Теоретичні основи організації підприємств ділового призначення

Упродовж всього ХІХ ст. у США  відбувався готельний бум. Власники готелів прагнули перевершити один одного розмірами, висотою та пишнотою нових готельних будівель. У 1875 р. у Сан-Франциско був відкритий найдорожчий і найрозкішніший готель того часу «Palas Hotel», який пропонував 800 номерів. Його будівництво коштувало 5 млн. доларів за тогочасними цінами.

Але жорстока конкуренція між готелями, яка змушувала будувати якнайдорожчі і найбільші готелі, привела до розшарування готельного продукту вже  наприкінці ХІХ ст. Унаслідок цього  були поширені два типи готелів: одні були розкішними і великими, інші –  маленькими і застарілими, що пропонували послуги за низькими цінами.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. індустрія гостинності  перетворилася у важливу галузь. Поступово жорсткішою ставала конкуренція  в галузі готельного бізнесу. Дрібні (сімейні) готелі, не витримуючи останньої, розорялись, їх поглинали готельні об’єднання, синдикати, акціонерні товариства, корпорації, компанії, які займалися будівництвом готелів, підготовкою кадрів, питаннями ціноутворення, і дія їхня поширювалася не лише в межах своєї держави, але й за кордоном. На початку ХХ ст. найбільшими серед них були Лондонський синдикат власників готелів і французька «Спілка власників готелів». У 1906 р. була організована Міжнародна спілка власників готелів, що об’єднала 1700 готелів у різних країнах світу. Вдосконалювався й сервіс: у Дюссельдорфі був відкритий перший у світі інститут готельного господарства. Першим перспективність цього напряму зрозумів Елсворт Статлер. У 1908 р. Він відкрив готель у м. Буфало під назвою «Buffalo Statler», що орієнтувався виключно на ділових клієнтів. Це була принципово нова концепція у готельній справі, заснована на наданні гостям максимальних зручностей [1; с. 82].

Розвивалася готельна справа і в  Російській імперії. Зазначимо, що на території  Росії та України до 1916 року більша частина готелів (великих і на той час сучасних) належала чи контролювалася 10 великими акціонерними товариствами, які й визначали всі аспекти роботи готельного господарства (вартість номера, набір послуг тощо). Але поряд із фешенебельними готелями в Росії та Україні існувало дуже багато старих нічліжок, де не було елементарного санітарного обладнання й сервісу.

IV перiод (сучасний) пов’язаний із бурхливим розвитком різних засобів транспорту, особливо автомобільного та авіаційного, пожвавленням міжнародної торгівлі і культурних зв’язків між країнами й подальшим розвитком туризму.

Після Другої світової війни готельне господарство розвинених країн перетворилось  на значну галузь - «готельну індустрію» зі своїми інститутами, послугами, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом, що для багатьох країн стало реальним джерелом доходів та отримання іноземної валюти. Готелі почали надавати масові та різноманітні послуги. Із предмета розкоші туризм перетворився на потребу для більшості населення високорозвинених індустріальних країн.

При спорудженні фешенебельних  готелів обов’язковими стали  такі спортивно-розважальні елементи, як плавальні басейни сучасних конструкцій  закритого і відкритого типів, сауни, солярії, гімнастичні і спортивні  зали з кабінетами для масажу, косметичні салони, бари, нічні клуби.

В цей період відбулася подальша диференціація готелів за функціональним призначенням. У зв’язку зі значним  розвитком автомобільного транспорту з’явилися нові типи готельних комплексів для автотуристів (мотелі, кемпінги та ін.). Розвиток водного туризму також сприяв появі нових типів готельних комплексів (ботелів, ботокемпінгів, флотелів, флотокемпінгів).

Класифікація готелів - це визначення відповідності конкретного готелю і номерів критеріям або стандартам обслуговування. Прийнята в кожній країні класифікація містить категорію розрядності, що є якісним параметром стандарту. Розрядність готелю впливає на його престиж, формування клієнтури, вартість готельних послуг тощо.

При атестації готелю для присвоєння йому певної категорії враховують вимоги, що ставляться до:

• будинку та прилеглої території;

• номерного фонду;

• технічного устаткування;

• оснащення меблями;

• предметів санітарно-гігієнічного оснащення номера;

• загальних приміщень;

• приміщень для надання послуг харчування;

• послуг, що пропонуються підприємствами розміщення;

• персоналу та його підготовки тощо.

В багатьох країнах Європи найпоширенішою є зіркова система класифікації готелів. За час її існування дотепер  так і не сформували єдині правила  присвоєння готелям певної категорії. У більшості країн кількість «зірок» на фасаді готелю - справа абсолютно добровільна. На жаль, сьогодні «зірковість» готелів діє як своєрідна принада для туристів. У різних країнах навіть готелі з однаковою кількістю «зірок» можуть відрізнятися за рівнем сервісу, комфортності номерів, місцем розташування тощо.

Всесвітня туристична організація (ВТО) у 1972 р. спробувала покласти край цьому  «параду зірок» і запровадити  універсальну систему класифікації готелів. Секретаріат ВТО виніс на розгляд міжнародним готельним компаніям новий перелік правил для визначення «зірковості» готелів. Згідно з цією класифікацією готелеві може бути присвоєна одна з п’яти категорій залежно від обладнання, рівня комфорту та набору послуг, що пропонуються.

Взагалі, у світовій практиці готельний  фонд групують за різними ознаками. Засновниками наукового підходу  до класифікації готелів стали доктор В. Хунцикер (засновник науково-дослідного центру з вивчення туризму в Берні) і доктор К. Крапф (засновник науково-дослідного центру з туризму в Сенгалені). Основними класифікаційними ознаками, що впливають на тип готелю, були визначені такі:

1) тривалість перебування;

2) мета перебування;

3) місце  розташування;

4) вид транспорту, який використовується  туристом;

5) кількість обслуговуваних туристів;

6) клас готелю;

7) місткість готелю;

8) режим експлуатації (сезон, рік);

9) форма власності.

Згідно з цими чинниками, автори виділяють такі види готелів:

1. За тривалістю перебування:

а) для тривалого перебування  клієнтів (сімейні);

б) для короткотривалого (тимчасового) проживання.

2. Залежно від мети перебування:

а) курортні;

б) курортно-лікувальні;

в) бальнеологічні;

г) спортивні:

д) для ділових людей;

є) спеціальні представницькі.

3. Залежно від місця розташування:

а) міські (розташовані у центрі міста, на околиці тощо);

б) гірські;

в) сільські.

4. Залежно від виду транспорту:

а) пристанційні;

б) пристановища;

в) мотелі;

г) ротелі;

д) флайтелі.

5. Залежно від кількості обслуговуваних  туристів:

а) для групових туристів;

б) для індивідуальних туристів.

6. Залежно від класу готелю:

а) люкс;

б) перша категорія;

в) друга категорія;

г) третя категорія.

Види сучасних засобів розміщення

7. Залежно від місткості готелю:

а) невеликі (малі);

б) середні;

в) великі.

Місткість (ємність) готелю визначається кількістю постійних спальних місць. Класифікація готелів за місткістю у різних країнах різна. Наприклад, у Швейцарії та Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими, 100-200 місць – середніми, понад 200 місць – великими; у Чехії до 120 місць – малими, до 500 – середніми, понад 500 місць – великими; у США до 100 номерів – малими, до 500 номерів – середніми, понад 500 – великими. В Україні, поширена така їхня градація: до 100 місць – готелі малої місткості, до 500 – середньої, понад 500 місць – великої.

Світовий готельний номерний фонд переважно розміщений у малих  і середніх готелях. Будівництво  готелів великої місткості зумовлене  насамперед економічними причинами. При  збільшенні місткості готелів постає економічна доцільність застосування потужнішого і сучаснішого технологічного та інженерного обладнання. Разом із тим, вітчизняні і зарубіжні спеціалісти в галузі будівництва та експлуатації готелів зазначають, що збільшення місткості готелів доцільне в розумних межах, після яких готелями важко керувати. Цією межею переважно вважають місткість близько 2000 місць.

8. Залежно від режиму експлуатації:

а) цілорічні;

б) двосезонні (які працюють влітку і взимку);

в) односезонні (літні або зимові).

Готелі цілорічної експлуатації мають вищий рівень комфорту і надають широкий набір послуг, в т.ч. мають розгалужену мережу закладів харчування, розширений склад приміщень для проведення дозвілля (зали ігрових автоматів, бальні зали, дискотеки та ін.), майданчики для відпочинку і спорту, солярії, пляжі, причали тощо. Все це дозволяє використовувати готелі і в період міжсезоння.

9. Залежно від форми власності:

а) приватні;

б) акціонерні товариства.

Серед інших  класифікаційних ознак можна  зазначити ще й такі:

• рівень цін, що встановлюються на основні платні послуги (які надаються в номерному фонді). Залежно від цього критерію, готелі поділяються на:

- бюджетні ($25-35);

- економічні ($35-55);

- середні  ($55-95);

- першокласні  ($95-125);

- апарт-готелі ($65-125);

- люкс-готелі ($125-525);

• спосіб надання  харчування клієнтам, за яким готелі можна  умовно поділити на такі, що:

- забезпечують повний пансіон;

- надають тільки сніданок;

- не пропонують харчування (здебільшого  через відсутність власного гастрономічного  виробництва).

• поверховість. Світова практика свідчить, що готелі будують від одного-двох до сорока поверхів і більше. Це залежить від економічних, містобудівних умов, нормативних вимог, конструкцій і будівельних матеріалів, методів будівництва, які застосовуються в тій чи іншій країні. Поверховість готелів у різних країнах різна: в Чехії - 8-14 поверхів; в Угорщині в невеликих містах - 4- 5 поверхів, у більших містах і на курортах - 6-11 поверхів; в Німеччині - 8-10 поверхів; в Англії - 10-15 поверхів; у Росії - 5-16 поверхів та ін.

1.2. Закордонний досвід роботи готелів ділового призначення

Створення готелів, здатних приймати ділових туристів, представляється  нині особливо актуальним. Регіональні  готельні підприємства, як правило, відчувають серйозні труднощі, вирішуючи завдання підвищення ефективності діяльності поодинці. Недосконалість стандартів якості, брак коштів для того, щоб вести поодинці ефективну маркетингову діяльність, відсутність можливості, а іноді й бажання, перейняти закордонний та передовий вітчизняний досвід колег - все це проблеми регіональних готелів, які могли б стати основою для розвитку бізнес-туризму.

Готелі ділового призначення обслуговують осіб, що перебувають у ділових  поїздках і відрядженнях. Підприємства цієї групи найбільш відомі як готелі для конгресного обслуговування - симпозіумів, з'їздів, зборів, конференцій і так далі. У цю групу входять і інсентивтури (від англійського слова incentive - стимул) - поїздки, що організовуються компаніями з метою мотивації співробітників, зайнятих в основному просуванням і продажем виробленого цією компанією товару (10-15% від загальної кількості ділових поїздок) [4; с. 145].

Початок розвитку концепції «готелі  ділового призначення» було покладено  в США відкриттям у 1908 році Е.Статлером  готелю «Буффало Статлер», призначеної для обслуговування бізнесменів і комерсантів. В даний час ця концепція є однією з провідних на ринку готельних послуг, що багато в чому пояснюється особливостями сформованого на готельне розміщення попиту:

1). Понад 50% чинених поїздок складають  ділові;

2). На поїздки з метою відпочинку  і лікування припадає близько  40%;

3). Поїздки з рештою цілями  складають близько 10%.

За небачено швидкі темпи зростання  діловий туризм визнаний економічним  феноменом ХХ сторіччя, і в новому столітті його роль буде продовжувати рости. На думку зарубіжних експертів, до 2020 року кількість тільки міжнародних ділових поїздок зросте в 3 рази і складе 1,6 млрд. на рік. Слід також відзначити і те, що, за даними ряду досліджень, щоденні витрати на ділову поїздку бізнесмена в середньому в 3 рази перевищує витрати звичайного туриста. На відміну від інших видів туристських поїздок (відпочинок, лікування, заняття спортом і т.д.), в періоди економічних спадів і політичних криз сфера ділового туризму страждає менш за все, а деколи і збільшує свої обсяги. Все це позитивно позначається на розвитку готелів ділового призначення.

Необхідність організації та обслуговування, як корпоративних поїздок, так і  численних заходів у сфері  ділового туризму послужили причиною створення потужної індустрії послуг. Інфраструктура ділового туризму включає виставкові та конгресні центри, бізнес-готелі, бізнес-авіацію, платіжні системи, сучасні технології, завдяки яким ділова людина незалежно від свого місцезнаходження здатний тримати руку на пульсі свого бізнесу.

У створенні інфраструктури в'їзного бізнес-туризму в Росії в останні  роки робляться певні кроки - у  Москві та обласних центрах будуються  численні бізнес-готелі і бізнес-центри, створюються конгресні бюро та виставкові організації, розширюється календар конгресів, форумів та інших ділових заходів) [12; с. 188].

Приблизно половина всіх закордонних  гостей столиці припадає на приїзд з діловими цілями. У 2002 році їх було близько 1 млн. чоловік. Обсяги міжнародних контактів, що зв'язують Росію з зарубіжними країнами, постійно зростають, через що пріоритетом розвитку готельного бізнесу в Росії вважається будівництво комфортабельних, зручно розташованих конгрес-готелів (як правило, категорій 4* і вище). У багатьох великих промислових і культурних центрах - Москві, Санкт-Петербурзі, Мурманську, Архангельську, Самарі, Тольятті, Сочі, Єкатеринбурзі, Іркутську, Новосибірську, Владивостоці та інших містах - з кожним роком збільшується число готелів, оснащених всім необхідним для бізнес- і конгрес- туризму, а старі модернізуються з урахуванням запитів бізнесменів.

1.3. Особливості функціонування  готелів ділового призначення

Важливість ділових клієнтів для  готельних підприємств зумовлена  рядом причин:

1. Ділові люди - учасники конференцій,  симпозіумів, форумів і т.д., як правило, мають великий достаток, у зв'язку з чим вони не тільки оплачують своє проживання, але й активно користуються додатковими послугами: пральні, перукарні, масажними кабінетами, басейном, спортивними комплексами, казино, прокатом автомобілів і т.д. Крім того, ділові люди часто розміщуються в готелях із членами своїх родин (дітьми, подружжям), які не пов'язані з діловою програмою, але беруть активну участь у розважальній. Все це в підсумку значно підвищує доходи готелів.