Керування витратами на сучасному підприємстві

Зі зростанням обсягу виробництва, за умови, що змінні витрати на одиницю продукції менші за ціну, збитки будуть зменшуватись і в точці беззбитковості вони дорівнюватимуть нулю. Отже, фінансовий результат буде дорівнювати нулю при чистому доході в 15474,23 тис. грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

 

3.1 Значення ефективності системи управління витратами для успішного функціонування підприємства у сучасних умовах

 

Підприємство – це самостійний  господарюючий суб`єкт, створений  підприємцем або об`єднанням підприємців  для виробництва продукції, виконання  робіт та надання послуг з метою  задоволення загальних потреб та отримання прибутку [15]. Таким чином, головний мотив діяльності будь-якого підприємства – це максимізація прибутку. Прибуток підприємства залежить від багатьох чинників, головними з яких є витрати виробництва та попит на продукцію, що виготовляється. Таким чином, якщо витрати являють собою один з найважливіших факторів, які обмежують розмір прибутку, то керівництву любого підприємства необхідно здійснювати постійний аналіз витрат та планування їх величини на майбутнє. Серед величезної кількості підприємств України можна виділити три їх групи в залежності від того, як вони ставляться до управління витратами [16]:

1. Підприємства, які не  рахують своїх витрат. На сьогоднішній  день це невелика за чисельністю  група.

2. Підприємства, головна  ціль управління витратами для  яких полягає у зниженні рівня  витрат. Підприємства потрапляють  до цієї групи через посилення  конкурентної боротьби на ринку,  через зменшення прибутку, через  виникнення збитків. Ця група  в Україні на сьогоднішній  день є найчисельнішою.

3. Підприємства, мета яких  – це збільшення обсягів продажу.  Сюди потрапляють підприємства, які стурбовані проблемою собівартості. Вони , пройшовши через первинну  стадію оптимізації витрат, підходять  до зниження і планування собівартості  професійно, тобто вони застосовують  для цих цілей спеціальні методики. Однією з таких методик є  розрахунок рівня беззбитковості. На сьогоднішній день ця група  підприємств є найменшою за  чисельністю.

Таким чином, необхідно прагнути до того стану, коли більшість українських  підприємств буде належати до останньої, тобто третьої групи підприємств. Бо відомо, що навіть незначне на перший погляд зниження витрат може призвести  до збільшення прибутку підприємства в декілька разів. Але збільшення прибутку можна досягти не лише за рахунок зниження витрат. Це можливо  і за умови їх більш ефективного  використання, тобто тоді, коли буде збільшена віддача від цих  витрат, зокрема з кожного їх виду.

На короткій дистанції  найдоступніший спосіб управління витратами  – це їх зниження. У середньостроковій  перспективі для управління витратами  використовується механізм мотивації, який полягає у прив`язанні оплати праці менеджерів до результатів  роботи підрозділу. Завдяки цьому  можна підвищити ефективність їхньої роботи [17].

Роль менеджменту витрат полягає в тому, щоб знайти та впровадити найефективніший спосіб виробництва продукції і не лише зараз, а й з урахуванням перспективи. Власнику підприємства небайдуже, за допомогою  якої величини витрат виготовляється продукція чи надається послуга. Навпаки, це питання його турбує в  першу чергу, бо це головний чинник, від якого залежить розмір прибутку, який дане підприємство отримає в  кінцевому рахунку.

Оцінка ролі витрат поступово  змінюється в бік визначення ключової ролі управління витратами в забезпеченні ефективного розвитку будь-якого  підприємства. Можна говорити про  те, що управління витратами стає одним  з найважливіших сегментів виробничого  менеджменту. Також коло задач, що стоять перед фахівцями в даній області, постійно зростає [18].

Практика господарювання на українських підприємствах свідчить, що витрати сьогодні є суто об`єктом  обліку, тоді як ринкові умови господарювання вимагають обов`язкового розгляду їх як об`єкта управління. Оптимізація  рівня виробничих витрат повинна  розглядатись як основа їхнього успішного  функціонування, яка буде здатна забезпечити:

• рентабельність та прибутковість виробництва;
• високу конкурентоспроможність продукції, що виготовляється.

Визначення шляхів управління виробничими витратами – це багатоаспектна проблема, яка може мати безліч напрямів. Визначення пріоритетних напрямів у  цій сфері зумовлене сучасними  тенденціями розвитку і функціонування виробництва. Сьогодні такими тенденціями  є:

• підвищення складності та якості продукції, що виготовляється;
• розширення та ускладнення процесів виробництва та робіт з обслуговування і управління виробництвом;
• автоматизація і механізація процесів;
• зниження трудомісткості виробництва;
• диверсифікація видів діяльності підприємств [19].

У результаті впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, тотальної автоматизації  і механізації виробництва частка прямих витрат у собівартості продукції  постійно знижується. Отже, актуальним питанням стає пошук шляхів управління не прямими, а накладними витратами.

Характерними рисами сучасного  підприємницького середовища є його складність, багатогранність, динамізм, дедалі більший рівень конкуренції  та глобалізації. Забезпечення ефективності підприємницької діяльності за таких  умов потребує постійного вдосконалення  методів і техніки управління бізнесом. В першу чергу це стосується витрат. Саме від рівня й динаміки витрат залежать не лише фінансові  результати окремих підприємств  та їхніх структурних підрозділів, а й ефективність формування національного  доходу на рівні держави загалом.

Особливо актуальна проблема управління витратами на сьогодні для  вітчизняних підприємств. Статистичні  дані за 2008-2011 роки підтверджують значне зростання рівня витрат та, відповідно, зниження рентабельності діяльності як за основними галузями економіки України, так і за окремими галузями промисловості. Загалом за галузями економіки України рівень прибутку на 1 грн. витрат знизився більше ніж у 5 разів (з 25,6 % у 1999 році до 4,5% у 2002 році), а в таких галузях промисловості, як електроенергетика, хімічна й нафтохімічна промисловість, машинобудування та металообробна, легка промисловість, рентабельність їхньої діяльності зменшилася більше ніж у 10 разів [20]. Але в останні роки ситуація дещо покращилася. Прибутки підприємств різних галузей економіки почали зростати з року в рік. Це говорить про те, що управління витратами стало більш ефективним, що цьому питанню на підприємствах приділяється значна увага. Так, за даними державного комітету статистики України, валовий прибуток підприємств у 2009 році значно збільшився порівняно з 2008 роком [21]. Але у 2010 році прибутки підприємств дещо знизилися, порівняно з 2009 роки. Причиною цього була політична нестабільність у країні, та як наслідок цього – економічний спад [22].

Спеціалісти й менеджери  з обліку витрат несуть велику відповідальність з забезпечення такої системи  управління витратами , яка б мала точні облікові дані, що необхідні  для управлінських цілей, для  визначення показників ефективності, прийняття стратегічних рішень щодо ціноутворення, складу продукції, технологічних  процесів і розроблення нових  виробів.

Нині одним з найефективніших  методів економічних досліджень у науці управління є системний  підхід, який розглядає об`єкт вивчення як частку цілого, і дає змогу  краще уявити складні явища, а  керівникам – зрозуміти організацію  та ефективніше досягати цілей діяльності. Застосування системного підходу допомагає  також глибше вивчити об`єкт, одержати повніше уявлення про нього, визначити  причинно-наслідкові зв`язки між окремими частинами об’єкта. Головною ознакою  системного підходу є динамічність, взаємодія і взаємозв’язок елементів, комплексність і цілісність. Зважаючи на те, яку роль відіграють витрати  у розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів цього власників, постає потреба побудови ефективної системи  управління витратами підприємства, що є процесом розроблення і прийняття  управлінських рішень за всіма аспектами  їхнього формування й розподілу  на підприємстві. При цьому важливо  зазначити, що витрати є основною складовою показника ефективності діяльності підприємства – прибутку, тому побудову системи управління витратами  слід розглядати як комплексну систему  управління чинниками, що прямо або опосередковано впливають на розмір прибутку.

Система управління витратами  підприємства має ґрунтуватися на найдосконаліших  формах і методах контролю й управління витратами. Метою контролю є виявлення  стану, а метою управління – забезпечення роботи, яка відповідає первісним  планам. На сьогоднішній день досвід підприємств  в організації системи управління витратами зводиться переважно  до перевірок виробничих показників, фінансових результатів, стану майна. Але за умови економічної зацікавленості у кінцевих результатах необхідна  така система управління, функції  якої зумовлені ефективністю використання ресурсів.

Що ж до економіки вітчизняних  підприємств, то створення систем управління витратами перебуває на тому рівні, коли менеджери вже усвідомили її цінність, але ще не мають достатніх  знань у цій сфері. На жаль, в  Україні сьогодні бракує публікацій про проблеми створення ефективних систем управління, котрі враховують характерні риси вітчизняних підприємств  і умови їхньої діяльності. Тому досить важко організувати налагоджену  систему, яка б забезпечувала  ефективну роботу підприємства шляхом формування інформації про витрати  й доходи як основи для прийняття  оптимальних управлінських рішень.

 

 

 

 

3.2   Шляхи вдосконалення  системи   управління   витратами  на підприємстві

 

І перед усіма структурами  управління витратами на підприємстві стоїть одне завдання – мінімізація  витрат. Розглянемо шляхи вдосконалення системи управління витратами.

 Так як значну частку  в структурі витрат підприємства  займає оплата праці, то актуальною  задачею є зниження трудомісткості  послуг, що надаються, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно – обслуговуючого персоналу. Зниження трудомісткості послуг, зростання продуктивності праці можна досягти різноманітними способами. Найважливіші з них :

• механізація та автоматизація виробництва
• розробка і використання прогресивних технологій
• зміна і модернізація застарілого обладнання.

 Також важливе значення  для підвищення продуктивності  праці має належна її організація:  підготовка робочого місця, повне  його завантаження, використання  передових методів і прийомів  праці. 

До шляхів зниження витрат за рахунок економії сировини, матеріалів, палива та енергії можна віднести наступні:

• використання ресурсозберігаючих технологічних процесів;
• підвищення вимогливості і повсюдне використання вхідного контролю за якістю сировини і матеріалів, що поступають від постачальників, а також комплектуючих виробів та напівфабрикатів;
• апровадження науково обґрунтованих норм використання матеріалів;
• зменшення витрат і відходів;
• вторинне використання матеріалів;
• зменшення заготівельно-складських витрат;
• скорочення транспортних витрат шляхом зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів від постачальника до складів підприємства;
• вирішення питання про те, чи проводити самим чи закупляти в інших виробників окремі компоненти або комплектуючі вироби [23].

Використання основних фондів впливає на розмір витрат через розмір амортизаційних відрахувань.

 Поліпшити використання  основних виробничих фондів можна  за рахунок: 

підвищення коефіцієнту  змінності обладнання;

- ліквідації нерегламентованих  простоїв;

- зниження витрат на  ремонт шляхом подовження міжремонтного  періоду;

- збільшення терміну служби  машин;

- поліпшення якості ремонтів;

- підвищення надійності  і довговічності обладнання;

- вдосконалення системи  планова – запобіжного ремонту;

- централізації і запровадження  індустріальних методів ремонту [24].

Також необхідно вжити  заходи зі скорочення адміністративно  – управлінських витрат. На даному підприємстві апарат управління є досить громіздким, складним та багатоступінчастим, а це , в свою чергу, збільшує витрати  на виробництво. Таким чином, треба  переглянути організаційну структуру  аналізуюємого підприємства та розробити  заходи по скороченню чисельності адміністративного  апарату. Можливо, необхідно буде змінити  лінійну організаційну структуру  на іншу, більш прогресивну на сьогоднішній день, можливо на матричну організаційну  структуру [25].

Вирішальною умовою зниження собівартості послуг служить безперервний технічний прогрес. Запровадження  нової техніки, комплексна механізація  і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технології, запровадження  прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість послуг. Також можна запропонувати на підприємстві провести розширення спеціалізації  та кооперації. Для цього підприємству потрібно встановити найраціональніші кооперативні зв’язки між підприємствами в тих галузях, які прямим чином  пов’язані з основною діяльністю аналізуємого підприємства. У Додатку Д представлена порівняльна характеристика традиційної та удосконаленої системи управління витратами підприємства.