Міжнародна економіка – складова частина економічної теорії

Щоб довести правильність цього твердження, необхідно насамперед визначити, що розуміють під надлишком факторів виробництва та інтенсивністю їх використання.

Країна  вважається у надлишку наділеною  робочою силою, якщо співвідношення між її кількістю та рештою факторів у неї більше, ніж у решті  країн світу.

Продукт вважається працемістким, якщо частка затрат на робочу силу в його вартості більша, ніж у вартості інших продуктів.

Теорія  Хекшера — Оліна, яка пояснює  структуру міжнародної торгівлі, починається зі спеціального розділу, присвяченого причинам міжнародних  відмінностей у цінах до встановлення торгових відносин. Хекшер та Олін стверджували, що джерелом відмінностей порівняльних витрат є співвідношення факторів виробництва, а не відмінності у попиті або технології в різних країнах. Якщо в Америці 1 ярд сукна коштує 2 бушелі пшениці, а у решті країн — менше від бушеля, то це передовсім має пояснюватися тим, що в Америці відносно більше факторів, які інтенсивно використовуються у виробництві пшениці, та відносно менше факторів, які інтенсивно застосовуються у виробництві сукна, ніж в інших країнах. Хай "земля" — фактор, який інтенсивніше використовується у виробництві пшениці, а "праця" — для виробництва сукна. Хай усі витрати можна звести до затрат праці та землі (наприклад, для виробництва добрив, необхідних для пшениці, потрібно витратити певну кількість землі та праці, так само як і на виготовлення пряжі для виробництва сукна). Тоді, якщо США експортують пшеницю та імпортують сукно, з теорії Хекшера — Оліна випливає, що це відбувається внаслідок працемісткості сукна і "землемісткості" пшениці та внаслідок того, що пропозиція землі у США більша від пропозиції землі в інших країнах, а пропозиція праці у США менша від пропозиції праці в інших країнах. Тут мають на увазі не абсолютну, а відносну забезпеченість факторами:

1)у  США на одного працівника припадає  більше придатної для оброблення землі, ніж у решті країн світу;

2)частка  США у загальній площі землі  у світі вища, ніж її частка  у сумарному обсязі робочої  сили.

У такій  ситуації (за інших однакових умов) оренда землі у США має коштувати  менше, ніж в інших країнах, а  працівники повинні претендувати на вищу порівняно з іншими країнами заробітну плату. Дешевизна землі більшою мірою знижує витрати виробництва у землеробстві, ніж у виробництві сукна. І навпаки, дефіцит робочої сили веде до відносного подорожчання сукна в США. Саме цим, за теорією Хекшера — Оліна, пояснюється відмінність цін, яка існувала до встановлення торгових відносин. Саме відмінності у відносній забезпеченості факторами виробництва та у характері їх використання зумовлюють експорт США пшениці, а не сукна та імпорт сукна, а не пшениці після встановлення торгових відносин.

Проілюструємо теорію Хекшера — Оліна за допомогою  графіків (рис. 1.5.11). 

Рис. 1.5.11. Теорія Хекшера — Оліна  

Оскільки США — земленасичена  країна, а пшениця — більш землемісткий продукт, то крива виробничих можливостей США розміщена ближче до вертикальної осі. Щодо Англії, яка має надлишок робочої сили та сукна, що є працемістким товаром, то крива виробничих можливостей Англії розміщена ближче до горизонтальної осі. Згідно із третім припущенням Поля Самуельсона передбачається, що країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю факторами виробництва, отже, можна припустити, що споживачі й у США, і в Англії мають смаки настільки однакові, що крива байдужості, яка визначає усі сполучення двох товарів, що забезпечують споживачу однаковий рівень корисності, буде однаковою для обох країн (рис. 1.5.11, а).

Крива байдужості 1 буде дотикатися до кривої виробничих можливостей Англії у точці А та США — у точці А´. Отже, крива байдужості 1, точки Ата А´ — це максимально можливі обсяги виробництва та споживання кожної з країн за умови відсутності торгівлі між ними, а дотичні Р та Р´визначають відносні ціни на пшеницю та сукно у США та Англії, оскільки, як видно із графіка, Р < Р´, Англія має відносну перевагу у виробництві сукна, а США — у виробництві пшениці.

З розвитком міжнародної торгівлі праценасичена Англія буде спеціалізуватися на виготовленні працемісткого товару — сукна, а земленасичені США  — на виробництві землемісткого  товару — пшениці (рис. 1.5.11, б). Точки, які визначають максимально можливі обсяги виробництва та споживання, перемістяться по кривій виробничих можливостей Англії вниз від А до В, а по кривій виробничих можливостей США догори від А´ до В´. Спеціалізація країн буде тривати доти, доки вони не досягнуть рівня загальної еквівалентної відносної світової ціни P_w, яка буде знаходитися між внутрішніми відносними цінами кожної з країн до початку торгівлі, тобто Р < Р < Р´. Графічно Р_ш буде дотичною до меж виробничих можливостей обох країн та нової кривої байдужості 2, яка розміститься вище від кривої байдужості 1, що свідчить про загальне зростання споживання. Англія, експортуючи ВС сукна у США та імпортуючи СЕ пшениці із США, досягне балансу попиту та пропозиції у точці Е. США, експортуючи В´С пшениці в Англію та імпортуючи СЕ´ сукна із Англії, забезпечать баланс попиту та пропозиції у точці Е´, яка збігається із точкою Е. Експорт сукна Англією дорівнює його імпорту США ВС = СЕ´, а експорт пшениці США дорівнює її імпорту Англією В´С = СЕ.

Точка Е порівняно із точкою А передбачає більше споживання імпортної пшениці, та менше — "свого" сукна. Тим не менше, Англія виграє від міжнародної торгівлі, оскільки її нова крива байдужості 2 розміщується вище і показує зростання споживання. Аналогічно і для США: незважаючи на те, що точка Е´ порівняно із точкою А´ передбачає менше споживання своєї пшениці та більше — імпортного сукна, США виграють, оскільки їх споживання внаслідок міжнародної торгівлі зросте на рівень нової кривої байдужості 2. І США, й Англія виграють від міжнародної торгівлі, оскільки їх крива байдужості 2 перемістилася на графіку догори.

Висновки

1.Фактороінтенсивність визначає  відносні затрати факторів виробництва  на створення певного товару.

2.Факторонасиченість визначає  відносну забезпеченість країни факторами виробництва.

3.Згідно з теорією співвідношення  факторів виробництва Хекшера  — Оліна різниця у відносних  цінах на товари у різних  країнах і, отже, торгівля між  ними пояснюються різною відносною  наділеністю країн факторами  виробництва. Кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких вона має надлишкові фактори виробництва, та імпортує ті товари, щодо яких у неї відносна нестача факторів виробництва.

26. Міжнародний кредит та його роль в міжнародній економіці

Міжнародний кредит –  це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають субўєкти різних країн. Субўєктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути. 
Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Кредитні відносини складаються на принципах:  
- повернення; 
- терміновості; 
- платності; 
- гарантованості. 
Основною сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Рух цієї форми капіталу повўязаний з наданням субўєктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка. 
На основі міжнародного кредиту сформувалися місткі міжнародні ринки позичкових ресурсів. Крім великих національних, міжнародних за своїм характером (наприклад, нью-йоркський, лондонський та ін.), виникли й досягли на сучасному етапі колосальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та єврокапіталів. Ключову роль на цьому ринку як субўєкти міжнародних кредитних відносин відіграють міжнародні банківські консорціуми. 
Операції на світовому ринку капіталів за своїм характером поділяють на комерційні – ті, що пов’язані із зовнішньою торгівлею, та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та ін.) 
Функції міжнародного кредиту: 
- забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню; 
- збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах; 
- прискорення реалізації товарів у світовому масштабі. 
У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позичальників внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання. 
Фактори поширення кредитних відносин у міжнародній сфері: 
- інтернаціоналізація виробництва і капіталу; 
- активізація міжнародних економічних звўязків; <br