Аналіз фінансового стану страхової компанії

Самі  по собі дані фінансової звітності  не дають чіткого уявлення про  фінансовий стан страхової компанії. Багато даних про діяльність страховика недоступні для пересічного страхувальника. Однак оцінити в цілому фінансову ситуацію і завчасно виявити деякі несприятливі симптоми видається цілком реальним.

До складу активів включаються майно страхової  компанії, в тому числі основні засоби, матеріальні цінності, грошові кошти та витрати, що відображаються у другому розділі активу балансу, а також фінансові вкладення.

Аналіз  структури активів дозволяє виявити  динаміку розвитку страхової організації в цілому. Приріст активів може свідчити про зростання ділової активності компанії, однак тільки цього недостатньо, необхідний більш поглиблений аналіз з урахуванням структури активів. Слід звернути увагу на величину дебіторської заборгованості компанії. Якщо аналіз діяльності страховика за кілька періодів (наприклад, кварталів) показав, що дебіторська заборгованість має тенденцію до зростання, то це може свідчити як про незадовільний стан внутрішнього контролю за розрахунками (зі страхувальниками та іншими дебіторами), так і про збільшення збору премій. Якщо приріст активів забезпечується саме за рахунок зібраної премії, то можна зробити висновок, що діяльність компанії ефективна.

В активі балансу показуються і фінансові  вкладення страховика, як короткострокові, так і довгострокові. За інших  позитивних показниках його діяльності зростання частки вкладень можна  розглядати як чинник, що забезпечує регулярний дохід страхової компанії (природно, за умови ефективної інвестиційної політики).

Оцінюючи  структуру активу балансу страховика, не можна забувати про те, що крім майна і грошових коштів в активі знаходяться і збитки. Слід також звернути увагу і на склад активів страховика. У нестабільній економічній ситуації їх вартість може різко знизитися, тому при покупці поліса довгострокового страхування страхувальник зацікавлений не тільки в надійності страховика на справжній момент, але і в прогнозах на майбутнє.

Пасив балансу  складається із власного і позикового капіталу. Позиковий капітал являє собою зобов'язання страхової компанії. До їх складу включаються страхові резерви, кредити банків, позикові кошти, залучені кошти, орендні зобов'язання, резерви майбутніх платежів і витрат, розрахункові зобов'язання з перестрахувальним операціями та інша кредиторська заборгованість.

Страхова  діяльність зумовлює наявність значної  частки позикових коштів у структурі  пасивів. Чим більше величина позикових  коштів, тим ширші можливості для  отримання прибутку, але і тим  вище ступінь ризику від невиконання зобов'язань перед кредиторами, до групи яких і відносяться страхувальники. Для оцінки платоспроможності страхової компанії величина власного капіталу повинна перевищувати обсяг її зобов'язань, тобто власний капіталу повинен бути більше позикового.

Структуру власного капіталу можна представити  наступним чином:

сплачений статутний капітал;додатковий капітал;

резервний капітал;

фонди споживання;

фонди нагромадження;

нерозподілений  прибуток.

Власний капітал - це частина чистих активів страхової компанії, яка є її власністю. При аналізі платоспроможності у страховій практиці використовується поняття вільних активів - майно страхової компанії (основні засоби, матеріальні цінності, грошові кошти, фінансові вкладення), вільний від будь-яких зобов'язань (за винятком прав вимог засновників). Величина вільних активів - показник, що дозволяє оцінити, скільки зобов'язань може прийняти на себе страхова компанія без будь-якого збитку для своєї фінансової стійкості. Отже, чим більше вільних активів, тим організація більш стійка до змін фінансових обставин і платоспроможна.

У цілому фінансові показники по балансу  і звіту про прибутки і збитки страхових компаній можуть аналізуватися  за наступною методикою.Коефіцієнти ліквідності:

1. Коефіцієнт  комплексної ліквідності (К  _ал)

Показує, на скільки всі поточні фінансові  зобов'язання підприємства забезпечені наявними в нього грошовими коштами.

До  _ал = ІА + КДЗ + ДС / СР + КЗ,      (1.1)

де ІА - інвестиційні активи (крім вкладень у статутний фонд інших підприємств),

КДЗ - короткострокова дебіторська заборгованість,

ДС - грошові кошти підприємства,

СР - страхові резерви,

КЗ - кредиторська заборгованість та позики.

2. Коефіцієнт термінової ліквідності  (К _сл)

Показує, в якій мірі всі короткострокові  фінансові зобов'язання можуть бути задоволені за рахунок його високоліквідних  активів.

До _сл = ДС + КЦБ / РНП + РУ,     (1.2)

де ДВ - грошові кошти підприємства,

КЦБ - короткострокові цінні папери,

РНП - резерв незароблених премії,

РУ - резерви збитків.

3.Коефіцієнт поточної ліквідності  (К _тл)

Показує, в якій мірі вся заборгованість по короткострокових фінансових зобов'язань  може бути задоволена за рахунок його поточних (оборотних) активів, тобто скільки рублів поточних активів припадає на гривню поточних зобов'язань.

До _тл = ІА / СО,      (1.3)

де ІА - інвестиційні активи,

СО - страхові зобов'язання.

Відносні показники фінансової стійкості підприємства характеризують структуру використаного капіталу з позиції платоспроможності  та фінансової стабільності підприємства. Ці показники дозволяють оцінити  ступінь захищеності інвесторів і кредиторів, тому що відбивають здатність організації погасити довгострокові зобов'язання:

1. Коефіцієнт автономії (К  _а)

Характеризує в якій мірі використані в організації активи сформовані за рахунок власного капіталу

          (1.4)

де СК-власний капітал,

А - активи підприємства.

2.Коефіцієнт позикового капіталу (К _зк)

Відбиває частку позикових коштів у джерелах фінансування.

,       (1.5)

де  - Сума залученого позикового капіталу,

А - активи.

3. Коефіцієнт фінансової залежності (До _ФЗ)

Показує відношення позикових коштів до власного капіталу

,      (1.6)

де ЗС - позикові кошти,

СС - власні кошти.

4.Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (К _ЧФН)

Показує питому вагу власних та довгострокових позикових коштів

,      (1.7)

де СС - власні кошти,

ДК - довгостроковий капітал,

А - активи.

5. Коефіцієнт забезпечення власними  засобами (К _ОС)

Характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стійкості підприємства

,     (1.8)

де СОС - власні оборотні кошти,

ОА - оборотні активи.

6. Коефіцієнт маневреності (К  _М)

Показує яку частку займає власний капітал, інвестований в оборотні кошти в загальній сумі власного капіталу організації

        (1.9)

де СОС - власні оборотні кошти,

СС - власні кошти.

7. Коефіцієнт покриття власними  засобами технічних резервів (До _остр)

До _остр = СК / СР   (1.10)

де СК - власний капітал організації,

СР - страхові резерви.

Основні показники, що характеризують ділову активність:

1.Коефіцієнт загальної оборотності активів (К _ООА)

Вимірює оборотність коштів, вкладених  в активи і показує чи ефективно  використовуються активи для отримання доходу і прибутку.

,       (1.11)

де В - виручка від страхової  діяльності,

СІ - вартість майна.

2. Коефіцієнт оборотності дебіторської  заборгованості (К _ОДЗ)

Показує скільки раз на рік стягується дебіторська заборгованість.

,        (1.12)

де ДЗ - середня за період дебіторська  заборгованість,

В - виручка від страхової діяльності.

3.Час звернення дебіторської  заборгованості (Т _ОДЗ)

Характеризує середній період, необхідний для стягнення дебіторської заборгованості.

,      (1.14)

де Д - кількість днів у році (360)

4. Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу (К _ООК)

Характеризує швидкість обороту  всіх оборотних активів.

                                            ,            (1.15)

де ОА - середня за період сума оборотних  активів,

В - виручка.

Фінансовий результат діяльності підприємства виражається в зміні величини його власного капіталу за звітний період. Показники фінансового результату характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства в усіх напрямках його діяльності.

Відносні показники результатів  діяльності підприємства наступні:

,       (1.16)

де Р _ОС - рентабельність основної діяльності підприємства,

П - прибуток від страхової діяльності,

С - собівартість,

УР - управлінські витрати,

КР - комерційні витрати.

,          (1.17)

де Р _П – рентабельність продажів,

П – прибуток,

В – виручка.

                                            ,          (1.18)

де Р _ОК - рентабельність оборотного капіталу,

ЧП - чистий прибуток,

ОА - Σ оборотних активів.

                                          Р _са = ПП / A,       (1.19)

де Р _СА - рентабельність сукупних активів,

А - Σ всіх активів.

                                        ,               (1.20)

де Р _СК - рентабельність власного капіталу,

СС - Σ власних коштів.

                               Р _сд = ТР + ТД / СПР     (1.21)

де Р _сд - рентабельність страхової діяльності з урахуванням інвестиційного доходу,

ТР - технічний результат від  страхової діяльності,

ТД - технічний дохід від інвестиційної  діяльності,

СПР - страхова премія за рік.

Для визначення платоспроможності  страхової компанії зазвичай законодавчим шляхом встановлюються нормативи. Якщо страхова організація не виконує їх, що визначається виходячи з її річного звіту, то контролюючі органи можуть позбавити фірму ліцензії або призупинити її діяльність.

Страхові компанії зобов'язані створювати страхові резерви, які призначені для виконання ними взятих на себе зобов'язань по виплаті страхового відшкодування (страхового забезпечення) при настанні страхового випадку перед своїми клієнтами. Сформовані в необхідному для виконання цих зобов'язань розмірі страхові резерви є основою фінансової стійкості страховика і гарантією виплат для страхувальників. Необхідно відзначити, що якщо страхова компанія здійснює кілька видів страхування, то резерви по кожному виду формуються окремо.

Розміри технічних резервів відображають невиконані зобов'язання за договорами страхування на звітну дату. Резерви обчислюються на підставі розрахункових даних про майбутні збитки (страхові виплати), так як вони повинні бути достатніми для їх покриття. Крім того, враховується і можливість виникнення непередбачених збитків, для врегулювання яких створюються резерв катастроф і резерв коливання збитковості.

Джерелами коштів на покриття збитків вважаються отримані за договорами страхування премії і доходи від їх подальшого інвестування, тому процесу обчислення резервів передує аналіз передбачуваного обсягу премій та інвестиційного доходу, а також встановлення ціни на страхові продукти, тобто страхових тарифів. Величина резервів визначається залежно від терміну, на який укладається договір страхування.

Основними принципами, якими повинна керуватися страхова компанія в процесі планування інвестиційної політики, є безпека вкладень і прибутковість.

Безпека означає, що інвестиції здійснюються в надійні підприємства, діяльність яких згідно з прогнозами буде успішною. Вільні активи повинні бути повернуті в повному обсязі. Найчастіше безпеку вкладень і висока дохідність суперечать один одному. Нерозсудливо інвестувати кошти у високоприбуткові підприємства з високою часткою ризику. У цьому випадку існує ризик втратити не тільки дохід, а й інвестовані кошти.

Страхова компанія самостійно визначає свою інвестиційну стратегію для розміщення власних коштів і страхових резервів. При виборі об'єкта інвестицій слід враховувати взаємозалежність ризику і доходу, тобто дотримуватися принципу диверсифікації вкладень. Так, частина коштів може бути спрямована в низькодохідні і малоризикованих інвестиції, а інша частина - у високоприбуткові, але з високим ступенем ризику. У результаті інвестиційний ризик буде розподілений між різними видами вкладень, що забезпечить стійкість інвестиційного портфеля страховика.