Основные фонды

         Амортизація — погашення будь-чого. Амортизація — це процес поступового знецінення основних засобів під впливом фізичного та морального зношування, а також наступного відшкодування його шля­хом відрахування визначених грошових сум, які включаються до собівартості продукції. Поняття «Амортизація» визначено як систематизований розподіл вартості, яка амортизується, тобто первісної чи переоціненої вартості необоротних активів протягом терміну їх корисного використання за вирахуванням ліквідаційної вартості — коштів, які можна залучити шляхом продажу виведених з експлуатації об'єктів. Знос необоротних активів — це сума амортизації об'єкта необоротних активів з по­чатку їх корисного використання. Таким чином, щомісяця нараховується амортиза­ція, а накопичується знос. Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).

        Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк експлуатації, то кожна з цих частин може розглядатися як окремий об'єкт основних засобів, для яких можна встановлювати різні строки експлуатації. Амортиза­ція нараховується на кожний об'єкт основних засобів щомісяця протягом усього строку його корисного використання. Термін корисного використання об'єкта встановлюєть­ся підприємством із урахуванням: очікуваного строку використання об'єкта підприє­мством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичного чи морально­го зносу, що передбачається; правових або інших обмежень стосовно термінів вико­ристання об'єкта тощо.

    Сучасні проблеми нарахування амортизації полягають, з одного боку, у задово­ленні об'єктивної необхідності відтворення основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, з другого, — у поповненні Держбюджету України.

Систему створення та використання амортизаційних відрахувань регулюють нормативно-правові акти.

Підприємства самостійно встановлюють за кожним об'єктом основних засобів порядок нарахування амортизації, на суму якої зменшується фактично отриманий підприємством прибуток у результаті його фінансово-господарської діяльності.

Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з ураху­ванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, тобто потенційної можливості отримання підприємством грошових коштів від вико­ристання об'єкта. Якщо-очікуваний спосіб отримання економічних вигод змінюється, то обирається інший метод нарахування амортизації.

П(С)БО 7 «Основні засоби» пропонує проводити нарахування амортизації основ­них засобів (крім інших необоротних активів) із застосуванням таких методів:

—  прямолінійного;

—  виробничого;

—  кумулятивного;

—  прискореного зменшення залишкової вартості;

—  зменшення залишкової вартості.

—  підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації
основних засобів, які передбачені податковим законодавством (податковий метод).

Розглянемо кожен з них.

Прямолінійний метод.

За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

За цим методом амортизаційні відрахування розподіляються рівномірно протя­гом усього корисного терміну експлуатації об'єкта основних засобів з урахуванням ліквідаційної вартості. Переваги методу — простота розрахунку та рівномірність роз поділу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зіставлення собівар­тості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком даного методу є те, що він не врахо­вує морального зносу основних засобів, відмінність їх виробничої потужності в різні роки експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Виробничий метод.

За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Вироб­нича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на за­гальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (викона­ти) з використанням об'єкта основних засобів.

Виробничий метод забезпечує максимально рівномірний розподіл амортизованої вартості на вироблену продукцію. Однак необхідна інформація про очікуваний обсяг виробництва. Метод застосовується передусім для амортизації основного технологіч­ного устаткування (машин, верстатів), за яким може бути визначено випуск продукції.

Кумулятивний метод.

За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амор­тизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

За цим методом підприємства дістали змогу значно прискорювати списання вар­тості основних засобів не тільки у початковий, але і у завершальний періоди експлуа­тації. Тобто припускається, що об'єкт основних засобів використовується інтенсивні­ше або в перші роки експлуатації, або в останні. Якщо треба прискорити списання завершальний період експлуатації основних засобів, то на перше місце ставиться дріб від ділення цілого значення першого року експлуатації, на друге — другого і т. д.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дат}' початку на­рахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

При методі прискореного зменшення залишкової вартості норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об'єкта основних засобів. При цьому методі в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку.

Метод зменшення залишкової вартості.              |

За цим методом сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації у відсотках обчис­люється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років, ко­рисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Цей метод засновано на припущенні, що новий об'єкт основних засобів дасть най більшу віддачу в перший рік його експлуатації, та його віддача (продуктивність, по­тужність) із року в рік зменшуватиметься. Методом зменшення залишкової вартості доцільно обчислювати амортизацію об'єктів, що піддаються швидкому моральному старінню. До таких об'єктів належать використовувані в адміністративних цілях  транспортні засоби, прилади, засоби зв'язку, меблі, комп'ютери тощо.    Податковий метод нарахування амортизації основних фондів на відміну від Положення , Закон жорстко регламентує порядок нарахування амортизації та не допускає можливості будь-якого вибору. Тому, які б методи не вибра­ло підприємство для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку, з метою оподаткування слід твердо дотримуватись вимог, викладених у статті 8 «Амортизація» За­кону . З погляду на оподаткування інтерес викликають не основні фонди як такі, а тільки їх вплив на об'єкт оподаткування, який виявляється, переважно, через аморти­зацію, оскільки на її суму зменшується прибуток, що підлягає оподаткування. Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розу­міти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення чи покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизацій­них відрахувань, встановлених цією статтею.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в наступних розмірах (у розра­хунку на податковий квартал): група 1 — 2 %; група 2 —10%; група 3—6 %; група 4 —15 %. Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

                  Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1),                                        (2.1)

де Б(а-1) — балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а-1) балансова вартість групи на початок періоду, який передує звітному;

П (а-1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших покращень основних фондів протягом звітного періоду, який передує звітному;

В(а-1) — сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, який передує звітному;

А(а-1)— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, який передує звітному.

2.3 Ремонт основних фондів і його фінансове забезпечення

      Підприємство самостійно визначає всі види ремонтів та поря­док їх проведення. Однією з форм відтворення основних засобів є капітальний ре­монт, який відшкодовує частковий знос засобів праці заміною зношених конструкцій та деталей більш міцними та економічни­ми, які поліпшують експлуатаційні показники об'єктів, що ремон­туються. Економічна доцільність капітального ремонту основних засобів визначається зіставленням витрат на капітальний ремонт з вартістю об'єктів, що ремонтуються.

     Фінансування капітального ремонту здійснюється відповідно до плану капітального ремонту. Зазвичай він складається на рік у цілому по підприємству на підставі відповідних кошторисно-фінан­сових розрахунків.

Порядок фінансування капітального ремонту в основному зале­жить від способу його проведення (підрядного чи господарського). При проведенні капітального ремонту машин, обладнання і транс­портних засобів підрядним способом на підставі договорів чи на-рядів-замовлень розрахунки здійснюються за рахунками за по­вністю завершені ремонтом роботи по об'єкту в цілому чи по окре­мих вузлах, до яких додаються акти приймання виконаних робіт.

Сума витрат, зазначених в них, і буде складати витрати на ремонт основних засобів при даному способі його використання.

Законодавством України передбачено, що підприємства мають право протягом звітного року віднести до валових витрат  будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних засобі5 на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносять на збіль­шення балансової вартості груп 2 і 3, а з групи 1 за кожним об'єктом, ці витрати підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів.

РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

3.1 Раціональне використання основних фондів     

       Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розробленні конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.

     Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально – технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових операцій.    

     Практична реалізація окреслених заходів на підприємствах позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного використання основних засобів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів.

      Цей процес можна пояснити відповідними розрахунками. Наприклад, якщо в розрахунку фондовіддачі (Фв) обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності працівників(Т) і продуктивності їхньої праці(П), а вартість основних фондів через добуток чисельності працівників (Т) і фондоозброєності їх праці за умови однозмінної роботи (Фоз), то матимемо таке відношення :