Офшорні зони та їх роль у міжнародних відносинах на сучасному етапі

Міністерство Освіти і Науки України

 

Національний Технічний  Університет України

«Київський Політехнічний  Інститут»

 

Факультет менеджменту  та маркетингу

 

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Міжнародні фінанси»

 

на тему:«Офшорні зони та їх роль у міжнародних відносинах на сучасному етапі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка групи ВУС-91

спеціальності «Міжнародна  економіка»

Охріменко Ілона Анатоліївна

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

 

Зміст

 

Вступ

 Перевагами офшорних зон є й низька вартість та швидкість реєстрацiї пiдприємств. Крiм того, суб'єктам дiяльностi надається право вiдкривати необмежену кiлькiсть рахункiв у будь-яких країнах свiту. У низцi подiбних економiчних зон не вимагається жодної економiчної звiтностi, — її просто замiнено щомiсячним фiксованим збором. Така сплата в рiзних регiонах коливається в еквiвалентi вiд сотнi до тисячi американських доларiв.

На сьогоднi у свiтi iснує понад 60 країн, законодавство  яких передбачає податковi пiльги для  офшорних компанiй. До найбiльш вiдомих  належать Панама, Гiбралтар, Кiпр, Багамськi острови, Ірландiя, Лiхтенштейн. Проте сховати "бруднi" грошi в так званих податкових гаванях "тiньовим" дiлкам стає дедалi складнiше. Нещодавно Органiзацiя економiчного спiвробiтництва та розвитку скоротила кiлькiсть держав у так званому "чорному списку" країн з пiльговим оподаткуванням i недостатньою прозорiстю фiнансових систем з 35 до 7. Це було зроблено пiсля того, як деякi країни зголосилася посилити нацiональне законодавство i подiлитися фiнансовою iнформацiєю з iншими державами. У перелiку тих, хто як зiницю ока береже фiнансову таємницю своїх резидентiв, залишилися тiльки Андорра, Лiхтенштейн, Лiберiя, Монако i такi екзотичнi територiї, як Маршалловi острови, Науру та Вануату.

Українська  економiка надзвичайно потерпає вiд  того, що кошти з держави вимивалися i продовжують вимиватися такими собi офшорними хвилями. Свого часу Інститут трансформацiї суспiльства пiд час круглого столу "Вивiз капiталу з України: свiтова тенденцiя чи кримiнальний злочин?" оприлюднив таку iнформацiю: за роки незалежностi з України вивезено вiд 20 до 40 млрд. доларiв. І це при тому, що прямi iноземнi iнвестицiї в нашу економiку ледь перевищують 4 млрд. доларiв.

Офшорнi зони доволi часто називають податковими  гаванями. Зрозумiло, що це збiг обставин i гра слiв, однак бiльшiсть таких  територiй або розташованi на теплих островах в районi екватора, або ж омиваються хвилями не менш лагiдних морiв субтропiкiв. Та й з англiйської офшор (offshore) перекладається як "поза берегом", "поза кордонами"

Протягом всiєї iсторiї пiдприємництва корпорацiї намагалися звести до мiнiмуму вiдповiдальнiсть своїх iнвесторiв у випадку краху вiдповiдного бiзнесу. В ХІХ столiттi уряди Британiї та ряду iнших держав запровадили положення про обмежену вiдповiдальнiсть, що дозволило створювати компанiї, в яких потенцiйнi збитки власникiв обмежувались розмiрами їхнього акцiонерного капiталу. Це стало дуже важливим кроком для активiзацiї дiлового iнвестування. Вiдповiдальнiсть вкладникiв капiталiв офiцiйно обмежувалася, оскiльки запроваджувався принцип розмежування поняття компанiї, як юридичної особи, з одного боку, та її власника, з другого боку.

Одним з прикладiв  такої дiяльностi i стала практика вiдкриття офшорних компанiй за кордоном. Власник такої компанiї може мешкати  в країнi з високим рiвнем оподаткування, тодi як його бiзнес зареєстрований в державi, де обов'язковi збори значно нижчi. Офшорнi зони з низькими податками, вiдповiдними пiльгами або й безподатковим статусом вiдiграють дедалi бiльшу роль у мiжнародному бiзнесi.

 Одне з  примітних явищ сучасних світових економічних відносин - бурхливе зростання обороту підприємств, розташованих в офшорних зонах. Індустрія офшорного бізнесу перетворилася сьогодні в самостійну галузь міжнародної економіки.

 Поява офшорного  бізнесу відбувається починаючи,  в основному, з середини ХХ ст., коли багато британські колонії та залежні території стали отримувати повну і відносну незалежність від своїх метрополій.

 Держави,  в яких розташовані офшорні  зони, як правило, не мають військових  витрат і містять мінімальну  кількість державних чиновників, що дозволяє їм вести пільгову політику в сфері оподаткування. При цьому їх джерела доходів дуже обмежені. Найчастіше їх доходи становлять податки з місцевого бізнесу, в основному туристичного, і експорт (найчастіше досить незначний) продукції сільського господарства або природних копалин. З цієї причини збори за реєстрацію офшорних фірм, щорічні фіксовані збори з працюючих організацій, щорічна плата за ліцензії можуть формувати до 80% їхнього бюджету [2]. Крім зазначеного, режим офшорної юрисдикції веде до збільшення зайнятості населення, зростанню кваліфікації робочої сили, припливу іноземного капіталу, вдосконалення інфраструктури та підвищенню активності в державі та регіоні.

 За експертними оцінками, 15000 компаній з офшорними цілями засновується щороку в Гонконзі і ще близько 50000 в інших офшорних юрисдикціях. Консалтингові фірми, що працюють на цьому ринку, вважають, що за період з 1995 по 2000 р. сумарно було установлено ще приблизно півмільйона офшорних компаній у всьому світі. І кількість таких компаній зростає і до цього дня. [3]

 На даний момент, за  оцінкою експертів, у світі  діє близько 35-39 країн, які є  спеціалізованими офшорними юрисдикціями. Їх частка у світовому ВВП  відносно невелика - 1,22%, а за мінусом  промислового виробництва та сільського господарства, які не можуть ставитися до офшорного сектору, вона знижується до 0,79%. (Див. табл.1). Тим не менш, за деякими експертними оцінками, приблизно половина всіх світових фінансових трансакцій здійснюється через офшорні юрисдикції. [4] У США 40% усіх переказів коштів на користь іноземних одержувачів спрямовується саме в ці країни. [5]

 Наведені дані свідчать про високу важливість ролі офшорних юрисдикцій, незважаючи на жорсткість антіоффшорного регулювання у світовій економіці. Так, за деякими оцінками, до 50% сучасного світового руху капіталу обслуговується через офшорні центри. [6]

 Питання функціонування міжнародного офшорного бізнесу для Росії досить актуальні, тому що  Росія, за оцінкою іноземних експертів, стійко лідирує в світі за кількістю реєстрованих її резидентами офшорних компаній у закордонних країнах. Так, у 2004 р. більше половини російських інвестицій пішло в офшорні юрисдикції, в тому числі у Великобританію - 18, 6%, на Кіпр - 10,9, у Нідерланди - 8,8, на Багамські острови - 5,3, на Британські Віргінські острови - 5,2, в США - 4,6, на Гібралтар - 3,9. За найбільш обережними оцінками, до початку 2004 р. в зарубіжних офшорних центрах зареєстровано понад 100 тис. офшорних компаній з російським капіталом. [7]

 Метою даної роботи є, по-перше, визначення основних понять, таких як, «вільні економічні зони», «офшорна юрисдикція», «офшорна зона» і т.д., без правильного трактування яких неможливо розповідь, по-друге, характеристика основних офшорних зон по чотирьох регіонах світу: Європа, Азія, Латинська Америка і Африка, а також характеристика офшорних центрів, розташованих на території Російської Федерації, і, нарешті, по-третє, охарактеризувати діяльність розвинутих країн з регулювання міжнародного офшорного бізнесу.

Основні поняття

Вільні економічні зони (СЕЗ) - один з важливих елементів  стратегії експортної орієнтації. СЕЗ  створюються для залучення місцевого  та іноземного капіталу, розширення експорту, зростання валютних доходів, отримання  доступу до нових технологій, поліпшення стану платіжного балансу і, в кінцевому, рахунку, для розвитку національної економіки та її більш ефективної інтеграції в світову економіку.

 Отримавши  широке поширення у світовій  господарській практиці, ВЕЗ мають  багато різновидів: кількість СЕЗ дорівнює приблизно 700, із них розрізняють більше двадцяти видів. [8]

 Особливий  вид СЕЗ - офшорні зони. У них  концентрується, як правило, банківський  і страховий бізнес, через них  здійснюється інвестиційна діяльність, експортно-імпортні операції, а також операції з нерухомістю, трастова і консалтингова діяльність.

Однак для того щоб одержати більш повне представлення  про те що  таке офшорна зона розберемося, спочатку, у тому, звідси ж узагалі  взявся термін «офшор».

Життя терміну  «офшор», дало англійське вираження «off shore», дослівно значуще «поза берегом». По термінології, прийнятої в економічній літературі, під офшорною діяльністю розуміється діяльність комерційної компанії поза юрисдикцією якої-небудь держави. Учасники міжнародних фінансових угод не є резидентами країни, на території якої відбуваються кредитно-фінансові операції.

Офшорна зона (від  англ. off shore - «поза берегом») — один із видів вільних економічних  зон. Їх відносять до сервісних вільно-економічних  зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання.

 Синоніми  офшорної зони — офшорний центр,  безподаткова зона, податковий притулок, податкова гавань.

Термін «офшорна зона» загалом має на увазі  будь-яку країну з низькою або  нульовою податковою ставкою на всі  або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної  секретності, мінімальну або повну  відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень у конвертованій валюті.

Офшорні зони (ОЗ) стали з'являтися в другій половині нашого століття. У першу чергу  вони залучають клієнтів тим, що це вкрай сприятливий валютно-фінансовий режим, низький рівень оподатковування або його повна заміна на фіксований платіж. Ще одна обставина: високий рівень таємності будь-якої банківської і комерційної діяльності. А це — анонімність реальних власників компанії, можливість довірчого керування акціями офшорної компанії (ОК) за допомогою місцевих номінальних власників.

В ОЗ існує ряд  особливостей, що вигідно відрізняє  їх від інших груп країн з пільговим  оподатковуванням, і створює інвестиційну привабливість для іноземних  інвесторів:

У чому ж складається  вигода для країн, що створюють на своїй території ОЗ? Хоча формування підприємств в офшорних зонах асоціюється з відмиванням тіньового капіталу, однак створення дочірніх компаній іноземними інвесторами в офшорних зонах є ефективним механізмом залучення значних іноземних інвестицій, створенням нових робочих місць, що сприяє розвитку національної економіки.

Число ОЗ у світі  можна визначити лише умовно, оскільки щороку одні з них  зникають або  перестають функціонувати, а інші з'являються. Найбільш повний список офшорних зон, що визнає наша держава, приведений у “Переліку офшорних зон”, утвердженому розпорядженням Кабінету Мiнiстрiв України від 14 березня 2001 р. N 79-р.

Інвестиційна  привабливість різних офшорних зон  залежить від умов реєстрації й оподатковування. Крім того, Форумом фінансової стабільності розвитих країн, створеним колишнім президентом «Бундесбанка», встановлен рейтинг офшорних зон по ступенем їхньої надійності:

Перша група  — Гонконг, Сінгапур, Люксембург, Швейцарія, Дублін, Гернси, острів Мен і Джерсі.

Друга група — Андорра, Бахрейн, Барбадос, Бермуди, Гибралтар, Лабуан, Макао, Мальта, Монако.

Третя група  — Ангилья, Антигуа і Барбуда, Аруба. Беліз, Британські Віргінські острова, Кайманові острова, острова Кука, Коста-Рика. Кіпр, Ліван, Ліхтенштейн, Панама, Багами й ін.

Слід зазначити, що фактор сприятливого інвестиційного клімату країн другої і третьої  групи грає важливу роль у виборі об'єктів інвестування українськими господарськими суб'єктами.

Крім того, більшість  офшорних зон має відносно прості вимоги з ліцензування і регулювання фінансових компаній і інших фірм.

Особливістю офшорної юрисдикції є поширення пільгового режиму виключно на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території  юрисдикції і, що найважливіше, забезпечення ефективного режиму фінансової секретності.

Особливості офшорних зон

Щодо особливостей офшорних зон то існують певні  ознаки у визначенні, безпосередньо, офшорних зон, а саме:

1. Оподаткування. Багато  офшорних юрисдикцій стягують  податки, проте всі вони або  не стягують податок на прибуток взагалі, або стягують його тільки з певних категорій доходу, або стягують податок нижчий, ніж у тій країні, де платники є податковими резидентами. Відсутність податку на прибуток, як правило, є частиною політики залучення іноземного капіталу. У ряді випадків податок на прибуток не вводиться внаслідок бідності значної частини населення. Багато податкових притулків у басейні Карибського моря є невеликими, малорозвиненими країнами з бідним населенням. В цих умовах країна може мати значно більший прибуток при низькому рівні податків і зборів. Важливою особливістю більшості офшорних територій є надання пільгового податкового режиму і виконання вимоги проведення ділових операцій за межами країни, де офіційно зареєстрована офшорна компанія.