Основні напрями удосконалення організації праці на підприємстві

Згідно з цим визначенням основними елементами організаційної структури управління є:

1) склад та структура функцій управління;

2) кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;

3)     професійно-кваліфікаційний  склад працівників апарату управління;

4) склад самостійних структурних підрозділів;

5) кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;

6) інформаційні зв'язки.

Отже, кожне з визначень вносить свій вагомий внесок у розуміння суті організаційних  структур  управління  підприємством  (організацією). Зрозуміло,  що чим досконаліша організаційна структура управління, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг). Для цього організаційна структура  повинна  відповідати  певним   вимогам:

1)  адаптивність (здатність організаційної структури пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі);

2) гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій);

3) адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи);

4) спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);

5) оптимальність (налагодження раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління);

6) оперативність (недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення);

7) надійність (гарантованість достовірності передачі інформації;

8) економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації;

9) простота (легкість для персоналу розуміння та пристосування до даної форми управління та участі у реалізації мети організації).

На  побудову  організаційних  структур  управління  впливає система факторів, яка стосується і об'єкта, і суб'єкта управління. Серед факторів є група регульованих і нерегульованих, а також таких, що виявляють безпосередній або опосередкований вплив. До найбільш вагомих факторів належать: розміри виробничої  діяльності  фірми (середня, мала, крупна); виробничий  профіль фірми (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатури виробів різних галузей); характер продукції, що виробляється, та технологія її виробництва (продукція видобувних чи обробних галузей, масове чи серійне виробництво); сфера інтересів фірми (орієнтація на місцевий, національний чи зовнішній ринок); масштаби  зарубіжної   діяльності   і форми її здійснення (наявність дочірніх підприємств за кордоном, в т. ч. виробничих, збутових тощо); характер   об'єднання (концерн, фінансова група тощо).

 

2.2 Поняття  умов  праці  і  необхідність  їх  поліпшення  на  підприємстві 

 

Виконання будь-якої роботи протягом тривалого часу супроводжується стомленням  організму, що  проявляється  в  зниженні працездатності людини. Разом з фізичною і розумовою роботою значну дію на стомлення надає і навколишнє виробниче середовище, тобто умови, в яких протікає його робота.

Умови  праці  –  це  сукупність  чинників виробничого середовища, що роблять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я і працездатність в процесі праці. Вони визначаються вживаним устаткуванням, технологією, предметами і продуктами праці, системою захисту робітників, обслуговуванням  робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану виробничих  приміщень, створюючи   певний мікроклімат. Таким   чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця. Існує і інше визначення поняття «умови праці».

Умови  праці - це  складне  об'єктивне  суспільне  явище, що  формується  в процесі праці під впливом взаємозв'язаних чинників соціально-економічного, техніко-організаційного  і  природно-природного характеру  і  впливаючи  на здоров'я, працездатність людини, на його відношення до праці і ступінь задоволеності працею, на ефективність праці і інші економічні результати виробництва, на рівень життя і всесторонній розвиток людини як головної продуктивної сили суспільства.

Дане визначення дає цілісну характеристику умов праці: їх єства як об'єктивного  явища, механізму формування і основних напрямів дії на працюючу людину, ефективності, впливу  на  соціальний  розвиток. Це  визначення конкретизує   терміни   «виробниче  середовище»  і   «умови праці»,  що  є  єдністю двох   сторін. З   одного   боку, це   чинники, що   впливають   на   формування  умов праці, а з іншого - елементи, що становлять умови праці. До  елементів  умов  праці відносяться, наприклад, температура, загазованість і т. д., тобто все те, що безпосередньо впливає на працюючу людину, його здоров'я, працездатність і соціальний розвиток.

За даними Мінпраці і соціального розвитку, знос основних фундацій підприємств наблизився до 60%, частка використання застарілих технологій і устаткування в  окремих  галузях  промисловості   складає   більш   80%. Незадовільні   умови   праці часто є основною причиною високого рівня виробничого травматизму, загальної  професійної  обумовленої  захворюваності.

Нещасні  випадки на виробництві і професійні  захворювання є не тільки людською  трагедією, але  і  причиною   найсерйозніших  економічних втрат.

 

2.3 Основні  напрямки  вдосконалення  організації  праці  на  підприємстві

 

Існує  багато   шляхів   вдосконалення   існуючої   організації   виробництва. Одним із таких шляхів є більш раціональне розміщення виробничих приміщень. Тобто повинен бути зручний зв’язок між цехами та підсобними приміщенням. Другим   напрямком   являється   механізація   як   основних трудомістких робіт, так і   якомога   в   більшій   степені   механізація   всіх   інших   робіт. Механізація   праці  також дозволить   скоротити   штат   робітників до необхідного, що позначиться   на   економічних   показниках підприємства.

Важливе значення для організації умов також модернізація обладнання та заміна  старого   устаткування   на   нове, яке значно відрізняється за продуктивністю   від    старого. Переваги нового устаткування являються у зручності цього в користуванні, зручних розмірах, більшою продуктивністю. 
Раціональним   являється   використання технологічних ліній, тобто де все необхідне   устаткування   встановлено   в   порядку виконання виробничих операцій.

Важливе значення для організації має нормування праці, тобто її вдосконалення. Це передбачає поширення галузі нормування, використання технічно обумовлених нормативів часу і чисельності, розробку норм часу на виробництво на базі впровадження прогресивної технології і організування виробництва.  Шляхом  вдосконалення  організації   виробництва   являється   також покращання   умов   праці робітників. Сюди входить механізація робіт, використання підйомно-транспортних механізмів і засобів малої механізації.

Необхідно використовувати сучасні системи вентиляції і кондиціювання повітря, проводити   профілактичне   очищення   вентиляційних   систем; зменшувати чи   геть   видаляти   шум   від   устаткування   за допомогою спеціальних   шумовбираючих   пристроїв, проводити   у   відповідність до санітарних норм освітлення, покращувати побутові умови та інше. 
Важливий   вплив   на   підвищення   працездатності дає використання раціонального   режиму   праці   і   відпочинку, що   проявляється   у   розробці різних видів графіків виходу на роботу.

Отже, з   подальшим   розвитком    суспільства   і науково-технічним прогресом, все потребує вдосконалення. Не виняток і виробничі підприємства. Вдосконалюючи   організацію виробництва, впроваджуючи   нові    технології, ми не тільки    крокуємо   в   ногу з науково-технічним процесом і часом, але й розкриваємо широкі можливості для економічного розвитку підприємства та швидкого і якісного задоволення потреб споживача.  На досліджуваному підприємстві   необхідно   розширювати   економічну   самостійність підприємства та:

1. підвищувати його відповідальність за результати перед суспільством та

споживачами;

2. підвищувати  і розширювати економічну зацікавленість у випуску конкурентоздатної продукції, її реалізації усередині країни і на експорт;
3. встановлювати пряму залежність рівня доходів колективу від ефективності роботи;
4. розширювати соціальні гарантії й оплату праці за рахунок зароблених колективом коштів.

Безсумнівно, удосконалювання  наукової  організації  праці   на підприємствах і  в  їх  підрозділах у великій мірі визначається основними напрямами вдосконалення  організації   праці  в галузі, регіональному  і народногосподарському  масштабі.

До найважливіших напрямків вдосконалення організації праці на підприємстві належать:

1) вдосконалення розподілу і кооперації праці: раціоналізація технологічного, функціонального  і  кваліфікаційного розподілу праці; впровадження  багатоверстатного  обслуговування, суміщення  професій  і  функцій; підвищення  ефективності  кооперації  праці (впровадження прогресивних форм і видів бригадної організації праці);

2) вдосконалення організації та обслуговування робочих місць: раціональна планування робочих місць і їх ланцюжка по ділянці, цеху; організаційно-технічна оснащеність робочих місць; розширення типізації у плануванні та оснащенні робочих місць; проектування планово-попереджувальних систем обслуговування робочих місць, що забезпечує ефективне використання сукупного робочого часу основних і допоміжних робітників;

3) поліпшення умов праці: нормалізація санітарно-гігієнічних умов роботи; забезпечення вимог охорони праці; забезпечення нормальних психофізіологічних умов праці; упорядкування побутового обслуговування трудящих;  усунення емоційно-негативних чинників праці;

4) раціоналізація   режиму  праці   та відпочинку (внутрішньо - змінного, тижневого, місячного і річного); раціональна змінність по підприємству і його підрозділам, окремим категоріям працівників; ефективне використання  поза  робочим   часом  і заходи щодо його забезпечення;

5) вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці: раціоналізація   трудових   прийомів   і   рухів; впровадження прогресивних методів праці в межах зміни; інструктаж виконавців і навчання їх передовим прийомам і методам   праці, що забезпечує економію робочого часу та зростання продуктивності праці;

6) вдосконалення нормування праці: розробка і впровадження технічно  обгрунтованих   норм, раціональна регламентація їх перегляду; розширення фронту нормування по всім категоріям працюючих; розробка і впровадження нормативних номограм; вдосконалення організації нормувальні роботи;

7) раціональна організація стимулювання праці: вдосконалення форм колективного стимулювання трудових колективів; застосування ефективних систем індивідуального преміювання; економічне обгрунтування форм і систем індивідуальної оплати праці; вдосконалення та широке впровадження форм морального стимулювання;

8) підвищення задоволеності працею, роботою в колективі як найважливішого показника соціальної ефективності організації праці: - забезпечення творчого ставлення до праці, розвиток раціоналізації та винахідництва; зміцнення дисципліни праці; підвищення відповідальності за результати праці, розвиток товариської взаємодопомоги.

Найбільший   соціально-економічний   ефект від удосконалення організації праці по всіх його напрямках забезпечується лише при обліку всіх взаємозв'язків наукової  організації  праці   з техніко-технологічними  факторами, організацією виробництва і управлінням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

 

ПРАКТИЧНА  ЧАСТИНА: РОЗРАХУНОК  ЗАРОБІТНОЇ  ПЛАТИ  ТА  ПРЕМІЇ   КОЛЕКТИВУ

 

Мінімальна заробітна плата визначається законодавством. Дані про фактично відроблений час, розряд робочого, його участь у роботі колективу наведені в таблиці за Варіантом. Фонд робочого часу дорівнює 168 годин. Тарифні коефіцієнти: 1-го розряду – 1,0, 2-го розряду – 1,11, 3-го розряду – 1,21, 4-го розряду – 1,37, 5-го розряду – 1,52, 6-го розряду – 1,68. Підприємство працює у 2 зміни. Надбавка за роботу у шкідливих умовах складає 12%, за роботу у небезпечних умовах - 50%, за роботу у нічний час - 40% від тарифної заробітної плати.

Розрахувати тарифну заробітну плату кожного члена колективу за відроблений час. Визначити розмір премії кожного члена колективу. Визначити заробітну плату кожного робочого за місяць.

Таблиця 3.1

Варіант 9

№ п/п	Розряд	Відроблений  час, год.	Виконання  норми, %	Тривалість  роботи  у  нічний  час	Умови  праці
1	2	3	4	5	6
1	4	132	110	8	Безпечні
2	3	150	108	48	Шкідливі
3	2	160	92	40	Безпечні
4	5	160	102	48	Безпечні