Основні напрями удосконалення організації праці на підприємстві

Функція покращення праці. Робота з покращення на виробництві умов для гармонічного розвитку людини, підвищення змісту і привабливості праці, викорінювання рутинних і примітивних трудових процесів, забезпечення розмаїтості праці і його гуманізації.

Виховна  функція активізує та спрямовує   на   вироблення   дисципліни   праці, розвитку   трудової   активності  і  творчої    ініціативи. Високий   рівень   організації праці сприяє формуванню цих якостей працівника, а чим вища якість виконавців, тим вищий рівень організації праці.

Розуміння   функцій НОП дозволяє забезпечити всебічний, комплексний підхід до рішення проблем організації праці на підприємстві, більш чітко представити механізм впливу НОП на працівника і саме виробництво.

Об’єкт дослідження – організація праці та виробництва на підприємстві.

Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти вдосконалення організації праці та виробництва.

Завдання курсової  роботи:  розкрити  теоретичні  основи організації праці та виробництва,  розглянути  методи  визначення  ефективності   заходів з наукової організації праці та виробництва,  розробити  заходи щодо вдосконалення організації праці та виробництва на підприємстві.

Курсова робота складається з теоретичної (два розділи) і практичної (рішення ситуаційної задачі) частин, вступу, висновків, загальним обсягом 42 сторінки , список використаних джерел з 21 найменування. Теоретична частина викладена  на  31  сторінці  друкованого тексту. Практичне  завдання з висновками  складає  8  сторінок.

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ   ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ  НА  ПІДПРИЄМСТВІ

 

1. Сутність, характеристика  і  завдання  організації  праці

 

Ефективність  діяльності  будь-якого   підприємства  чи організації, особливо  в  ринкових  умовах  господарювання, значною   мірою  залежить   від   її   організації   праці, тобто від системи виробничих  взаємозв'язків, працівників із засобами виробництва та між собою,що забезпечує певний порядок здійснення трудового процесу.

В економічній літературі зустрічається багато досить різноманітних  визначень  організації   праці. Автори,   зокрема, обґрунтовують   поняття  організації   праці   як:

а) системи   взаємодії  працівників один з одним та їх засобами  виробництва  в  процесі трудової діяльності з метою досягнення  певних намічених кінцевих результатів;

б) сукупності  процесів чи дій, що призводять до утворення і вдосконалення зв'язків між окремими частинами цілого;

в) об'єднання  людей, що  разом реалізують певну програму і діють на основі встановлених правил і процедур;

г) спосіб  приведення  трудової   діяльності людей до системи, що  забезпечує  досягнення   максимально  можливого   корисного  ефекту з урахуванням конкретних умов  цієї  діяльності  та  рівня  відповідальності тощо.

Організація праці є об'єктивною необхідністю  і  невід'ємною  складовою  трудової  діяльності   людини. Вона  має   сприяти   вдосконаленню   всіх   процесів  праці, виробничих структур  для  досягнення  найвищої  ефективності  суспільного  виробництва.

Характер  організації  праці  в  колективі визначається мірою прогресивності техніки і технології, що застосовуються, а також рівнем кваліфікації працівників. Наукова організація праці передбачає систематичне впровадження досягнень науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш  ефективне   використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці.

Організація   праці здійснюється відповідно до об'єктивних економічних законів. Вона є економічною категорією, що виражає певну взаємодію елементів  системи   виробництва, зумовленої   єдністю   мети, часу, місця.

Головне завдання організації праці — систематично поліпшувати використання живої праці, що передбачає:

1. розроблення  і   впровадження   раціональних   форм розподілу        і  кооперації   праці, організацію   виробничих   підрозділів, трудових колективів;
2. удосконалення  організації   трудових   процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;
3. удосконалення нормування праці;
4. застосування  найбільш   ефективних   систем   матеріального стимулювання праці;
5. підготовку  кадрів  і  систематичне   підвищення   їхньої  кваліфікації;
6. зміцнення   трудової   дисципліни   та   сприяння   піднесенню  творчої  активності працівників;
7. поліпшення санітарно-гігієнічних, психо - фізіологічних і  естетичних умов праці;
8. забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку.

Впровадження наукової організації праці (НОП) спрямоване на рішення економічних, соціальних і психофізіологічних задач.

До економічних задач НОП належать: 

1. підвищення продуктивності праці, економія живої праці, що

витрачається при виконанні трудових операцій;

2. найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів;
3. використання найбільш прогресивних методів і прийомів праці,

скорочення або повна ліквідація витрат робочого часу;

4. створення сприятливих умов праці;
5. підвищення рівня нормування праці.

Соціальні задачі НОП - це всебічний розвиток людини в процесі праці, виховання свідомого відношення до праці, розвиток творчої ініціативи, підвищення освітнього рівня і ділової кваліфікації кадрів і перетворення праці в першу життєву потребу. 

Психофізіологічними  завданнями   НОП  є  забезпечення  умов для збереження  в  процесі  праці здоров'я, стійкої працездатності людини, полегшення праці, підвищення його змістовності і привабливості.  
Економічні, психофізіологічні  і  соціальні  задачі  НОП  тісно пов'язані між собою. Впровадження наукової організації праці дає найкращий результат тільки тоді, коли її застосування носить комплексний характер по всьому підприємству загалом. [16, с. 15]

Основними задачами наукової організації праці є: 

1. підвищення продуктивності праці, зростання освітнього  і

культурного рівня робітників, використання в організації праці наукових досягнень і передового досвіду;

2. поліпшення умов праці;
3. всебічний облік і контроль за мірою праці, матеріальне стимулювання

працівників;

4. правильний підбір кадрів, виховання відповідальності, дисципліна

праці;

5. розвиток творчої активності робітників, залучення їх до роботи в

області НОП.  

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці. Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.  
Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують. [7, с. 156]

 

2. Елементи  організації  праці  на  підприємстві

 

Організація   праці   на   підприємстві   містить   наступні   елементи:

1. Підбір, підготовка, перепідготовка  і  підвищення  кваліфікації  працівників.

Робота  з  кадрами  відноситься  до організації праці, тому що без забезпечення  визначеного  рівня   вмілості   працівника, без  його професіоналізму не   можна   розраховувати   на   скільки-небудь ефективну діяльність на виробництві. У  нашій   країні   професійний   добір одержав поширення поки що лише   для   укомплектування   посад  і   професій, що   пред'являють   дуже   високі вимоги   до   психофізіологічних   якостей   працівника   і   до   його   здоров'я. Однак   задача   професійного добору – визначення придатності людини до виконання   конкретної   роботи і підбір найбільш ефективних виконавців і керівників   якщо  не  для  всіх, то  для  більшості   робочих  місць  і  посад, така задача стає актуальною в системі ринкових відносин. Професійна придатність установлюється шляхом перевірки стану здоров'я, виміру окремих психофізіологічних параметрів людини, необхідних для обраної професії, використання тестового й інших видів контролю. Підготовка робітників для сучасного виробництва здійснюється через систему професійно-технічної освіти і через навчання на виробництві.

Професійне  навчання  на   виробництві   охоплює підготовку нових робітників, перепідготовку і навчання іншим професіям, підвищення їхньої кваліфікації.

Підготовка нових робітників на виробництві здійснюється у формі індивідуальної   і   групової підготовки на робочих місцях і курсовій системі навчання на  учбово-виробничій базі підприємства чи в учбово-курсових комбінатах. Перепідготовка має на меті навчання робітників новим професіям відповідно до вимог науково-технічного прогресу. Навчання іншим професіям спрямоване на розширення виробничого профілю робітників, на можливість сумісництва  професій  з   метою   підвищення   продуктивності   праці, підвищення його   змістовності   і   привабливості.

Сучасне виробництво вимагає постійного росту професійної майстерності робітників, удосконалення їхніх знань, навичок, умінь. Цьому сприяє система підвищення кваліфікації робітників, що здійснюється шляхом навчання на виробничо-технічних  курсах, курсах   цільового   призначення, на курсах бригадирів. Великого значення набуває в сучасних умовах перепідготовка працівників відповідно до вимог ринку праці. Цю роботу організує служба зайнятості населення.

2. Поділ і кооперування праці

Поділ  праці  як спеціалізація трудової діяльності, що  призводить до виділення і співіснування різноманітних її видів, завжди  був  основним фактором зростання   продуктивності   праці. В  певній   формі   поділ  праці   існує   на   всіх рівнях   людської   діяльності - від  світового   господарства   до  сім'ї   і   робочого місця.

Суспільний поділ праці - це диференціація в суспільстві в цілому соціальних функцій, що виконуються певними групами людей, і виділення в зв'язку з цим різних сфер суспільства (промисловості, сільського господарства, міста і села, науки, мистецтва, армії ), які, в свою чергу, поділяються на дрібніші галузі й підгалузі.

Технічний поділ праці - це диференціація видів трудової діяльності між підрозділами та працівниками підприємства, поділ трудового процесу на ряд часткових функцій і операцій, це спеціалізація працівників у процесі економічної діяльності.

Технічний поділ - це вихідний пункт організації праці, що, враховуючи цілі виробництва, полягає  в закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій. Вирішення цього питання повинно передбачати не лише вимоги раціонального використання робочого часу і кваліфікації працівників, але й збереження змістовності праці, попередження її монотонності, гармонізацію фізичних та психічних навантажень на працівників тощо.

Важливим  елементом  організації є поділ праці всередині підприємства - відокремлення видів трудової діяльності між працівниками, бригадами  й   іншими підрозділами   на   підприємстві. Це   основний пункт організації праці, що, виходячи   з  цілей   виробництва, складається   в закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій. Рішення цього питання повинне передбачати поряд з вимогою найбільш раціонального використання робочого часу і кваліфікації працівника таку його спеціалізацію, щоб збереглася змістовність праці, не допускалася його монотонність, забезпечувалася гармонізація фізичних і психічних навантажень.

Розрізняють  такі форми поділу праці на підприємствах:

а) функціональний  поділ  праці –  відбувається  в  залежності від характеру виконуваних працівниками функцій на виробництві й участі їх у виробничому процесі. За цією ознакою працівники поділяються на робітників, службовців, молодший   обслуговуючий   персонал, сторожову  і пожежну охорону, учнів. У свою   чергу робітники можуть складати функціональні групи основних і допоміжних  робітників. Серед останніх виділяється група ремонтних і транспортних робітників, контролерів якості, робітників по енергетичному обслуговуванню тощо;