Кредитоспроможність підприємства та оцінка кредитного забезпечення

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 імені  Вадима Гетьмана»

 

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМТСВ

Спеціальність фінанси і кредит, 6508

денна, 4 курс, 8 група

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва

Студента (ки)                            

 

на тему : Кредитоспроможність підприємства та оцінка кредитного забезпечення

 

 

                                  Науковий керівник:

                              Панасюк М. В.

                                                     Дата подачі роботи на кафедру:

                                                         Допущено до захисту    Так       Ні 

 

 

 

 

 

Київ – 2014

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Теоретичні основи кредитоспроможності та оцінки кредитного забезпечення………………………………………………………………………….5
1. Сутність кредитоспроможності підприємства.
2. Показник оцінки кредитоспроможності позичальника.
3. Характеристика кредитного забезпечення.
2. Аналіз кредитоспроможності публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»…………………………………………………………………………………22
1. Аналіз кредитоспроможності ПАТ «Мотор Січ».
2. Формування кредитного рейтингу підприємства.
3. Оцінка та аналіз заставленого майна (кредитне забезпечення).

3. Шляхи підвищення  кредитоспроможності підприємства……….................29

Висновок ………………………………………………………………………….36

Список літератури…………………………………………………….................38

Додатки ………………………………………………………………..................41

 

Вступ

На даному етапі розвитку економіки підприємства не можуть функціонувати, використовуючи лише власний капітал. Для успішної діяльності потрібно залучати позичковий капітал, який значно підвищує інвестиційні можливості, що у свою чергу  призводить до ряду позитивних змін у діяльності підприємства: збільшення випуску продукції, пришвидшення операційного циклу, покращення якості виробництва, збільшення прибутковості. Тому актуальність обраної теми є беззаперечною, оскільки кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів. Кредитні установи підлягають ризику при наданні кредитів, а саме, існує небезпека, що позичальник не поверне кошти у визначений термін і встановленому розмірі. Для того, щоб мінімізувати ризик, банки здійснюють аналіз кредитоспроможності та оцінку кредитного забезпечення позичальника.

Мета даної курсової роботи – розкриття теоретичних основ  кредитоспроможність та оцінки кредитного забезпечення, розгляд основних методів оцінки кредитоспроможності, які застосовуються вітчизняними банками, виявлення шляхів підвищення кредитоспроможності.

Досягнення поставленої мети зумовлює вирішення наступних завдань: 

- визначити  сутність  та  зміст  оцінки  кредитоспроможності  позичальника та його кредитного забезпечення;

- дати характеристику методів оцінки кредитоспроможності;

- оцінити  кредитоспроможність  позичальника  на  прикладі  ПАТ

«Мотор Січ», та визначити вартість заставного майна;

а)  дати  загальну  характеристику  та  оцінку  фінансового  стану ПАТ 

 «Мотор Січ»;

б) проаналізувати кредитоспроможність за одним із запропонованих методів оцінки;

в)  оцінити вартість заставного майна;

- запропонувати  шляхи підвищення кредитоспроможності позичальника.

Об’єкт роботи – економічні відносини, що  виникають між банком та позичальником в процесі кредитування.

Предмет курсової роботи – оцінка кредитоспроможності ПАТ «Мотор Січ» та оцінка заставленого під кредит майна.

Методи  дослідження,  застосовані  в  курсовій роботі – синтез,  логічне  узагальнення  і  наукова  абстракція.

Для написання курсової роботи користувалася такими джерелами, як: Закони  України  та  нормативні  документи  Національного  банку  України,  аналітичні  огляди  та  звітні  дані банків, фінансова звітність «Мотор  Січ» за 2009— 2011р.р., наукові публікації вітчизняних авторів, підручники бібліотеки КНЕУ, мережа інтернет.

 

Розділ І. Теоретичні основи кредитоспроможності та оцінки кредитного забезпечення

1. Сутність кредитоспроможності підприємства.

При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий кредит і чи буде він наданий взагалі.

Проблема кредитних ризиків щодо неповернення кредитів є для комерційних банків однією з найважливіших. Адже кожного разу при видачі кредиту банк намагається придбати прибутковий актив, але водночас бере на себе ризик того, що позичальник може виявитися неплатоспроможним, тобто не зможе або не захоче вчасно покрити суму боргу і відсотки. Виникає поняття «кредитний ризик». Кредитний ризик – це ризик понесення збитків від кредитної діяльності, тобто ризик неповернення позичальником вчасно та у повному обсязі тих кредитних ресурсів, які він отримав від банку, внаслідок певних обставин, в основному незадовільного фінансового стану. Неповернення кредитів тягне за собою погіршення показників фінансового стану як комерційного банку, так і позичальників.

 Серед  інструментів  з  мінімізації  ризику  в  кредитній  діяльності  банку  чільне  місце  посідає оцінка кредитоспроможності позичальників. Реальні висновки і пропозиції за результатами аналізу кредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути невиправданих ризиків при проведенні кредитних операцій. Точність оцінки важлива  і для позичальника, адже від неї  залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг [13].

Досі в економічній літературі та практиці вітчизняних комерційних банків немає єдиного підходу до  визначення  системи  показників,  котрі  б  комплексно  і  однозначно  характеризували кредитоспроможність  підприємства,  дозволяли  достовірно  оцінити  його фінансовий  стан,  ділову репутацію, якість менеджменту та загалом можливості розрахунку за кредитними зобов’язаннями з боку потенційного позичальника банку. 

1. Під  кредитоспроможністю  позичальника  банку  прийнято  розуміти  наявність  у  позичальника (контрагента) передумов для отримання кредиту  і його здатність повернути кредит та відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [2].
2. Під кредитоспроможністю позичальника розуміють його спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [30].
3. «Кредитоспроможність [creditworthiness]— система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни» [31].
4. «Кредитоспроможність позичальника—  це його спроможність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [29].
5. «Кредитоспроможність (Creditworthiness)— спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг» [19].
6. «1. Наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його. 2. Спроможність повернути кредит» [33].
7. «Кредитоспроможність— це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями» [3].

Кредитоспроможність  підприємства  формується  як  результат  його  економічної  діяльності  і показує, наскільки ефективно воно керує власними фінансовими ресурсами, раціонально поєднує використання власних та позикових коштів й ефективно вкладає свій капітал.

Аналіз  кредитоспроможності  проводиться  з  метою  отримання  інформації  для  прийняття рішення  про  можливості  й  умови  надання  позики.  Глибина  аналізу  залежить  від  наявності  або відсутності  в минулому  кредитних  відносин  банку  з  конкретним  позичальником,  від  результатів його фінансово-господарської  діяльності,  обсягу  та  строків  надання  кредиту. В  умовах  ринкової економіки  кредитоспроможність  клієнта-позичальника  є  базовою  характеристикою,  яка  визначає можливість встановлення кредитних відносин між банком та контрагентом.

2. Показники оцінки кредитоспроможності підприємства.

Оцінка  кредитоспроможності  клієнтів  банку  має  ґрунтуватися  на  певних  умовах,  котрими передбачається: забезпечення її достовірності шляхом використання всіх необхідних інформаційних даних, визначення широкого кола показників, які всебічно характеризують діяльність позичальника, диференційований  підхід  до  оцінки  кредитоспроможності  щодо  кожної  групи  позичальників  при наданні  їм  різних  видів  кредитів,  забезпечення  поточної  та прогнозованої  оцінки  кредитоспроможності  клієнтів,  використання  сучасних  наукових  методів,  моделей,  зарубіжного  досвіду  і вітчизняної практики проведення такої оцінки,  залучення у разі необхідності висококваліфікованих експертів, упровадження сучасних інноваційних технологій оцінювання тощо.

Інформаційною базою, покликаною забезпечити процес оцінки кредитоспроможності клієнтів банку, можуть бути матеріали, отримані безпосередньо від позичальника (його звітність), кредитна історія  підприємства;  відомості,  які  при  необхідності  можуть  бути  одержані  із  зовнішнього оточення клієнта (постачальників, кредиторів, покупців продукції, обслуговуючих банків), а також матеріали державних органів та зовнішніх аудиторів (галузеві аналітичні дослідження, статистична інформація, аудиторські висновки, результати перевірок державними органами) [18].

Згідно  до  вимог  Положення  “Про  затвердження Положення  про  порядок  формування  та  використання  резерву  для відшкодування  можливих  втрат  за  кредитними  операціями  банків”  від  6 липня 2000 року N 279, кожен банк зобов’язаний  розробити та затвердити за рішенням  відповідного  органу  банку  внутрішньобанківське  положення  про порядок  проведення  кредитних  операцій  та  методику  проведення  оцінки фінансового стану позичальника  (контрагента банку). Ці документи повинні подаватися на  вимогу  вповноважених працівників Національного банку для перевірки  достовірності  оцінки  фінансового  стану  позичальників, правильності  їх  класифікації  та  достатності  резервів  під  кредитні  ризики.

Відсутність чи неподання цих документів для ознайомлення уповноваженим працівникам  Національного  банку  вважається  підставою  для  негативних висновків щодо якості активів та управління банку [17]. 

Причому  кожен  банк  розробляє  власну  систему  оцінки,  виходячи  з  особливостей  кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у  роботі,  місця  на  ринку,  конкурентоспроможності,  стану  взаємовідносин  із  клієнтами,  рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо.

До способів оцінки кредитоспроможності відносять:

1. Фінансові коефіцієнти, які дають змогу оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства;
2. Аналіз грошового потоку, за допомогою якого можна виявити тенденції та сезонну потребу підприємства в грошових ресурсах;
3. Оцінку ділового ризику, яка уможливлює визначення рівня впливу на підприємство ризику, пов’язаного з діловим середовищем [26].

Оцінку конкурентоспроможності позичальника виконують у два етапи. На першому етапі визначають показники, які характеризують фінансовий стан підприємства, а на другому здійснюють оцінку та узагальнення показників і визначають клас надійності позичальника [27].

Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику пов'язаний з несвоєчасним завершенням кругообороту фондів та неефективним використанням ресурсів. Аналіз ризику дозволяє прогнозувати достатність джерел погашення позики. Тим самим він доповнює способи оцінки кредитоспроможності  клієнтів банку.

Чинники ділового ризику пов'язані з окремими стадіями кругообігу фондів. Набір цих чинників може бути представлений таким чином:

1. Надійність  постачальників.

2. Диверсифікованість  постачальників.

3. Сезонність  поставок. Тривалість зберігання  сировини і матеріалів (чи є  товар швидкопсувним).

4. Наявність  складських приміщень і необхідності  в них.

5.Порядок  придбання сировини і матеріалів .

6. Чинники  екології.

7. Мода  на сировину і матеріали.

8. Рівень  цін на цінності, що придбаваються, і їх транспортування (доступність  цін для позичальника, небезпека  підвищення цін).

9. Відповідність  транспортування характеру вантажу.

10.Ризик  введення обмежень на вивіз  і ввезення імпортної сировини  і матеріалів.

Діловий ризик пов'язаний також з недоліками законодавчої основи для здійснення операції, що кредитується, а також із специфікою галузі позичальника. Необхідно враховувати вплив на розвиток даної галузі альтернативних галузей, систематичного ризику в порівнянні з економікою в цілому, схильність галузі циклічності попиту, постійність результатів в діяльності галузі і т. д [28].

Метод  коефіцієнтів  базується  на  доборі  оптимальних  для  конкретних  позичальників коефіцієнтів та їх нормативних значень й аналізі їх в динаміці й порівнянні з середнім значенням по всій галузі або із значенням по аналогічних підприємствах [12].