Чинники підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства (на прикладі ПАТ «Київхліб»)

1.5. Загальна схема оцінювання конкурентоспроможності

 

Товар являє собою свого роду живий організм, що розвивається в такому порядку: зачаття — народження — зрілість — старіння і смерть. За аналогією, розрізняємо такі етапи типового життєвого циклу товарів: етап розроблення товару, етап виведення його на ринок, етап зростання, етап зрілості, етап насичення ринку, етап занепаду табл. 1.1

 

Етапи життєвого циклу товару	Загальна характеристика	Завдання маркетингу	Типи спживачів	Фінансові цілі
Розроблення	Аналіз можливостей виробництва,маркетингові дослідження	Маркетингові дослідження, випробування	Визначаються внаслідок маркетингових досліджень	Беззбитковість
Вихід на ринок	Надходження товару в продаж, нова марка товару має короткочасні переваги	Створення переваги до марки	Новатори, молоді, богаті, що не бояться ризику	Прибуток за рахунок продаж
Зростання	Швидко зростаючий ринок, зростання споживання на душу населення	Проникнення в глиб ринку, зміцнення прихильності	Середній вік, середній доход	Максимальний обсяг прибутку
Зрілість	Зростання продаж, але повільними темпами	Відстоювання своєї частки ринку	Рання більшість	Прибуток за рахунок
Насичення й занепад	Ринок скорочується, можливі злиття фірм	Пошук нового застосування наявного іміджу	Пізніше більшість переходів до товарів-замінників	Скорочення витрат при зменьшенні обсягу продаж

Теорія життєвого циклу товару справедлива для описової моделі, але не у випадку складання прогнозованої моделі. Тому, незважаючи на те, що деякі товари й/або марки товару відповідають своєму життєвому циклу, маркетинг, що має силу уяви, дозволяє іншим товарам/маркам товару надати новий і досить прибутковий строк життя, у той час як строге проходження нашої теорії "пророкує" занепад.

За допомогою теорії життєвого циклу можна автоматично прогнозувати ситуацію. Якщо управління компанії повністю довіриться цій теорії, то на етапі зрілості товар може бути позбавлений маркетингової підтримки, щоб кошти, що звільнилися, направити на розроблення товару-субституту. Без підтримки маркетингу обсяг продаж товару неминуче скоротиться й виникне необхідність форсувати просування на ринок товару-субституту без належної його технічної перевірки й ринкових випробувань, що в цілому поставить компанію перед двома невдачами замість одного успіху.

Оцінювання конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

якщо необхідно визначити положення даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхнє пряме порівняння за найважливішими параметрами; 
якщо метою дослідження є оцінювання перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі слід використовувати інформацію, що включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.

При аналізі слід використовувати ті самі критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар. По кожній із груп параметрів проводиться порівняння, що показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметра потреби. Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один з них не відповідає рівню, що запропонований діючими нормами й стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції недоцільна, незалежно від результату порівняння за іншими параметрами. Проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають розходження між аналізованою продукцією й потребою по даній групі параметрів і дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі. Розраховується інтегральний показник, що використовується для оцінювання конкурентоспроможності аналізованої продукції за всіма розглянутими групами параметрів у цілому.

Результати оцінювання конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також — для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для вирішення ринкових завдань.

У результаті оцінювання конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті такі рішення:

●зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують вироби або конструкції продукції;

●зміна порядку проектування продукції;

●зміна цін на продукцію, цін на послуги з обслуговування й ремонту, цін на запасні частини;

●зміна порядку реалізації продукції на ринку;

●зміна структури й розміру інвестицій у розробку, виробництво й збут продукції;

●зміна системи стимулювання постачальників; 
зміна структури імпорту й видів імпортованої продукції.

 

1.6. Характеристики якості методик  кваліметричного оцінювання

 

Складність більшості методик кваліметричного оцінювання визначається,  окрім їх багатостадійності, ще й специфікою виконуваних операцій.  Похибки досліджень зумовлені якістю використовуваної апаратури, станом довкілля і впливними факторами. В результаті виявляється,  що навіть просте відтворення відомої і добре відпрацьованої МКО є складним методичним завданням.  Те саме стосується і підтримання методики в статистично контрольованому стані.  Для забезпечення правильності КОЯ слід виконувати контроль лабораторій як засобами самих лабораторій,  так і зовнішніми засобами  (зовнішня оцінка якості). Зауважимо, що міжлабораторні похибки практично завжди є істотнішими,  ніж внутрішньолабораторні. Фактично всі систематичні та й всі інші види похибок досліджуються та оцінюються в ході атестації МКО. Загалом можна, хоча й доволі умовно, встановити відповідність між метрологічним забезпеченням ЗВТ,  методик для вимірювань фізичних величин та методик кваліметричного оцінювання. 

У таблиці 1.2. подано результати порівняльного аналізу і вказані приблизні відповідники типових процедур метрологічного забезпечення ЗВТ,  методик виконання вимірювань та кількісного хімічного анлізу, а також методик кваліметричного оцінювання.

 

Відповідники типових процедур метрологічного забезпечення ЗВТ, методик виконання вимірювань  і кількісного хімічного аналізу, а також методик кваліметричного оцінювання

Засоби вимірювальної техніки	Методики виконання вимірювань та кількісного хімічного аналізу	Методики кваліметричного оцінювання
1. Розроблення ЗВТ 2. Нормування або дослідження  і нормування МХ нестандартизованих ЗВТ 3. Державні випробування або метрологічна атестація ЗВТ 4. Виробництво ЗВТ 5. Первинне калібрування ЗВТ 6. Метрологічний нагляд за станом і застосуванням ЗВТ на місці експлуатації 7. Періодичне калібрування	1. Розроблення МВВ та КХА 2. Дослідження метрологічних характеристик і нормування 3. Атестація методики  4. Апробація (запровадження) методики в конкретній лабораторії 5. Оцінювання метрологічних характеристик методики в конкретній лабораторії 6. Метрологічний нагляд за дотриманням вимоги застосування атестованих МВВ та КХА і правильністю виконання вимірювань та аналізів 7. Акредитація лабораторії на  право здійснення атестації МВВ та КХА	1. Розроблення МКО 2. Дослідження характеристик точності та вірогідності і нормування їх значень 3. Атестація методики 4. Апробація (запровадження) методики в конкретній лабораторії 5. Оцінювання характеристик точності та вірогідності методики в конкретній лабораторії 6. Внутрішньолабораторний контроль якості виконання КОЯ 7. Зовнішня оцінка якості, акредитація та інспекційний контроль діяльності лабораторії

Доцільним буде також вказати на подібність методики кваліметричного оцінювання з методиками виконання випробувань та контролю,  які,  зазвичай, теж ґрунтуються на МВВ,  і під час атестації яких визначаються нормовані значення точності та відтворюваності результатів.  Однак основною характеристикою якості під час випробування і контролю є вірогідність. Окрім того, оскільки при випробуванні та контролі достатньо лише одержати висновок про відповідність,  то оцінка,  отримана із застосуванням таких методик, має якісний характер.

Для КОП є рівноцінними як характеристики точності, так і вірогідність отриманої оцінки, що очевидно, повинно бути відображено в МКО.

Відповідно трактуватимемо методику виконання КОЯ як систему правил та інструментарію, що дають можливість отримати комплексну  (цілісну)  та кількісну оцінку якості і на її основі прийняти рішення щодо оцінюваного об'єкта.

У методиці КОЯ повинно бути вказано:

– групу об'єктів певного призначення, до якої вона може бути застосована, і на відмінність цієї групи від аналогічних об'єктів,  до яких цю методику не можна застосувати;

–  групу споживачів,  з урахуванням вимог яких методика розроблена;

– опис ситуації оцінювання  (умов функціонування або споживання об'єкта,  в яких виявляються його споживчі якості), мета оцінювання;

–  перелік використаних ПВП з їх означеннями і шкалами вимірювання;  за необхідності –  спосіб отримання оцінок за шкалами показників;

–  вимоги до засобів оцінювання,  ЗВТ та допоміжних засобів;

– умови виконання досліджень і діапазон впливних величин за кожним ПВП;

–  методи і порядок виконання  (алгоритм)  оцінювання і/або вимірювань за кожним ПВП;

–  показники точності результатів і форми їх подання з урахуванням впливних величин за кожним ПВ;

–  за необхідності спосіб відбору експертів,  що оцінюють об'єкт; спосіб їх опитування;

–  алгоритм дій з оцінками,  отриманими за всіма показниками, для одержання комплексної оцінки;

–  повний перелік рішень,  що приймаються відповідно до значень комплексної КОЯ;

• вимоги і заходи з техніки безпеки.

Отже, з поданого можна зробити висновок, що для отримання

показників точності кваліметричного оцінювання необхідне розроблення,  формалізація у вигляді нормативного документа та атестація методики виконання КОЯ.  Може виникнути заперечення щодо правомірності такої методики та, загалом, потреби в ній, оскільки значення кожного з ПВП отримується на основі власної методики,  з показниками точності,  які визначають і нормують на основі її атестації. Тоді доречним буде запитання –  як,  звівши воєдино всі значення показників,  отриманих за окремими ПВП,  пересвідчитися, що точність одержаної КОЯ є не гіршою від регламентованої для цього виду практичної задачі.

Проаналізуємо викладене на прикладі застосування однієї з найважливіших для отримання КОЯ сфер вимірювальної справи – фізико-хімічних вимірювань,  а конкретніше –  кількісного хімічного аналізу. Використання КХА зазвичай пов’язане з розв’язанням таких практичних задач:

–  аналіз сировини,  напівфабрикатів і продуктів хімічних, металургійних та інших підприємств;

–  визначення токсичних речовин в об’єктах довкілля;

– аналіз продуктів харчування для визначення токсичних речовин,  енергетичної  (харчової)  цінності тощо;

• криміналістичні дослідження.

Об’єкти досліджень кожної з вказаних галузей фактично можуть бути

об’єктами кваліметричного оцінювання  (ОКО). Зробимо припущення, що узагальнений показник властивостей певного ОКО визначатиметься лише за результатами різних кількісних хімічних аналізів.  Залежно від задачі,  яку ставить спеціаліст відповідного профілю,  окремий ПВП ОКО повинен бути оцінений з похибкою, не гіршою, ніж та, яка забезпечується конкретною методикою КХА.  Навіть за умови близькості окремих методик у такій найсприятливішій ситуації точність кінцевої КОЯ не може визначатися точністю визначення деяких ПВП окремого зразка чи проби,  оскільки для кожної методики КХА похибка є своєю, а оцінка повинна стосуватися всіх показників і усього об’єкта дослідження.

Основне призначення будь-якої атестованої методики полягає в забезпеченні характеристик точності експериментального дослідження,  виконаного за цією методикою,  не гіршою від нормованої,  тобто визначеної під час атестації методики і вказаної в атестаті. Відомо,  що у випадку оцінювання якості виконання вимірювань застосовують такі характеристики,

як правильність, відтворюваність, збіжність й узагальнювальне якісне поняття – точність вимірювань, мірою якої є зворотна характеристика – похибка. На підставі припущення,  що термін  “кваліметрія”  буквально зараховує визначення КОЯ до певної сфери вимірювань, можна зробити висновок,  що коректним буде і застосування щодо кваліметрії метрологічних норм і правил,  а саме таких фундаментальних понять,  як забезпечення якості та єдності кваліметричного оцінювання. Тоді можна припустити також, що показниками якості виконання КОЯ будуть аналогічні характеристики. 

Відповідаючи на запитання –  як оцінити точність КОЯ, і яке ввести поняття для кількісної міри точності такої оцінки,  вважатимемо за доцільне застосовувати поняття невизначеність  (непевність)  кількісної оцінки якості продукції або,  коротше, –  кваліметрична невизначеність  (непевність)  як характеристика розкиду значень, що можуть обґрунтовано бути приписані КОЯ. Очевидно, що її результуючу оцінку слід шукати на основі розподілів похибок вимірювання або відхилень оцінок значень окремих показників.