Основные фонды

1.3   Класифікація основних фондів                                           

Для відображення участі основних засобів у виробничому процесі підприємств за функціональною ознакою їх поділяють на промислово-виробничі засоби, які пря­мо чи побічно приймають участь у виготовленні продукції підприємства, та непромислові (невиробничі) засоби, які ніякої участі у виробничому процесі не приймають. Вони задовольняють побутові та культурні потреби працівників підприємства і мо­жуть знаходитись на балансі підприємства (їдальні, дитячі садочки, спортивні спо­руди, будинки відпочинку тощо).

Для обліку, аналізу та планування залежно від їх призначення та за натурально-матеріальним складом основні засоби згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» класифіку­ються за такими групами :

1)              Основні засоби:

—   Земельні ділянки

—   Капітальні витрати на поліпшення земель.

—   Будинки, споруди та передавальні пристрої

—   Машини та обладнання

—   Транспортні засоби

—   Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

—   Робоча і продуктивна худоба

—   Багаторічні насадження

—   Інші основні засоби.

2)              Інші необоротні матеріальні активи:

—   Бібліотечні фонди

—   Малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА)

—   Тимчасові  споруди

—   Природні ресурси

—   Інвентарна тара

— Предмети прокату

— Інші необоротні матеріальні активи.

3)              Незавершені капітальні інвестиції:

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи — капітальні інвестиції в будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, введення яких в експлуатацію на дату балансу не здійснилось, а також авансові платежі.                                                                                                                 

   Підприємство може розширювати зазначену класифікацію, поділяючи у групах (підгрупах) основні засоби на власні, орендовані і такі, що перебувають в експлуа­тації, запасі, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудові, частковій ліквідації тощо .

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо. За ознакою належності основні засоби поділяються на власні або орендовані. Види основних засобів відіграють різну роль у виробничому процесі. Тому та частина основних засобів, яка приймає участь у процесі виробництва продукції безпосередньо, відноситься до активних засобів (машини та обладнання, інструмен­ти, прилади, інвентар). Основні засоби, які створюють лише необхідні умови для здійснення процесу виробництва, відносяться до пасивних засобів.

Для промислових підприємств особливе значення мають такі групи основних за­собів, як:

— будівлі (виробничі приміщення, депо, гаражі, склади, офіси тощо); споруди (шахти, свердловини, під’їзні шляхи, греблі, мости, естакади, опори елект­ромереж тощо); передавальні пристрої (електромережі, трубопроводи холод­ної та гарячої води, газу тощо);

-          машини та обладнання, у тому числі силові машини і обладнання, які виз­начають енергоозброєність виробництва, — котли, турбіни, насоси, вентиля­тори, генератори, трансформатори, двигуни тощо, і робочі машини та об­ладнання, які визначають технічну озброєність праці, — верстати, апарати, лабораторне устаткування, обчислювальна та комп'ютерна техніка тощо;

-          транспортні засоби (локомотиви, вагони, цистерни, автомобілі, електрока­ри тощо);

-          інструменти (механізовані та немеханізовані різальні, ударні та інші знаряд­дя ручної праці, а також різні пристрої для обробки та складання виробів),
прилади, інвентар;;

-          інші основні засоби.

Особливо треба зупинитися на групі «Малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА)» та «Малоцінні швидкозношувані предмети (МШП).

МНМА — предмети, строк корисного використання яких більше одного року, зок­рема, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, вартість погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуван­ням очікуваного способу використання таких об'єктів .

Підприємства можуть встановлювати вартісні ознаки предметів, які входять до складу МНМА.

До МШП, які належать підприємству та знаходяться у складі запасів, відносять­ся предмети, які використовуються на протязі не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарсь­кий інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо .

Отже, вартісний критерій, який до 1.07.2000 року (дата надання чинності) раніше використовувався для МШП, тепер використовується для МНМА з тією лише різницею, що для МБП він встановлювався Мінфіном України, а для МНМА підприєм­ства встановлюють його самостійно. Чим керуватися підприємству, встановлюючи вартісну ознаку? Ніяких вказівок чи рекомендацій з цього приводу нормативні доку­менти не містять. Підприємствам надається повна свобода.

Співвідношення окремих видів (груп) основних засобів, виражене у відсотках до їх сукупної вартості, характеризує видову (технологічну) структуру засобів праці. Вона тим прогресивніша й ефективніша, чим більша у складі основних засобів питома вага активної частини, що змінюється під впливом багатьох чинників.

РОЗДІЛ 2. ЗНОС ТА АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

2.1 Знос основних фондів підприємства

У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Фізичний знос настає під впливом навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень. У цьому разі деформуються деталі, піддається корозії метал, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.

Фізичний знос будь–якого засобу праці умовно поділяється на дві частини, одну з яких періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу в такий спосіб усунути неможливо. Поступово ця частина зносу накопичується і зумовлює такий технічний стан того чи іншого засобу праці, коли подальше його використання у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного зносу, що потребує заміни такого засобу праці на новий екземпляр аналогічного призначення. З огляду на це розрізняють фізичний знос усувний (тимчасовий) і неусувний.

Ступінь фізичного зносу окремої одиниці основних фондів можна визначити двома розрахунковими методами:

- за строком її експлуатації (порівнянням фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

- за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного зносу, тобто як відношення їх вартості, перенесеної на вартість готової продукції, до загальної балансової вартості на кінець року Кзн.

Моральний знос — це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється.

Моральне старіння властиве, передусім, знаряддям праці та транспортним засобам і пов'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Основні фонди вважаються морально застарілими, якщо Км>1. Про загальний рівень морального старіння деяке уявлення може дати також питома вага певних засобів праці, що експлуатуються понад 10, 15, 20 років.

Фізичний знос та моральне старіння діючих основних фондів можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами зносу і старіння засобів праці та формами їх відшкодування існує певний взаємозв'язок (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Види зносу основних фондів та форми його усунення

Відшкодування фізичного зносу засобів праці проводиться за рахунок поточного та капітального ремонтів, а попередження — за рахунок своєчасного проведення технічного огляду та обслуговування. На підприємствах народного господарства застосовують різні види технічного обслуговування. Сутність його зводиться до попередження несправностей у роботі основних фондів завдяки проведенню своєчасних мастильних, регулювальних, контрольних та інших операцій.

Окремі види засобів праці складаються з великої кількості конструктивних елементів (деталі, вузли), зроблених з різних матеріалів. Внаслідок цього та різних експлуатаційних навантажень деталі мають різні терміни експлуатації, тобто спрацьовуються нерівномірно. Звідси постає потреба замінити або відновити конструктивні елементи, що спрацювалися, шляхом проведення відповідних ремонтів. Отже, сутність ремонтів зводиться до усунення тимчасового фізичного зносу конструктивних елементів.

Призначення поточного ремонту — зберігати засоби праці у придатному для продуктивного використання стані завдяки проведенню регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних несправностей і попередження прогресуючого фізичного зносу. Витрати на поточний ремонт є постійними, порівняно рівномірними впродовж експлуатаційного періоду і тому відносяться на собівартість продукції.

Призначення капітальних ремонтів полягає у відшкодуванні нормального фізичного зносу конструктивних елементів основних фондів та максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів. Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ремонт вибирають альтернативу: проводити капітальний ремонт або придбати новий основний фонд. За кожним із варіантів визначають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт і перевищення експлуатаційних видатків по капітально відремонтованій машині над поточними витратами на нову машину, а для другого — вартість придбання (ціна) і втрати від недоамортизації діючої машини.

Знизити втрати від морального зносу допомагає модернізація.

Під модернізацією розуміють конструктивне вдосконалення діючих машин, що підвищують технічний рівень і покращують економічні показники. Дуже часто модернізація проводиться під час капітального ремонту фондів, тому метод визначення витрат на модернізацію аналогічний попередньому.

2.2 Амортизація основних фондів та методи її нарахування