Фіскальна політика

Разом з тим зловживання регулюючою функцією податків може завдати істотної шкоди економіці. Результатом інтенсивної підтримки певної галузі економіки може стати пригнічення розвитку інших сфер господарської діяльності. Податки не стимулюють людей до праці, не спонукають їх заробляти гроші, а лише претендують на частину заробленого ними доходу. Запровадження будь-яких податків призводить до збільшення витрат підприємців і, відповідно, підвищення цін на товари, обмеження інвестиційних можливостей бізнесу і купівельної платоспроможності громадян, отже, скорочує попит [15, с. 29].

Отже, Державний бюджет є основним засобом здійснення фіскальної політики шляхом формування, розподілу та перерозподілу фондів грошових коштів, а податки – інструментом, за допомогою якого регулюється ділова активність в країні в наповнюваність бюджетів всіх рівнів.

 

 

1.3. Зарубіжний досвід реалізації  фіскальної політики в умовах післякризової економіки

 

 

Глобальна економічна криза показала, що протягом тривалих шоків попиту, монетарна політика не може забезпечувати  достатнього вирішення проблем. Це спричинено ускладненням її передатного  механізму в умовах фінансової системи та формуванням «пастки ліквідності». Інструментом стабілізації економічної активності в умовах сучасної глобальної фінансової кризи є фіскальна політика [6, c. 98].

Складовими  фіскального пакету є сукупність заходів спрямованих на зміну  податкових надходжень та державних витрат. Фіскальний пакет виступає інструментом підтримання реального та фінансового секторів економіки.

Європа  відновлюється після найсильнішої за післявоєнний період кризи. Після спаду в 2009 році на 4,6 % у 2010 році ВВП склало 2,3%, у 2011 році прогнозуєтьсяі зростання на 2,2 %. У 2011 році зростання буде позитивним у всіх країнах, за винятком Греції та Португалії — різка відмінність від ситуації 2009 року, коли економічний зріст спостерігався у Португалії. Це значно відрізняється від ситуації 2009 року, коли економічне зростання було позитивним тільки в Албанії та Польщі [11, c. 17].

Для відновлення стійкості боргової ситуації країнам слід застосовувати  фіскальну (бюджетну) консолідацію - заходи політики, спрямовані на скорочення тягаря заборгованості шляхом підвищення доходів та скороченням витрат державного бюджету.

Щоб знизити відношення боргу до ВВП  країни можуть або прийняти нові заходи в області доходів та витрат з  метою зниження дефіциту а також  зробити кроки для сприяння економічному зростанню. Поліпшення первинного сальдо (сальдо бюджету за вирахуванням процентних витрат) може дозволити скоротити нові запозичення і допомогти знизити рівень накопиченого боргу.

Підвищення  темпів зростання обсягу виробництва  може допомогти поліпшити загальний стан бюджету двома способами: за рахунок підвищення доходів та зниження витрат на обслуговування боргу [10, c. 301].

За  даних умов бюджетна консолідація повинна  проходити на тлі більш високого ризику в світовому масштабі, неспокійних  фінансових ринків та слабкого попиту. Крім того, можливості грошово-кредитної політики для підтримки зростання у разі проведення країнами бюджетної консолідації обмежені низьким рівнем ставок інтервенції в багатьох країнах з розвиненою економікою. У той же час, директивним органам буде важко використовувати заходи курсової політики для підтримки конкурентоспроможності, оскільки багато великих країни потребують одночасного проведення бюджетної консолідації. В країнах єврозони цей механізм не зможе вирішити проблем [12].

Бюджетна  консолідація зазвичай здійснює негативний вплив на об’єм виробництва. Бюджетна консолідація в розмірі 1% від ВВП, зазвичай, веде до зниження ВВП приблизно  на 0,5% протягом 2 років і підвищуй рівень безробіття приблизно на 0,3%. Сукупний внутрішній попит (споживання та інвестиції) скорочується приблизно на 1% [32].

Під час проведення бюджетної консолідації зниження процентних ставок зазвичай підтримує обсяг виробництва. Центральні банки нейтралізують частину  негативного стримуючого впливу на економіку за рахунок зниження процентних ставок інтервенції, більш довгострокові ставки також повинні знижуватися, для того, щоб ці заходи дозволили амортизувати вплив бюджетної консолідації на споживання та інвестиції. Через два роки після проведення консолідації на кожен 1% ВВП бюджетної консолідації призводить до того, що процентні ставки можуть знизитися на 20 базових пунктів. Дослідження показують, що за умов низьких процентних ставок проведення фіскальної консолідації веде до ще більшого зниження об’єму виробництва, тому даний механізм варто відкинути директивними органами країн ЄС.

Майже всі країни Європи, вже почали розробку національних планів щодо проведення фінансової консолідації. Реальні заходи політики будуть впроваджуватися вже  у 2012 р. Деякі країни прагнуть здійснити більш жорстку 3-річну консолідацію бюджетів, інші прагнуть впроваджувати поступові, помірковані заходи для плавного переходу до цільових показників шляхом проведення більш тривалої фіскальної консолідації. Досвід показує, що більш радикальні заходи можуть спричиняти загострення проблем в короткостроковій перспективі, проте в довгостроковій перспективі буде отримано більш позитивні наслідки. Країни, які прийматимуть менш радикальні заходи зможуть досягнути менш ефективного результату, проте вони зможуть вирішити проблему соціальної стабільності [34].

Прогнози європейських аналітиків є достатньо позитивними, оскільки в довгостроковій перспективі  прогнозується значне скорочення дефіцитів  державних бюджетів до цільових показників, відновлення стійкого зростання, та подолання боргової кризи.

 Інструментом стабілізації  економічної активності в умовах  сучасної глобальної фінансово-економічної  кризи є фіскальна політика, оскільки  вона є більш дієвою, ніж грошово-кредитна  політика. Стимулювання дохідної частини бюджету під час проведення фіскальної консолідації має більш позитивний вплив на подолання боргової кризи, ніж зменшення витрат;

Впровадження більш  жорсткого 3-річного плану бюджетно-податкових заходів зможе швидше зменшити дефіцит державного бюджету до цільових показників, ніж впровадження більш поміркованих і довготривалих заходів бюджетної консолідації, проте тиск на внутрішній попит та на соціальну сферу буде більш значним. Майже всі країни ЄС будуть проводити бюджетну консолідацію у майбутньому для того, щоб знову поставити свої державні фінанси на стійку основу. Становище країн PIIGS несе велику загрозу для зони євро, тому сьогодні гостро постає питання про фіскальну консолідацію та шляхи її здійснення в проблемних країнах [24].

Країни Європи будуть спільно вирішувати проблеми, Європейська  Комісія представила пакет законопроектів, які різко підсилюють відповідальність країн ЄС за порушення фінансової дисципліни, прийнято “Пакт про  консолідацію”. Спільні зусилля повинні спрямовуватися не тільки задля економічного зростання, а й досягнення соціальної ефективності.

В економіці Японії є  кілька вартих уваги положень, що могли  б зацікавити Україну. Форми фінансово-кредитного впливу в Японії розглядаються не як грошове забезпечення завчасно визначених планових витрат, а по суті становлять зміст своєрідного державного планування і прогнозування. Японські економісти постійно наголошують: потрібно поетапно усувати пряме державне втручання, тоді як регулювання до певної міри є обов'язковим. Інструментом регулювання має бути не пряме планування або інші форми подібного втручання, а використання державних фінансів і кредиту через запровадження відповідної бюджетної та кредитної політики [34].

Одним з основних уроків, що їх Україна може винести з зарубіжного досвіду є необхідність розробки і запровадження жорсткої та ефективної економічної політики. Ефективність такої політики залежить як від правильного вибору її напрямків і засобів, так і від жорсткості її застосування.

 

Висновки до розділу 1

 

 

Фіскальна політика є надзвичайно  важливою складовою економічної  політики держави; вона буває двох видів: стимулювальна та стримувальна. Основними  заходами стимулювальної фіскальної політики є: збільшення державних витрат; зменшення  податків; одночасне збільшення державних витрат та зменшення податків. У результаті впровадження зазначених заходів сукупні витрати мають збільшитись, справляючи стимулювальний вплив на економіку. Зважаючи на характер заходів стимулювальної фіскальної політики, неважко дійти висновку, що її застосування може призводити до утворення дефіциту державного бюджету. Протилежні за своєю спрямованістю заходи повинні застосовуватися в рамках стримувальної фіскальної політики. Впровадження стримувальної фіскальної політики має сповільнювати зростання сукупних витрат і тим самим справляти стримувальний вплив на інфляцію попиту. Воднораз, за певних обставин, застосування стримувальної фіскальної політики може призводити до утворення бюджетного надлишку. До найбільш важливих механізмів фіскальної політики належать вплив на динаміку ВВП і поточний рахунок.

Оскільки фіскальна політика –  це бюджетно-податкова політика, то в курсовій роботі особлива увага  приділялася державним видаткам та системі оподаткування.

Державні видатки являють собою витрати, пов'язані з діяльністю держави, вони застосовуються з метою фінансування загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку.

Основним джерелом доходів держави  в цивілізованому суспільстві є  податки. Податки – це фінансові відносини між державою платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Ситуація з фіскальною політикою зарубіжних країн повільно, але стабілізується, що пов’язується з проведенням активної фінансової консолідації та бюджетно-податкових заходів, для того щоб поставити країну на стабільний рівень розвитку.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

 

 

2.1. Структура та динаміка податкових надходжень до Державного бюджету

 

 

Важливою складовою фіскальної політики є аналіз доходів Державного бюджету, зокрема податкових надходжень, оскільки саме вони є основним джерелом наповнення Державного та місцевих бюджетів, а регулювання ставки податків – одним із найбільш дієвих інструментів регулювання ділової активності та наповненості бюджету країни. Саме тому в рамках фіскальної політики особлива увага приділяється аналізу податкових надходжень Державного бюджету.

Структура доходів Державного бюджету за 2008 рік наведена у Додатку А.

Аналіз структури доходів Державного бюджету України показав, що у  2008 році сума доходів становила 231686,3 млн. грн., рівень виконання – 102,8% (перевиконання становить 5069,8 млн. гривень).

Перевиконання плану доходної частини  Державного бюджету за 2008 рік було забезпечено перевиконанням планових показників з податку на прибуток підприємств (на 13,1%, або на 5334,3 млн. грн.), надходжень від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України (на 72,4%, або на 3500,0 млн. грн.), ввізного мита (на 10,5%, або на 758,1 млн. грн.), плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна (на 24,3%, або на 133,7 млн. грн.), надходжень коштів від продажу землі (на 57,6%, або на 101,4 млн. грн.), надходжень доходів від операцій з кредитування та надання гарантій у сумі 363,7 млн. грн., що більш як у чотири рази перевищило річний плановий показник.

У структурі дохідної частини Державного бюджету України за 2008 р. переважають податкові надходження, частка яких складає 72,46%.

Структура податкових надходжень Державного бюджету України наведена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Структура податкових надходжень за 2008 р.

 

Основу податкових надходжень до Державного бюджету становить податок на додану вартість, сума надходження якого у 2008 році склала 92082,6 млн. грн. (39,74%  доходної частини бюджету). Величина податку на прибуток підприємств за 2008 рік становить 47456,3 млн. грн., що складає 20,48% доходів Державного бюджету. Надходження до доходної частини бюджету акцизного збору із вироблених в Україні товарів становили 10125,0 млн. грн. Фактичне значення надходжень від акцизного збору із ввезених на територію України товарів становить 2553,0 млн. грн., 1,10% доходної частини бюджету. Загальний обсяг надходжень акцизного збору за 2008 рік до доходної частини становив 12678,0 млн. грн., або 5, 47%  річного плану. Стосовно податку на ввізне мито, надходження становили 11932,8 млн. грн., питома вага яких складає 5,15 % від усіх доходів.

Аналіз структури доходів показав, що основним джерелом доходів Державного бюджету за 2008 рік є податкові  надходження, зокрема податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств.

В Законі України «Про Державний  бюджет України на 2009 рік» було визначено доходи Державного бюджету у сумі 238931,3 млн. грн. Протягом 2009 року річний план доходів державного бюджету було збільшено на 6378,0 млн. гривень. У результаті змін і доповнень до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» затверджено план доходів державного бюджету у сумі 245309,4 млн. грн.