Мова як засіб кодування інформації

трактувати, дослівно його прочитати неможливо.

      Писемність виникла у VIII тисячолітті  до н.е. Писемність слугувала  для

передачі  соціального  досвідунащадкам,  але  життеве  сприйняття  слідуючого

покоління змінються і уутруднює прочитання.

      Логограмма або ієрогліфи –  передача – передача  інформації  зазасобами

 

1.3.  Виникнення писемності. Кодування інформації та класифікація знаків

Писемність  є засобом для текстового способу .

Вона з’являється  тоді, коли виникає потреба передавати інформацію через

час і простір.

Піктографічне письмо (рисункове письмо) – перший етап еволюції

писемності, перший спосіб вираження почуттів, але малюнок  можна лише

трактувати, дослівно його прочитати неможливо.

Писемність  виникла у VIII тисячолітті до н.е. Писемність слугувала для

передачі соціального  досвідунащадкам, але життеве сприйняття слідуючого

покоління змінються  і уутруднює прочитання.

Логограмма  або ієрогліфи – передача –  передача інформації зазасобами

схем.

Слогове письмо (шумерське) – письмо за засобами символів, але симовл

позначае не слово, а склад.

Літеро-звукове  письмо (гречеський алфавіт).

Грекі рочленували  слово на літери, літери на звуки  і створили алфавіт.

Звукове письмо слугувало основою стенографії – запису  інформації

зазасобами  значків.

Знак позначає не слово, не літеру, а цілі фрази  та устойчиві

словосполучення.

На початку  нашої ери існували два основних алфавита – грецький і

латинський.

 

 

 

Рис. 1.3. Виникнення писемності у стародані часи

 

До VI століття н.е. слов’янськи племена використовували  чорно-розовий

алфавіт

З V століття з’являється  протокирилиця (відрізняється від  грецького

алфавіту лише тим, що відсутня частина букв.)

На базі цього  алфавіту у IX столітті з’являються два алфавіти –

глаголиця та кирилиця. Глаголиця стала називатися  вяз’ю  і

використовуватися як парадне письмо, для написання  дорогих книг і т.д.

У розвитку шприфту  виділяють три етапи:

статут (чітка  геометрія, рівні літери)

півстатут (на відміну від статуту  - наклонні літери, немає чіткої

геометрії)

скоропис 15-16 ст. (іноді викидаються гласні літери, зливаються слова.

Самий тяжкочитаємий  шрифт.)

Петр I  у XVII  столітті ввів гражданський шрифт.

У 1735,1738, 1758 рр. –  реформи Російської Академії Наук, які

модернизували алфавіт. Вперше з’являється руський національний алфавіт.

Ленін видає декрети 1917-1918рр. о реорганізації руської мови,

створюється сучасний руський  алфавіт. У 1931 р. цей алфавіт поповнюють

лише двома літерами –  и, й.

До середини XIX сторіччя писемність була рукописною, потім з’являються

перші машинописні прилади (машини) .

Технічний спосіб документування.

Малювали на самих спорудах. Малюнки містять в собі техічну  інформацію,

вміщують свідчення о  технічних знаннях. Технічний малюнок виникає, коли

виникає патріархальне господарство, воно з’єднане з характером

виробництва, коли потребуються більш точні засоби реалізації інформації.

Коли людина починає робити щось сама, виникає  технічна інформація.

Один спосіб  - малюнок.

На Русі малюнки  робили прямо на землі.

Виникає диференціація  сільського господарства, виникають  нові методи

документування. З’являються перші наукові писання, метеозаписи, перші

земельні плани.

Ремеслене виробництво  з’являеться з потребою в описанні заказів, товари

на обмін  – технічне описування виробу, моделі або образець.

Розвивається  торгівля. Торговці були створювальниками карти. Разом з нею

з’являються перші  наукові щрденники демографічного змісту.

На зміну  ремесленому засобу виробництва приходить мануфакутрне (серійне

виробництво). Це виробництво вимагало більш точного  зображення самого

предмета. Конструкторська  документація виникає у зв’язку  з розвитком

механіки, судобудівництва, машинобудівництва.

У XVII-XVIIIст. починається типове будівництво. З’являється проект,

проектна документація.

Машиний характер виробництва відрізняється від  мануактурного

технологією, предполагають, використання кваліфікованих спеціалістів.

Виникає технологічна документація, технологічна карта.

У виробництво входить  наука. З’являється наукова документація.

З’являеться держстандарт.

Вводиться різниця  між часною та державною інтелектуальною  власністю.

З’являються звіти, рецензії та укладнення.

На сьогоднішній день ми маємо технічний комплекс научної документації,

який складався  у всіх сферах життя.

Графічна документація: плани, креслення, схеми.

Текстова документація : держстандарти, технічні описання, технчні  умови

і т.д.

Картографічна і гідрографічна: карти, географічні, геодезичні і т.д.

Основний засіб  - технічна графіка.

У IV столітті до н.е. Євклід створив працб „Оптика”, де вперше формулює

є

правила виготовлення точного технічного малюнка, створення  малюнка на

площині.

У XVI ст. Декарт і Ферма розробляють теорію аналітичної  геометрії.

З’являються методи проектного зображення предметів.

Схематичні  плани залишаються кресленими, вони відрізняються більшою

точністю зображення.

В кожній галузі виникають креслені майстерні (18-19ст.) 1798р. - рік

народження  інженерної графіки.

Французьський авантюрист Гаспар Май видав книгу „Нарисна геометрія”,

написану за гратами.

У XIX столітті  розробляється методичка рельєфного зображення на площині

(М. Ферог)

Він ввів технолгогію  виготовлення документів з рельєфним  зображенням

предметів.

Створюється компьютерна  графіка.

2.2 Документування  - це створення документа з  виконанням різних

методів, способів, засобів фксувати інформації на матеріальні  носії.

Метод документування  - це захід або сутність прийомів фіксування

інформації  на матеріальному носії   за допомогою  знакових систем.

3.1  Кодування  інформації- це спеціальнал вироблена  система прийомів

(правил)фіксування  інформації. Основними атрибутами  кодування є  знак,

код, мова, за допомогою  яких інформація фіксується і передається  у

просторі і  часі.

 

Код – це   набір знаків, які упорядковані відповідно до визначених

правил тієї чи іншої мови, для передачі інформації.

Знак  - це позначка, предмет, та позначення чогось. Наприклад, може бути

цифра або літера. Коли знак  поєднується зі своїм  значенням, він стає

символом. Код повинен однозначно сприйматися, відтворюватися і

передаватися, тобто бути  незмінним, однотипним і визначним . Повинен

бути зрозумілими  відправнику і одержувачу. Кодів  існує набагато більше,

ніж матеріальних носіів.

Розрізняють наступні види кодів:

алфавитні – система літер;

цифровий  - система  цифр;

алфавитно-цифровий – змішана система алфавитних і цифрових кодів;

рельєфно –  точковий – система випуклих точок (шифр Брайля);

матричний  - система поглиблень або отверстій  та інші.

Використовує  у якості коду ліьтери, можна фіксувати слова на різних

мовах, отже використовуючи різні коди.

 Вибір коду  залежить від матеріального носія,  чим коротше код, тим довше

буде текст  і навпаки. Наприклад, китайські  ієрогліфи. Вироблення

коротких кодів  постає одним із важливих завдань перед науковцяміВивченням знаків займається семіотика. Семіотика (від грецького

semion – знак, признак) – наука, яка вивчає  спільні якості знаків, їх

системи і ситуації  у людському суспільстві. Семіотика  вивчається на

трьох різних  ступенях:

синтактика;

семантика;

прагматика.

Синтактика  розглядає способи поєднань знаків, які ведуть у кінцевому

результаті  до формування текстів. Семантика аналізує поняття, значення і

смисл. Знак не тільки позначає який-небудь предмет  або явище, але має і

своє смислове і експресивне значення. Прагматика займається

відношеннями  „людина - знак”.

Кожен концентратор містить  у внутрішній пам'яті таблицю MAC-адресов  всіх абонентів, підключених до його портів нижнього рівня. Це дозволяє йому перенаправляти отримані пакети саме тим абонентам, яким вони адресовані. Концентратори верхніх рівнів зберігають таблиці адрес і тих абонентів, які підключені до концентраторів нижчих рівнів. Таким чином, основний (кореневий) концентратор містить в собі інформацію про всіх абонентів мережі. Формується таблиця адрес на етапі ініціалізації мережі. Крім власне передачі пакетів і пересилки запитів на передачу в мережі застосовується також спеціальна процедура підготовки до зв'язку (Link Training), під час якого концентратор і абоненти обмінюються між собою пакетами спеціального формату, що управляють. При цьому перевіряється правильність приєднання ліній зв'язку і їх справність, а також рівень помилок: якщо 24 пакети підряд не проходять без помилок, то абонент не включається в роботу. Одночасно концентратор отримує інформацію про особливості абонентів, підключених до нього, їх призначення і мережеві адреси, які він заносить в таблицю. Запускається дана процедура абонентом при включенні живлення або після підключення до концентратора, а також автоматично при великому рівні помилок.

Цікаво вирішена в  мережі 100VG-AnyLAN проблема кодування передаваних  даних. Вся передавана інформація проходить  наступні етапи обробки:

• Розділення на квінтети.

• Перемішування, скремблювання (scrambling) отриманих квінтетів.

• Кодування квінтетів  спеціальним кодом 5В/6В (цей код  забезпечує у вихідній послідовності  не більше трьох одиниць або нулів  підряд, що використовується для детектування помилок).

• Додавання початкового  і кінцевого роздільників кадру.

Сформовані таким чином кадри передаються в 4 лінії передачі (при використанні счетверенной витої пари). При здвоєній витій парі і оптоволоконному кабелі застосовується тимчасове мультиплексування інформації в каналах. В результаті всіх цих дій досягається рандомізація сигналів, тобто вирівнювання кількості передаваних одиниць і нулів, зниження взаємовпливу кабелів один на одного і самосинхронізація передаваних сигналів без подвоєння необхідної смуги пропускання, як у разі манчестерської коди. При використанні счетверенной витої пари передача по кожній з чотирьох витих пар проводиться із швидкістю 30 Мбіт/с. Сумарна швидкість передачі складає 120 Мбіт/с. Проте корисна інформація унаслідок використання коди 5В/6В передається всього лише із швидкістю 100 Мбіт/с. Таким чином, пропускна спроможність кабелю повинна бути не менше 15 Мгц. Цій вимозі задовольняє кабель з витими парами категорії 3 (смуга пропускання – 16 Мгц).

Рис. 1.3 Кодування інформації в мережі 100VG-AnyLAN

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМ КОДУВАННЯ МОВИ

2.1. Клинопис

Клинопис — система письма, якою користувалися жителі древньої Месопотамії, перша система письма, винайдена людством.Письмо у своєму розвитку пройшло три послідовні стадії: піктограму, ідеограму та фонограму (в Месопотамії використовуваласяскладова фонетична писемність — окремі символи відповідали складам слова). Спершу клинописне письмо було дуже громіздким, налічувало близько 2000 знаків. Поступово вавилонці та ассирійці зменшили кількість знаків до 350 — 400. При цьому окремі клинописні ідеограми слугували детермінативами , тобто вказували як слід читати й розуміти сусідні знаки. В епоху Середньовавилонського царства клинопис став міжнародним дипломатичним письмом на Близькому сході, його використовували навіть єгипетські чиновники. Тому месопотамський клинопис іноді образно називають «латиницею Стародавнього Сходу». Проте з останньої третини ІІ тис. до н. е. клинопис почали витісняти стародавні алфавіти. Ассиріологи вважають, що клинописне письмо поступилося місцем алфавітному не стільки тому, що останнє простіше і зручніше, скільки у наслідок поширення на Близькому Сході арамейської мови.На початку І тис. до н. е. у Месопотамії глиняні таблички змінюються дерев’яними, вкритими воском. Такі дерев’яні таблички потім зброшуровували в книги — ширми за допомогою шнурка. Користуватися такими «книгами» було зручніше, ніж важкими і крихкими глиняними табличками.Старомесопотамські писемні джерела « заговорили» з істориками лише у XIX ст.. Ключ до дешифрування клинописного письма на початку XIX ст. винайшов вчитель німецького ліцею Георг Гротефенд . Йому вдалось прочитати короткий напис, зроблений на колоні царського палацу в Персеполі трьома мовами: староперсидською еламською і вавілонською. Зусиллями Георга гротенфенда було встановлено 9 знаків, але в його відкриття ніхто не повірив, навіть не надрукували його працю. Тому клинопис був остаточно дешифрований лише в середині XIX ст. норвежцем Д. Лассеном, французом Е. Бюрнуфом, та англійцем Г. Роулінсом. Ці вченні скористались сенсаційною знахідкою Г. Роулінса — Бехистунським написом, якого було викарбовано на прямовисній Бехистунській скелі в іранській долині за наказом царя Дарія І. Після, спеціально влаштованих, під наглядом комісії з Лондонської Академії наук, перекладів було визнано, що ассиріологам дійсно вдалося перекласти текст Тіглатпаласара І. Таким чином, 1857р вважають роком народження — ассиріології. Клинопис являв собою низку клиноподібних умовних знаків, які передавали значення відповідних зображень.