Чинники підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства (на прикладі ПАТ «Київхліб»)

Таблиця 2.7

Розрахунок одиничних і групових параметричних індексів за технічними показниками

Параметри	Ваговий індекс, %	ПАТ «Київхліб»		«Хліб України»		Київський Хліб		«Переяслав-Хмельницький хлібозавод»
		Парамет ричний індекс	Зваже-ний парамет ричний індекс (гр.2 х гр.3:100)	Парамет ричний індекс	Зваже-ний парамет ричний індекс (гр.2 х гр.5:100)	Парамет ричний індекс	Зважений парамет ричний індекс (гр.2 х гр.7)	Парамет ричний індекс	Зважений парамет ричний індекс (гр.2 хгр. 9:100)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1.Упаковка	25	80	20	100	25	80	20	100	25
2. Реклама	30	80	24	60	18	60	18	100	30
3. Якість	45	100	45	60	27	80	36	80	36
Всього	100	86,7	89	73,3	70	73,3	74	93,3	91

Значення групового параметричного індексу за технічними параметрами визначається з урахуванням вагомості (питомої ваги) кожного параметра.

,                                  (2.2)  

За нашими даними груповий параметричний індекс хлба ПАТ «Київхліб» дорівнюватиме:

Ітп = 0,25 х 80 + 0,3 х 80 + 0,45 х 100 = 20 + 24 + 45 = 89

Так як Ітп > 1, то рівень конкурентоспроможності товару за технічними показниками вищий за товар конкурента.

Груповий параметричний індекс за економічними параметрами (за ціною споживача) розраховується за формулою:

 ,                                        (2.3)   

Оскільки економічний параметр у нашому випадку лише один – ціна, груповий параметричний індекс за економічним показником дорівнюватиме:

Іеп = 5,8 / 5,1 = 1,14

Виріб за цією ціною порівняно з ідеальною є дорожчим, отже, неконкурентоспроможним.

На основі групових параметричних індексів за технічними та економічними показниками розраховують інтегральний показник конкурентоспроможності (Кінт) :

Кінт = 1,                             (2.4)  

Розраховуємо інтегральний показник конкурентоспроможності товару хліба ПАТ «Київхліб» (порівняно з товаром-еталоном):

Кінт = 0,89 / 1,14 = 0,78

Оскільки значення розрахованого показника менше 1, хліб ПАТ «Київхліб» можна вважати неконкурентоспроможну порівняно з еталоном. Отже, це означає, що її рівень не відповідає вимогам ринку (К<1).

Щоб підвищити конкурентоспроможність хліба необхідно вдосконалити її шляхом покращення упаковки, а також звернути увагу на стимулювання збуту, підвищивши поінформованість споживачів про продукцію ПАТ «Київхліб». Не завадило б знизити ціну на виріб до рівня, за якого споживачам буде однаково, який із представлених на ринку хдіб купувати.

Після оцінки конкурентоспроможності товару можна зазначити такі заходи, що повинні будуть враховуватись при виготовленні нової продукції. Це такі як:

• стимулювання збуту продукції;
• покращення  упаковки;
• зменшення витрат виробництва;
• зниження ціни товару.

 

 

 

РОЗДІЛ 3

 

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПАТ «КИЇВХЛІБ»

 

3.1. Покращення діяльності служби перевірки якості вхідної сировини

 

План дій

1. Необхідно гармонізувати існуючі нормативно-правові акти щодо продукції з вимогами директив Європейського Союзу.
2. Забезпечити лабораторії, що здійснюють контроль за безпекою сировини і харчових продуктів, необхідним сучасним обладнанням, реактивами, кадрами та методичними розробками проведення лабораторних випробувань.
3. Провести акредитації лабораторій контролю безпеки сировини і харчових продуктів у державній системі сертифікації УкрСЕПРО. 
4. Забезпечити підприємство екологічно чистою сировиною.

Для реалізації цих задач на підприємствах харчової промисловості розробляються та впроваджуються системи управління якістю і безпечністю, які засновані на принципах НАССР, успішне використання яких неможливе без впровадження та дотримання виконання загальних принципів гігієни харчових продуктів.

Законотворчий процес в Україні на сьогодні орієнтований на приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних вимог, визначених такими міжнародними угодами:

• Угода СОТ на санітарні та фітосанітарні заходи;
• Угода про технічні бар'єри в торгівлі;

 

 

 

Основною розбіжністю у вітчизняному та європейському законодавстві є відношення до таких категорій як якість та безпека продукту. В країнах ЄС якість харчових продуктів - це категорія суто комерційна, яка не підлягає контролю з боку держави. В Україні якість та безпека харчових продуктів єдине ціле і тільки в такому разі продукція відповідає вітчизняним стандартом. Важливим є збереження українських смакових і технологічних традицій.

 Основні напрямки  Європейської концепції забезпечення  безпеки харчових продуктів такі: виробник несе повну фінансову  і юридичну відповідальність  за безпеку продукції, яку він виготовляє, та обов'язкове введення системи НАССР. Відсутність в Україні належної виробничої практики та системи НАССР є однією з основних перешкод в гармонізації санітарних норм і державних стандартів щодо європейських вимог.

Кроки, необхідні для успішного впровадження систем НАССР:

• створення адекватної системи контролю та безпечності харчової продукції;
• гармонізація нормативно-правових актів;
• міжнародне визнання національної системи НАССР.

Найпоширенішими помилками розробників нормативної документації, вітчизняних виробників є помилки, які пов'язані з обґрунтуванням дозволу застосування конкретних харчових добавок.

На сьогоднішній день постали питання державного технічного регулювання в області підтвердження відповідності і стандартизації, оскільки від їх рішення залежить ступінь підготовки наших підприємств до жорстких конкурентних умов існування на ринку. Це в першу чергу – створення національних стандартів, які гармонізовані з міжнародними та європейськими, в області підтвердження відповідності та безпечності продукції, розроблення та введення в дію технічних регламентів.

Активність підприємств з розроблення та впровадження систем управління якістю за останні роки значно збільшилась. Це обумовлено не тільки політикою в області якості, але й розумінням необхідності високого рівня управлінням виробництвом при входженні на міжнародний ринок та вимогам європейського співтовариства та найближчих географічних сусідів.

Добре розроблена та організована система може і повинна забезпечувати високу якість і безпечність харчових продуктів, умови для підвищення взаємної довіри і створення цивілізованого ринку.

До організаційних заходів, що підвищують рівень конкурентоспроможності підприємства, відносять:

● забезпечення пріоритетності продукції;

● зміну якості виробу і його технічних параметрів з метою обліку вимог споживача та його конкретних запитів; виявлення переваг товару порівняно із замінниками;

● виявлення недоліків товарів-аналогів, які випускають конкуренти;

● вивчення заходів конкурентів з удосконалення аналогічних товарів;

● виявлення й використання цінових факторів підвищення конкурентоспроможності продукції;

● нові пріоритетні сфери використання продукції;

● диференціація продукції, що забезпечує відносно стійкі переваги споживачів, які віддаються певним видам взаємозамінних товарів;

●вплив безпосередньо на споживача, шляхом штучного обмеження надходження на ринок нових товарів, проведення реклами, надання грошового або товарного кредиту.

 

3.2. Шляхи зниження собівартості продукції ПАТ «Київхліб»

 

Найважливішими шляхами зниження собівартості продукції в ПАТ «Київхліб» є:

• підвищення кваліфікації робітників;
• збільшення обсягу виробництва продукції, що призводитиме до здешевлення продукції за рахунок масштабністю виробництва;
• поліпшення використання основних виробничих фондів;
• зменшення витрат на організаційні потреби виробництва;
• комплексне використання ресурсів, у тому числі відходів вторинних ресурсів;
• поліпшення якості матеріальних ресурсів та ін.; скорочення адміністративно-управлінських витрат і ліквідація непродуктивних витрат.

Ефективним методом пошуку шляхів зниження собiвартостi продукції є функціонально-вартісний аналіз. Функцiональний підхід передбачає абстрагування від iснуючого iнженерного рiшення, видiлення функцiй, якi виконує вирiб, та пошук альтернативних варіантів виконання функцiй з меншими витратами.

  Таблиця 4.1

Основні напрямки можливостей зростання ПАТ «Київхліб»

Інтенсивне	Інтеграційне	Диверсифікаційне
1	2	3
1.Глибоке впровадження на ринок: - продаж трьох товарів за ціною двох; - активізація рекламної діяльності у метро, маршрутних таксі; - підвищення рівня сервісного  обслуговування товарів; - збільшення витрат на рекламу; - застосування засобів стимулювання збуту.	1.Регресивна інтеграція: - здійснення контролю за діяльністю постачальників (ПАТ «Смілянський цукровий завод», ТОВ «Рідний продукт», ПАТ «Артемсіль», ПАТ «Яготинський маслозавод», ТОВ «Ясенсвіт» та ін.); - пошук постачальників сировини за кордоном; - взяти під свій контроль ПАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство».	1.Концентрична (вертикальна) диверсифікація: - впровадження у виробництво мульти-тортів, які будуть являти собою суміш фруктових тортів, що вже виробляються підприємством.
2. Розширення меж ринку: 1	2. Прогресивна інтеграція: 2	2.Горизонтальна 3
- вихід з існуючим товаром на нові територіальні ринки; - залучення нових сегментів ринку до споживання існуючого товару; - знаходження нових ринків збуту для існуючих товарів фірми.	- об’єднання виробника з торговельним посередником; - викупити частку дрібних торгових точок в Київській області; - здійснювати регулярний контроль за якістю організації продаж у супермаркетах «Сільпо», «Кишеня» та «Білла».	диверсифікація: - підприємство може отримати  інформацію від своїх споживачів  щодо необхідності в інших видах товарів та послуг і користування цією можливістю; - впровадження у виробництво серії чаїв «До тортику».
3.Вдосконалення товару: - виготовлення тістечок з різними добавками; - впровадження у виробництво борошняних кондитерських виробів; - підвищення якості хліба; - розробка нового хлібу (сирного); - виготовлення дієтичного хліба із додаванням кориці; - покращити упаковку для батону «Нива».	3.Горизонтальна інтеграція: - підписання договору з Васильківським хлібокомбінатом про спільний випуск булочок «Малюк»; - контроль за діяльністю конкурентів (ПАТ «Черкасихліб», ПАТ «Нікопольський хлібокомбінат» та ін.).	3.Конгломератна диверсифікація: - почати виготовлення устаткування для дрібних пекарень.
	4.Вертикальна інтеграція: - об’єднання зусиль постачальників ПАТ «Київхліб» та посередників; - налагодження шляхів збуту на українському ринку.

Товарна політика хлібокомбінату добре продумана та спланована. Процес розробки товару та процес елімінування добре продумані та досконало виконуються. Також підприємство має досить широкий товарний асортимент і постійно його поповнює, розвиває та вдосконалює. Упаковки для товарів, що є дуже важливим, підтримують високий статус фірми та товару. Не дивлячись на значні успіхи підприємства, воно продовжує покращувати свою товарну політику, а саме покращує рецептуру та склад товарів, зокрема «Булочок з маком», для цього на роботу запрошуються висококваліфіковані спеціалісти зі значним досвідом у цих питаннях. Також підприємству слід продовжувати розширення асортименту продукції. Доречним було б впровадження у виробництво булочок з новими наповнювачами, тортів з низьким вмістом жирів, несолодких тортів.

 Основною метою цінової політики  підприємства є одержання максимального  прибутку від здійснення певних комплексних заходів, до яких

відноситься формування ціни, знижок, умов оплати за товар, реалізація якого покликана забезпечити задоволення потреб споживачів і отримання фірмою прибутку, а також вирішення стратегічних завдань фірми.

Окрім того, що маркетинговий відділ підприємства раціонально проводить політику ціноутворення, він також проводить постійні акції та знижки у найбільших точках продажу своєї продукції. Наприклад в супермаркетах «Сільпо» та «Ашан» проводяться постійні акції для споживачів, а саме : при покупці хліба «Білоруського» у вихідні дні споживачі отримують у подарунок кекс «Насолода». Дана акція добре популяризує дані кондитерські вироби та підвищує попит на них.

Для покращення збуту підприємство вирішило покращити контроль за продажем товарів у дрібних точках продажу.

Також в умовах сучасного виробництва все більше зростає значення психологічного чинника працівників, інтелектуальної діяльності працівника, зростання його виробничої та загальної культури, вміння сприймати і обробляти наукову інформацію. У свою чергу зростання культурно-технічного рівня трудящих є одним з найважливіших умов, що забезпечують поступальний процес суспільства. З економічної точки зору культурно-технічний рівень підприємства - це багатство, яке передумову для розвитку і підвищення ефективності виробництва та науково-технічного прогресу. Вплив професійної підготовки робітників на економічне зростання полягає в тому, що працівники, які володіють необхідним обсягом знань, умінь і навичок, забезпечують більш високу продуктивність і якість праці при раціональному використанні матеріальних ресурсів.

Підвищення кваліфікації керівників та фахівців буде більш ефективним при дотриманні принципу наступності навчання і подальшого раціонального використання кадрів з урахуванням придбаних ними знань і навичок. Щоб підвищити відповідальність і зацікавити кадрів в безперервному підвищенні своєї кваліфікації, необхідно забезпечити взаємозв'язок результатів підвищення кваліфікації, атестації, посадових переміщень і оплати праці працівників з якістю знань і ефективністю їх практичного використання.  
Підготовка керуючих не повинна замикатися на вузівських програмах, незважаючи навіть на збільшення частки міністерських програм. Види навчання керівників середньої та вищої ланки різноманітні: самоосвіта, курси різної тривалості з відривом і без відриву від виробництва, семінари, симпозіуми, стажування, аспірантура, перепідготовка.