Кредитоспроможність підприємства та оцінка кредитного забезпечення

Клас "Б" — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька  за  характеристиками  до  класу  "А",   але   ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти  банку,  які  належать  до  цього  класу, потребують  більшої  уваги через потенційні недоліки,  що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та  стабільність  одержання  позитивного фінансового результату їх діяльності.

     Клас "В" — фінансова діяльність задовільна і  потребує  більш детального контролю. Надходження  коштів  і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного  погашення  кредитної  заборгованості  в повній сумі та в строки,  передбачені договором,  якщо недоліки не будуть усунені.  Одночасно спостерігається можливість  виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки   його   вартості,   правильності   оформлення   угод   про забезпечення   тощо.   

Клас "Г" — фінансова  діяльність  незадовільна  (економічні показники    не    відповідають    установленим    значенням)    і спостерігається  її нестабільність протягом року;  є високий ризик значних   збитків;   ймовірність   повного   погашення   кредитної заборгованості  та  процентів/комісій  за нею є низькою;  проблеми можуть  стосуватися  стану  забезпечення  за  кредитом,  потрібної документації   щодо   забезпечення,  яка  свідчить  про  наявність (схоронність) і його ліквідність тощо.  Якщо  під  час  проведення наступної  класифікації  немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця  фінансовий  стан  позичальника  банку  або рівень  забезпечення  за  кредитною  операцією,  то  його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д").  До цього  класу  належить позичальник/контрагент  банку,  проти  якого  порушено  справу про банкрутство.

Клас "Д" — фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники  не  відповідають   установленим   значенням,   кредитна операція   не   забезпечена  ліквідною  заставою  (або  безумовною гарантією),        ймовірності   виконання    зобов'язань позичальником/ контрагентом  банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку,  що  визнаний  банкрутом  в установленому чинним законодавством порядку [2].

Основною  метою і завершальним  етапом  аналізу  кредитоспроможності  підприємства є розрахунок  рангового рейтингового показника фінансового  стану та віднесення підприємства до певного класу позичальників  для оцінки  можливостей  подальшої  співпраці  банку  з  цим контрагентом та формування резерву під кредитну операцію .

Загальна процедура реалізації рангової рейтингової оцінки передбачає такий алгоритм дій:

1) встановлення  меж діапазонів можливих значень  для кожного з показників, які  відповідають певним обраним  якісним рівням оцінки фінансової  ситуації на підприємстві з  урахуванням галузевої специфіки  функціонування;

2) визначення  рангу для кожного інтервалу , тобто кількості балів, яку отримує  той чи інший показник за  відповідність його розрахункового  значення встановленим рівням  якісної оцінки фінансової ситуації  згідно з визначеними межами  інтервалів можливих  значень. При  цьому  більш  високому  якісному  рівню фінансової ситуації має  відповідати більше значення  рангу , а нижчому – менше; можливе використання нульових, позитивних і негативних значень рангів;

3) формування  інтервалів сукупного рангу підприємства відповідно до визначених якісних рівнів фінансової  ситуації, при цьому максимальне  і мінімальне значення сукупного рангу є добутками кількості цільових показників та максимального і мінімального рангу відповідно [7].

 Клас  організації приймається банком  до уваги при розробці шкали  процентних ставок, визначенні умов  кредитування, встановленні режиму  кредитування (форми кредиту, розміру  та виду кредитної лінії тощо), оцінці якості кредитного портфеля, а також при аналізі фінансової  стійкості банку [8].

3. Характеристика кредитного забезпечення.

Можливість отримання кредиту підприємством характеризує також наявність, обсяг та якість забезпечення.  Забезпеченням кредитів можуть  виступати: застава майна, заставне право на нерухоме майно, цінні папери,  передача контрактів, передача дебіторської заборгованості, забезпечення дорогоцінними металами, гарантія і поручительство.

Комерційні банки країн з розвинутою ринковою економікою використовують й інші види застави. Зокрема, при наданні позичок індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтва про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, при кредитуванні підприємств видобувних галузей - корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, при кредитуванні фермерських господарств — урожай (зібраний або “на корені” за умови його страхування) [24].

Згідно із Законом «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» при передачі майна під заставу обов’язково має проводитись його оцінка незалежними експертами – професійними оцінювачами [1].

В Україні ще не сформовано цілісного погляду щодо методологічної оцінки майна з ціллю банківської застави. В «Національному стандарті оцінки №2» рекомендується при оцінці для цілей застави визначити ринкову вартість. При цьому рекомендацій по врахуванню специфіки оцінки для цілей застави у національних стандартах немає [4].

Головною вимогою до вибору різноманітного виду майна в якості застави є рівень його ліквідності. Самим ліквідним об’єктом, що має найвищий рейтинг якості є звичайно кошти (готівки і залишки коштів) на депозитах та валютних рахунках. Так, щоб залишки коштів на рахунках можна було прийняти в якості застави, потрібно щоб, ці рахунки були відкриті в тому що банку, що видає кредит. У випадку коли банк видає кредит у гривнях, використовуючи в якості застави кошти на валютному рахунку позичальника він повинен передбачити можливість при необхідності заблокувати зазначений рахунок на суму, еквівалентну розміру виданого кредиту.

При визначенні якості таких об’єктів застави, як товарно-матеріальній цінності (готова продукція, напівфабрикати, виробничі запаси) можна користуватися більш широким набором критеріїв. До них відносяться: швидкість реалізації, відносна стабільність ціни, легкість оцінки, довговічність збереження, ступінь морального зносу, можливість страхування. Крім того, для даних цінностей, як об’єктів застави важливо визначити режими збереження і використання.

Оцінка вартості застави – важливий і дуже не простий етап, що безпосередньо випливає за визначенням достатньої (тобто необхідної з погляду банка – кредитора) вартості застави [34].

У банківській практиці з різним степенем опрацювання застосовується розрахунок заставної вартості. В даному випадку заставна вартість розглядається як сума, отримана від продажу предмету застави за вирахуванням затрат, пов’язаних із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацію.

При цьому, вказана сума прогнозується з певною долею ймовірності, в залежності як від строку дії кредитного договору, так і від властивостей майна. На відміну від незалежного оцінювача, який визначає ринкову вартість на момент проведення оцінки, співробітнику банку необхідно отримати прогнозне значення суми, яка буде отримана при можливій реалізації майна в майбутньому в умовах проведення визначеної правової процедури.

При вирішенні питання про заставу необхідно враховувати наступні фактори :

1. Ліквідність  застави

2. Унікальність  застави

3. Особливі  умови зберігання застави

4. Ступінь  зносу

5. Ринкова  вартість застави , як часто вона  змінюється , чи мають зміни сезонний  характер

6. Відношення  ринкової вартості та суми  кредиту

7. Попит  на заставу на ринку

8. Захист  застави від інфляції

9. Чи  може застава бути відчуженою

10. Чи  є претензії на активи з  боку інших осіб

11. Чи  є можливість періодично перевіряти  стан застави , якщо банк не  візьме на себе її зберігання

12. При  зберіганні застави банком треба  ретельно обрахувати вартість  зберігання

Треба також зазначити , що в більшості розвинутих країн прийнята практика , що сума кредиту разом з відсотками не повинна перевищувати 80% від суми застави у найкращому з випадків.

Виходячи їз вищенаведеного, загальну функціональну модель заставної вартості можна відобразити наступним чином [16]:

Vc= F(V,t,Kl,L)

де Vc – прогнозована заставна вартість( в грошових одиницях);

V – ринкова вартість об’єкта застави на момент здійснення оцінки (в грошових одиницях);

t – час;

Kl – коефіцієнт, що характеризує зміну вартості внаслідок неринкових умов реалізації, визначених існуючою правовою процедурою. Множенням ринкової вартості на даний коефіцієнт в підсумку дає значення ліквідаційної вартості;

L – величина витрат ( в грошових одиницях), обумовлених як процедурою звернення стягнення та реалізації, так і властивостями самого майна.

Загальний дисконт визначається співвідношенням:

K = 1- Vc/V

В загальному випадку заставна вартість носить ймовірнісний характер і залежить як від періоду прогнозування, так і від різних сценаріїв реалізації застави [15].

В якості бази обирається ринкова вартість майна на момент проведення оцінки. Наступним завданням являється визначення її можливих змін у часі, а також вплив умов продажу на прогнозну вартість продажу майна. Зміна ринкової вартості майна під плином часу залежить як безпосередньо від властивостей самого майна, так і від кон’юнктури ринку, стану та динаміки ринку даного виду майна. Для окремих видів майна структура і розмір витрат може бути різними.

Таким чином, функціональна модель заставної вартості ( формула) для випадку реалізації майна з публічних торгів виглядатиме наступним чином:

Vc(t)= V(Kl Kt (t+tp) – L/V )

де tp – час, який необхідний для проходження етапів судового, виконавчого провадження і реалізацыъ майна. Характерним строком в данному випадку є період від шести до вісымнадцяти місяців;

L – величина витрат;

Kt – коефіцієнт, який характеризує зміну ринкової вартості з часом.

Відповідно вираз для опису заставного дисконту буде мати вигляд:

K(t) = 1- Kl Kt (t+tp) + L/V

Дану модель можна застосовувати і при добровільній реалізації майна під контролем банку. В даному випадку суттєво знижується як часовий інтервал,так і можливі витрати [5].

Існує декілька підходів до оцінки вартості заставного майна, а саме: дохідний, витратний і порівняльний. Дохідний підхід полягає у визначенні  вартості активу  виходячи з прогнозованого  потоку доходів Витратний підхід в оцінці застави визначає вартість  активу виходячи з  витрат  на  його відтворювання (вартість  відновлення або  вартість  заміщення). Особливістю порівняльного підходу до оцінки застави є орієнтація на  ринкові дані  по  продажах зіставних  об'єктів і його  аналогів [31].

Отже, з вище дослідженого матеріалу, кредитоспроможність є досить необхідним економічним поняттям у економіці. Так як оцінка кредитоспроможності дозволяю кредитору оцінити свого позичальника, тим самим визначити ступінь ризику неповерненості коштів.

 

Розділ ІІ. Аналіз кредитоспроможності ПАТ «Мотор Січ»

2.1. Аналіз кредитоспроможності  ПАТ «Мотор Січ».

У сучасній практиці комплексного аналізу кредитоспроможності поширеною методикою його проведення є використання системи рейтингового ранжування на основі рангової оцінки в балах приналежності фактичних величин показників діяльності суб'єктів господарювання певному діапазону з можливих значень. Широка вживаність і популярність серед кредитних фахівців  вітчизняних  банків  такого  підходу  пояснюється  його  простотою, зручністю  застосування  на  практиці.

Аналіз кредитоспроможності підприємства проведемо на прикладі ПАТ «Мотор Січ». Науковцями, з метою оптимізації, визначено систему показників у складі декількох фінансових коефіцієнтів, які можуть стати основою методики експрес-оцінки кредитоспроможності  позичальників  банку.   Для розрахунку фінансових коефіцієнтів скористаємось фінансовою звітністю  за три останні роки (див. додаток 1-6), а отримані результати наведемо в додатку 7. Для наочності оберемо основні показники, які використовуватимемо для оцінки, та занесемо їх у таблицю 1.

Таблиця 1   

         Розрахунок фінансових показників  АТ «Мотор Січ»       

№	Назва показника	Спосіб розрахунку	2009	2010	2011
11	Коефіцієнт автономії	Власний капітал / Валюта балансу	0,5099	0,6047	0,6175
2 2.	Коефіцієнт покриття	Оборотні активи / Поточні зобов’язання	1,432	1,977	2,044
3 3.	Коефіцієнт  забезпеченості власними оборотними коштами	Чистий оборотний капітал/Оборотні активи	0,301	0,494	0,511
4.	Коефіцієнт рентабельності діяльності	Результат від реалізації / Витрати на виробництво продукції	0,0018	0,1981	0,2495
5 5.  5	Тривалість обороту дебіторської заборгованості	Середньорічна вартість дебіторської заборгованості/Чистий дохід* 360	83	68	80
66.	Тривалість обороту кредиторської заборгованості	Середньорічна вартість кредиторської  заборгованості/Чистий дохід* 360	145	90	88
77.	Тривалість обороту готової продукції	Середньорічна вартість готової продукції заборгованості/Чистий дохід* 360	250	228	196
88.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові кошти та їх еквіваленти/ Поточні зобов’язання	0,1015	0,2056	0,2461