Перспективні напрями бюджетної політики України

 

 Як свідчать показники табл. 2.6, неподаткові доходи державного бюджету у 2011 році зросли порівняно з 2009 роком на 22,3%, а в порівнянні з 2010 роком – на 4,6%. Єдиною складовою, що суттєво виросла була частка власних надходжень  бюджетних установ (у 2010 році порівняно з 2009 роком  доходи зросли на 43,5%, а в порівняно з 2010 роком –  14,7%). Збільшення надходжень з цього джерела  зростання надходжень від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством. 

Доходи від власності та підприємницької діяльності у 2011 році зросли порівняно з 2009 роком на 38,8%, а в порівнянні з 2010 роком несуттєво зменшились  на 0,2 %. Така динаміка пояснюється зростанням  частини господарського прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету, рентної плати та надходжень від перевищення валових доходів над видатками НБУ.

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу у 2011 році зменшились  порівняно з 2009 роком на 19,2%, а в порівнянні з 2010 роком зросли на 0,4%.

Інші неподаткові надходження у 2011 році порівняно з 2009 роком   зменшились  на 19,8%, а в порівняно з 2010 роком зросли на 0,6%.  Зменшення відбулось в основному  через скорочення надходжень коштів, отриманих від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів.

Рис. 2.2. Структура неподаткових надходжень до Державного бюджету України за 2008-2010 роки

 

Проведений аналіз по структурі неподаткових надходжень до Державного бюджету показує , що обсяг неподаткових надходжень зріс з 54.68 млрд.грн. всіх надходжень у 2009 р. до 66,89 млрд.грн. всіх надходжень у 2011 р. і це є позитивним у загальній структурі доходів Державного бюджету.

         Дані рис. 2.2 показують, що у структурі неподаткових надходжень найбільшу частку займають доходи від власності та підприємницької діяльності (в середньому – 44,6%), на другому місці - власні надходження бюджетних установ (в середньому – 31,3%), найменша частка припадає на адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (в середньому – 3%).

Динаміка доходів від операцій з капіталом за останні роки є негативною ( див. табл. 2.7)

Таблиця 2. 7

Динаміка  доходів від операцій з капіталом Державного бюджету України в 2009-2011 роках

Статті доходів	Обсяг доходів у 2009р., млрд. грн.	Обсяг доходів у 2010р., млрд. грн.	Обсяг доходів у 2011р., млрд. грн.	2011 рік проти 2009 року		2011 рік проти 2010  року
				Абсолютний приріст, млрд. грн.	Темп приросту, %	Абсолютний приріст, млрд. грн.	Темп приросту, %
доходи від продажу основного капіталу	0,050	0,016	0,019	-0,031	-62,5	0,003	19,3
доходи від реалізації дежавних запасів товарів	1,762	0,883	0,339	-1,423	-80,8	-0,544	-61,6
доходи від продажу землі та нематеріальних активів	0,273	0,150	0,124	-0,150	-54,7	-0,026	-17,5
Всього	2,085	1,049	0,481	-1,604	-76,9	-0,567	-54,1

 

За даними табл. 2.7 видно, що у 2011 році доходи від операцій з капіталом державного бюджету зменшились у порівнянні з 2009 роком на 76,9%, а в порівнянні з 2010 – на 54,1%, зокрема за рахунок зменшення доходів від продажу землі та нематеріальних активів та доходів від реалізації державних запасів. Доходи від продажу основного капіталу у 2011 році зменшились у порівнянні з 2009 роком на 62,5%, але в порівнянні з 2010 роком зросли на 19,3%.

На рис. 2.3 зображена структура доходів від операцій з капіталом за 2009-2011 роки.

                          

Рис. 2.3. Структура доходів від операцій з капіталом до державного бюджету за 2008-2010 роки

 

Як свідчать дані рис. 2.3, у структурі доходів від операцій з капіталом найбільшу частку за 2009-2011 роки займали доходи від реалізації державних запасів товарів  (в середньому - 79,7%) , друге місце належить доходам від продажу землі та нематеріальних активів (в середньому - 17,7%) , доходи від продажу основного капіталу не перевищували 4%.

Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів. Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу.

         Отже, був проведений аналіз динаміки доходів  державного бюджету України за 2009-2011 рр. в розрізі планових і фактичних доходів, в розрізі загального та спеціального фондів, зображена структура доходів в розрізі розділів бюджетної класифікації. Фактичні доходи державного бюджету були нижчими за планові майже по всіх показникам, а в  2010 році спостерігалось суттєве зменшення дохідної частини бюджету внаслідок економічної кризи.

Система видатків Державного бюджету визначаються законодавчими та нормативними актами – Бюджетним Кодексом України, Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, Бюджетною класифікацію та іншими нормативними актами органів влади.

Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум. Видатки бюджету класифікуються за функціями, економічною характеристикою операцій, ознакою головного розпорядника бюджетних коштів, бюджетними програмами.

Рис. 2.4. Співвідношення планових та фактичних видатків державного бюджету України в динаміці за 2009-2011рр.

 

Співвідношення на рис. 2.4 свідчить про те, що за 2009-2011 роки  планові видатки перевищували фактичні в середньому на 5,8%. Причиною цьому є невиконання плану надходжень до державного бюджету.  За даний період спостерігається стала тенденція до зростання видаткової частини бюджету, зокрема у 2011 році порівняно з 2009 видатки зросли на 25,7%, а по-

рівняно з 2010 – на 25,3%.

В табл. 2.8 наведено динаміку видатків бюджету України за 2009-2011 роки  в розрізі загального та спеціального фондів.

Таблиця 2.8

Динаміка видатків бюджету України за 2009-2011 роки  в розрізі загального та спеціального фондів

Показники	2009	2010	2011	2011 рік проти 2009		2011 рік проти 2010
				Абсолютне відхилення	Темп приросту, %	Абсолютне відхилення	Темп приросту, %
Загальний фонд	193261	187748	238315	45054	23,3	50567,0	26,9
Спеціальний фонд	48229	53146	65274	17045	35,3	12128,0	22,8

 

Як свідчать дані табл. 2.8,  постійно зростали видатки спеціального фонду, в 2011 році порівняно з 2009 роком на 35,3%, а порівняно з 2010 – на 22,8%.  Видатки загального фонду зменшились порівняно з 2009 роком майже на 6 млрд. грн. Причиною цього є  те, що на кінець року залишилися неоплаченими зареєстровані головними розпорядниками бюджетних коштів в органах Державного казначейства фінансові зобов'язання щодо проведення видатків на суму 1 млрд. 227,5 млн. грн. та нерозподіленими кошти загального фонду на суму 3 млрд. 815,4 млн. гривень.  В 2011 році видатки загального фонду зросли порівняно з 2009 роком на 26,9% ,це зумовлено спрямуванням більших обсягів коштів на покриття дефіциту Пенсійного фонду та обслуговування державного боргу, виплату надбавок за вислугу років працівникам медичних та педагогічних установ, бібліотекарям і працівникам санітарно-епідеміологічної служби, що свідчить про пріоритетне спрямування призначень загального фонду на соціальні потреби.

          На  рис. 2.5 зображена структура видатків бюджету України за 2009-2011

роки в розрізі загального та спеціального фондів.

Рис. 2.5. Структура видатків бюджету України за 2009-2011 роки в розрізі загального та спеціального фондів

 

Як видно з рис. 2.5, в структурі видатків державного бюджету переважають видатки загального фонду (в середньому – 78,8%). Це пояснюється тим, що видатки спеціального фонду мають чітко виражений цільовий характер і фінансують лише невелику кількість відокремлених програм та проектів.

Розглянемо видатки бюджету за функціональною класифікацією. В дод. Д представлена динаміка видатків державного бюджету в розрізі функціональної класифікації.

Як свідчать дані дод. Д, майже всі видатки державного бюджету в 2009-2011 роки загалом мають тенденцію до збільшення. Видатки бюджету на загальнодержавні функції в 2011 році порівняно з 2009 роком збільшились на 59,4%, а проти 2010 року – на 39,6%. Така ж ситуація спостерігається і у галузі інших класифікаційних розділів. Виняток становлять видатки на економічну діяльність, обсяг яких в 2010 році зменшився порівняно з 2009 роком на 6,9 %, та на оборону, де аналогічний показник складав 3,3%. Порівнюючи видатки 2011 та 2009 років, можна сказати, що відбувалось зростання видатків по всіх пунктах без виключення. Найбільше зросли видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема в 2011 році порівняно з 2009 роком на 18513 млн. грн.,  порівняно з 2010 роком – на 17739, 7 млн. грн. Найбільший темп приросту мали видатки на житлово-комунальне господарство, зокрема в 2011 році порівняно з 2010 роком даний показник становив 2012 %.

Динамічний розвиток суспільства в макроекономічному контексті значною мірою обумовлюється раціональністю державних рішень та адекватністю застосування інструментів їх виконання відповідно до функціональних зобов’язань держави й обсягів суспільних запитів. Найбільша частина практичного втілення державних соціально-економічних рішень покладається на державні фінанси: саме через державний фінансовий механізм та набір властивих йому фінансових важелів можна досягти намічених позитивних кінцевих результатів державного макроекономічного управління.  

Отже, в даній аналітичній роботі проведений аналіз динаміки видатків державного бюджету України за 2009-2011рр. в розрізі планових і фактичних видатків,  в розрізі загального та спеціального фондів, зображена структура видатків в розрізі розділів функціональної класифікації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

3.1. Зарубіжний досвід функціонування бюджетної системи та його значення для України

 

Бюджетна система – це заснована на економічних і юридичних нормах сукупність усіх бюджетів, що діють на території країни.

Організаційно бюджетна система будується відповідно до встановлених принципів. Організація бюджетної системи, тобто бюджетний устрій визначається державним устроєм країни.

У залежності від організаційної структури розрізняються унітарні (єдині), федеративні і конфедеративні держави.

В унітарних державах бюджетна система включає дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети.

У федераціях і конфедераціях бюджетна система складається з трьох ланок:

1)державний бюджет (федеральний чи бюджет центрального уряду);

2)бюджети членів федерації - штатів США, земель (ландов) у ФРН, провінцій у Канаді;

3)місцеві бюджети.

Вони не включаються в бюджети членів федерації, доходи і витрати яких не входять у федеральний бюджет.

У державний бюджет направляються найбільші доходи:

1)податок з прибутку фізичних осіб;

2)податок на прибуток корпорацій;

3)акцизи;

4)податок на додану вартість (У США ПДВ не застосовується);

5)мита;

6)доход від державних позик, що випускаються центральним урядом.

По витратах, навпаки, спостерігається інша тенденція: збільшення питомої ваги в загальній сумі витрат бюджетної системи місцевих бюджетів, на які уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частина витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили.

Система місцевих бюджетів також визначається державним устроєм (федеративний чи унітарний) і відповідним адміністративним розподілом

У Великобританії була проведена реформа дрібних органів влади, у результаті якої була введена двох зв’язна система керування місцевими органами (розподіл на графства й округи); були скасовані дрібні адміністративні одиниці (сільські округи і приходи). Це викликало скорочення числа місцевих бюджетів і збільшення їхнього обсягу. Фінансові взаємини центральних і місцевих органів стали більш тісними, підсилилася регулююча роль місцевих фінансів і їхній вплив на процес відтворення і сферу соціальних відносин [27. с.41].

У кожній країні структура державного бюджету має свої національні особливості. Вона залежить від характеру адміністративної системи, структурних особливостей економіки й інших факторів.