Охорона природи в Україні: сучаний стан та преспективи

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Полтавська державна аграрна академія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Охорона природи в

Україні: сучасний стан і перспективи»

 

 

 

Виконала:

студентка 2 курсу 2 групи

факультету «Агротехнологій та екології»

Вітко Яна

 

 

 

Полтава-2013

Зміст

 

Вступ

1.Стан навколишнього середовища  в Україні

2.Стан ґрунтового покриву  України

3.Забруднення природних  вод України.

4.Стан повітряного середовища  України.

5.Сучасний стан біологічних  ресурсів України.

6.Охорона природи і  природніх ресурсів.

    6.1. Промисловість і транспорт.

    6.2. Сільське господарство.

    6.3.Експлуатація біологічних ресурсів.

    6.4. Охорона ґрунтового покриву.

    6.5. Раціональне землекористування.

    6.6.Охорона і раціональне використання водних ресурсів.

     6.7. Водокористування і водоспоживання.

     6.8.Охорона повітряного середовища.

     6.9.Охорона живої природи.

     6.10.Територіальна охорона природи.

     6.11.Система природно-заповідного фонду України.

7.Правові аспекти охорони  природи в Україні.

Висновок.

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Одна з найголовніших проблем сучасності — це виживання людства в умовах дефіциту природних ресурсів і продовольства та погіршення стану навколишнього природного середовища. Збільшується рівень деградації природних систем життєзабезпечення людини, руйнуються біосфери загалом. Актуальними є екологічні й екогеографічні питання не тільки в регіонах, де традиційно розвиваються високими темпами промисловість і містобудівництво, а й у курортно-рекреаційних регіонах, тобто по всій планеті.

Нині сучасний стан навколишнього природного середовища України оцінюється як кризовий, оскільки його самовідновлення і самовідтворення вже неможливі. Тому ліквідація глобальної екологічної кризи та її наслідків є найважливішим завданням людства. Для цього, насамперед, потрібно змінити екологічну стратегію і тактику, організувати всебічну екологічну освіту, виховувати екологічну свідомість всього населення.

Кожен майбутній спеціаліст у будь-якій галузі, кожна свідома людина обов'язково повинні мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не нова проблема. Практичне відображення екологічності тісно пов'язане, передусім, із державним регулюванням процесів природокористування. Новим аспектом у цьому питанні є еквівалентність обміну між державою, природою й людиною, що ґрунтується на законодавчих та організаційно-технічних рішеннях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Стан навколишнього  середовища в Україні

 

Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі, транскордонне забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення відходів, особливо токсичних та радіаційних, зниження біологічного різноманіття. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи. В Україні відсутній природний приріст населення, а тривалість життя на шість років нижча, ніж у розвинутих країнах. Негативні зміни у здоров’ї сталися, головним чином, за рахунок підвищення рівня злоякісних новоутворень, серцево-судинних хвороб, бронхіальної астми, і так далі, Великої гостроти набула проблема радіоактивних відходів. На атомних електростанціях накопичено тисячі тон відпрацьованого ядерного палива, десятки тисяч кубометрів твердих і десятки мільйонів літрів рідких радіоактивних відходів.

Стан навколишнього природного середовища значною мірою визначається рівнем лісистості та якісним станом лісів. Україна – малолісна країна. Ліси переважно виконують захисні водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції. Однак вони інтенсивно експлуатуються, гинуть від промислових викиднів та пожеж, внаслідок недбалого відведення земель під виробку для різноманітного будівництва. Протягом останнього десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис. га лісових насаджень. Вирубка лісового фонду перевищує його відновлення. Обсяги захисного лісорозведення не забезпечують повного заліснення непридатних для сільськогосподарського виробництва земель. Недостатніми залишаються обсяг робіт щодо створення полезахисних лісових смуг. Викликає стурбованість інтенсивна експлуатація лісів, особливо в Карпатському та Поліському регіонах, де зосереджено відповідно 29 та 33% запасів деревини. Значних збитків завдають пожежі. Порушення природної стійкості лісів призводить до зростання уразливості насаджень, визначає подальше збереження напруженого санітарного стану лісів. Обгрунтуванням при визначенні шляхів розвитку агропромислового та лісохімічного комплексів, регулювання стоку річок, осушення боліт та стихійний розвиток колективного садівництва призвели до зниження природного потенціалу майже 70% цінних природних комплексів і ландшафтів України.

Відшкодування збитків, заподіяних здоров’ю та майну в наслідок негативного впливу на навколишнє середовище. Природно-заповідний фонд визначає правові основи організації, охорони і використання природного-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів і об’єктів. До природного заповідного фонду належать природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки.

Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн. тонн солей і значна частина стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрим і отрутохімікатів змивається з полів у ріки. Рівень очищення води надзвичайно низький. В Україні проводиться значна робота з охорони вод від забруднення. Розробляються схеми комплексного використання і охорони вод, згідно з цими схемами здійснюється вибір ділянок під будівництвом ділянок.

Україна через високий рівень концентрації промислового виробництва та сільського господарства, внаслідок хижацького використання природних ресурсів протягом десятиріч перетворилася в одну з найнебезпечніших в екологічному відношенні країн. Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока еколого-економічна криза, котра зумовлена закономірностями функціонування адміністративно командної економіки.

Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі, транскордонне забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення відходів, особливо токсичних та радіаційних, зниження біологічного різноманіття.

Сьогодні людина та результати її діяльності перевершили всі біотичні та абіотичні чинники. Людству постає завдання виробити шлях подолання диспропорції між розмахом та наслідками господарської діяльності в соціосфері і можливостями управління соціосферними процесами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Стан ґрунтового  покриву України

Найбільше природне багатство України - чорноземи, які складають майже 50% світового запасу ґрунтів цього типу.

У нашій країні переважно вирощуються різноманітні зернові, кормові та технічні культури - загалом близько 400 видів культурних рослин. Але їх замало для вирішення продовольчої проблеми країни, і причина цього - не низька віддача землі, а неправильне й недбале господарювання на ній, яке призводить до виснаження ґрунтів, тобто втрати родючості.

При загальній площі України - 60,4 млн.га, у нас розорано 59% території - більше, ніж у будь-якій країні Європи. У США цей показник менший утричі. Загальна розораність нашого чорноземного поясу сягає 75%. Такий високий ступінь розораності є негативним фактором, оскільки в цих умовах практично відсутнє природне відновлення чорноземів, які можуть розвиватися лише в умовах природних степових екосистем. Тим часом вже зіпсовано 60% чорноземів, і щорічно втрачається 100 тис. га родючих ґрунтів. В результаті в Україні кількість гумусу зменшилася в середньому в 6 разів і складає приблизно 3%. Щорічно ґрунти України втрачають за рахунок мінералізації 14 млн. т гумусу, за рахунок ерозії - 19 млн. т.

За останні 60 років у нашій країні під різні види несільськогосподарського використання вилучено 3,3 млн. га родючих земель - площа, яка приблизно дорівнює території Одеської області. Понад 700 тис. га затоплено водосховищами на Дніпрі, відвали промислових відходів поглинули ще 200 тис. га родючих земель. Ще 3,7 млн. га землі знаходиться в зоні дії аварії на Чорнобильській АЄС.

Майже 50% урожаю сільськогосподарських культур вирощується на ґрунтах, оброблених мінеральними добривами та отрутохімікатами. Загалом в Україні накопичено 12 тис. т непридатних і заборонених до використання пестицидів.

Великої шкоди ґрунтам України завдала необґрунтована меліорація. Внаслідок цього підтоплено коло 50 тис. га зрошуваних земель. Перевитрата води, закладена в самій нормі поливу, перевищена на 30%, що складає 700 м3 на гектар за рік. За останні 20 років площа перезволожених земель збільшилася на І млн. га. Разом із введенням нових осушених площ понад 30% староорних ґрунтів виводилося з сільськогосподарського використання. Це означає, що коли щороку вводилося 135 тис. га меліорованих земель, то в той же час 46 тис. га їх втрачалося внаслідок деградації.

Величезні збитки завдало осушення боліт на Поліссі. Про його негативні наслідки почали говорити ще у 70-х роках, але плани з меліорації продовжували виконувати й перевиконувати. В результаті тепер осушені землі представляють собою здебільшого пустирі, вкриті деградованою рідкою рослинністю, із яких вітром здувається стільки ґрунту, що в сухіші роки на Поліссі спостерігаються пилові "чорні" бурі. Втрачено великі масиви боліт і заболочених заплавних лук, які були джерелом лікарської рослинної сировини, сіна, місцезростаннями цінних ягід, місцями мешкання різноманітних тварин, багато з яких занесені зараз у "Червону книгу".

Так, на початку 60-х років поліські кооператори заготовляли 220 центнерів валеріани на рік, а зараз - лише 5 центнерів. Із 47 видів лікарських рослин, що зростають на Поліссі, тепер збирають 6-7 видів, бо промислові запаси решти знищені. 20-30 років тому на Поліссі було 80 тис. га журавлини, яка має надзвичайно цілющі властивості, а нині ця площа скоротилася до 23 тис. га. Катастрофічно знизилася і врожайність цієї ягоди - від 900 до 100 кг з гектара.

В районах осушення знизився рівень ґрунтових вод і погіршилася її якість, а спрямлені русла малих річок замулюються і втрачають водно-акумулятивну здатність. Зокрема, однією з причин катастрофічних паводків у долині Дністра стало осушення Верхньодністровських боліт, які наче губка накопичували надлишок води, регулюючи таким чином гідрологічний режим долини річки і прилеглих районів.

Якщо узагальнити ці зміни, то 22% території України можна характеризувати як сильно і дуже сильно уражені й непридатні до повного використання.

Ситуація, яка склалася, зумовлена головним чином тим, що протягом багатьох десятиліть використання земельних угідь було екстенсивним і непродуманим, не компенсувалося рівнозначними заходами з охорони й відтворення ґрунтів. Таке використання і погіршення якості наших земель вимагає вжиття термінових науково обґрунтованих заходів, що мали б сприяти підвищенню родючості ґрунтів та отримання екологічно чистих продуктів харчування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Забруднення природних вод України

Україна належить до країн, недостатньо забезпечених водними ресурсами. Сумарний поверхневий стік з її території (включно з транзитним) становить в середньому 208 км3 в рік, що складає коло 100 тис. м3 на людину. Дефіцит води вже зараз складає 4 млрд. м3 в рік.

Для оцінки природних вод існують певні показники, головними з яких є гігієнічні ГДК (гранично допустимі концентрації), їх дотримання забезпечує добре здоров'я населення і сприятливі умови для санітарно-побутового використання води. Вони також є критеріями ефективності заходів з охорони водойм від забруднення й стимулами прогресу промислових технологій. Ці гігієнічні нормативи використовують і для оцінки комплексного забруднення поверхневих вод. Вони визначаються з урахуванням запаху, кількості зважених частинок, прозорості, кольору, кислотності, вмісту розчинного кисню, біологічної потреби кисню (БПК), твердого залишку, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів, жорсткості тощо.

Аналіз стану поверхневих вод України показує, що малі річки забруднені на порядок більше, ніж великі. Це пояснюється не тільки їх малою водністю, але й недостатньою охороною. Найбільш забруднені Південний Буг, річки Донецької та Луганської областей, Причорноморського регіону України.

Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн. т солей і 190 тис. м3 стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина міндобрив і отрутохімікатів зливається з полів у ріки. Тим часом рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10-40% неорганічних речовин (40% азоту, 30% фосфору, 20% калію) і практично не вилучають солі важких металів.

У Дніпро - найбільшу водну артерію країни - щорічно скидається 370 млн. кубометрів забруднених стоків, або 14% від їх загального обсягу в країні. Річний стік Дніпра використовується промисловими підприємствами при граничнодопустимих 20%. Це дуже знижує якість води і рибопродуктивність і може призвести до втрати Дніпра як постачальника питної води. В такому разі 36 мільйонів жителів України вже найближчим часом можуть залишитися без питної води. Крім того, в басейні Дніпра крім Чорнобильської АЕС діють також Запорізька, Хмельницька, Рівненська, Курська і Смоленська АЕС.