Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 02:57, курсовая работа
В умовах ринкових відносин набувають розвитку нові форми мобілізації коштів, що використовуються на капітальні вкладення підприємств. Однією з таких форм є цінні папери: акції, облігації казначейські зобов'язання держави тощо. Кошти, одержані від цінних паперів, спрямовуються в оборот підприємств, а їхні влас¬ники отримують прибутки у вигляді дивідендів або процентів.
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ КАПІТАЛУ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ 6
1.1 Сутність і види капіталу 6
1.2 Склад і структура основних фондів 9
1.3 Класифікація основних фондів 15
РОЗДІЛ 2. ЗНОС ТА АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ 18
2.1 Знос основних фондів підприємства 18
2.2 Амортизація основних фондів та методи її нарахування 21
2.3 Ремонт основних фондів і його фінансове забезпечення 25
РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ 27
3.1 Раціональне використання основних фондів 27
3.2 Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства 30
3.3 Фактори підвищення ефективності використання основних фондів підприємства 31
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 33
ВИСНОВОК 39
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 41
Амортизація — погашення будь-чого. Амортизація — це процес поступового знецінення основних засобів під впливом фізичного та морального зношування, а також наступного відшкодування його шляхом відрахування визначених грошових сум, які включаються до собівартості продукції. Поняття «Амортизація» визначено як систематизований розподіл вартості, яка амортизується, тобто первісної чи переоціненої вартості необоротних активів протягом терміну їх корисного використання за вирахуванням ліквідаційної вартості — коштів, які можна залучити шляхом продажу виведених з експлуатації об'єктів. Знос необоротних активів — це сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання. Таким чином, щомісяця нараховується амортизація, а накопичується знос. Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк експлуатації, то кожна з цих частин може розглядатися як окремий об'єкт основних засобів, для яких можна встановлювати різні строки експлуатації. Амортизація нараховується на кожний об'єкт основних засобів щомісяця протягом усього строку його корисного використання. Термін корисного використання об'єкта встановлюється підприємством із урахуванням: очікуваного строку використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичного чи морального зносу, що передбачається; правових або інших обмежень стосовно термінів використання об'єкта тощо.
Сучасні проблеми нарахування амортизації полягають, з одного боку, у задоволенні об'єктивної необхідності відтворення основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, з другого, — у поповненні Держбюджету України.
Систему створення та використання амортизаційних відрахувань регулюють нормативно-правові акти.
Підприємства самостійно встановлюють за кожним об'єктом основних засобів порядок нарахування амортизації, на суму якої зменшується фактично отриманий підприємством прибуток у результаті його фінансово-господарської діяльності.
Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, тобто потенційної можливості отримання підприємством грошових коштів від використання об'єкта. Якщо-очікуваний спосіб отримання економічних вигод змінюється, то обирається інший метод нарахування амортизації.
П(С)БО 7 «Основні засоби» пропонує проводити нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних активів) із застосуванням таких методів:
— прямолінійного;
— виробничого;
— кумулятивного;
— прискореного зменшення залишкової вартості;
— зменшення залишкової вартості.
— підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації
основних засобів, які передбачені податковим законодавством (податковий метод).
Розглянемо кожен з них.
Прямолінійний метод.
За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.
За цим методом амортизаційні відрахування розподіляються рівномірно протягом усього корисного терміну експлуатації об'єкта основних засобів з урахуванням ліквідаційної вартості. Переваги методу — простота розрахунку та рівномірність роз поділу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зіставлення собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком даного методу є те, що він не враховує морального зносу основних засобів, відмінність їх виробничої потужності в різні роки експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.
Виробничий метод.
За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.
Виробничий метод забезпечує максимально рівномірний розподіл амортизованої вартості на вироблену продукцію. Однак необхідна інформація про очікуваний обсяг виробництва. Метод застосовується передусім для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за яким може бути визначено випуск продукції.
Кумулятивний метод.
За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.
За цим методом підприємства дістали змогу значно прискорювати списання вартості основних засобів не тільки у початковий, але і у завершальний періоди експлуатації. Тобто припускається, що об'єкт основних засобів використовується інтенсивніше або в перші роки експлуатації, або в останні. Якщо треба прискорити списання завершальний період експлуатації основних засобів, то на перше місце ставиться дріб від ділення цілого значення першого року експлуатації, на друге — другого і т. д.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості.
За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дат}' початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.
При методі прискореного зменшення залишкової вартості норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об'єкта основних засобів. При цьому методі в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку.
Метод зменшення залишкової вартості. |
За цим методом сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації у відсотках обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років, корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.
Цей метод засновано на припущенні, що новий об'єкт основних засобів дасть най більшу віддачу в перший рік його експлуатації, та його віддача (продуктивність, потужність) із року в рік зменшуватиметься. Методом зменшення залишкової вартості доцільно обчислювати амортизацію об'єктів, що піддаються швидкому моральному старінню. До таких об'єктів належать використовувані в адміністративних цілях транспортні засоби, прилади, засоби зв'язку, меблі, комп'ютери тощо. Податковий метод нарахування амортизації основних фондів на відміну від Положення , Закон жорстко регламентує порядок нарахування амортизації та не допускає можливості будь-якого вибору. Тому, які б методи не вибрало підприємство для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку, з метою оподаткування слід твердо дотримуватись вимог, викладених у статті 8 «Амортизація» Закону . З погляду на оподаткування інтерес викликають не основні фонди як такі, а тільки їх вплив на об'єкт оподаткування, який виявляється, переважно, через амортизацію, оскільки на її суму зменшується прибуток, що підлягає оподаткування. Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення чи покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в наступних розмірах (у розрахунку на податковий квартал): група 1 — 2 %; група 2 —10%; група 3—6 %; група 4 —15 %. Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1),
де Б(а-1) — балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Б(а-1) балансова вартість групи на початок періоду, який передує звітному;
П (а-1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших покращень основних фондів протягом звітного періоду, який передує звітному;
В(а-1) — сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, який передує звітному;
А(а-1)— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, який передує звітному.
2.3 Ремонт основних фондів і його фінансове забезпечення
Підприємство самостійно визначає всі види ремонтів та порядок їх проведення. Однією з форм відтворення основних засобів є капітальний ремонт, який відшкодовує частковий знос засобів праці заміною зношених конструкцій та деталей більш міцними та економічними, які поліпшують експлуатаційні показники об'єктів, що ремонтуються. Економічна доцільність капітального ремонту основних засобів визначається зіставленням витрат на капітальний ремонт з вартістю об'єктів, що ремонтуються.
Фінансування капітального ремонту здійснюється відповідно до плану капітального ремонту. Зазвичай він складається на рік у цілому по підприємству на підставі відповідних кошторисно-фінансових розрахунків.
Порядок фінансування капітального ремонту в основному залежить від способу його проведення (підрядного чи господарського). При проведенні капітального ремонту машин, обладнання і транспортних засобів підрядним способом на підставі договорів чи на-рядів-замовлень розрахунки здійснюються за рахунками за повністю завершені ремонтом роботи по об'єкту в цілому чи по окремих вузлах, до яких додаються акти приймання виконаних робіт.
Сума витрат, зазначених в них, і буде складати витрати на ремонт основних засобів при даному способі його використання.
Законодавством України передбачено, що підприємства мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних засобі5 на початок звітного року.
Витрати, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості груп 2 і 3, а з групи 1 за кожним об'єктом, ці витрати підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів.
РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
3.1 Раціональне використання основних фондів
Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розробленні конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.
Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально – технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових операцій.
Практична реалізація окреслених заходів на підприємствах позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного використання основних засобів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів.
Цей процес можна пояснити відповідними розрахунками. Наприклад, якщо в розрахунку фондовіддачі (Фв) обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності працівників(Т) і продуктивності їхньої праці(П), а вартість основних фондів через добуток чисельності працівників (Т) і фондоозброєності їх праці за умови однозмінної роботи (Фоз), то матимемо таке відношення :