Чинники підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства (на прикладі ПАТ «Київхліб»)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

                       НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                               ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

 

 

Кафедра прикладної економіки

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни “Економіка підприємства ”

на тему: «Чинники підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства (на прикладі ПАТ «Київхліб»)»

 

 

 

 

 

Виконала студентка    ОФПД II-9         Деркач Елеонора Михайлівна   

        Факультет, курс, група                       Прізвище, ім’я, по батькові студента

 

Напрям підготовки 6.030505 "Управління персоналом та економіка праці"

 

Керівник роботи                                                                            Данькевич О.Г.

 

 

Робота допущена до захисту “___” ______ 2012 р.

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

 

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………. 3

Розділ 1. Теоретичні основи конкурентних переваг

1.1. Еволюція поглядів на конкуренцію …..……………………………...6

1.2.  Стратегія конкуренції на основі прогнозування дій підприємств ...8

1.3. Комплексний підхід до забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства …………………...………10

1.4. Якість продукції як фактор формування конкурентоспроможності підприємства ………………………………………………………………….....14

1.5. Загальна схема оцінювання конкурентоспроможності ……...……17

1.6. Характеристики якості методик  кваліметричного оцінювання.….19

Розділ 2. Аналіз господарської діяльності підприємства ПАТ «Київхліб»

2.1. Загальна характеристика діяльності підприємства ………………..26

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства ……………………..…….31

2.3. Оцінка конкурентоспроможності хліба нового асортименту ...…..33

2.4. Оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції …………..36

Розділ 3. Пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності  ПАТ «Київхліб»

3.1. Покращення діяльності служби перевірки якості вхідної сировини..……………………………………………………………..………….40

3.2. Шляхи зниження собівартості продукції ПАТ «Київхліб»………..42

3.3. Розроблення нового виду продукції − «Сирний хліб».…………....46

3.4. Покращувачі якості хліба……………………………………..……..48

Висновки ………………………………………………………………… 53

Список  використаної літератури ……………………………………….56

Додатки ……………………………………………………………………58

 

 

 

ВСТУП

 

Ключові фактори успіху – це характерний для певної галузі перелік чинників, що приносять їй переваги перед іншими галузями, а також однієї фірми галузі над іншою. Ці фактори не є постійними , вони змінюються залежно від особливостей галузі, сегментів ринку, що обслуговуються, а також часу та життєвого циклу галузі та фірми.

Ключові фактори успіху базуються на: науково-технічному рівні виробництва та продукту, рівні маркетингу, рівні менеджменту, організаційно-технічному рівні виробничих процесів, фінансово-економічному рівні та рівні персоналу.

Для кожної галузі є свої специфічні вимоги до комбінації наведених ключових факторів успіху. Проте, при внутрігалузевій оцінці перевага будь-якого із цих факторів може стати інструментом перемоги у конкурентній боротьбі.

Розглядаючи сутність поняття конкурентоспроможності товару, належить підкреслити такі аспекти:

- конкурентоспроможність товару може бути визначена лише внаслідок його порівняння з іншими товарами;

- конкурентоспроможність відображає відмінність даного товару від товарів-конкурентів за ступенем задоволення конкретної споживчої потреби.

Товари та послуги повинні повністю задовольнити потребу споживача і при цьому мати риси, які б виділяли їх серед великого розмаїття представлених на  ринку товарів та послуг аналогічного функціонального призначення.

Метою курсової роботи є дослідити діяльність ПАТ «Київхліб» з підвищення конкурентоспроможності продукції, виявити основні проблеми

 

функціонування підприємства в даній області і дати рекомендації щодо подальшої діяльності підприємства.

Відповідно до мети в роботі визначено та вирішено такі науково-методичні та практичні завдання:

- аналіз виробничо-господарської діяльності ПАТ «Київхліб»;

- обґрунтування комплексного підходу до забезпечення якості товару;

- розробка заходів щодо підвищення організаційного забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємства;

- оцінка ступеня конкурентоспроможності  ПАТ«Київхліб» з визначенням умов і факторів, які можуть сприяти ефективній конкуренції.

В якості вихідної інформації використовувалася навчальна, наукова, методична, довідкова література з питань управління конкурентоспроможності продукції, інструктивний матеріал, документи бухгалтерсько-фінансової звітності ПАТ «Київхліб».

Об’єктом даної курсової роботи є діяльність ПАТ «Київхліб».

Предметом дослідження є розроблення пропозицій та заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства.

Питанням розробки методології управління конкурентним перевагами різних об'єктів присвячені роботи як закордонних вчених-економістів — Ф. Котлера, М.Портера, А.А. Томпсона, І. Ансоффа, Г. Асселя, так і вітчизняних дослідників — В.І. Герасимчука, І.Л. Решетникової, А.Є. Воронкової, Ю.Ф. Ярошенка. Безпосередньо проблемі аналізу конкуренції в галузі присвятили свої праці такі російські вчені, як Г.Л. Азоєв, А.П. Градов, Н.К. Мойсеева, Н.Е. Симеонова, Р.А. Фатхутдінов, А.Д. Юданов, Е.П. Пешкова, Е.П. Голубков, А.Н. Романов, А.А. Бревнов, Г.Л. Багієв та ін. 
Для сформованих концептуальних підходів до управління конкурентними перевагами характерна безліч відмінностей, що стосуються не тільки понятійного апарату, а й постановки цілей, теоретико-методологічної й практичної бази процесу дослідження й аналізу ринку.

Незважаючи на значні досягнення в теорії й практиці управління конкурентоспроможністю підприємства, є ряд проблем, які залишаються предметом дискусій і обговорень вчених-економістів. Так, у більшості наукових праць вітчизняних і закордонних учених використовується універсальний підхід при розгляді ролі конкурентних переваг підприємства в процесах збільшення присутності на ринку, з урахуванням посилення інтенсивності галузевої конкуренції. При цьому недостатньо систематизовані поняття й методологія для вивчення рівня конкурентоспроможності підприємства як найважливішого інструмента посилення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, слабко досліджені питання розробки й практичного використання кількісного підходу для оцінки результатів управління конкурентними перевагами.

В якості вихідної інформації використовувалася навчальна, наукова, методична, довідкова література з питань управління якістю та конкурентоспроможності продукції, інструктивний матеріал, документи бухгалтерсько-фінансової звітності ПАТ «Київхліб» за останні 4 роки роботи організації.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатку. Загальний обсяг роботи становить сторінок, включаючи 10 таблиць, 7 формул, список використаної літератури складаєть 65 ся з 30 найменувань на 3 сторінках

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТНИХ ВІДНОСИН

 

1.1. Еволюція поглядів на конкуренцію

 

Конкуренція — економічне змагання виробників однакових видів продукції на ринку за залучення більшої кількості покупців та одержання максимального доходу в короткостроковому або довгостроковому періодах. Основа конкурентних відносин — свобода вибору — реалізується у формі прагнення кожного одержувати для себе особисто грошовий доход. Конкуренція означає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих продавців і покупців.

У процесі конкурентної боротьби учасники переслідують однакові цілі – максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів. Однак способи й шляхи досягнення цієї загальної мети різні. Тому в конкурентній боротьбі перемагає той, хто раніше від інших домігся певних конкурентних переваг і захопив стійкий сегмент ринку. Але завоювання переваг — це тільки початок, набагато складніше втриматися на ринку, зберігаючи свої первісні позиції.

Теорія конкуренції була узагальнена Адамом Смітом у праці «Дослідження про природу й причину багатства народів» (1776). 
Новизна теорії конкуренції А. Сміта полягає в тому, що він уперше: 
- сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і знижує ціни (при надлишку пропозиції); 
- сформулював головний принцип конкуренції — принцип «невидимої руки», відповідно до якого «смикаючи» за ниточки маріонеток — підприємців,

 

«рука» змушує їх діяти відповідно до якого-небудь «ідеального» плану розвитку економіки, безжалісно витісняти фірми, зайняті виробництвом непотрібної ринку продукції;

- визначив основні  умови ефективної конкуренції, що  включають наявність великої  кількості продавців і покупців, що вичерпує інформацію, мобільність  використовуваних ресурсів, неможливість  кожного продавця впливати на зміну ринкової ціни товару (при збереженні його якості або якості сервісу); 
- розробив модель посилення й розвитку конкуренції, довів, що в умовах ринкових відносин можливо максимальне задоволення потреб споживачів і найкраще використання ресурсів у масштабі суспільства в цілому. Певний внесок у розвиток теорії конкуренції Адама Сміта зробили Д. Рікардо, Д.С. Міль, Дж. Робінсон, Дж. Кейнс, Й. Шумпетер, П. Хейне, Ф.А. Хайек, Ф. Найт, К.Р. Макко-нелл, С.Л. Брю, М. Портер, Г.Л. Азоєв, Ю.І. Коробів, Л.Г. Раменський, Д.Ю. Юданов та інші вчені.

Щоб глибше зрозуміти сутність конкуренції, дамо її визначення, сформульовані деякими авторами.

 «Конкуренція є прагнення якнайкраще задовольнити критерії доступу до рідких благ», — вважає сучасний американський економіст П. Хайне.

Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато й вони незалежні.

К. Р. Макконелл і С. Л. Брю вважають, що конкуренція — це наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців, можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його.

И. Шумпетер визначав конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями.

Нобелівський лауреат з економіки 1974 p., австрійський учений Фрідріх А. фон Хайек відзначає, що конкуренція — процес, за допомогою якого люди одержують і передають знання. На його думку, на ринку тільки завдяки конкуренції приховане стає явним; конкуренція веде до кращого використання здатностей і знань; більша частина досягнутих людських благ отримана саме шляхом змагання, конкуренції; конкуренція потребує раціонального поводження як умови перебування на ринку; конкуренція стимулює раціональність; конкуренція не може функціонувати серед людей, позбавлених підприємницького духу; конкуренція підсилює ефективність, змінює звички, закликає до більшої уважності, що зовсім даремно в безконкурентних умовах.

 

1.2.  Стратегія конкуренції на основі прогнозування дій підприємств

 

Незважаючи на те, що вибір стратегії конкурентної боротьби залежить від виду діяльності підприємства, все-таки можна виділити ряд загальних рис або завдань, які стоять перед українськими підприємствами на сучасному етапі.

Почнемо з того, що більшість вітчизняних підприємств через ряд об'єктивних причин працюють в умовах монополістичної конкуренції. При цьому основними завданнями підприємства є: утримання нижнього сегмента вітчизняного ринку з підвищеною ціновою чутливістю й пропозиція товару середньої якості. Ця стратегія особливо успішна у виробництві, орієнтованому на масового покупця з падаючими реальними доходами.

Інтеграція з відсутніми ланками в технологічному ланцюгу «проектування — виробництво — реалізація продукції». Пряма інтеграція (у напрямі доведення продукції до кінцевого споживача), зворотна (у напрямі створення умов і передумов для виробництва продукції), а також вибіркова інтеграція можуть розширити сферу впливу підприємства й виявитися вигідними для споживача.

Спеціалізація на конкретному типі товару й індивідуальних замовленнях покупців. В умовах, коли підприємства зацікавлені у виробництві різноманітних асортиментів різних виробів, стратегія, що ґрунтується на спеціалізації виробництва певної частини усього асортименту, може принести значний доход.

Виключення зайвих витрат. Коли цінова конкуренція інтенсивна й прибуток постійно перебуває під загрозою, виробництво, що базується на низьких накладних витратах, твердому контролі запасів і в цілому — на строгому дотриманні політики виключення зайвих витрат, може дати можливість підприємству зайняти кращу позицію, а також сприяє підвищенню рентабельності. Головний фактор успіху даної стратегії — зниження собівартості випуску продукції. Для всіх чотирьох розглянутих завдань і відповідних стратегій підприємства загальним є одержання максимального прибутку й збільшення обсягу продаж. При цьому маркетингові дослідження підприємства є інструментом контролю ефективності вжитих кроків, а витрати на проведення цих досліджень повинні відповідати одержуваному рівню прибутку. Підприємство може вибрати ту або іншу з чотирьох розглянутих стратегій, виходячи із суспільних потреб, власних можливостей і ринкової ситуації.