Міжнародна економіка – складова частина економічної теорії

Соціально-культурне  середовище МЕВ

Узагальнено соціально-культурне  середовище можна звести до факторів, що випливають з поведінки людини, яка являє собою діалектичну єдність фізіологічної та соціальної поведінок, бо людська поведінка формується саме під впливом фізіологічних і соціальних засад. 
Фізіологічна поведінка людини – це її внутрішньоприродна поведінка, яка спонукається нейрофізіологічними особливостями чуттєвих органів, тобто причинно зумовлюється особливістю її відчуттів. 
Відчуття голоду, смаку, запаху, звуку і його тембру, світла і його відтінків, спектра кольорів, дотику, холоду чи тепла складають основу фізіологічної людської поведінки. Переваги тих чи інших чуттєвих особливостей у великих групах людей (населення регіону, нації, народності) зумовлюють виникнення певних потреб цих людей, що відповідно впливає на їхні запити і в кінцевому підсумку відбивається на їхніх зовнішньоекономічних відносинах. 
Соціальна поведінка людини – це поведінка індивідуума, яка причинно зумовлена його характером, що склався під впливом суспільних відносин та його соціальним статусом протягом певного проміжку часу. 
Соціальна поведінка людини залежить від таких основних соціальних засад, як стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, національність, професія, релігія, ідеологія та ін. Поєднання таких засад у різні комбінації породжує різноманітність соціальних статусів людей та їхніх запитів. Переважання одноманітних запитів окремих великих соціальних груп і розбіжність у запитах таких груп також має великий вплив на розвиток міжнародних відносин. Наприклад, комуністичний ідеологічний фанатизм не сприяв у минулому вільному виходу на світовий ринок фірм із країн соціалістичного табору, а от японський націоналізм, прагнення японського народу знайти своє гідне місце серед народів світу відіграли важливу роль у тому, що Японія стала провідною країною світу. 
Поєднання фізіологічних і соціальних засад породжує такі похідні характеристики людської поведінки, як політична орієнтація, витримування дієти, патріотизм та інше, що також справляє вплив на МЕВ. 
Складовою частиною соціально-культурного середовища є розвиток форм мотивації до праці. Чим розвиненіша країна, тим більше прогресивних видів заохочення до праці там використовують, тим краще там трудове законодавство. У таких країнах практикують встановлення вищої платні за кваліфікованішу працю. Великим стимулом до праці є почесне чи престижне місце роботи, тому намагаються надати кожному виду роботи почесних якостей. Людині притаманне бажання мати цікаву роботу, а тому здійснюється урізноманітнення виконуваних операцій, робиться все, щоб робітник відчув, що працює на себе. До того ж практикують різні побутові заохочення, пільгові позики і подібне, що помітно впливає на продуктивність праці. Усе це набирає великої значущості в зовнішньоекономічній діяльності з одного боку, і приваблює висококваліфіковані трудові ресурси із-за кордону з іншого боку. 
Далеко не останнє місце серед факторів впливу на міжнародні економічні відносини займають мовні та немовні комунікації. Слід вказати на важливість поширення міжнародних електронних мереж зв'язку: телефонних, комп'ютерних, факсових. Тут варто зробити застереження, що хоча наведені форми комунікацій відносяться до немовних, бо являють собою тільки засоби перенесення інформації, та сама інформація має мовний вираз і тому не дивно, що їх інколи відносять до мовних комунікацій. 
Суто мовна комунікація – це спілкування за допомогою мови. Певна річ, що одним з найважливіших факторів у розвитку міжнародних відносин є порозуміння, іншими словами — здатність знайти спільну мову (у прямому й переносному значенні). Визначальною при цьому є перекладацька справа, розвиток якої характеризується складними багатогранними процесами: 
виділення англійської мови як основного мовного засобу міжнародного спілкування; 
вивчення в багатьох країнах одночасно декількох іноземних мов; 
створення електронно-технічних засобів перекладу; 
надзвичайно широкий розвиток виробництва книжкової перекладеної продукції; 
розвиток засобів масової інформації; 
розповсюдження аудіо-, кіно- та відеопродукції по всьому світу. 
Окремо слід виділити ще такий елемент соціально-культурного середовища, як морально-етичні норми поведінки людини. Тепер бізнесмен чи велика транснаціональна фірма повинні бути максимально чесними й пунктуальними, якщо хочуть надовго закріпитися на світовому ринку. І таких правил надійності необхідно дотримуватись навіть у найменших дрібницях. 
Помітний вплив на міжнародні економічні відносини здійснюють культура, менталітет і особливості уподобань суб'єктів МЕВ, від урахування яких досить часто залежить підписання ділового контракту чи виконання якихось спільних програм.

8. Суть і значення міжнародної торгівлі та фактори, що впливають на неї

Міжнародна торгівля (МТ) – це сфера товарно-грошових відносин, що являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Жодна країна світу не може обійтися без зовнішньої торгівлі. За допомогою  зовнішньої торгівлі національна економіка взаємодіє з господарствами інших країн. Водночас вона є основним каналом, за допомогою якого світовий ринок через посередництво світових цін впливає на національне виробництво, диктуючи конкурентні техніко-економічні параметри виробництва, рівень витрат, стандарти якості, критерії ефективності тощо. Світова торгівля є рушієм виробництва як окремих країн та регіонів, так і світового господарства в цілому, оскільки вона забезпечує більш раціональне використання матеріальних та людських ресурсів на всіх рівнях господарювання. Світове виробництво, як і виробництво окремих країн та регіонів, протягом останніх 30 років стало дедалі більше залежати від зовнішньої торгівлі.

Міжнародна торгівля є важливим засобом збалансованості між виробничими можливостями та перевагами споживачів, дає змогу отримувати продукти, в яких відчувається дефіцит, і реалізувати надлишок, котрий не поглинається внутрішнім ринком. Тим самим завдяки міжнародній торгівлі досягається вищий рівень задоволення потреб для населення кожної з торгуючих країн (хоча, може, і не однаковою мірою).

Для бізнесу значення світової торгівлі визначається тим, що вона є актом  реалізації додаткової вартості, вміщеної в експортованих товарах, і чинником, що діє проти тенденції норми прибутку до зниження (зниження витрат виробництва).

Усі країни так чи інакше залежать від міжнародної торгівлі. Але  міра залежності різна. Вона визначається як відношення вартості міжнародної  торгівлі (експорт та імпорт) до внутрішнього національного продукту:

Для малих розвинутих країн (Бельгії, Нідерландів, Швейцарії, Данії, Швеції та ін.) цей показник варіюється значеннями 40-90%. Для великих розвинутих країн (Німеччини, Англії, Франції тощо) - від 25 до 35%.

Для США та Японії - близько 11 %. США - країна континентального розміру, з  величезними людськими та природними ресурсами. Вона може виробляти більшість  товарів, котрих потребує. Але ці товари можуть вироблятися в США з відносно більшими витратами, ніж імпортні товари. Така орієнтація могла б знизити високий життєвий стандарт Америки. Країни Східної Європи значно більше залежать від зовнішньої торгівлі, ніж США та Японія.

У країнах, що розвиваються, залежність від міжнародної торгівлі велика.

Хоча за загальним обсягом операцій у системі світогосподарських зв'язків  міжнародна торгівля останнім часом  втратила провідне місце, її обсяг і  значення зростають. Економісти говорять про вибуховий характер світової торгівлі. Так, у 90-х роках XX ст. обсяг міжнародної торгівлі збільшувався на 6% за рік. За останні 30 років світова торгівля набула найвищих темпів у 2000 р. Відповідно до оцінок Всесвітнього банку, обсяг світового товарообігу збільшився на 12,5%. В абсолютних цифрах обсяг міжнародної торгівлі становить приблизно 8 трлн дол. США. Таке прискорення світової торгівлі пов'язано передусім з посиленням процесу лібералізації міжнародних відносин, підвищенням цін на сировину, посиленням попиту на промислові товари, частка котрих у сукупному обсязі світового експорту досягає 70%.

Швидкі темпи розширення світової торгівлі сприятливо впливають на економіку  країн, що розвиваються, стимулюючи їхні експорт. Середньорічне зростання  експорту країн, що розвиваються, в 90-і роки, за даними Всесвітнього банку, становить 10%, що більше ніж у 3 рази перевищує аналогічний показник 80-х років.

Світова організація торгівлі (СОТ) прогнозує подальше зростання обсягів  міжнародної торгівлі в XXI ст. Реалізму прогнозам СОТ надає те, що ця організація виходить з багатофакторного аналізу в прогнозуванні основних тенденцій розвитку міжнародної торгівлі: поліпшення господарської кон'юнктури в розвинутих індустріальних країнах, а також у країнах Південно-Східної Азії та Латинської Америки; активне включення до міжнародної торгівлі країн Центральної та Східної Європи тощо.

Суб'єктами МТ виступають: країни світу; ТНК; регіональні інтеграційні угруповання. 
Об'єктами МТ можуть бути продукти праці людини – товари і послуги.

Міжнародна торгівля товарами є першою і найбільш розвинутою формою МЕВ. На її стабільне і стійке зростання вплинули наступні фактори: 
1) розвиток МПП і інтернаціоналізація виробництва; 
2) НТР, яка сприяє відновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що прискорює реконструкцію старих; 
3) активна діяльність ТНК на світовому ринку; 
4) лібералізація МТ за допомогою заходів, проведених ГАТТ/СОТ; 
5) розвиток процесів торгово-економічної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування загальних ринків, зон вільної торгівлі.

9. Форми міжнародної торгівлі

У залежності від об'єкта МТ виділяють дві її форми: 
Міжнародна торгівля товарами (МТТ) – це форма зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці і виражає їх взаємну економічну залежність. 
Міжнародна торгівля послугами (МТП) – це специфічна форма світогосподарських зв'язків з обміну послугами між продавцями і покупцями різних країн. 
Міжнародна торгівля товарами є першою і найбільш розвинутою формою МЕВ. На її стабільне і стійке зростання вплинули наступні фактори: 
1) розвиток МПП і інтернаціоналізація виробництва; 
2) НТР, яка сприяє відновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що прискорює реконструкцію старих; 
3) активна діяльність ТНК на світовому ринку; 
4) лібералізація МТ за допомогою заходів, проведених ГАТТ/СОТ; 
5) розвиток процесів торгово-економічної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування загальних ринків, зон вільної торгівлі. 

Форми міжнародної  торговлі за специфікої регулювання

В основу систематизації форм міжнародної  торгівлі за критерієм специфіки  регулювання покладено наявність  відповідних міждержавних і багатосторонніх  угод, які визначають тип торговельного  режиму данної країни з кожною окремою  країною партнером. За цим критерієм виокремлюється звичайна торгівля, торгівля за режимом найбільшого сприйняття, периферійна, прикордонна та дискримінаційна торгівля. Форми міжнародної торговлі за специфікої регулювання є віддзеркаленням державно-політичного підходу уряду певної країни до торгівельно-економічних відносин з іншими країнами.[14, с. 98]

Звичайна торгівля і відповідний  торговельний режим виникають в  умовах відсутності торговельних, торгово-економічних  угод і домовленостей між країнами. За умов звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків – кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна система оподаткування імпортних товарів тощо.

Торгівля за режимом найбільшого  сприяння передбачає, що держави які  домовляються на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів. А також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшог сприяння є одним із головних принципів діяльності країн, що приїдналися до ГАТТ – Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. При цьому особи, фірми і організації країн – членів ГАТТ користуються митними податковими та всіма іншими привілеями, я кі мають у країні партнера фізичні та юридичні особи третьої країни.[14, с. 98]

Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку піль у торговельному режимі.

Подібні торговельні преференції  застосовуються у всіх сферах торговельного  та економічного регулювання. Преференції  надаються на підставі участі в митних та економічних союзах, міжнародних організаціях, у результаті багатосторонніх домовленостей та угод.

Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються відносно країн, що розвиваються. Такі преференції  надаються найрозвинутішим країнам в односторонньомі порядку, але рішення щодо їх застосування розробляються на багатостороннії основі. Так, в ЄС існує загальна система преференцій як сукупність митно тарифних пільг, що надаються державами ЄС країнам, що розвиваються. Ці пільги переважно стосуються готових виробів і напівфабрикатів.

Дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера. Дискримінація у зовнішній торгівлі є відходом від принципу однакового режиму для всіх торговельних партнерів — принципу недискримінації. Згідно з цим принципом, прийнятим ООН та ГАТТ-СОТ, жодна з країн не може бути дискримінована в процесі міжнародної торгівлі та інших форм міжнародних економічних відносин. Однак на практиці дискримінація у зовнішній торгівлі зустрічається доволі часто, а застосування таких заходів, як ембарго, бойкот і блокада, дозволяється ООН як метод торговельно-політичного тиску на країну, що порушує норми міжнародного права. [14, с. 95]

Форми міжнародної  торгівлі за специфікою взаємодії суб'єктів

Найпоширенішою  серед цих форм міжнародної торгівлі є традиційна (проста) торгівля, тобто «вільний» експорт та імпорт товарів і послуг, який не зумовлений коопераційними зв'язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів. Така торгівля регулюється Конвенцією ООН щодо Договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, відомою під назвою Віденська конвенція. При традиційній торгівлі в обов'язки продавця (експортера) входить: поставити товар, передати документи стосовно нього та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та чинної Конвенції, а в обов'язки покупця (імпортера) — сплатити ціну за товар та прийняти поставку товару відповідно до вимог договору та чинної Конвенції. Отже, крім зазначених, ані в експортера, ані в імпортера не виникає інших зобов'язань. А це означає, що після виконання угоди експортер має право, якщо це доцільно, змінити споживача (знайти іншого імпортера), не відступаючи при цьому від жодних зобов'язань. Аналогічно й імпортер має право вибору постачальника, заміни експортера без юридичних наслідків.[11, с. 375]

Торгівля за кооперацією, на відміну від традиційної торгівлі, характеризується довгостроковою узгодженістю безпосередніх виробничих зв'язків. Основними ознаками міжнародної виробничої кооперації є:

попереднє узгодження сторонами в договірному порядку  умов спільної діяльності;

наявність як безпосередніх  суб'єктів виробничої кооперації промислових  підприємств з різних країн;

координація господарської  діяльності підприємств-партнерів  з різних країн у визначеній, взаємоузгодженій сфері діяльності як головний метод  співробітництва;

закріплення в  договірному порядку головних об'єктів  кооперування кооперування — готових виробів, компонентів, напівфабрикатів, технологій тощо;

розподіл між  партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації з урахуванням основних цілей коопераційної угоди;

здійснення взаємних або односторонніх  поставок товарів за узгодженим графіком виконання виробничих програм у  межах угоди щодо кооперації, а  не як наслідок виконання звичайних  договорів купівлі-продажу;

довгостроковість і стабільність відносин, що підвищує зацікавленість партнерів у цьому виді зв'язків і веде до встановлення між кооперантами усталених виробничих і технологічних зв'язків, тісної взаємодії та взаємозалежності.

За таких взаємозв'язків виробник повинен заздалегідь знати, хто і в якій кількості купуватиме його продукцію. Крім того, він повинен завчасно узгодити всі якісні, експлуатаційні та техніко-економічні параметри продукту. Таким чином, сутність торгівлі за кооперацією полягає в тому, що юридичне самостійні виробники різних країн у результаті здійснення на договірній основі спільної діяльності створюють окремі види продукції, що мають чітко визначене адресне призначення і є складовими кінцевої продукції.