Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Января 2014 в 11:51, шпаргалка
Поняття, місія і напрямки діяльності підприємства.
Правові основи діяльності підприємства.
Класифікація підприємств.
Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових “капітальних” (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортиза ційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна під-ва.За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень вклю чають: 1) вартість будівельно-монтажних робіт; 2) вартість усіх видів вир-го устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю; 3) інші капітальні роботи й витрати. елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.
В інвестиційній політиці під-в та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте й розширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове буд-во) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останіх років полягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переобладнання та реконструкцію діючих під-в у більшості галузей вир-ої сфери.
Визначення необхідного обсягу капіт. вкла- день залежить від ситуації на ринку:1) за кількісними та якісними характеристиками попит ринку задовольняється повністю, а відтак немає потреби у збільшенні обсягу виробництва певної продукції на відповідно- му підприємстві; 2) попит на продукцію підприємства постійно зростає, а отже, вироб ник заінтересований у відповідному збільшен ні обсягу виробництва з допомогою введення в дію додаткових виробничих потужностей; 3) має місце різке зменшення попиту ринку на пропоновану для продажу продукцію, через що підприємство мусить модернізувати її або терміново організувати виробництво нової, конкурентоспроможної продукції.
За першим варіантом має здійснюватись лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних
ВідрахуваньНеобхідний для цієї мети розмір капіталу (грошових коштів) обчислюється на підставі інформації про потребу в новому устаткуванні у фізичних одиницях та про реальні ціни на нього. При цьому мають бути враховані вартість монтажу (встановлення) нової техніки і капітальний дохід від реалізації машин та інших засобів праці, що вибувають з експлуатації.Другий варіант передбачає здійснення розширеного відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури. Наслідком цього процесу має бути нарощування до необхідних розмірів виробничої потужності під-ва переважно через його технічне переозброєн- ня, реконструкцію або розширення за попередньо розробленим проектом.В цьому випадку використов два методи визначення необхідного обсягу кап вкладень. перший — попередньо-приблизних розрахунків (на підставі показника питомих кап-них вкладень на одиницю приросту виробничої потужності); другий — прямих розрахунків. Третій можливий варіант економічної ситуації на ринку й підприємстві потребує докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахун ки необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюють, головне, за схемою другого варіанта. Проте при цьому треба додатково враховувати значні капітальні витрати, зв'язані з маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів, які мають за своїми техні-ко-економічними характеристи ками повністю задовольняти вимоги покуп- ців. Для першого варіанта економічної ситуації: Якщо за певних причин акумульованої суми амортизаційних відрахувань недостатньо для фінансування заміни застарі лого устаткування, то для покриття частини, що її бракує, треба використати інші джерела формування коштів (зокрема оголосити передплату на звичайні та привілейовані акції або залучити частину нерозподіленого прибутку).Для другої і третої екон. Ситуацій джерелом фінансування може бути рішення про випуск і продаж цінних паперів або використання довгострокового кредиту, оскільки воно потребує чималих коштів: у першому випадку — на друкування й розміщення акцій (облігацій) підприємства та виплату дивідендів акціонерам, у другому — на повернення позичених грошей з виплатою солідного відсотка за користування кредитом.Також можливе клопотання під-ва про надання йому прямої чи непрямої держ. субсидії. залучення закордонних інвестицій та створення спільних під-в, що дають змогу використовувати найновіші технології світового рівня, виробляти конкурентос проможну на ринку про-цію, підвищувати загальну і фінансову ефективність вітчизняного виробництва
Розумінні інноваційні
процеси, що мають місце в будь-якій
склад ній виробничо-
Результатом інноваційних процесів є новини а запровадження Їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, сприяючи прогресивним змінам останього. За своїм характером інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв'язані види
Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів). Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації різних типів виробництва й колективної праці тощо);
економічні — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;
соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини та охорона довкілля; створення комфортних умов життя тощо);
За своїм характером інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв'язані види
Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів). Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації різних типів виробництва й колективної праці тощо);
економічні — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;
соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини та охорона довкілля; створення комфортних умов життя тощо);
у буквальному розумінні означає безперерв ний взаємозумовлений процес розвитку нау ки і техніки; у ширшому суттєво-змістовому значенні — це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних техно логій, засобів виробництва і кінцевої продук ції з використанням досягнень науки.
НТП безпосередньо впливає передовсім на формування й підтримування високого рівня техніко-техноло-гічної бази вир-ва, за безпечуючи неухильне зростання продуктив ності суспільної праці. Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характер ні для більшості галузей народного господар ства загальні напрямки НТП, а для кожного з них — пріоритети принаймні на найближчу перспективу. До загальних напрямків нале жить : створення нових і вдосконалених зас тосовуваних технологій; створення нових вдосконалених існуючих засобів праці та кін цевої продукції; створення нових і полібшен ня якості застосовуваних матеріалів; механі зація та автоматизація вир-ва (відображає різний ступінь заміни ручної праці машин ною, у своєму безперервному розвитку пос лідовно, паралельно або паралельно-послі довно переходить від нижчої до вищої фор ми Пріоритетне завдання полягає в забезпе ченні комплексної автоматизації, оскільки впровадження окремих автоматизоаних ма шин та агрегатів часто не дає бажаного еко номічного ефекту, через значний залишок ручної праці. Новий і досить перспективний напрямок комплексної автоматизації зв'яза но зі створенням і впровадженням гнучких автоматизованих виробництв. Форсований розвиток таких виробництв, передовсім у машинобудуванні та деяких інших галузях, зумовлено об*єктивною необхідністю постійно забезпечувати високоефективне використання дорогого автоматичного устаткування і достатню мобільність виробництва ч частим оновленням номенклатури продукції.
До приоритетних напрямків належать: застосування прогресивної бази технологій; системи машин для легкої та харчової промисловості, багатоопераційні верстати з ЧПК, робототехнічні й роторноконвеєрні комплекси, гнучкі автоматизовані системи, персональні комп’ютери; застосування нових синтетичних, керамічних, композиційних, надчистих матеріалів із завданими властивостями; комплексна автоматизація на базі впровадження САПР, ГВС, АСУТП, АСУВ.
Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефектив ності вир-ва. Його суть полягає в удоскона -ленні існуючих та застосуванні нових мето- дів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.
Організація вир-ва — певним чином упоряд- кована й скоординована в часі та зсторі сис- ма взаємодії провідних елементів виробни- чого процесу, тобто людей (працівників), знарядь і предметів праці; вона оплює всі ланки виробництва (від робочого місця на окремому під-ві до групи під-в однієї або різних галузей вир-ничої сфери. Складовою частиною організації вир-ва служить організація праці, що визначає технологію інтегру- вання окремих працівників у комбіновану робочу силу, сукупну живу працю, спромож- ну продукувати матеріальні блага й духовні цінності. Під організацією праці заведено розуміти певне поєднання працівниківу часі і просторі для досягнення найбільшої ефекти -вності трудових процесів за умов конкретно застосовуваної технології та організації вирва. До організаційного прогресу треба відно- сити вдосконалення не лише безпосередньо процесів виробництва і праці, а й функціонування окремих, чи всієї сукупності елементів господарського механізму — системи управління, планування (програмування), фінансування, матеріального стимулювання, матеріально-технічної й забезпечення, науково-технічного обслуговування тощо Основні сучасні тен-ї організаційного прогресу можна звести до такого:
Прискорення темпів розвитку окремих (деконцентрацп, кооперування, конверсії, диверсифікації) та посилення взаємозв'язків усіх суспільних форм організації вир-ва, що забезпечує демонополізацію вир-ва багатьох видів про-ції, конкуренцію продуцентів на ринку.2Посилення безперервності та гнучко- сті вир-ва на приємствах багатьох галузей завдяки широкому застосуванню автоматичних роторних ліній.3 Розвиток колективної (бригадної) форми організації та оплати праці, що за умов прискорення НТП, якісного вдосконалення й ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об'єктивно необхідним і економічно доцільним;
4 Раціоналізація організації потоку й використання засобів вир-ва та кінцевої про-ції на всіх стадіях відтворювального процесу , переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій з підготовки вир-ва у сферу матеріально- технічного його забезпечення. 5 формування нових типів суспільної комбінації речових і особистісних елементів процесу вир-ва, науки та вир-ва, вир-ва і сфери споживання у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних під-в, 6 удосконалення організації функціонування господарського механізму під-в, перехід останніх на ринкові економічні відносини з державою та іншими конрагентами, що посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності.6 активізація людського чинника через здійснення такої кадрової політики, котра відповідає сучасним вимогам правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищенню їхньої компетентності.