Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2014 в 21:36, курсовая работа
Сільське господарство - є однією з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування та є найбільшою умовою розвитку суспільства. Воно є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси кожної людини. Адже 80% фонду споживання формується за рахунок с/г. Однією з основних галузей с/г – є тваринництво. В свою чергу скотарство – є однією з провідних галузей тваринництва, яка забезпечує населення молоком і м’ясом, а легку промисловість – сировиною. Скотарство забезпечує населення продуктами харчування, молоком, м’ясом, які є незамінними за поживною цінністю продуктами для повноцінного харчування людини. Молоко і продукти його переробки містять більше 120 цінних компонентів: білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини.
Великий вплив на формування прибутку має собівартість продукції. Вона є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Відповідно до положень бухгалтерського обліку, собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат. Виробнича собівартість включає : матеріальні витрати, витрати на оплату праці, заальновиробничі витрати, інші прямі витрати. Наднормативні витрати включають : адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
Підприємство може суттєво впливати на формування собівартості на основі «Типових положень». Проте вплив підприємств на окремі елементи витрат: відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати на фінансування ремонту та поліпшення основних фондів, інші витрати (податки та збори, відрахування), є обмеженим.
При аналізі собівартості продукції, матимемо змогу встановити рівень тенденції, зміни собівартості продукції та виявити невикористані резерви. В процесі аналізу виявляють за рахунок чого змінюється собівартість. за рахунок затрат чи за рахунок продуктивності. Якщо в процесі аналізу виявлено, що зміни відбулися за рахунок затрат, необхідно провести аналіз з виявленням причин відхилення по кожній статті затрат в розрахунку на одну голову чи на 1 ц. кожного виду продукції.
Таким чином, без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості з одночасним збільшенням обсягу виробництва, є важливим якісним фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти досконало управляючи операційними витратами на підприємстві з урахуванням сфери й галузі його діяльності. Позитивно також впливають на прибуток реалізація залишків нереалізованої продукції, сировини й матеріалів, збільшення частки прибутку в оптовій ціні (рентабельність продукції).
Вся вироблена продукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.
Потім необхідно проаналізувати прибуток по галузі тваринництва, для цього необхідно від загальної суми від реалізації відняти затрати понесені на виробництво і реалізацію даної продукції. Головною метою суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються господарською діяльністю в умовах ринкової економіки, є одержання прибутку.
Прибуток - це чистий дохід підприємця, виражений у грошовій формі на вкладений ним капітал, і характеризує винагороду підприємця за ризик здійснення підприємницької діяльності. Прибуток виражає собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення господарської діяльності. Прибуток є результатом тільки вмілого та успішного здійснення бізнесу і досягнення комерційного успіху.
Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує ступінь вміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів (керівників підприємств) успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.
Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. Чим вище рівень прибутку підприємства в процесі його господасрької діяльності, тим менше його потреба в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. Прибуток є постійно відтворюваним джерелом.
Використання прибутку на підприємствах відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні відображено на рис.1.21.
Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між капіталізованою і спожитою його частками з врахуванням забезпечення реалізації стратегії розвитку підприємства і зростання його ринкової вартості.
Рис. 1.21 Основні напрямки розподілу прибутку підприємства.
Теоретичною базою економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є прийнята для всіх підприємств незалежно від форм власності єдина модель господарського механізму підприємства, яка основана на оподаткуванні прибутку в умовах ринкових відносин (рис.1.23) і по суті є моделлю формування і розподілу фінансових результатів. Вона відображає єдність цілей діяльності, єдність показників фінансових результатів діяльності, єдність процесів формування та розподілу прибутку, єдність системи оподаткування.
Рис. 1.23 Модель господарського механізму підприємства, що заснована на оподаткуванні прибутку.
Ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показниками рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції, визначається як:
Р = (П / С) х 100, (1.24)
де Р - рівень рентабельності, %;
П - прибуток від реалізації продукції, грн.;
С - собівартість продукції, грн.
Практика рекомендує для оцінки рентабельності використовувати систему взаємопов’язаних показників рентабельності :
а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);
б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).
Знайшовши прибуток , можна охарактеризувати чи рентабельно працювала дана галузь. Рентабельність визначаємо діленням прибутка на собівартість (%).Рівень рентабельності за рахунок проведених додаткових міроприємств розраховують діленням вартості додатково отриманої продукції на додоткові затрати на проведення зоотехнічних міроприємств та затрат на реалізацію додаткової продуції за мінусом одиниці та помножити на 100%.
На ринку продовольчих ресурсів молоко і молокопродукти займають значне місце. В останні роки політичні зрушення відбулося в структурі каналів реалізації молока. Так, помітно зросла частка реалізації молока населенню через систему громадського харчування (включаючи продаж і видачу у рахунок оплати праці) на ринку, через власні магазини 16,6%. Водночас скоротився до мінімуму (менше 0,1%) продаж молока організаціям споживчої кооперації.
Аналіз цінової ситуації, що склалась, свідчить, що виробнику більш вигідно продавати молоко на ринку та у власних магазинах. Реалізація молока населенню, через систему громадського харчування, має не велику тенденцію. При бартерних операціях ціна молока була найнижчою. Через низькі ціни продажу, в цілому по Україні, господарства суспільного сектору зазнали великих збитків.
Ускладнення ситуації на ринку молочної продукції полягає в тому, що споживання на одну душу населення (в перерахунок на молоко) зменшилося від норм.
Нині потенційні можливості формування ринкових ресурсів молока використовуються недостатньо.
Загальною вимогою до господарств усіх форм власності на даному етапі є необхідність збільшення обсягу продажу молока для створення відповідних державних та регіональних товарних поставок. Для цього необхідно збільшити питому частку продажу молока через заготівельні організації (молокопереробні підприємства, організації споживчої кооперації та за окремими зв’язками у торгівельну мережу і власні фірмові магазини).
Важливою проблемою, що виникла останнім часом, є також проблема збуту молочної продукції товаровиробником, особливо господарствам приватного сектора. Тому необхідно поліпшити організацію заготовлі молока в них через молоко приймальні пункти, відновивши функціювання багатьох з них, та створити нові і насамперед у віддалених від районних і промислових центрів селах, а також за договорами з господарствами суспільного сектора.
Товарний ринок молока і молокопродуктів має специфічні особливості, пов’язані з їх властивістю – молочною транспортабельністю і непридатністю до тривалого зберігання. Тому повинен бути створений стабільний ринок збуту для виробника протягом всього року, гарантоване надходження молочної сировини на молоко переробні підприємства і відповідно безперебійне забезпечення населення продуктами щоденного попиту: незбираним молоком, кисломолочною продукцією, сиром, сметаною та іншим. При цьому всі ланки технологічного ланцюга „виробництво – заготівля – переробка – реалізація продукції” повинні функціонувати скоординовано і ретельно.
Необхідно також розмірити випуск продукції із знежиреного молока (йогурти, сирки), поглибити його переробку на промислових підприємствах, ширше використовувати для харчових потреб вторинні ресурси переробки – відвійки, сколотини, сироватку, тощо.
РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА
2,1 Виробничі ресурси
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Світанок” знаходиться в Чернігівській області, Бобровицький район, місто Бобровиця, вул. Червонопартизанська, 75. ТОВ “Світанок” зареєстроване Бобровицькою райдержадмістрацією від 15 серпня 2001 року №44 здійснює свою діяльність згідно з Конституцією і законами України “Про господарське товариство”, “Про власність”, “Про систему оподаткування”, діючих нормативних актів, установчого договору і Статуту Товариства. ТОВ “Світанок” було створене в процесі реорганізації на виконання Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” №117 від 15.12.1999 року шляхом об’єднання земельних і майнових паїв засновників та оренди майна і землі колишніх членів КПС “Світанок”, і являється юридичною особою.
Засновниками Товариства є: Ганчев Іван Павлович, Ганчев Сергій Іванович, Лесенко Леонід Григорович, Шамал Володимир Леонідович. Статутний фонд господарства становить 85506 гривень, у тому числі по засновниках: Ганчев І.П.-61860 грн. (72,3%), Ганчев С. І.- 7795 грн. (9,2%), Шамал В. Л.- 9433 грн. (11,0%), Лесенко Л. Г.-6413 грн. (7,5%).
Дане господарство знаходиться на відстані 4км від залізничної станції, 105км від обласного центру міста Чернігова, та міста Києва. Також через місто проходить шляхове сполучення Бобровиця-Козелець-Чернігів.
ТОВ “Світанок” забезпечене дорогами 1 та 2 класів. По території господарства велику розгалуженість мають польові шляхи та дороги. Внутрішньогосподарський та міжміський зв'язок здійснюється за допомогою телефонного та радіозв’язку, факсу, планується підключення до мережі Internet.
Підприємство знаходиться в лісостеповій зоні і характеризується помірно-континентальним кліматом. Сума щорічних опадів становить 350-380мм, на літній період припадає близько 170мм. Середньорічна температура дорівнює +6°С. В кінці грудня спостерігається відносно сніговий покрив, який тримається по-різному.
Кліматичні умови вцілому сприяють даному господарству у вирощуванні озимих і ярих культур, цукрових буряків і задовольняють умови для розвитку галузі тваринництва.
Ґрунтовий покрив представлений в основному дерново-підзолистими, темно-сірими опідзоленими ґрунтами, вони є різними по хімічному складу. Рельєф земель господарства є рівнинним. Основними джерелами створення запасів вологи є поверхневі води. Найбільш поширені не змиті та слабо змиті чорноземи, що залягають на слабо хвилястих місцевих вододілах та їх схилах. Ґрунти середньо – забезпечені азотом, фосфором та калієм, 1га землі має родючість 68 бал, вміст гумусу в ґрунті 3,5%.
Організаційно-виробнича структура підприємства залежить від його розмірів. Тому для ТОВ “Світанок”, як середнього за розміром господарства, характерна трьохступінчата управлінська структура. Вона передбачає наявність між керівником господарства і керівником первинного підрозділу проміжного рівня (керівник або начальник відділення). Головні спеціалісти (які очолюють спеціалізовані відділки) виступають одночасно в ролі функціональних і лінійних керівників.
До організаційної структури ТОВ “Світанок” входить: одна свиноферма, одна молочна-товарна ферма, одна тракторно-рільнича бригада. До обслуговуючого підрозділу входить : автопарк, ремонтна майстерня, складське господарство (фуражний фонд, запчастини, ПММ), підрозділи з водопостачання та енергозабезпечення, переробні підрозділи (пункт забою худоби, кормоцех, млин), пилорама. До функціональних служб належать: агрономічна, економічна, зоотехнічна, інженерна, ветеринарна.