Керування витратами на сучасному підприємстві

Основним завданням управління витратами є пошук шляхів найефективнішого використання наявних обмежених  ресурсів за допомогою планування, калькулювання, обліку і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності.

Управління витратами  – це вміння економити ресурси  і максимізувати віддачу від  них.

Управління витратами  – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня  витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Системи управління витратами порівнються у Додатку Б [7].

Переваги ефективного  управління витратами є наступними:

• виробництво конкурентноздатної продукції за рахунок більш низьких витрат і , відповідно, цін;
• наявність якісної і реальної інформації про собівартість окремих видів продукції та їх позиції на ринку, порівняно з продуктами інших виробників;
• можливість застосування гнучкого ціноутворення;
• надання об`єктивних даних для складання бюджету підприємства;
• можливість оцінки діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору;
• прийняття обґрунтованих і ефективних управлінських рішень.

Планування (бюджетування) витрат здійснюється за допомогою складання  кошторису витрат на виробництво. Розробка кошторису витрат визначає розмір витрат за їх видами та місцями витрачення, необхідний для досягнення бажаних  результатів. Складання кошторису  витрат на виробництво потребує знань  методів оцінки тих чи інших видів  ресурсів, що використовуються при  виробництві продукції. Згідно з  певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо.

Установлені норми витрат – це граничні витрати окремих  видів ресурсів за даних організаційно-технічних  умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні загальні витрати  в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю  продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку [8].

Порівняння фактичних  витрат з плановими дає змогу  в процесі аналізу оцінювати  роботу підрозділів з використання ресурсів, з`ясовувати причини відхилень  фактичних витрат від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства до їхнього зниження.

 

 

 

 

1.3 Методи формування витрат  виробництва підприємств

 

Методи формування витрат залежать від вибору системи виробничого обліку. Система виробничого обліку – це система обліку, яка забезпечує калькуляцію і контроль собівартості об'єктів витрат. На першій стадії витрати групуються по однорідних елементах: матеріали, зарплата і ін. Потім вони відносяться до відповідних об'єктів витрат. При цьому прямі витрати можуть бути віднесені до об'єктів витрат на основі первинних документів, а непрямі витрати розподіляються між об'єктами витрат пропорційно величині певного чинника (пряма зарплата, машино – годин).

Вибір системи виробничого обліку залежить від технології і організації виробництва. Тому різні підприємства використовують різні системи виробничого обліку.

Організаційна структура підприємства є відправною крапкою для побудови системи виробничого обліку, оскільки вона визначає підконтрольність витрат і порядок угрупування їх по центрах відповідальності.

Наступним етапом упровадження виробничого обліку є вибір системи калькуляції продукції. Система калькуляції визначається характером продукції. Калькуляція може здійснюватися по повних виробничих витратах або тільки по змінних витратах [9].

Існують такі основні методи управління витратами: стандарт-кост, директ-костінг, система "just-in-time", функціонально-вартісний аналіз, таргет-костінг, метод аналізу й оптимізації витрат, АВС-аналіз, CVP-аналіз.

1. АВС-аналіз (метод функціонального обліку витрат) полягає в розподілі суми затрат підприємства впродовж періоду на певний вид продукції, визначається на основі витрат по відповідним процесам і операціям. Методологія його проведення заснована на так званому принципі Парето, який передбачає, що для досягнення 80% очікуваного результату достатньо здійснювати управління 20% факторів його формування. Групування здійснюється за трьома категоріями об’єктів (А, В, С) .

2. Стандарт-кост. Сутність методу - при ньому використовуються стандарти. Вони потрібні, щоб визначити"єдиний найкращий шлях" використання праці й матеріалів. Ця система обліку отримала назву "стандарт-кост". Головне у цій системі - контроль за найточнішим виявленням відхилень від установлених стандартів витрат [10].

3. Директ-костінг. Сутність системи  "директ-костінг" полягає в  тому, що залишки готової продукції  обліковуються за прямими виробничими витратами, які залежать від обсягу виробництва, тобто за змінними витратами.

4. Система "just-in-time" ("точно  в термін"). Сутність системи:  виробляти продукцію лише тоді, коли в ній існує потреба,  і лише у тій кількості, яка  необхідна покупцям.

5. Функціонально-вартісний аналіз (ФВА). ФВА – метод системного  дослідження функцій об’єкту, спрямований на мінімізацію витрат в сферах проектування, виробництва та експлуатації об’єкту, при збереженні або підвищенні його якості та корисності; це аналіз витрат на підставі споживчої вартості. Отже ФВА – це метод системного дослідження об’єкту, спрямований на підвищення ефективності використання матеріальних та трудових ресурсів.

6. Таргет-костінг. Система таргет-костінг  передбачає розрахунок собівартості  виробу за заздалегідь встановленою  ціною реалізації. Ця ціна визначається  за допомогою маркетингових досліджень, тобто фактично є очікуваною ринковою ціною продукту або послуги [11].

7. Метод аналізу і оптимізації  витрат (Strategic Cost Analysis - SCA). Відповідно  до цього методу діяльність  підприємства трактується як ланцюг створення споживчої вартості. Кожна ланка ланцюга розглядається як з позиції необхідності у виробничому процесі, так і з позиції спожитих нею ресурсів. Метод SCA інформацію для стратегічних рішень за такими питаннями, як оцінка витрат на зміну атрибутів виробів і вимірювання вартості «меж» які необхідно подолати конкурентам для створення стійкої конкурентної переваги (обсяг інвестицій).

8. CVP-аналіз. Він дозволяє оперативно  оцінити вплив величини і структури  витрат, вплив обсягу продажу  продукції на прибуток, зробити  аналіз його залежності від  рівня цін і структури виробництва .

Методи оптимізації витрат виготовленої продукції залишається одним  з найважливіших факторів для  цілей прийняття управлінських  рішень, як на стратегічному так і на операційному рівнях.

Калькулювання на відміну  від кошторису витрат на виробництво  відображає собівартість конкретних видів  продукції чи послуг.

Калькулювання – це процес віднесення тих чи інших видів  витрат безпосередньо на носії цих  витрат. Існують такі види калькуляцій:

• попередні (планові, кошторисні, проектні калькуляції);
• послідуючі (звітна калькуляція, що складається на базі фактичних витрат, та калькуляція, що необхідна для контролю та управління, де витрати, що залежать від діяльності керівництва підрозділу, приймаються на фактичному рівні, а незалежні – на плановому рівні).

Існують наступні методи калькулювання  собівартості продукції:

• попереробний (використовується на тих виробництвах, які можна поділити на окремі відокремлені перероби, по яким можна буде організувати облік витрат (хімія, металургія, енергетика та інші);
• позамовлений (використовується тоді, коли виготовляється складна продукція з довгим циклом виробництва, при цьому більша частина витрат прямо списується на замовлення, а непрямі витрати розподіляються згідно ставок цих витрат. Ставки непрямих витрат визначаються як відношення суми цих витрат до вартості їх придбання);

Аналіз витрат поділяється  на:

1. Aналіз витрат при прийнятті короткострокових управлінських рішень.

Тут розраховується рівень беззбитковості, який дозволяє визначити, за якого обсягу виробництва підприємство не буде мати ні прибутку, ні збитку, а  яка додатково виготовлена одиниця  продукції буде приносити прибуток. Рівень беззбитковості розраховується за формулою:

 

РБ = Впост. / (Ц – Взмін.), (1.1)

 

де РБ – рівень беззбитковості;

Впост. – постійні витрати;

Ц – ціна продукції;

Взмін. – змінні витрати.

2. Aналіз витрат при прийнятті рішень з капіталовкладень. Існують такі методи обґрунтування інвестицій:

• статичні (використовуються тоді, коли розглядається лише один період, інвестиційні витрати здійснюються на початку періоду, а корисні результати – в кінці);

• динамічні (використовуються у тому випадку, коли проект має довгостроковий характер, а прибутки та видатки інвестора при здійсненні цього проекту істотно змінюються протягом цього періоду. До основних методів динамічних інвестиційних розрахунків можна віднести метод капіталізованої (теперішньої) вартості (NPV) та метод внутрішньої процентної ставки (IRR). Метод капіталізованої вартості базується на сумі очікуваного в майбутньому доходу або платежу за мінусом відсотка на капітал як “компенсація за очікування”. А під внутрішнім відсотком розуміють такий відсоток, за якого розмір капіталізованої вартості проекту дорівнює нулю.

Що стосується контролю витрат, то тут має місце внутрішній контроль. Це комплекс бухгалтерського та управлінського контролю, що допомагає забезпечити  відповідність рішень, що приймаються  в організації, реалізації їх на практиці. Найбільш розповсюдженою технікою контролю витрат є затверджений статичний  бюджет. Бюджетні суми встановлюються згідно з досвідом минулого періоду  та результатів його виконання. Також  існує пріоритетний бюджет, який передбачає не лише використання інформації про  минулі витрати на подібні заходи в майбутньому, але й факторний  аналіз, що обґрунтовує введені зміни.

В управлінні витратами на підприємстві можна виділити такі основні  функції [12]:

- планування;

- організація;

- мотивація;

- координація;

- облік;

- калькулювання;

- аналіз;

- контроль.

Усі вище перераховані функції  взаємопов’язані між собою. Через  це можна затверджувати те, що для  успішного функціонування підприємства необхідно здійснювати усі ці основні функції.

Суб’єктами управління витратами  є керівники, менеджери, спеціалісти, бухгалтери підприємства, які беруть участь у виконанні окремих функцій або елементів управління витратами. Об’єктами управління є витрати на виробництво, реалізацію продукції (робіт).

Для визначення проблемних зон в розрізі управління витратами  проводиться конкурентний бенчмаркінг, в процесі якого визначаються незадовільні показники діяльності підприємства порівняно до конкретних лідерів галузі. Крім того, на рівні  головного фінансового та виконавчого  менеджерів повинен проводитись  стратегічний аналіз управління витратами.

При цьому система стратегічного  управління витратами для забезпечення її ефективності, на нашу думку, повинна  складатися з двох підсистем: зовнішньої, тобто фінансової, що здійснює облік майна, виявлення результатів діяльності підприємства, складання звітів, та внутрішньої-управлінської, яка дозволяє вирішувати питання управління на підставі оперативної, своєчасної і достовірної інформації про витрати підприємства й результати роботи в цілому та окремих ділянках [13].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2   ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»

 

2.1 Організаційно-економічна  характеристика підприємства 

 

Не багато підприємства ведуть відлік своєї діяльності вже друге  століття. У 2013 році ПАТ "Запорізький  механічний завод" відзначає своє 140-річчя.

У далекому 1873 все почалося з майстерень з ремонту паровозів  і вагонів.

Нелегким був шлях заводу-трудівника, але, минаючи негаразди, механічному  заводу, на відміну від багатьох, вдалося утримати в руках більшу частину ниток, що зв'язують його зі споживачами.

А зв'язки ці широкі. Досить сказати, що до 1991 року підприємство постачало  свої вироби на всі 32 залізні дороги колишнього Союзу.  І в наш економічно складний час завод працює стабільно, підтримуючи ділові контакти зі старими  партнерами, постійно розширюючи їх коло, набуваючи нових друзів.

Не останню роль в цьому  відіграє потужна виробнича база заводу і його кваліфіковані кадри.  

Зараз ПАТ "Запорізький  механічний завод" виготовляє запасні  частини для магістральних і  маневрових тепловозів таких типів: