Аналіз фінансового стану страхової компанії

Час звернення  дебіторської заборгованості (Т  _ОДЗ)

Характеризує  середній період, необхідний для стягнення  дебіторської заборгованості.

,

де Д - кількість днів у році (360)

Коефіцієнт  оборотності оборотного капіталу (К _ООК)

Характеризує  швидкість обороту всіх оборотних активів.

,

де ОА - середня за період сума оборотних  активів,

В - виручка.

Фінансовий  результат діяльності підприємства виражається в зміні величини його власного капіталу за звітний період. Показники фінансового результату характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства в усіх напрямках його діяльності.

Відносні  показники результатів діяльності підприємства наступні:

,

де Р  _ОС - рентабельність основної діяльності підприємства,

П - прибуток від страхової діяльності,

С - собівартість,

УР - управлінські витрати,

КР - комерційні витрати.

,

де Р_П-рентабельність продажів,

П - прибуток,

 В  - виручка. 

,

де Р _ОК - рентабельність оборотного капіталу,

ЧП - чистий прибуток,

ОА - Σ  оборотних активів.

Р _са = ПП / A,

де Р _СА - рентабельність сукупних активів,

 А  - Σ всіх активів.

де Р _СК - рентабельність власного капіталу,

СС - Σ  власних коштів.

 Р _сд = ТР + ТД / СПР

де Р_сд - рентабельність страхової діяльності з урахуванням інвестиційного доходу,

ТР - технічний результат від страхової діяльності,

ТД - технічний  дохід від інвестиційної діяльності,

СПР - страхова премія за рік.

Дослідження стійкості страхової  компанії зводиться до аналізу звітності  на предмет достатності власного капіталу страхової компанії, її платоспроможності та ліквідності балансу, тобто до оцінки фінансового стану страховика. Нині в економічній літературі трапляються різні терміни в оцінці фінансової діяльності та фінансового стану страховика, як-от: "фінансова надійність", "фінансова стійкість", "фінансова стабільність", "платоспроможність", "ліквідність", "фінансова спроможність" тощо, що дає можливість довільно їх трактувати.

Більшість характеристик фінансового  стану, що трапляються в науковій літературі, можуть розглядатися як окремі аспекти (показники) фінансової стійкості. Універсальним можна вважати підхід, за яким фінансова стійкість страховика характеризується такими ознаками фінансового стану:

1) високою платоспроможністю, тобто  здатністю вчасно розраховуватися  за своїми зобов'язаннями;

2) високою ліквідністю балансу,  тобто достатнім рівнем покриття  залучених пасивів активами;

3) високою рентабельністю, тобто  значною прибутковістю, яка забезпечує  необхідний розвиток підприємства.

Разом із тим, особливості страхового бізнесу потребують включення до системи показників фінансової стійкості, поряд із названими, низки специфічних показників, характерних лише для цієї сфери діяльності.

У вітчизняній науці та практиці не існує єдиного підходу до системи  показників фінансової стійкості саме страхових організацій. У більшості методик пропонується оцінювати фінансову стійкість страхових організацій на основі системи показників фінансової стійкості будь-якої організації з адаптацією їх до галузевих особливостей цієї сфери. Найбільш адаптованою методикою можна вважати методику, яка передбачає оцінку фінансової стійкості за двома напрямами.

Для аналізу фінансової стійкості, зокрема, оцінки динаміки рівня фінансової стійкості страховика доцільно також використовувати узагальнюючий показник фінансової стійкості (Фст мг), а саме:

де Ф_ст..заг — показник зміни фінансової стійкості у звітному періоді; 

Kdn₀ та Кdn₁— коефіцієнти довгострокового залучення позикових коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

Зсос₀ та Зсос₁— коефіцієнти покриття запасів власними обіговими коштами відповідно у базовому та звітному періодах;

Кзс₀ таКзс₁— коефіцієнти співвідношення позичених та власних коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

Крс₀ та Kpc₁— коефіцієнти реальної вартості майна відповідно у базовому та звітному періодах; 

Кnа₀ та Кnа₁— коефіцієнти постійного активу відповідно у базовому та звітному періодах.

Коефіцієнт  загальної ліквідності (ЗЛ) характеризує достатність ресурсів компанії, які  можуть бути використані для погашення  поточних зобов’язань. Розраховується по формулі:

ЗЛ = 

,

де: ОА_і– оборотні активи у і-му періоді;

ВМП_і– витрати майбутніх періодів у і-му періоді;

ЗП_і– загальна сума пасивів у і-му періоді.

Цей коефіцієнт показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. Критичне значення коефіцієнта 1,0. При коефіцієнті загальної ліквідності <1,0 компанія має неліквідний баланс.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (АЛ) показує, яка частка зобов’язань компанії може бути сплачена негайно:

АЛ = 

,

де: ЛА_і – ліквідні активи у і-му періоді.

Цей коефіцієнт повинен бути не менше за 0,2.

На нашу думку, цю групу показників доцільно доповнити коефіцієнтом фінансової спроможності і коефіцієнтом платоспроможності.

Коефіцієнт  фінансової спроможності (ФС) характеризує платоспроможність страхової компанії щодо виконання своїх зобов’язань  за страховими виплатами. Розраховується по формулі:

ФС = 

,

де: Р _і– сума страхових резервів на кінець і-го періоду;

НА _і– нетто-активи за і-й період;

СВ_і – сума страхових виплат за і-й період.

Зниження  цього коефіцієнта за звітний  інтервал часу свідчить про зниження фінансових можливостей компанії зі своєчасного розрахунку за страховими виплатами.

Коефіцієнт  платоспроможності (розраховується за методикою ЄС) – дає оцінку загальної  платоспроможності страхової компанії на перспективу. Згідно з вимогами методики ЄС, рівень цього коефіцієнта не повинен бути менше ніж 0,1. Зменшення цього коефіцієнта нижче контрольного рівня свідчить про суттєвий ризик неможливості страхової компанії вчасно розрахуватися із своїми зобов’язаннями у майбутньому.

Група показників ділової активності включає показники  оборотності, які мають велике значення для оцінки фінансового стану  організації – загальна оборотність  активів, оборотність власного капіталу, оборотність банківських активів, оборотність оборотних активів. Це обумовлено тим, що із збільшенням  швидкості оборота капітала збільшується прибуток, який надходить від операцій страхування, інвестиційної та іншої діяльності.

Показники фінансової стійкості представлені двома коефіцієнтами: коефіцієнтом автономії і коефіцієнтом співвідношення позикових і власних коштів. Ці коефіцієнти доповнюють один одного.

Аналіз  діяльності страхової компанії на базі комплексної системи показників дозволяє розкрити невикористані внутрішні  резерви, реалізація яких сприяє прискоренню  розвитку страхової компанії.

Фінансове становище підприємства може бути виражено будь-яким одним показником. Воно характеризується поруч показників, кожен із яких відбиває тільки конкретну бік фінансової складової діяльності, і незбиране судження це можна отримати, лише оцінюючи всю сукупність приватних показників.

У його розпорядженні аналітика  є чимало спеціальних інструментів, заснованих на виключно специфічної фінансової звітності чи його складових. Метою аналізу бухгалтерської звітності є визначення фінансову спроможність підприємства його фінансових результатів, і навіть виявлення шляхів підвищення ефективності бізнесу.

Такі специфічні інструменти аналізу  включають аналіз руху коштів, інформацію звітності про коливаннях валового прибутку і т. буд. Оскільки розв'язати проблеми відразу не можна, комплексний аналіз є непоодинокий акт, а складний багатофазовий процес, сукупність дослідницьких кроків у пошуках оптимального результату.

Аналіз фінансового становища  охоплює різні види аналізу, аби  достовірно оцінити що склалося фінансове становище господарюючого суб'єкта та виявити причини, які його, і навіть зазначити наявні можливості і резерви поліпшення фінансового становища.

Аналізуючи дане підприємство, можна  казати про багатьох недоліках в  стратегію розвитку компанії. Позитивно  можна назвати збільшення вільних  коштів і власного капіталу. Також  спостерігається підвищення фінансової стійкості й зростання резервного потенціалу страхової компанії. У негативних моментів слід зазначити зниження рентабельності та дохідністю від інвестицій. Недостатньо ефективна перестрахувальна захист надмірна залежність від надійності перестрахувальників свідчить про неправильної політиці щодо роботи і розвитку перестрахування.

У цілому нині, компанію вважатимуться  рентабельною, має перспективи розвитку, і тепер - платоспроможної, що ключовим показником діяльності підприємства. Не доводиться це забувати необхідність вчасно виправляти помилки.

На підвищення фінансової стійкості  необхідно спрямовувати частка прибутку збільшення власного капіталу.

Зменшенню потреби в позиковому капіталі сприяє і прискорення оборотності капіталу.

При аналізі фінансового становища  досліджуваної компанії слід звернути увагу до чинники, що характеризують її фінансову стабільність й гальмує  нормальний фінансове становище, що забезпечує досягнення мети діяльності підприємства, у своїй особливо старанно перевірити наявність ознак банкрутства, якими, зокрема, є такі моменти:

1) неможливість своєчасно погасити  борги за причин:

- повторюваних операційних збитків;

- фінансування з допомогою простроченої  кредиторську заборгованість;

- довгострокового фінансування  з допомогою короткострокових  коштів;

- нестачі власних оборотних  засобів;

- низьких показників ліквідності;

- збільшення відносини кредиторську  заборгованість до власного капіталу;

- погіршення відносин із банками;

2) неможливість продовжувати комерційної  діяльності;

- через втрату ключового персоналу;

- через зниження рівня матеріальних  запасів та інших.;

3) відсутність коштів на виплати  зарплати персоналу;

4) перевищення зобов'язань досліджуваних  підприємств її майном

у зв'язку з незадовільною структурою балансу, т. е. через низького ступеня ліквідності тощо. буд.

Для зниження потреби у короткостроковому  кредиті необхідно:

- збільшити власні його оборотні  кошти;

- знизити поточні фінансові  потреби.

Натомість, збільшення власних оборотних  засобів необхідно:

-наростити власний капітал (збільшивши статутний капітал,нерозподілений прибуток і резерви, підвищивши рентабельність з допомогою контролю витрат і агресивної комерційної політики);

- впровадити довгострокові запозичення.  Довгостроковий кредит має свої переваги: відсотки нижче, ніж у короткостроковому кредиту, відшкодування розтянуто у часі.

Для зменшення поточних фінансових потреб

необхідно:

- знизити дебіторської заборгованості. Зменшуючи тривалість відстрочок  платежів, проте, треба намагатися  забрати себе ризику втратити  клієнтуру. Тут стануть у пригоді  облік векселів, факторинг, спонтанне  фінансування. Необхідно вивчити свій ринок, перш ніж затверджувати рішення про скорочення середньої тривалості відстрочок.

Якщо тривалість відстрочок конкурентів  коротше, можна спробувати вкоротити  свої. Оцінюючи свої нинішні відстрочки, слід з'ясувати, чому сприяє тривалі  відстрочки платежів: приросту обороту  чи збільшення збитків? Слід також знизити питому вагу сумнівних клієнтів, систематично нагадуючи дебіторам про який прийшов терміні розрахунку. Корисно знайти можливість підняти ефективність взаємодії власних комерційних та фінансових служб, аби оперативно припинити продаж клієнтам, котрі мають борги.;