Господарський механізм: сутність, функції, еволюція, структура

Оскільки в системі виробничих відносин розрізняють процес привласнення і процес управління цими відносинами, то до господарського механізму безпосередньо  належить управлінський аспект власності, конкретні форми її реалізації. Такі ж дві підсистеми (глибинні й конкретні) існують у відносинах власності  на засоби виробництва, робочу силу, науку  та інші об'єкти економічної власності  в різних сферах суспільного відтворення. Так, до конкретних форм управлінської  власності на засоби виробництва  у сфері безпосереднього виробництва  належать витрати виробництва, собівартість, контроль за процесом праці тощо. У  сфері обігу – оптові та роздрібні ціни на засоби виробництва, ціна на комплектуючі деталі тощо. У сфері розподілу – податки, заробітна плата, дивіденд, прибуток та ін. У сфері споживання (у даному разі виробничого) – коефіцієнт змінності техніки, амортизація тощо.

До господарського механізму безпосередньо  входять конкретні управлінські форми виробничих відносин (економічної  власності), на які свідомо можна  впливати, регулювати на різних рівнях (фірми, міністерства, національному  і навіть інтернаціональному). Другий елемент економічної системи  – техніко-економічні відносини (відносини  спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва та ін.) входять до господарського механізму повністю. З третього елемента економічної системи – продуктивних сил – до господарського механізму  належать безпосередньо лише форми  і методи організації виробництва, а інші (робоча сила, засоби праці, наука  тощо) безпосередньо не належать. Але  кожен із них характеризується численними конкретними параметрами, які є  їх функціональними рисами. В робочій  силі, наприклад, – це рівень освіти, кваліфікації, фізичний стан тощо. Впливаючи (через систему управління) на ці риси, досягають відповідності між  окремими елементами продуктивних сил (рівнем кваліфікації працівників і  відповідним рівнем розвитку техніки), відбувається їх взаємодія. Ці функціональні  риси опосередковано входять до господарського механізму із організаційно-економічних  відносин до господарського механізму  належать механізм управління виробництвом (але не власністю), механізм проведення маркетингових досліджень, обмін  досвідом та ін. Упродовж кількох століть, тобто часу становлення капіталістичного способу виробництва (початок XVI ст.), ядром господарського механізму  були ринкові важелі регулювання  економіки (механізм стихійного встановлення цін, коливання попиту та пропозиції, механізм вільної конкуренції тощо). Тому економічна система того періоду  називалася ринковою. Такий механізм проіснував до кризи 1929-33. У цей період державі відводилася другорядна роль в економіці (організація громадського порядку, державної поштової служби, запровадження обов'язкового шкільного навчання, забезпечення національної оборони, емісія крупних банкнот, будівництво деяких громадських споруд – доріг, мостів – та їх утримання в робочому стані). Але цей механізм призвів до утворення монополій, екологічної кризи, нерівномірного розвитку регіонів країни, періодичних криз надвиробництва (починаючи з 1825), різкої диференціації суспільства і його поляризації та інших соціально-економічних вад. Тому без широкомасштабного втручання держави економічна система більше існувати не могла. Першим із західних учених це визнав, усвідомив і обґрунтував англійський економіст Дж. Кейнс. На сучасному етапі господарський механізм формується в процесі оптимального поєднання державного регулювання і ринкових важелів саморегулювання економіки. Державне регулювання, у свою чергу, складається з адміністративних (прийняття декретів, розпоряджень, указів та ін.), правових (прийняття законів, законодавчих актів і норм) та економічних важелів (податкова, кредитно-фінансова, амортизаційна, регіональна політика, індикативне планування тощо).

Ядром господарського механізму є  державне регулювання економіки. Тому сучасну економічну систему доцільно називати регульованим ринком або планомірно регульованою економікою. Така характеристика відображає еволюцію економічної системи  переважно щодо технологічного способу  виробництва. Зокрема, в ній відображений розвиток технологічного способу виробництва, заснованого на машинній, а значною  мірою й на автоматизованій праці, переважання подетальної та поопераційної  форм одиничного поділу праці на національному  та інтернаціональному рівнях, планомірне формування попиту, планомірний і  організований характер розвитку всіх типів компаній (малих, середніх, великих, а також гігантських ТНК) та ін. Внаслідок цього планомірність  з тенденції, що розвивається і обмежена за капіталістичного способу виробництва спочатку окремим індивідуальним підприємством (дрібним і середнім за розмірами), відтак гігантськими монополістичними об'єднаннями, у т.ч. й ТНК, поширилася на національну економіку і навіть на рівень наднаціональних економічних організацій і стала законом економічного розвитку. Цей закон розвитку сучасного технологічного способу виробництва доповнюється тенденцією до планомірності у розвитку виробничих відносин (економічної власності). Це зумовлено переходом від індивідуальних форм власності до колективних, значним одержавленням економіки, інтеграцією крупних промислових компаній з торговельними, розробкою державою довготермінових (на 5 і більше років) програм соціально-економічного розвитку тощо[2].

2. Функції і структура господарського механізму

Стосовно  побудови господарського механізму  професор С.В. Мочерний дотримується такої  точки зору: «Господарський механізм – це система основних форм, методів  та інструментів використання економічних  законів, розв’язання протиріч суспільного  способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи  стимулів та узгодження економічних  інтересів основних класів, соціальних груп» [8].

Змістовним  вважаємо розуміння цієї важливої категорії, згідно з яким господарський механізм можна визначити як нормативно і  організаційно забезпечену сукупність правил (обмежень та можливостей) ведення  підприємницької діяльності, тобто  її інституціональну структуру. Його центральною  складовою виступає економічний  механізм, тобто «правила гри», який включає ціновий, фінансово-кредитний  і податковий механізми [6].

Господарський механізм являє собою систему  тісно пов’язаних організаційно-економічних форм і методів регулювання процесу розширеного відтворення в підприємствах і об’єднаннях усіх форм власності та господарювання. Він спирається на повну економічну та юридичну самостійність господарюючих суб’єктів, економічний механізм регулювання галузі. Його основними завданнями є забезпечення інтенсивного, конкурентоспроможного виробництва на інноваційній основі, погодження економічних інтересів товаровиробника, держави та споживача [9].

Таким чином, господарський механізм має здатність  приводити у відповідність продуктивні  сили та економічні відносини, узгоджувати  функціонування та розвиток соціально-економічної  системи як на макро-, так і на макрорівні. Він включає в себе і явища надбудови: правові норми, які регулюють трудові та майнові  відносини, структуру господарського управління. Тому господарський механізм тісно пов’язаний з соціальними відносинами, виступає конкретною формою реалізації їх активної ролі по відношенню до виробництва.

Важливим  елементом господарського механізму  є організаційний механізм. Він являє  собою систему взаємозв’язку і взаємодії форм та методів господарювання, за допомогою яких здійснюється організація та управління діяльністю підприємства та визначається економічна ефективність його діяльності. Ними є ринкова структура організації виробництва, підприємництво у аграрній сфері, маркетингова діяльність та менеджмент, фінансово-кредитний механізм, цінова політика, ринкова інфраструктура. Головною його особливістю в умовах ринкової економіки є наявність власників засобів виробництва, що виражено різноманітними формами власності і господарювання, і як результат, різними системами ведення господарства і контролю, структурою і функціями управління, маркетингом і організаційними формами виробництва.

Отже, в  умовах ринку господарський механізм необхідно розглядати як систему  об’єктивно існуючих, так і свідомо регульованих економічних, організаційних, соціальних відносин у процесі господарської діяльності, спрямованих на підвищення економічної ефективності ведення господарства. При розробці господарського механізму в усіх суб’єктах господарювання необхідно враховувати дію економічного механізму, який спрямований на стабілізацію їх доходів і забезпечення розширеного відтворення.

Основні функції господарського механізму. Господарський механізм виконує різноманітні функції:

1. Використання  економічних законів ( загальносистемних, підсистемних). Це найважливіша функція господарського механізму. Як відомо, у межах однієї суспільно-економічної формації діють закони, притаманні як всьому суспільному способу виробництва (тобто виробничим відносинам у їх взаємодії з продуктивними силами), так і окремим підсистемам. Оскільки економічний закон виражає внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки насамперед між протилежними сторонами явищ і процесів господарського життя, то він має і свої конкретні форми вияву. Система економічних законів виражається в системі економічних категорій. До останньої, зокрема, належать товар, споживча вартість, вартість, ціна, собівартість, прибуток тощо. До господарського механізму безпосередньо входять усі конкретні форми економічних законів певної економічної системи. Тому з розгляду співвідношення господарського механізму й економічних законів всієї економічної системи, або суспільного способу виробництва, логічно випливає, що господарський механізм є механізмом використання економічних законів.

Перша умова  такого використання — пізнання економічних законів, умов, за яких діє певний закон. Так, змістом закону вартості є насамперед обмін еквівалентів, тобто такий обмін товару на товар, за якого суспільне необхідні витрати праці на виробництво одного товару обмінювалися б на рівнозначну кількість суспільне необхідної праці на виготовлення іншого товару. Такий механізм слід встановити насамперед при обміні товарами промисловості та сільського господарства.

Оскільки  існують також закони розвитку продуктивних сил, техніко-економічних відносин і виробничих відносин (або відносин економічної власності), то господарський механізм може бути більш локальним — як механізм використання законів кожної з цих підсистем.

2. Розв'язання  соціально-економічних суперечностей. Це друга за значенням функція господарського механізму, з погляду всього суспільного способу виробництва. Вона випливає з попередньої, оскільки кожний економічний закон містить у собі суперечність. Водночас, оскільки явище чи процес багатші за закон, то ця функція господарського механізму спрямована на розв'язання ширшого кола суперечностей, ніж ті, що наявні у межах законів. До таких суперечностей, якщо виходити з принципу примату виробництва, належать суперечності самої системи продуктивних сил (наприклад, між рівнем техніки, з одного боку, рівнем освіти і кваліфікації робочої сили — з іншого), а також суперечності у межах суспільної форми (наприклад, між прибутком та заробітною платою, між монополістичною та державною власністю та ін.). Найважливіше значення для реалізації цієї функції має використання суперечності між продуктивними силами і виробничими відносинами, а також основної суперечності суспільного способу виробництва.

3. Реалізація  відносин власності. У межах  цієї функції вирішальна роль належить господарському механізму в економічній реалізації власності на засоби виробництва. Виконання цієї функції повинно бути спрямоване на те, щоб відносини економічної власності сприяли розвитку всієї системи продуктивних сил, насамперед основної продуктивної сили — людини, безпосереднього працівника. Слід домогтися, щоб у межах певної економічної системи існував плюралізм форм власності, щоб різні конкретні форми власності конкурували і співпрацювали між собою. Для забезпечення його необхідно, щоб питома вага державної власності становила до ЗО—35%, сформувати колективну трудову власність, широко розвивати акціонерну власність та ін. Водночас потрібна істотна перебудова самої державної власності (через акціонування тощо). Конкретними формами реалізації відносин власності є безпосереднє привласнення необхідного та додаткового прибутку в різних формах.

За умов плюралізму форм власності суб'єкти певних форм власності (трудові колективи, підприємці, держава тощо) повинні  привласнювати насамперед частку створеного прибутку, мати змогу використовувати його для розширення виробництва, створення кращих умов праці тощо.

4. Всебічний  розвиток людини, її потреб (матеріальних і духовних), інтересів, стимулів. Оскільки людина є біосоціальною істотою, то роль господарського механізму полягає в розвиткові як біологічного, так і соціального аспектів сутності людини. У першому випадку необхідно домогтися оптимального гармонійного співвідношення у взаємодії людини з природою, не допустити гострої екологічної кризи, створити таку еколого-економічну систему, в якій органічно поєднувалися б економічні умови життєдіяльності людини (її праці, освіти, набуття кваліфікації тощо) зі збереженням навколишнього середовища, нормальним розширеним відтворенням в Україні та інших країнах, де ця потреба диктується особливостями національного розвитку людської популяції, гармонійною взаємодією цивілізації та природи. У другому випадку завдання господарського механізму полягає в тому, щоб людина стала активним суб'єктом виробничих відносин, або відносин економічної власності, а також соціальних, політичних, правових, культурних відносин, щоб у кожній із цих сфер могла реалізуватися соціальна природа людини. Йдеться про те, щоб людина могла брати участь у політичному житті, вдосконаленні законів, у розвитку культури, мистецтва тощо. Оскільки сучасна людина вступає у відносини з іншими людьми, завдання господарського механізму полягає й у тому, щоб узгоджувати насамперед економічні інтереси людей.

Крім  цих найважливіших функцій, господарський  механізм виконує й другорядні, наприклад, стимулювання науково-технічного прогресу, раціональне використання ресурсів та ін.

Якщо  узагальнити основні функції  господарського механізму, то він повинен  забезпечити ефективну взаємодію всіх елементів економічної системи (продуктивних сил, техніко-економічних і виробничих відносин) в усіх сферах суспільного відтворення, а також усіх компонентів кожного з цих елементів[10].

Висновок. Господарський механізм – це система інституційних утворень,  які забезпечують узгодження інтересів учасників господарського й ринкового обміну; взаємозв’язана і взаємообумовлена система форм, методів, законодавчих актів, а також державних органів і організацій,  покликаних створити умови для ефективного господарювання, яка включає дві взаємопов’язаних системи:  економічний механізм – механізм дії на практиці об’єктивних економічних законів; інституційний механізм – сукупність органів і організацій, законодавчих і нормативних актів,  методів управління й регулювання економіки, використовуваних державою. Господарський механізм формується за взаємодії окремих ланок, сторін таких елементів економічної системи, як продуктивні сили, техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі відносини (або відносини економічної власності). Ядром господарського механізму є державне регулювання економіки. Тому сучасну економічну систему доцільно називати регульованим ринком або планомірно регульованою економікою. Господарський механізм являє собою систему тісно пов’язаних організаційно-економічних форм і методів регулювання процесу розширеного відтворення в підприємствах і об’єднаннях усіх форм власності та господарювання. Він спирається на повну економічну та юридичну самостійність господарюючих суб’єктів, економічний механізм регулювання галузі. Його основними завданнями є забезпечення інтенсивного, конкурентоспроможного виробництва на інноваційній основі, погодження економічних інтересів товаровиробника, держави та споживача. Якщо узагальнити основні функції господарського механізму, то він повинен забезпечити ефективну взаємодію всіх елементів економічної системи (продуктивних сил, техніко-економічних і виробничих відносин) в усіх сферах суспільного відтворення, а також усіх компонентів кожного з цих елементів.