Отчет по практике на примере «Державний ощадний банк України»

ВСТУП

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

ВАТ «Ощадбанк» - одна з найбільших фінансово-банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним конкурентоспроможним банком.

Стратегія банку спрямована на максимальний розвиток роздрібного бізнесу та створення умов для повного банківського обслуговування корпоративних клієнтів.

Державний банк сьогодні –  символ стабільності та надійності. За основними показниками своєї  діяльності він входить у трійку лідерів вітчизняного банківського ринку. Маючи статус державного банку, ВАТ «Ощадбанк» прагне бути уособленням стабільності, впевненості та динамічного розвитку, національним надбанням держави та символом її респектабельності.

Послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних банківських послуг України. Банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських послуг, збільшенні присутності на ринку продуктів та послуг.

Розуміючи соціальну важливість присутності саме державного банку в найвіддаленіших куточках країни та його роль у реалізації державних програм, банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих умов для обслуговування всіх верст населення, забезпеченні соціальних та компенсаційних виплат громадянам, наданні повного спектру банківських та інших операцій. Зважаючи на соціальну спрямованість, банк націлений на збереження широкої присутності в усіх регіонах України.

 Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (скорочена назва – ВАТ «Ощадбанк»). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 р. №502 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 р. №261» 7 червня 2011 року здійснено державну реєстрацію змін до Статуту ВАТ «Ощадбанк», які стосуються, в тому числі, найменування банку. Відповідно до п. 4 Статуту АТ «Ощадбанк» повне найменування Банку: публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", скорочене – АТ «Ощадбанк».

Ліцензія Національного  банку України № 148 від 05.10.2011 р. на право здійснення банківських операцій. Засновником банку є держава  в особі Кабінету Міністрів України.

 

 

РОЗДІЛ І «ОРГАНІЗАЦІЙНА ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АТ «ОЩАДБАНК»

1.1.Суть комерційного банку  і організаційні основи його  функціонування.

 

Ощадна справа - це діяльність, безпосередньо  пов'язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. Кожна  людина так чи інакше зацікавлена  в розумному заощадженні коштів та збільшенні свого добробуту. З  огляду на історію виникнення ощадних  кас можна було з’ясовано, що і два століття тому люди піклувалися про покращення свого життя так само, як і зараз, і не остання роль у цьому належала саме ощадній справі.

Комерційний банк вважається створеним  і набуває статусу юридичної  особи з часу його реєстрації НБУ  в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та фінансово-кредитних  установ. Засновниками комерційного банку  можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи, за винятком профспілкових  і політичних організацій, спілок і  партій, громадських фондів, рад  усіх рівнів, їх виконавчих органів, офшорних компаній і банків.

Мінімальний розмір статутного фонду  складає:

- для банків з національним капіталом - не менше 1 млн. євро; для банків з іноземним капіталом, якщо частка іноземного капіталу становить менше 50%, - не менше 5 млн. євро; якщо частка іноземного капіталу 50% і більше, - не менше 10 млн. євро;

- якщо у формуванні статутного капіталу банку беруть участь підприємства з іноземними інвестиціями (спільні підприємства, частка іноземного капіталу в яких перевищує 50%) і частка таких підприємств у статутному капіталі банку становить 10% і більше, мінімальний розмір статутного фонду має бути не менше 3 млн. євро.

Частка будь-якого із засновників  банку не повинна перевищувати 35% статутного фонду банку. Внески засновників, акціонерів до статутного капіталу комерційного банку здійснюються у грошовій формі в національній валюті України та вільно конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів).

Для формування статутного фонду до реєстрації комерційного банку в  регіональному управлінні НБУ за місцем створення комерційного банку  засновникам відкривається тимчасовий рахунок. На цей рахунок кожен із засновників вносить визначену установчими документами частку статутного фонду. Підставою для відкриття такого рахунку є заява на відкриття рахунку та установчий договір.

До моменту реєстрації комерційного банку статутний фонд повинен  бути сплачений: для банків відкритого типу - в розмірі 30%, закритого типу - 50%. Після реєстрації банку зібрані  кошти перераховуються з тимчасового  рахунку комерційного банку на кореспондентський  рахунок. У разі відмови в реєстрації банку кошти з тимчасового рахунку повертаються засновникам банку у тижневий строк за їх заявою.

Банк має право здійснювати  банківську діяльність тільки після  отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно  діяльність по залученню вкладів  та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також  вести рахунки. Особи, винні у  здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну  відповідальність згідно із законами України. Банківська ліцензія надається  Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:

1. зареєстрований статутний капітал  комерційного банку має бути  сповна сплачений на момент  прийняття рішення про видачу  ліцензії;

2. наявність професійно придатних  керівних осіб;

3. наявність підрозділу, який виконуватиме  банківські операції, що ліцензуються, а також підрозділу внутрішнього  аудиту, керівники яких повинні  відповідати вимогам НБУ;

4. наявність відповідних внутрішніх  документів комерційного банку,  які регламентують здійснення  операцій, що ліцензуються;

5. забезпечення комерційного банку  необхідним обладнанням, комп'ютерною  технікою, програмними продуктами  та засобами зв'язку;

6. відповідність приміщення КБ  вимогам НБУ.

Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами - структурою управління банком та структурою його функціональних підрозділів служб.

Валютне управління створюється в  комерційних банках, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій. Це управління відає веденням валютної позиції  банку, відкриттям валютних рахунків клієнтам, здійсненням безготівкових розрахунків по валютних рахунках, купівлею-продажем валют, залученням валютних коштів клієнтів у депозити та кредитуванням клієнтів у іноземній валюті. Як і кредитне управління, залежно від кількості й обсягу окремих операцій створюються окремі відділи в межах валютного управління або самостійні управління.

Управління філіями створюють  комерційні банки, що мають філії. Відповідно управління керує діяльністю філій, контролює правильність проведення ними кредитної політики і здійснення кредитних операцій, допомагає впроваджувати  нові методи роботи, нові технології виконання  окремих банківських операцій.

Сучасний комерційний банк багато уваги приділяє питанням рентабельності та ліквідності, а тому формує структурні підрозділи, які здійснюють поточну  діяльність банку та прогнозують  його діяльність на перспективу.

Банки як юридичні особи мають у  своїй структурі служби, що не виконують  суто банківських операцій. Це - бухгалтерія, управління кадрами, юридичний відділ, адміністративно-господарський відділ, відділ аналізу та статистики, відділ експлуатації ЕОМ. Серед таких служб деякі створюються в обов'язковому порядку з ініціативи самого банку або за вказівкою НБУ. Так, створення підрозділу внутрішнього аудиту є однією з обов'язкових умов для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій, а службу безпеки банки формують з власної ініціативи.

Згідно з положенням Закону України «Про господарські товариства»  визначення конкретної організаційної структури банку є компетенцією загальних зборів акціонерів (учасників).

Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні.

Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) ресурсів.

Пасивні кредитні операції - це операції комерційного банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит від одного дня (кредит овернайт) до кількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора останньої інстанції - Національного банку України, який сьогодні надає кредити під заставу державних цінних паперів і комерційних векселів. Згідно з чинним законодавством НБУ може здійснювати продаж комерційним банкам кредитів через кредитні тендери, проводити операції з переобліку комерційних векселів, що раніше були обліковані комерційним банком, та видавати кредити овернайт через постійно діючу лінію рефінансування.

Пасивні інвестиційні операції - це операції комерційного банку, пов'язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігу цінних паперів.

Активні операції - це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. Отже, до активних операцій банків належать:

• операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах з метою підтримання ліквідності банку;
• розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;
• касові операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;
• інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери на тривалий строк;
• фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;
• валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;

• депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити НБУ та в інших комерційних банках;
• операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;
• операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

1.2. Охорона праці в комерційному  банку.

Згідно із Законом України про  «Охорону праці» від 15 травня 1996 року у  відділенні ТВБВ І типу №10003/0293 ВАТ «Ощадбанк» приділяють значну увагу охорони праці працівників. Більша частина робочого дня співробітники банку проводять працюючи на ПЕОМ. ПЕОМ - це комплекс пристроїв, працюючий від мережі змінного струму напругою 220 вольт частотою 50 гц. Електричне напруга всередині відеомоніторів сягає 25000 вольт. Електричний струм таких напруг дуже небезпечна життя.

Будівлі і приміщення, у яких експлуатуються ЕОМ і виконується їх обслуговування, налагодження і ремонт, відповідають потребам:

- «Правил устрою електроустановок», затверджених Голдерженергонадзором СРСР 1984 р.;

- Правил безпечної експлуатації  електроустановок споживачів, затверджених  наказом Держнаглядохоронпраці 09.01.98 №4, зареєстрованих у Мін'юсті України 10.02.98 під №93/2533, і навіть вимогам нормативно-технічної і експлуатаційної документації заводу-виробника ЕОМ, діючих санітарним нормам і у сфері охорони праці.

Працюючи на ПЕОМ виникатимуть такі небезпечні чинники:

- електричний струм;

- які працюють і рухомі частини  пристроїв;

- вибух трубки кінескопа відеомонітора;

- загоряння пристроїв.

Несприятливі чинники, які під  час експлуатації ПЕОМ:

1) ергонометричні;

2) неіонізіруючі електромагнітні випромінювання;

3) рентгенівське випромінювання;

4) Мікроклімат виробничих приміщень:- температура повітря (холодний  і теплий період року);

5) Відносна вогкість: повітря у холодний і теплий період року;

6) Швидкість руху повітря  (холодний і теплий період року);

7) Шум і вібрація: помешкань операторів ПЕОМ (без дисплеїв) рівень шуму вбирається у 65дБА.

8) Освітленість:

- освітленість лежить на поверхні столу зоні розміщення робочого документа становить 300-500 люкс, допускається установка світильника місцевого висвітлення для підсвічування документів;