Порівняльний аналіз методів визначення екологічності харчових продуктів

Таким чином найбільш точними являються три методи (екологічний слід, вуглецевий слід та MIPS аналіз) так як методики їх розрахунку включають в себе розгляд усіх стадій життєвого циклу, завдяки цьому ми найбільш точно можемо оцінити вплив від продукту на навколишнє середовище. Не долі ком цієї методики є те, що вона ще не досконала, та не повністю розроблена.

 

 

 

Розділ 4

4.1 Розрахунок екологічності підприємства з урахуваням коефіцієнта відходоємності.

Для визначення стану екологічної  небезпеки використовуються різні  критерії оцінки техногенного впливу на навколишнє середовище [20-23]:

• результати біоіндикації і біотестування, які базуються на здатності живих організмів концентрувати певні види забруднюючих речовин і адекватно реагувати на конкретний техногенний вплив [24];
• гігієнічні нормативи, основою яких є ГДК, ГДР і т.п.;
• господарські екологічні критерії (ресурсно-господарські норми і правила безпечної і стійкої економічної діяльності підприємств):
• екологічні нормативи навантаження на природне середовище.

Зазначені критерії тісно пов’язані між собою в процесі дослідження екологічної небезпеки. З їх допомогою розв’язуються наступні задачі: нормування техногенного навантаження на екосистеми; захист екосистем від такого впливу, який може порушити їх нормальне функціонування і підвищити рівень техногенної небезпеки. Норми встановлюються зазвичай тоді, коли виникають екологічні проблеми. На наш погляд, більш раціонально вводити норми, коли дія тільки передбачається. Це дозволяє запобігти непередбаченим наслідкам. Норми повинні бути диференційованими для різних ситуацій: в територіальних і часових аспектах, при сумації дії декількох чинників і т.п. Необхідно також враховувати, що накопичення достатньої кількості незначних навантажень може привести до катастрофічних наслідків.

Складність оцінки екологічної  небезпеки на базі гігієнічних нормативів полягає, перш за все, у відсутності  нормативних методів інтегральної оцінки забруднення як окремих геосфер, так і геосистеми в цілому. Недостатньо  вивчені ефекти сумісної дії різних чинників (навіть декількох шкідливих  речовин). Державний контроль ведеться по обмеженому переліку забруднювачів. Значну небезпеку можуть створювати специфічні забруднювачі, систематичний контроль яких не проводиться.

При розгляді екологічної оцінки виробництва  необхідно розрізняти такі поняття, як критерій і показники оцінки. Об'єктивно витікаючи з сутності безвідходного виробництва, критерій екологічної оцінки повинен являти собою узагальнюючу формулювання кінцевої мети природоохоронної діяльності в  матеріальній сфері. В абсолютно  екологізованих виробництвах практично вся вихідна сировина перетворюється в готовий продукт. Тому основу екологічної оцінки матеріального виробництва складає продукція, випущена без відходів. Рівень (коефіцієнт) екологічності безвідходного виробництва (кінцева мета природоохоронної діяльності) дорівнює 1 або близькою до неї величині.

Чим більше випущеної продукції  без відходів, тим вище рівень екологічності  виробництва.

Критерій екологічної оцінки виробництва  є основою побудови системи показників, що характеризують процес екологізації. Слід виділяти натуральні і вартісні показники екологічної оцінки виробництва.

В системі натуральних показників поділяють дві групи: показники  чистоти навколишнього природного середовища, які показують екологічності технологічних процесів. Коефіцієнт рівня безвідходного виробництва дає загальне уявлення про екологічність технології, проте, він не враховує порівняльну шкідливість різних речовин (відходів), що впливають на навколишнє середовище. У зв'язку з цим необхідно дати екологічну оцінку не утилізованих відходів, на підставі чого можна вивести інтегральний показник екологічності виробництва.

Відходи, які утворюються в результаті функціонування виробництва, можна  розділити на: екологічно нешкідливі (як правило, тверді), екологічно шкідливі (як правило, рідкі та газоподібні). Таке групування відходів за їх шкідливості  в деякій мірі умовна, проте вона достатня для того, щоб продемонструвати принципову схему побудови екологічної  оцінки не утилізованих речовин.

При побудові екологічної оцінки не утилізованих відходів слід враховувати вартість і нормативний коефіцієнт ефективності їх використання, диференційований з урахуванням ступеня негативного впливу утилізованих відходів на навколишнє середовище. При створенні безвідходних технологій необхідна їх комплексна еколого - економічна оцінка. На практиці ж, як правило, обмежуються оцінкою створення нових технологій з економічної точки зору, при цьому оцінка екологічного чинника відсутня. Рішення цієї проблеми стримується через відсутність єдиного методичного підходу і непідготовленості промисловості до еколого - економічного аналізу господарської діяльності.

Визначення кількісних критеріїв оцінки технологій виробництва  по ступеню їх мало- і безвідходності - необхідна передумова подальшого вдосконалення процесу оцінки впливу на навколишнє середовище, так як в даний час проводиться лише якісна оцінка цих технологій. Таким критерієм, зокрема, може бути рівень безвідходності, який безпосередньо залежить від масштабів споживання природно-сировинних ресурсів і маси одержуваних при цьому відходів з урахуванням ступеня їх небезпеки. Раціональне і комплексне використання сировинних ресурсів має вирішальне значення, так як в даний час в кінцевий продукт включається в середньому лише близько 10% маси використаних природних ресурсів, а інші 90% втрачаються. Вищою формою раціонального природокористування є така діяльність людини, яка практично повністю використовує природні ресурси, не породжує забруднення і відходи і

в кінцевому підсумку все знову повертає природі, не порушуючи  її стан. При безвідходному виробництві передбачається створення оптимальних технологічних схем з замкнутими матеріальними і енергетичними потоками. В ідеальному випадку таке виробницство не має шкідливих викидів в атмосферу, стічних вод і твердих відходів.

Термін «безвідходна технологія» вперше був сформульований нашими вченими-хіміками М.М. Семеновим  і І.В. Петряновим-Соколовим в 1956 р. Він отримав широке поширення не тільки у нас, а й за кордоном. Нижче наведено офіційне визначення даного терміну, закріплене в 1984 р. в Ташкенті рішенням Європейської економічної комісії ООН (ЄЕКООН).

Безвідходна технологія - це такий метод виробництва продукції (процес, підприємство, територіально-виробничий комплекс), при якому вся сировина і енергія використовуються найбільш раціонально і комплексно в циклі: первинні сировинні ресурси-виробництво-споживання-вторинні ресурси, і будь якого впливу на природне середовище не порушуючи його нормального функціонування.

Безвідходна технологія включає наступні процеси:

• комплексну переробку сировини з використанням всіх його компонентів і одержання продукції з відсутністю або найменшою кількістю відходів;
• створення і випуск нової продукції з урахуванням її повторного використання;
• переробку викидів, стоків, відходів виробництва з отриманням корисної продукції;
•   безстічні технологічні системи і замкнуті системи газо-і водопостачання з використанням прогресивних способів очищення забрудненого повітря і стічних вод;
• створення територіально-промислових комплексів (ТПК), що мають замкнуту технологію матеріальних потоків сировини і відходів всередині комплексу.

Маловідходна  технологія - це проміжна ступінь при створенні безвідходного виробництва, коли невелика частина сировини і матеріалів переходить у відходи, а шкідливий вплив на природу не перевищує санітарних норм.

Коефіцієнт безвідходності (або коефіцієнт комплексності) - це частка корисних речовин , які з перероблюваної сировини по відношенню до всього їх кількості.

Комплексність використання ресурсів. Цей принцип створення безвідходного виробництва вимагає максимального використання всіх компонентів сировини і потенціалу енергоресурсів. Як відомо, практично вся сировина є складна за складом. В середньому більше третини його кількості складають наступні елементи, які можуть бути вилучені лише при комплексній

переробці сировини.

При створенні  безвідходного виробництва шляхом вдосконалення існуючих і розробки нових технологічних процесів зазвичай використовуються такі способи і методи:

• здійснення виробничих процесів при мінімально можливому числі технологічних стадій (апаратів), скільки на кожній з них утворюються відходи і втрачається сировина;
• збільшення одиничної потужності агрегатів, застосування безперервних процесів; інтенсифікація виробничих процесів, їх оптимізація та автоматизація;
• створення енерготехнологічних процесів, які поєднують енергетику з технологією;
• енерготехнологічні процеси дозволяють повніше використання енергії хімічних перетворень, економити енергоресурси, сировину і матеріали і збільшувати продуктивність агрегатів. Під комплексною оцінкою ЕВ розуміють висновок про рівень екологічності господарської діяльності з урахуванням чинника техногенної безпеки у взаємозв'язку з виробничими ресурсами, умовами і фінансово-економічними результатами господарської діяльності. Можна також сказати, що комплексна оцінка ЕВ підприємства являє собою його характеристику, отриману в результаті дослідження, і містить висновки про результати екологічної діяльності підприємства, галузі, регіону.

Функції комплексної  оцінки. Комплексна оцінка ЕВ підприємства може бути:

• інструментом обліку, аналізу, планування і регулювання;

• показником еколого-економічногсь стану господарського об'єкта;

• критерієм порівняльної оцінки екологічності виробництва різних об'єктів;

• показником ефективності прийнятих управлінських рішень у сфері природокористування й охорони навколишнього середовища, а також повноти їх реалізації;

• основою вибору можливих варіантів розвитку екологізації виробництва.

Таким чином, оцінювання екологічної діяльності суб'єктів  господарювання, ЕВ і стану соціально-еколого-економічної  системи проводиться за одним  показником (критерієм), який характеризує всі сторони функціонування об'єкта. Отримання комплексної оцінки екологічної  діяльності підприємства та ЕВ на основі системи показників має елемент  порівняння (як і комплексна оцінка господарської діяльності). Тобто  вона (комплексна оцінка) по-суті виступає як порівняльна комплексна або рейтингова оцінка.

Вимоги до комплексної  оцінки ЕВ. Комплексна оцінка ЕВ має  задовольняти такі вимоги:

• виражати сутність виробничих та еколого-економічних відносин;

• охоплювати головні  сторони виробничо-господарської  та екологічної діяльності підприємства;

• використовувати  обмежену кількості узагальнених еколого- економічних показників;

• бути еластичною - побічно визначати динаміку суспільне  необхідних (повних) витрат у сфері  природокористування і охорони  навколишнього середовища;

• забезпечувати порівнянність показників у часі та просторі;

• вибір показників має визначатися метою регулювання природокористування.

Методологічна основа комплексної оцінки ЕВ. Методологічною основою оцінки складових ЕВ виступає індексний метод. За допомогою індексів (у межах від 0 до 1) характеризується наближення того чи іншого показника  до необхідного (оптимального).

Етапи комплексної  оцінки ЕВ. Процедура комплексної  порівняльної оцінки ЕВ виконується  у вигляді таких відносно самостійних  етапів:

1) поставлення  цілей і завдань комплексної  оцінки ЕВ, включаючи вибір підприємств  і видів їх виробничо-економічної  діяльності;

2) обґрунтування  та вибір системи еколого-економічних  і фінансово-економічних показників;

3) організація  збирання вихідної інформації, розрахунку  і оцінки окремих показників  і вагових коефіцієнтів;

4) вибір об'єкта  як бази для порівняння;

5) розроблення  алгоритму і розрахунку комплексних  показників ЕВ\

6) перевірка адекватності  комплексних узагальнених оцінок  еколого-економічної ситуації;

7) аналіз і  використання порівняльних комплексних  рейтингових оцінок у процесі  прийняття управлінських рішень  щодо екологізації промислового  виробництва.

Рівень (або коефіцієнт) безвідходності (К_б) - інтегральний показник, що характеризує виробництво, процес, технологію з точки зору їх відповідності сучасним вимогам раціонального природокористування. Він формується з елементарних складових - показника (або коефіцієнта) повноти використання матеріально-сировинних ресурсів, що описує ступінь замкнутості технологічного процесу або виробництва на "вході" і "виході" по відношенню до навколишнього середовища, і показника (або коефіцієнта) екологічності, що характеризує інтенсивність впливу процесу або виробництва на навколишнє середовище. Таким чином,

Кб⁼К_м*К_є       (4.1)

Кб=0,99*0,36=0,3564