Шпаргалка з "економіка організації"

функціонально спеціалізованих — ремонтні заводи, під-ва із виготовлення стандартної тари, машиносервісні організації.Показники рівня розвитку:частка основної продукції в загальному її обсязі, кількість видів технологі чно однорідних виробів Конверсія як форма організації вир-ва характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього вир-чого потенціалу під-ва на вир-во іншої продукції під впливом докорінної зміни рин кового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.Об’єктні види: предмет но- функціональний. Показники рівня розвит ку: частка цівільної продукції у загальному обсязі вир-ва. Кооперування є формою вир-чих зв'язків між під-вами, що спільно вигото вляють певний вид кінцевої продукції. Об’єк тні види: предметний, галузевий, регіональ ний, міждержавний. Показники рівня розвит ку: частка покупних напівфабрикатів і комп лектуючих виробів у загальному обсязі проду кції, коофіцієнт кооперування (кількість під приємств-суміжників у розрахунку на один вид кінцевої продукції, частка окремих видів кооперованих поставок у загальному їхньому обсязі. Комбінування як специфічна суспі льна форма організації вир-ва — це процес органічного поєднання в одному під-ві бага тьох вир-в, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому. Об’єктні види: вертикальне (поєдна ння послідовних стадій обробки сировини), горизонтальне (на базі комплексного викори стання вихідної сировини), змішане. Показни ки рівня розвитку: частка виду продукції, що виробляється комбінатом у загальному обсязі її вир-ва в країні, частка напівфабрикатів,що переробляються на інший продукт за послідо вною технологією, коофіцієнт комбінування (співвідношення валового обороту і товарної продукції)  Диверсифікація будь-якого вир-ва є однією з поширених форм його організа ції за умов розвиненої ринкової економіки і гострої конкуренції продуцентів на рийку. Об’єктні види:різногалузева технологічно не зв’язана. Показники рівня розвитку:частка продукції інших галузей у загальному її обсязі.

39. Поняття, види і значення інфраструктури.

Інфраструктура  підприємства – це комплекс цехів, господарств та служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства. Це своєрідний тил підприємства, без якого неможлива його нормальна робота. Інфраструктура підприємства поділяється на виробничу та соціальну. Виробнича інфраструктура – це сукупність підрозділів, які прямо не беруть участь у створенні основної продукції, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови. Виробничу інфраструктуру складають:

-допоміжні  та обслуговуючі цехи та господарства

-допоміжні  дільниці та служби, що розміщені у основних цехах

-магістральні  об’єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та обробки інформації, природоохоронні споруди тощо.

Соціальна інфраструктура – це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових  та культурних потреб робітників підприємства. Соціальну інфраструктуру складають:

-заклади громадського  харчування

-установи  охорони здоров’я

-спортині  споруди

-заклади освіти, культури та відпочинку

-житлово-комунальне  господарство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

40. Система технічного обслуговування підприємства.

В рамках системи технічного обслуговування на підприємстві виконуються  такі функції:

-ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та  іншого устаткування

-забезпечення робочих  місць інструментом

-переміщення вантажів та виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

-забезпечення електрикою  і тепловою енергією, паром, газом  тощо.

-забезпечення сировиною,  основними та допоміжними матеріалами,  паливом.

Досистеми технічного обслуговування входять наступні підрозділи:

1.ремонтне господарство. Здійснює технічне обслуговування  та ремонт основних засобів,  монтаж та введення в дію  нового устаткування, виготовлення  запасних частин, модернізацію. Містить  такі підрозділи:

-відділ головного  механіка

-ремонтно-механічний цех

-ремонтно-будівельний  цех

-цехові ремонтні бази

2.інструментальне господарство. Це сукупність загальнозаводських  та цехових підрозділів, що  зайняті придбанням, проектуванням,  виготовленням, відновленням та  ремонтом технологічної оснастки, її обліком. Містить такі підрозділи:

-інструментальний відділ

-інструментальний цех

-центральний інструментальний  склад

-цехові інструментально-роздавальні  комори

3.транспортне господарство. Займається перевезенням та вантажно-розвантажувальними  роботами. Містить такі підрозділи:

-транспортно-технологічний  відділ

-транспортний цех

4.енергетичне господарство. Містить такі підрозділи:

-відділ головного  енергетика

-господарства: електросилове,  теплосилове, газове, пічне, слабкострумове.

5.складське господарство. Утворюється сукупністю складів підприємства. Містить такі підрозділи:

-матеріальні склади

-виробничі склади

-збутові склади

41. Методи планування діяльності підприємства.

     Найважливішою  функцією управління підприємством  є планування його діяльності. Планування здійснюється за допомогою різних методів, які класифікуються за певними ознаками. Розглянемо їх:

Ознака: вихідна позиція  для розробки плану.

Методи: ресурсний (враховує ринкові умови господарювання та наявні ресурси, застосовується при  монопольному становищі), цільовий (використовується приконкурентній боротьбі, враховує потреби ринку, попит на продукцію).

Ознака: принципи визначення планових показників.

Методи: екстраполяційний (визначає проміжні та кінцеві значення планових показників, на основі цих  показників в минулому, припускають збереження їх в майбутньому), інтерполятивний (за цим методом підприємство встановлює цілі для досягнення в майбутньому і виходячи з неї визначає довжину планового періоду та проміжні планові показники).

Ознака: спосіб розрахунку планових показників

Методи: спробно-статистичний (використання фактичних статистичних данних за попередні роки), чинниковий (планові значення показників визначаються на основі розрахунків впливу найважливіших  чинників, що обумовлюють зміни цих  показників), нормативний метод (планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді).

Ознака: узгодження ресурсів та потреб.

Методи: балансовий (суть – розробка спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких – напрямки витрати ресурсів, в іншій – джерела їх надходження), матричний ( побудова моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками).

Ознака: варіантність плану.

Методи: одноваріантний (інтуїтивний), поліваріантний, економічно-математичний ( застосування економічно-математичного  моделювання).

Ознака: спосіб виконання  розрахункових операцій

Методи: ручний, механізований, автоматичний

Ознака: форма подання  планових полказників

Методи: табличний, лінійно-графічний, логіко-структурний.

42. Сутність стратегічного планування.

Стратегічне планування – процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства. Першим рішенням при стратегічному плануванні є вибір цілей. Основна загальна ціль підприємства – це його місія. На основі її формуються стретегічні цілі підприємства. Після визначення місії починається діагностичний етап стратегічного планування, першим та найбільш важливим етапом якого є вивчення зовнішнього середовища діяльності підприємства. Далі йде вибір генеральної стратегії, потім аналіз стратегічних альтернатив, розробка функціональних та ресурсних субстратегій. Кінцевим єтапом є впровадження, контроль та оцінка результатів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

43. Методи вибору стратегії.

      Методи  вибору генеральної стратегії  можна розділити на дві групи:  перша – в умовах монопрофільної  діяльності або при вузькій гамі продуктів; друга – при девірсифікованому виробництві.

     Методи  однопродуктивного аналізу:

     - метод PIMS. В основі методу лежить моделювання впливу стратегічних чинників на показники ефективності підприємства (зокрема рентабельність капіталовкладень,валовий прибуток). Враховує дію як зовнішніх так і внутрішніх чинників.

- метод кривих освоєння. Будується на залежності розмірів  витрат на виробництво від  його обсягу, відображує вплив  лише внутрінніх чинників.

- Метод циклу життя  виробу (товару). За період свого існування кожен виріб проходить, як правило, чотири стадії: впровадження, зростання, зрілість, спад. Перед прийняттям певної стратегії проводиться аналіз стадії життєвого циклу виробу. Для кожної стадії визначаються приорітетні стратегічні напрямки та дії.

Практично всі методи портфельного аналізу є матричними. Їх використання проходить за однаковою  схемою: будується матриця, на одній  осі якої розміщуються оцінки перспектив розвитку ринку, на другій – оцінка конкурентноспроможності відповідного стратегічного центру господарювання (СЦГ). Визначаються місії та цілі кожного СЦГ, генеральна стратегія та її субстратегії. Стратегічні плани кожного СЦГ оцінюються центральним апаратом управління і визначаються основні показники стратегії підприємства вцілому. Найбільш розповсюджені методи: БКГ, Мак-Кінсі тощо.

44. Різновиди стратегій розвитку підприємства.

Види базових стратегій:

- стратегія зростання  (виражає наміри підприємства  збільшити обсяги продаж, прибутку, капіталовкладень тощо.)

- стратегія стабілізації (діяльність підприємства в умавах відчутної нестабільності обсягів продажу та прибутку).

- стратегія виживання  (оборонна стратегія, що застосовується  за умови глибокої кризи діяльності  підприємства).

      В рамках  вибраної базової стратегії можливі декілька напрямків дій, які прийнято називати стратигічними альтернативами. Реалізація базової та альтернативної стратегій забезпечується подальною їх конкретизацією та розробкою функціональних та ресурсних субстратегій.

      До функціональних  субстратегій відносять:

- стратегію науково-дослідних  та експерементально-впроваджувальних  робіт;

- виробничу стратегію;

- маркетингову стратегію;

      До стратегій  ресурсного забезпечення відносять:

-кадрів та соціального  розвитку;

-технічного розвитку;

-матеріально-технічного розвитку;

-фінансову;

-організаційну;

-інвестиційну;

Субстратегії є органічною складовою частиною єдиного цілого – загальної стратегії розвитку підприємства.

45. Бізнес-план: сутність, структура та етапи розробки.

Бізнес-план (БП) під-ва - це письмовий документ, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємниць кої ідеї, охарактеризовано ринкові,виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутньо го бізнесу, а також особливості управління ним.Загальна методологія розробки БП охоп лює три стадії: початкову, підготовчу та осно вну. Початкова стадія є обов'язковою за умо ви започаткування нової справи; вона перед бачає опрацювання концепції майбутнього бі знесу. На підготовчій стадії формується інфо рмаційне поле, оцінюються сильні і слабкі сторони діяльності фірми, формулюються її місія та конкретні цілі, розробляється страте гія й можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії здійснюється безпосередня розробка конкретного БП. Типові розділи БП: 1. РЕЗЮМЕ короткий огляд бізнес-проекту, його ключових аспектів, повідомлення про наміри 2.ГАЛУЗЬ, ФІРМА ТА ЇЇ ПРОДУК ЦІЯ (ПОСЛУГИ):поточна ситуація і тенден ції розвитку галузі;опис продукту;стратегія фірми; права власності 3 ДОСЛІДЖЕННЯ РИ НКУ :характеристика ринку продукту; цільо вий ринок бізнесу ;місцезнаходження фірми;