Основные фонды

1.2 Склад і структура  основних фондів

     Підвищення ефективності використання основних фондів під­приємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва за період більше 1 року, зберігаючи при цьому матеріальну форму і властивості, а також переносять свою вартість на готову продукцію частинами у вигляді аморти­заційних відрахувань. Співвідношення окремих груп основних фондів (ОФ) становить їх структуру . Поліпшення структури основних виробни­чих фондів, насамперед підвищення частки активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

      З 1 липня 2000 р. відповідно до Програми реформування систе­ми бухгалтерського обліку в Україні запроваджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92.

До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні ак­тиви, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу» якщо він довший за рік).

  Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначе­ний для виконання самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктив­но з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслугову­вання загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслі­док чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс — певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів .

Це необхідно для встановлення різних строків експлуатації для кожної складової частини, щоб у подальшому не мати проблем при необхідності заміни однієї з таких частин.

Отже, основні засоби — це такі засоби виробництва, які відносяться до засобів праці, приймають участь у виробничому процесі тривалий час (більше одного року та одного виробничого циклу), переносять свою вартість на собівартість виробленої за їх допомогою продукції частинами, по мірі зношування, зберігають натуральну форму та можуть відновлюватися як повністю (реновація), так і частково (ремонт). При цьому виробничим циклом вважається завершений склад операцій з виготов­лення виробу.

Нематеріальні активи виражені об'єктами господарювання, які. як і основні за­соби, використовуються тривалий час. Однак, вони не мають натурально-речової форми та представлені різного роду правами. Важливу роль серед цих прав займа­ють права на інтелектуальну власність, яка виражається патентами, промисловими зразками продукції, товарними знаками. Це можуть бути також авторські права, пра­ва користування природними ресурсами тощо.

Довгострокові вкладення представлені двома напрямками використання засобів:

- капітальні інвестиції в будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію,
модернізацію, придбання засобів праці, представлених обладнанням, інструментами, пристроями тощо (незавершене будівництво);

- фінансові інвестиції на період більше року, які не можуть бути вільно реалізо­вані у будь-який момент, у тому числі фінансові інвестиції, які враховуються
методом участі в капіталі (довгострокові фінансові інвестиції).

Відстрочені податкові активи відображають суму податку на прибуток підприєм­ства, яка належить відшкодуванню у наступних періодах у результаті тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки. Основні фактори, що впливають на структуру виробничих ОФ показані на рис.1.1

                        Рис. 1.1. Фактори, що впливають на структуру основних фондів

У різних галузях економіки структура основних засобів значно відрізняється, оскільки вона відображає технічну структуру, особливості технології, спеціалізації та організації виробництва в цих галузях.

З тієї причини, що основні засоби функціонують протягом три­валого часу і частинами переносять свою вартість на вартість про­дукції (робіт, послуг), зберігаючи при цьому свою майнову вартість, вони мають кілька видів грошової оцінки.

У П(С)БО 7 визначено такі види оцінки основних засобів.

Первісна вартість основних засобів — визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошо­вих коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість основних засобів після про­ведення їх переоцінки.

Вартість, що амортизується, — представляє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від ре­алізації (ліквідації) основних засобів по закінченні передбаченого періоду використання за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкта.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на основі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дає змогу більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкта, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості).

Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизацією).

У процесі господарської діяльності кругообіг основних вироб­ничих фондів (ОВФ) проходить три стадії (рис. 1.2).

Відтворення ОВФ — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють такі види відтворення:

- просте відтворення, при якому відбувається створення ОВФ у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансу­вання є нарахована сума амортизації;

- розширене відтворення, при якому здійснюється кількісне і якісне зростання ОВФ. Джерелом фінансування є використання частини створеного додаткового продукту.

Рис. 1.2 Стадії обороту основних фондів

      Для забезпечення відтворення основних виробничих фондів важ­ливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих фондів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

Показники стану й ефективності використання основних фондів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1) забезпечення підприємства основними фондами;

2) стан основних фондів;

3)  ефективність використання основних фондів (Табл.1.1).

  Таблиця 1.1

              Показники стану та ефективності використання основ­них фондів