництва, попит падає. 

3. Ефект імпортних купівель. Підвищення цін в країні призведе  до зростання купівлі імпортних  товарів і зменшення експорту  за кордон, що вплине на обсяг національного виробництва і рівень попиту. Під дією цінових факторів попит змінюється за кривою D. Таким чином, підвищення рівня цін веде до зменшення попиту і навпаки.

Існують також нецінові фактори, які впливають на попит. До них  належать:

1. Зміни в споживчих  витратах: добробут населення; очікування  споживача; заборгованість споживача;  податки. 

2. Зміни в інвестиційних  витратах: процентні ставки (за рахунок  інших факторів, крім зміни рівня  цін); очікувані прогнозні прибутки  від інвестицій; податки з підприємств;  технологія (нові технології вимагають  збільшення інвестицій); надлишкові  потужності.

3. Зміни в державних  витратах.

4. Зміни у витратах  на чистий обсяг експорту: національний  доход у закордонних країнах-імпортерах  вітчизняної продукції; валютні  курси (падіння курсу національної  валюти призводить до зростання  імпорту і навпаки). Під дією  нецінових факторів крива попиту  D (рис. 1.3) переміщується праворуч вгору, якщо попит збільшується (D→ D2); ліворуч вниз, якщо попит зменшується (крива D1).

 

P

 

                      D1   D     D2       

                                                Q

Рис. 1.3 Вплив нецінових факторів на попит.

 

На пропозицію впливає  ряд факторів, які також поділяються на цінові та нецінові. До цінових факторів належать:

1) зміна процентної ставки;

2) зміна рівня цін. 

До нецінових факторів належать:

1) зміна економічних правових  норм: податки з підприємств та  субсидії; державне регулювання; 

2) зміни цін на ресурси  (наявність власних ресурсів; ціни  на імпортні ресурси; співвідношення  на ринку національних та імпортних  ресурсів);

3) зміни в продуктивності  праці. Під впливом нецінових  факторів крива пропозиції (рис. 1.4) переміщується: ліворуч вгору, якщо пропозиція спадає внаслідок збільшення витрат виробництва (S → S1); праворуч вниз, якщо пропозиція зростає (S → S1);

 

     P                     S1     S      S2

 

     

                                                   Q

Рис. 1.4. Вплив нецінових факторів на пропозицію

 

Вирішальними і для попиту, і для пропозиції є економічні та соціальні фактори. Це пояснюється сталими особливостями формування виробничих і соціальних відносин у сфері виробництва й обігу. Якщо для ринкового попиту визначальними економічними факторами є базовий рівень розвитку потреб і задоволення їх, рівень доходів, принципи їх розподілу та структура цін, то пропозиція найчутливіше реагує на зниження витрат виробництва. Це передусім рівень автоматизації, механізації та комп'ютеризації процесів, здешевлення і заміна компонентів виробництва, розвиненість інфраструктури, характер державного регулювання підприємництва. Соціальні фактори, впливу яких зазнають на собі попит і пропозиція, є, врешті-решт, похідними від класово-професійної структури суспільства, стану культури та освіти, їхній вплив має довгостроковий характер і відзначається інерційністю. Частка коштів на культуру, науку і освіту, яку виділяють держава і підприємства, на роки вперед може визначити процвітання чи відставання національних сфер (галузей) виробництва і споживання. Формування відповідних ринкових пропорцій у цьому випадку буде віддзеркаленням дії цих факторів суспільне значущих за своєю природою. Тісно пов'язані з соціальними демографічні фактори. Це чисельність і склад населення, народжуваність і відтворення працездатного населення, формування і розміри сім'ї. Вони є первинними для пропорцій суспільного виробництва і ринкових співвідношень. Механізм впливу найдієвіших факторів попиту і пропозиції покладений в основу маркетингу. Визначення життєвого циклу окремих товарів та планування їх збуту ґрунтується на так званій сегментації ринків. Відповідно до частки факторів формується модель з системою ринків-сегментів: географічним (площа місцевості, клімат, щільність населення і компактність проживання), психологічним (співвідношення суспільних груп, спосіб життя, характерні типи особистості), демографічним (статевовікова структура, розміри сім'ї) тощо. Сегментація ринку сприяє ефективній організації його, зменшенню суспільних та індивідуальних витрат виробництва тощо.